Паралінгвістичні особливості текстів.

Стрімкий ріст візуальної інформації у сучасній комунікації викликав закономірну зацікавленість мовознавців до паралінгвістичних тобто невербальних засобів,які супроводжують письмове мовлення, зокрема, графічне оформлення тексту.

Паралінгвістичні засоби вивчалися у аспекті художнього оформлення книги, де їх розгляд був пов’язаний з конструюванням книги, забезпеченням необхідних технічних і естетичних характеристик видання.

Паралінгвістичні засоби звернули на себе увагу мовознавців ще у 20 – і рр. ХХ століття. Систематичне вивчення починається у 70 – і рр., коли з’являються перші стилістичні дослідження, присвячені виразовим можливостям цих засобів, їх ролі у створенні цілісної характеристики мовного твору.

Зараз паралінгвістичні засоби, їх складовий і прагматичний потенціал активно досліджуються у руслі параграфеміки як особливому розділі лінгвістики про письмову мову. Параграфемні засоби супроводжують вербальне мовлення, але їх коло ще не чітко окреслене. Баранов А.Г., Паршин Л.Б. пропонують розрізняти три групи пара графічних засобів залежно від механізмів їх створення: 1)художньо – стилістичне варіювання пунктуаційних знаків; 2)шрифтове варіювання; 3)топографемні засоби. Вашуніна до параграфемних засобів відносить досить широке коло графічних засобів у їх некондифіциваному вигляді (непередбаченому правилами орфографії, використання, наприклад, лапок, дефісу, вставки, закреслення для досягнення оригінальності, образності).

У лінгвістиці тексту звернення до паралінгвістичних засобів пов’язано з пошуком закономірностей текстотворення, виявом ролі цих засобів у організації впливу тексту на адресата, необхідності повного витягу текстової інформації.

К. Гаузенблаз пропонує виділити два види мовленнєвих творів:

1.Мовленнєві твори відносно незалежні, самодостатні. До них належать мовні маніфестації, у яких паралінгвістичні засоби не беруть участі у творенні повідомлення.

2.Мовленнєві твори відносно незалежні від ситуації, але які містять також і нелінгвістичні засоби, супутній фактор (малюнки, карти тощо).

Стосовно текстів, у яких використовуються паралінгвістичні засоби, до завдань лінгвістики тексту відноситься:

- встановлення номенклатури паралінгвістичних засобів у тексті;

- визначення значимості паралінгвістичних засобів у організації текста;

- розкриття механізмів взаємодії вербальних і паралінгвістичних засобів у тексті;

- дослідження участі паралінгвістичних засобів у реалізації текстових категорій;

- вияв функцій паралінгвістичних засобів у текстах;

- декодування вербальної і невербальної інформації і її інтерпретація.

Паралінгвістичні засоби, що визначають зовнішню організацію, оптичний образ тексту, створюють поле паралінгвістичних засобів тексту. У це поле входять: графічна сегментація тексту і його розподіл на папері, довжини рядка, пробіли, шрифт, колір, курсив, розрядка, стяжка, підкреслюючи лінійка, типографські знаки, графічні символи, цифри, допоміжні знаки (%, №, +), засоби іконічної мови (малюнок, фото, таблиця, схема, креслення, карикатура), незвичайна орфографія слів і розставлення розділових знаків, формат паперу, ширина полів та ін., які не досить жорстко фіксуються і можуть варіюватися залежно від характеру конкретного тексту.

У середині поля паралінгвістичні засоби розрізняються:

1) за ступенем своєї прив’язаності до вербальних засобів тексту;

2) своєю роллю у організації змістової структури тексту;

3) своїми функціями в тексті.

Поряд з паралінгвістичними засобами, що мають мовну основу, існують паралінгвістичні засоби, які мають не мовну основу (яскраве оформлення тексту).

Роль паралінгвістичних засобів у текстах не є однозначною. У одних випадках участь паралінгвістичних засобів у організації тексту охоплює лише план його вираження, його зовнішнє оформлення і не чіпає / чи не є суттєвим для плану його змісту. Вони забезпечують лише звичну візуальну форму тексту. Ці засоби, як правило не помітні адресатам. До таких текстів належать, наприклад, тексти рецензій, анотацій, заяв та інших службових документів.

У інших текстах паралінгвістичні засоби набувають особливого значення, оскільки беруть участь у формуванні і плану їх вираження і плану їх змісту. Ці тексти розглядають як паралінгвістично активні тексти (оскільки вони є носіями певної інформації). Невербальні засоби привертають увагу адресата, а вилучення інформації з тексту стає неможливим без їх декодування і інтерпретації. Особливу групу паралінгвістично активних текстів становлять креолізовані тексти (у структурі яких задіяні коди різних семіотичних систем).

Креолізовані тексти – це тексти, фактура яких складається з двох негомогенних части: вербальної і невербальної. Відносно письмової комунікації до креолізованих текстів відносять тексти, домінанту поля паралінгвістичних засобів яких створюють іконічні (зображувальні) засоби. Світ креолізованих текстів дуже різноманітний. Він охоплює тексти газетно – публіцистичні, науково – технічні, тексти – інструкції, ілюстровані художні тексти, тексти реклами, афіші, комікси, плакати, листівки тощо. Роль креолізованих текстів зростає і це знаменує собою якісно новий процес мовленнєвої комунікації (електронної). Наприклад: кіно тексти, тексти радіо і телебачення, рекламні тексти тощо.

Паралінгвістично активні тексти, в тому числі і креолізовані, мають свої норми, що регулюють зовнішнє оформлення тексту. І.Є. Клюканов ввів поняття графічна норма – модель, стандарт, що є прикладом історично складеної практики зорового втілення того чи іншого типу тексту. Графічна норма входить як компонент у більш широке поняття комунікативно – прагматичної норми, що об’єднує мовні і не мовні правила побудови текстів у певній типовій ситуації для досягнення оптимального прагматичного впливу на адресата. Контури цих норм ледь відчутні, але вони є орієнтирами для створення і сприйняття паралінгвістично активних текстів. Знання цих норм допомагає комуні кантам безпомилково, не заглиблюючись у зміст тексту, відрізнити за паралінгвістичним оформленням газетний текст від документного, чи тексту вірша, чи реклами.

Відносно іконічних засобів комунікативно – прагматичні норми встановлюють обмеження:

- на застосування іконічних засобів. Деякі тексти не можуть обійтися без них (фоторепортаж), а інші допускають лише часткове використання (монографія, дисертація), або взагалі не використовують (комюніке);

- на характер іконічних засобів і їх розподіл у текстах. Якщо тексти науково – технічні широко використовують таблиці, схеми, креслення, то в рекламних текстах перевагу віддають фото;

- на склад компонентів тексту. Основними компонентами креолізованого тексту є вербальна частина (напис/ підпис, вербальний текст) і іконічна частина (малюнок, фото, таблиця). У різних типах тексту вони зустрічаються в різних комбінаціях. Найбільш поширені моделі: зображення + написи/ підписи (бігборд, плакат), серія зображень + написи / підписи, що їх супроводжують (комікс, альбом), вербальний текст + зображення без напису / підпису (листівка, художній текст), основний вербальний текст + зображення і супроводжувальний напис / підпис (газетно – публіцистичні, документні, наукові, науково - популярні);

- на вид зв’язку між вербальними та іконічними компонентами в тексті;

- на характер вербального супроводу іконічних засобів. У різних сферах комунікації виробляються свої типи написів / підписів;

- на розміщення іконічних засобів;

- на використання інших паралінгвістичних засобів (кольору, шрифту, типографських знаків).

Комунікативно – прагматичні норми паралінгвістично активних текстів досить жорсткі. Найсуворіші вони в текстах, які обслуговують офіційне спілкування (складання документів згідно з державним стандартом). Наприклад, той же комерційний лист оформляють на бланку, він має певну графічну схему і для візуального образу значимі такі характеристики тексту як ширина полів, довжина рядка, особливості розміщення рядків з вказівкою адреси фірми, дати і теми листа, звернення.

Значно більше волі у оформленні рекламного чи художнього тексту – тут відіграє велику роль фантазія, естетика, культура автора, реципієнтів.

Комунікативно – прагматичні норми паралінгвістично активних текстів пред’являють повишені вимоги до комунікативної компетенції учасників спілкування: синтетично сприймати текст, вміти декодувати/ кодувати інформацію, яка передається, вербальні і невербальні знаки, присутність естетичного смаку. Спеціальна підготовка необхідна спеціалістам при створенні рекламних, газетно – публіцистичних текстів, документів. Дотримання цих норм є обов’язковою умовою успішного здійснення відео вербальної комунікації.