Методичні рекомендації щодо підготовки до практичних занять1. Відповідь на це питання варто почати з визначення поняття «резюме». Резюме – документ, у якому претендент повідомляє стислі відомості про освіту, трудову діяльність, професійний досвід і досягнення тощо. На відміну від автобіографії та характеристики, резюме зорієнтоване не на всебічний опис особи, а передусім на переконання роботодавця у наявності у претендента умінь, необхідних для виконання певної роботи відповідної освіти, організаційних навичок, досвіду тощо. Обсяг резюме не має перевищувати двох сторінок Резюме має містити такі структурні елементи: 1) особиста інформація – у заголовку найчастіше пишуть ім’я, прізвище та ім’я по батькові претендента на посаду, далі рекомендують зазначити дату народження, власні координати (телефон, e-mail, адресу, номер ICQ); 2) мета; 3) освіта – інформація про навчальні заклади, які закінчили, або навчаєтесь дотепер, курси, тренінги, семінари тощо із зазначення періоду навчання в кожному навчальному закладі, здобутий фах (відомості про школу не подаються); 4) досвід роботи – зазначають всі місця роботи та реалізовані проекти (у зворотному хронологічному порядку), назв посад, стислу характеристику роботи, функціональні обов’язки (можна залучати цифрові дані, які конкретизують опис та будуть підтверджувати ваш професіоналізм); 5) додаткова інформація – містить відомості про знання іноземних мов, роботу з комп’ютером, посвідчення водія. 2. Характеристика – це офіційний документ, що містить відгук на трудову та суспільну діяльність особи, а також відомості про її ділові й моральні якості. Укладає характеристику представник адміністрації установи (організації, підприємства), підписує – керівник. Останні несе відповідальність за достовірність наданих у характеристиці відомостей. Загалом характеристика повинна містити таку інформацію: 1) назва документа; 2) прізвище, ім’я, по батькові особи (повністю), на яку складається характеристика, у родовому відмінку; 3) посада, науковий ступінь, учене звання (якщо є), місце роботи, навчання; 4) рік народження (за необхідності – домашня адреса, освіта); 5) текст; 6) дата укладання характеристики; 7) підпис керівника установи (другим може бути підпис керівника структурного підрозділу, інших посадових осіб); 8) печатка установи. Залежно від мети укладання та використання характеристика може бути внутрішня (призначена для використання в межах організації, найбільшу увагу зосереджують на трудовій діяльності працівника, містить оцінку його творчого потенціалу) та зовнішня (укладається на вимогу самого працівника, державних чи інших органів й призначена для використання поза межами організації,). Найбільш складним для укладача є складання зовнішньої характеристики на вимогу адвоката, правоохоронних органів, у провадженні яких знаходиться справа про правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується працівник. Найчастіше документи з вимогою не містять вказівки на те, яка саме інформація потрібна суду чи іншому органу юрисдикції. Зважаючи на це, укладач може звернутися за порадою до адвоката або самого працівника, а за їх відсутності – самостійно визначати, які відомості надавати в характеристиці. 3. Особливу увагу студенту необхідно звернути на особливості оформлення заяв. Заява – це письмове прохання, оформлене за певним взірцем, яке подають на ім’я офіційної особи або до установи чи організації з метою реалізації прав або захисту інтересів. Пишеться власноручно в одному примірнику. За місцем виникнення розрізняють заяви внутрішні й зовнішні, за походженням – особисті й службові, за складністю – прості й складні (умотивовані). Відомості про адресата пишуть з великої літери праворуч; назву посади, прізвище посадової особи подають у давальному відмінку, чергуючи закінчення -ові, -еві (-єві) з -у (-ю). Якщо заяву адресовано до організації, то її назва має мати форму родового відмінка з прийменником до, напр.: До профкому Львівського національного університету імені Івана Франка. Відомості про адресанта подають без прийменника від з малої літери, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка звертається із заявою, ставлять у формі родового відмінка, крапки в кінці останнього слова немає. Прийменник від вживаємо лише тоді, коли прізвища адресата й адресанта заяви є співзвучними або однаковими і їх треба розмежувати. Назву документа пишуть з великої літери посередині рядка, крапки не ставлять. Текст починають писати з абзацу та з великої літери. Найважливішим елементом заяви є текст, який має таку структуру: а) прохання (прошу надати, прошу звільнити, прошу дозволити, прошу перевести тощо); б) обґрунтування прохання (у зв’язку з..., оскільки..... відповідно до... тощо). Додаток як підстава заяви містить перелік документів, які додають до неї, із точним формулюванням характеру чи вигляду документа, зазначенням кількості сторінок, наприклад: довідка (форма), фотокартки (кількість і розмір) тощо. Оформляють додатки кількома способами: а) після тексту з абзацу пишуть «До заяви додаю» і подають повні назви документів у формі знахідного відмінка; б) після тексту пишуть «До заяви додаються такі документи» або «Додаток» і зазначають назви документів у формі називного відмінка. Дату написання заяви пишуть ліворуч. Підпис адресанта – праворуч. 4. Студент має зазначити, що автобіографія пишеться власноруч і має незначний рівень стандартизації. Головними вимогами до написання цього документа є лаконізм викладення й докладне надання відомостей. Зокрема, слід зазначити назву документа; прізвище, ім’я та по батькові укладача документа; дату народження, місце народження (місто, село, селище, район, область, країна), відомості про навчання (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися); відомості про трудову діяльність (стисло в хронологічній послідовності назви місць роботи й посад); відомості про громадську роботу; стислі відомості про склад сім’ї (батько, мати, чоловік, дружина, діти); дату написання й підпис автора. Автобіографію використовують, якщо необхідно укласти психологічний портрет працівника, зробити висновки про його особистісні якості.
|
