Дихальна система людини. Ептіологія і патогенез бронхіальної астми

 

Дихальна система об'єднує органи, що виконують повітряпровідну функцію (порожнина носа, носоглотка, гортань, трахея, бронхи), та дихальну або газообмінну функцію (легені).

Головним органом дихальної системи є легені. Це парні об'ємні органи, що займають всю порожнину грудної клітки і постійно змінюють форму і розміри в залежності від фази дихання [12].

За формою це неправильні конуси, верхівкою звернені до надключичноїямки, а увігнутою частиною - до купола діафрагми.

Поверхні легень розділені краями. Передній край відділяє реберну поверхню від медіальної поверхні. Ззаду медіальна поверхня плавно переходить в реберну, нижній край відокремлює реберну і медіальну поверхні від діафрагмальної.

З внутрішньої сторони в кожну легеню входять головний бронх, легенева артерія, бронхіальні судини і нерви, що утворюють разом корінь легень. Тут же розташовуються у великій кількості лімфатичні вузли. Місце входження бронхіально-судинного пучка називається воротами легенів.

Внаслідок високого стояння купола діафрагми справа права легеня більш широка і об'ємиста, ніж ліва, і дещо коротша за неї [4].

Легені поділяються на частки за допомогою міждолевих щілин. Ліва легеня поділяється на верхню і нижню частки, права - верхню, середню і нижню частки.

З практичної точки зору, в даний час легені підрозділяють на так звані бронхолегеневі сегменти: в правій легені їх 11, а в лівій 10 сегментів. Сегменти відокремлені один від одного сполучнотканинними перегородками і мають форму конусів або пірамід. У центрі сегмента розташовуються сегментарний бронх і сегментарна артерія, а на кордоні з сусіднім сегментом - сегментарна вена.

Кожна легеня складається з розгалуження бронхів, що утворюють своєрідний скелет органу - бронхіальне дерево, і системи легеневих пухирців, або альвеол, які є респіраторним відділом дихальної системи. Зовні легені вкриті плеврою. Плевра являє собою тонку гладку і вологу, багату еластичними волокнами серозну оболонку, що оточує кожну легеню. Розрізняють вісцеральну плевру, щільно зрощену з тканиною легені, і парієтальну плевру, що вистилає зсередини стінки грудної порожнини. В області кореня легеніввісцеральна плевра переходить в парієнтальну [22].

Бронхіальна астма - важке широко поширене захворювання, що приводить до непрацездатності людини в найбільш активному віці. У сучасному представленні бронхіальна астма - самостійне, хронічне, рецидивуюче, алергічне захворювання, етіологічно пов'язане з впливом різних алергенів інфекційної і неінфекційної природи.

Етіологія і патогенез бронхіальної астми складні і повністю ще не розкриті. Етіологічні чинники можуть бути розподілені на 5 груп:

- Неінфекційні алергени (пилкові, пилові, виробничі, харчові, лікарські, алергени кліщів, комах, тварин);

- Інфекційні агенти (віруси, бактерії, грибки, дріжджі);

- Механічні та хімічні впливи (пари кислот, лугів, неорганічна пил і т.п.);

- Фізичні і метеорологічні фактори (зміни температури і вологості повітря, коливання барометричного тиску, магнітного поля Землі);

- Нервово-психічні стресові впливи.У результаті в бронхіальному дереві розвивається хронічний запальний процес [17].

Важливою патофізіологічною стадією є спазм гладких м'язів дрібних бронхів і бронхіол, набряк слизової оболонки за рахунок різкого підвищення проникності капілярів, гіперсекреція слизистоутворюючих залоз. При цьому формуються основні клінічні симптоми хвороби. На самому початку захворювання порушення прохідності бронхів обумовлено переважно їх спазмом, запаленням і набряком слизового і підслизового шарів дихальних шляхів. Порушення прохідності бронхів утруднює рух слизу, і це проявляється тим, що після нападу з'являється кашель і з бронхів відкашлюється харкотиння у вигляді слизових пробок [3].

Розрізняють такі періоди бронхіальної астми: предприступний, приступний, післяприступний, між приступний [6].

Бронхіальна астма - захворювання хронічне, протікає із загостреннями, які в більшості випадків змінюються періодами ремісій. У першій стадії хвороби основним виразом її при обох формах є напади задухи експіраторного типу. В залежності від тяжкості нападів розрізняють легке, середньої тяжкості і тяжкий перебіг захворювання. Найчастіше бронхіальна астма починається з легких нападів, проходячи послідовно етапи середньо-і важких проявів першій стадії, а потім переходить у другу стадію хвороби. Однак це не є закономірним. Хвороба може залишатися легкою протягом багатьох років або початися з більш важких симптомів і швидко прогресувати. При легкому приступі хворий відчуває легке експіраторне утруднення дихання. Напади середньої тяжкості можуть супроводжуватися більш вираженим відчуттям задухи, блідістю шкірних покровів, помірним ціанозом. Дихання шумне, хрипи чути на відстані. При тяжких нападах всі перераховані симптоми виражені ще різкіше. Хворий приймає вимушене положення - сидячи, спираючись на лікті або долоні, що сприяє включенню в акт дихання допоміжної мускулатури. Шкіра бліда, волога. Грудна клітка фіксована в положенні глибокого вдиху. Дихання спочатку прискорене, потім відбувається його ураження, тріскучі і свистячі хрипи чути на відстані.. Ознаки порушення функції зовнішнього дихання виявляються не тільки при приступі, але і в між приступному періоді, хоча і менш виражені. Вони полягають у зниженні ЖЄЛ, обсягу видиху, порушенні газообміну, розвивається дихальна недостатність. Часті напади несприятливо позначаються на функції серцево-судинної системи і можуть бути причиною серцевої недостатності [12].