потоків та масивів

 

Виділення цього етапу пов'язано з виникненням та стрімким розвитком машинопрочитуваних документів. Про­цес постійного збільшення обсягів документованої інформа­ції стимулював пошуки інформаційноємних носіїв, які б мали менші розміри., але вміщували більше інформації. Ідея пер­ших машинопрочитуваних документів належить французу Жакару – винахіднику перфокарти. У 1780 р. він застосував її як контрольну у ткацьких верстатах - перфокарта фіксувала інформацію, необхідну для відтворювання малюнка в процесі вичинення тканини.

Для механізації обробки великих масивів документова­ної інформації перфокарти почали застосовувати з 1848 р., коли Ч. Бабідж створив першу аналітичну машину, що вико­ристовувала перфокарти для статистичних цілей. У 1884-1889 рр. Г. Холлерит створив лічильно-перфораційні машини, при­значені для автоматизованої обробки інформації. У 1911 р. в США створено перше підприємство по виробництву лічиль­но-обчислювальних машин, що працювали на перфокартах. Ці машини були прообразами сучасних ЕОМ.

У 1816р. французький винахідник Ж.Н. Н'єпс отримав перше фотографічне зображення об'єкта на носії. Патент на винахід фотографії одержав у 1839 р. французький художник Л. Дагер - його технологія набула назву "дагеротипія". З 1841 р. опанували негативні та позитивні зображення об'єкта, який фотографувався, внаслідок чого з середини XIX ст. у струк­турі ДП та М відокремилися чорно-білі, а пізніше - кольорові фотодокументи.

Фотоплівку як новий матеріальний носій інформації за­стосували для створення мікрокопій документів. У 1853 р. здійснено перші спроби мікрокопіювання на прозорій, а в 1870 р. - на непрозорій основі.

У 1867 р. американцям К. Шолсу, С. Суле і К. Глиддену видали патент на друкарську машинку, яка на початку 70-х рр. надійшла у продаж під фірмовою назвою "Ремінгтон", ставши прототипом сучасних друкарських машин.

Ідея запису звукової інформації за допомогою фоногра­фа належить французькому поету та вченому Шарлю Кро, який у квітні 1877 р. передав опис винаходу Французькій ака­демії наук. Однак створив цей апарат відомий американський винахідник Томас Алва Едісон. Його технік Джон Крузі виго­товив перший діючий пристрій з вощаним фоноваликом у грудні 1878 р. Горизонтальний диск - грамофонну платівку винайдено Емілем Берлинером і вперше продемонстровано у США в травні 1888 р. Найперший запис людського голосу зроблено під час виступу генерал-губернатора Канади на від­критті промислової виставки в Торонто 11 вересня 1888 р.

Перші "рухомі картинки" зняв Луі Ле Пренс ще в 1885-1887 рр. Його камера запатентована у Великій Британії у 1888 р. Найстаріший кінофільм зберігся на рулоні світлочутливого паперу шириною 53,9 мм. - він знятий Ле Пренсом у жовтні 1888 р. (швидкість проекції -10-12 кадрів за секунду). Спо­чатку фільми дивилися через кінетоскопи - апарати з вічком, які дозволяли дивиться на зображення, що рухалися. Ці зо­браження знімали на гнучку целулоїдну плівку.

Найпершим фільмом, публічно показаним на екрані братами Люм'єр у Парижі 22 березня 1895 р., був фільм під назвою "Вихід робітників з заводу Люм'єр", який знято у ве­ресні 1894 р. у Ліоні. Перші кіносеанси в Росії відбулися у травні 1896 р. у Петербурзі та Москві. У 1908 р. зняли пер­ший російській німий ігровий фільм "Стенька Разін". При демонструванні його озвучувала грамплатівка - так з'явився перший комбінований документ. Перший звуковий фільм бу­ло зроблено Ю.О. Лостом у 1906 р.

Магнітний запис винайдено у 1898 р. Вальдемаром Пулсеном з Данії. Його було здійснено за допомогою апарату "Телеграфон", у якому застосовувалась стальна проволока. У 1928 р. Фриц Пфлаймер з Германії винайшов магнітну стріч­ку. Технологія удосконалення магнітного запису та магнітних носіїв найактивніше почала розвиватися у 1940-х р.

У 1948 р. Деніс Габор, відомий працями з електронної мікроскопії, запропонував Ідею голографії як метода повного запису хвильових полів, що розсіюються від предметів. У 1960 р. створено перший лазер, який використовували для отримання голограм. Голографічні системи пам'яті можуть складати 10⁶ - 10⁸ біт, вони вельми перспективні для обчис­лювальної техніки, яка потребує великих обсягів пам'яті.

Першим програмованим комп'ютером був 1500-ламповий "Колосе", спроектований Максом Н'юменом і ско­нструйований у 1943 р. у Великій Британії. Винахід транзис­тора в 1948 р. дав міцний імпульс для розробки та вдоскона­лення нових поколінь комп'ютерів. Протягом 1969 - 1973 рр. вдалося створити мікрокомп'ютер. Поєднання технологій мікрокопіювання з електронно-обчислювальною технікою при­вело до появи у 1960-х рр. у структурі ДП та М супер- та ультра-мікрофіш, які з 1965 р. почали використовуватися у біблі­отеках для створення страхових підфондів мікродокументів.

У 1956 р. здійснено перший відеозапис, перша демон­страція домашнього відеомагнітофона відбулася у 1963 р. в Лондоні на студії телекомпанії Бі-Бі-Сі.

Перші компакт-диски створено компанією "Філіпс" у 1978 р. Ємність одного диска становила від 10 тис. до 1 млн. сторінок тексту формату А4. У 1985 р. у Японії здійснено пе­рше видання на СВ-КОМ. Це був словник, що містив 5 міль­йонів науково-технічних термінів на восьми мовах. Друге ви­дання цього словника на оптичному диску видано у 1989 р. і містило вже 7 мільйонів науково-технічних термінів на два­надцяти мовах.

У цей період ДП видань на С⁺ почав швидко зростати: лише в Японії у 1987 р. він налічував 55 назв, у 1988 р. - 77, 1989 р. - більше 150 назв. Загалом у світі в 1989 р. видано 1418 видань та баз даних, у 1992 їх вийшло вже 6438. Нині магнітні та оптичні диски посідають провідне місце се­ред машинопрочитуваних носіїв інформації. Детальніше істо­рію розвитку машинопрочитуваних документів висвітлено у підручниках Н.М. Кушнаренко.

Останнє покоління CD одержало назву цифровий універсальний диск. Ці диски, ство­рені у 1997 р. мають такий же діаметр (120 мм.) і товщину (1,2 мм.), але запис інформації може здійснюватися з обох сторін на двох робочих поверхнях, у зв'язку з цим загальний обсяг інформації, що вміщує диск, дорівнює 26 звичайним CD-ROM.

Розширення можливостей запам'ятовуючих пристроїв ЕОМ дозволяє організовувати електронні документні масиви - бази даних, що існують як гіпертексти і надають можли­вість формувати структуру читання й перебудовувати тексти залежно від бажання користувачів.

Сучасні тенденції розвитку документних комунікацій такі: якщо кількість паперових видань щорічно зростає у світі на 5-7%, то кількість баз даних у режимі "он - лайн" зростає на 30-40%, а баз даних на СD - більше ніж на 100%. Це спри­яє реструктуризації ДП та М, виводить їх на новий рівень іс­нування, але значне зменшення у ДП та М питомої ваги папе­рових носіїв інформації - це прогноз далекого майбутнього. Нині близько 90% ДП та М складають паперові документи, 5% - мікрофільми, 5% - магнітні та оптичні диски.

 

Завдання для самоперевірки:

1. Назвати особливості етапу зародження ДП та М у суспільстві.

2. Довести, чим обумовлені хронологічні межі етапу формування ДП та М

3. Визначити, завдяки яким досягненням науково-технічного прогресу відбулася еволюція знакових сис­тем документа, його матеріальної основи та конс­трукції.

4. Охарактеризувати етап інтенсивного розвит­ку ДП та М.

 

Основна література:

1. Баренбаум И.Е. Информационно-комуникативние науки в свете зволюции средств информации и коммуникации // Книга. Исследования т материалы.- Сб. 61.- М., 1990.- С. З-7.

2. Владимиров Л.И. Всемирная история книги.- М.: Книга, 1988.-310 с.

3. Всесвітня історія книги. Вип. 1. Історія писемної та ру­кописної книги: Навч. посібник /КДІК; Уклад. Г.І. Ковальчук.- К., 1995. - 63 с.

4. Глухов А.Г. Судьбы древних библиотек.- М.: Либерея, 1992.-151 с.

5. Запаско Я. Про дофедорівське книгодрукування в Укра­їні // Палітра друку.- 1995.- № 4.- С. 60-62.

6. Книга рекордов Гинесса,- М., 1991.- С. 145 - 169.

7. Кулешов С. Документальні джерела наукової інформації: поняття, типологія, історія типологічної схеми,- К., 1995. -190 с.

8. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник.- X., 1997.- С. 294 - 300, 326 - 372.

9. Соколов А.В. Введение в теорию социальной коммуникации: Учеб пособие. - СПб, 1996. – 319 с.

10. Соколов А.В. Зволюция социальных коммуникации: Учеб. пособие.- СПб., 1995. - 163 с.

11. Столяров Ю.Н. Тема документа в Библии // Книга. Исследования и материалы.- Сб. 75.- М., 1998.- С. 27- 45.

 

ВИСНОВКИ

 

Дослідження особливостей ДП та М як динамічної бага­тофункціональної системи, спрямованої на задоволення ко­мунікаційних потреб суспільства, дозволяє визначити основні фактори оптимізації їх функціонування.

За прогнозами фахівців у майбутньому, постіндустріальному, суспільстві домінуючою тенденцією його подальшо­го розвитку стає інформатизація - процес зростання обсягів виробництва та споживання інформації, значна частина якої документується. Поглиблення суспільного розподілу праці супроводжується різким збільшенням потоків документова­ної інформації нормативного, наукового, виробничого, управлінського характеру, яка циркулює у суспільстві з ме­тою забезпечення взаємодії між громадянами, організаціями, галузями народного господарства та державами загалом.

Ефективна організація та керування ДП та М як систе­мою потребують адекватної реакції на зміни зовнішнього се­редовища, регулювання функціонування генезисноі та тран­зитної підсистем ДК. Для цього потрібний постійний аналіз їх діяльності, наукові дослідження, що спрямовані на розробку концепцій та моделей розвитку, пошук критеріїв оцінки якос­ті та ін.

Подальший розвиток документно-комунікаційної сфери не можливий без впровадження новітньої інформаційної тех­ніки та технологій, тому майбутні фахівці цієї сфери мають володіти теоретичними знаннями про природу, властивості та закономірності функціонування ДП та М, навичками автома­тизованого створення, розповсюдження, зберігання та пошу­ку інформації, машинного перекладу, використання експерт­них систем та мереж електронної комунікації, які дозволять оперативніше вирішувати широкий спектр різноманітних за­вдань, забезпечувати подальший прогрес суспільства.

 

Додаток 1 Життєвий цикл вхідного ділового документа

 

Додаток 2. Життєвий цикл електронного документа

Етап І

1. Виникнення замислу документа (визначення змістовного на­вантаження та структури документа, основних гіперпосилань та ін.)

2. Створення документа (переведення інформації в електронну форму, редагування змісту, комп'ютерний дизайн та ін.)

Етап ІІ

Введення документа в обіг (розташування на сервері, рекла­мування шляхом розповсюдження банерів та реєстрації у пошукових системах)

Етап III

Документовикористання (забезпечення віддаленого досту­пу до документа через телекомунікаційні мережі)