Засоби зв’язку між компонентами надфразової єдності та типи НФЄ.

Речення, що входять до складного синтаксичного ціло­го (надфразової єдності), поєднані між собою, як уже за­значалося, змістом: спільною темою, спільним предметом думки чи повідомлення. Послідовність розташування окре­мих речень зумовлюється послідовністю подій (врахуван­ня причин, наслідків тощо), послідовністю сприймання фактів, послідовністю суджень, за якими йдуть умовиво­ди. Наприклад: А культурну людину — й молоду, й дорос­лу — завжди вирізняли скромність і тактовне ставлен­ня до людей. Якщо у інших там, де вона вчиться або працює, немає можливості носити дорогі "престижні" речі, то й вона не носитиме їх.

Проте, крім змістової пов'язаності, речення поєднують­ся у складне синтаксичне ціле (надфразову єдність) за до­помогою різних структурних засобів:

• лексичних — повторення окремих слів з поперед­нього речення, вживання особових і вказівних займенни­ків (він, цей, той, весь, такий, кожний), займенникових прислівників (тут, там, тоді та ін.): Ніщо не деморалі юдину так сильно, як демагогія, не руйнує в ній віру докорінно, як розрив між словом і ділом. Якщо ти щоденно чуєш про глибоке вдоволення досягнутим, а насправді щоденно стикаєшся на своєму робочому місці з недбальством і байдужістю — мимоволі почне затягува­ти в болото апатія;,

• морфологічних — єдність, співвідношення видо-часовихі способових форм дієслів-присудків: На зйомці для «Світу тварин» зустріли зайця, молодого, не випробуваного життям підлітка. Спробував звір утікати, одначе не знав іще заєць, що оператор Яків Посольських також уміє бігати. Зупинився заєць і став спостерігати: що буде? Камера прозумкотіла здалеку, потім посунулася ближче, потім нависла над самим вухом. І заєць вирішив за себе постояти. Спершу він ворухнув лапкою, потім зробив випад у бік камери, потім, слушно вирішивши, що вразливе місце у зумкотливого звіра — око, кинувся об’єктив…

• синтаксичних — порядок слів і речень, сполучники з приєднувальними піддувальним значенням (проте, однак, так що та інш.), паралелізм побудови речень, неповнота окремих речень тощо: Майно цієї сім'ї? Звичайне, гадаю, для сімей такого достатку майно. Квартира — державна. Машина — найпершої моделі. Дача в одному з приміських сіл. Що ще? Кольоровий телевізор. Меблі — хороші, хоч аж ніяк не крик моди;

• ритмомелодійних — інтонація: паузи між окреми­ми реченнями, що входять до цього складу, відчутно коротші за паузи, що відділяють складні синтаксичні цілі одне від одного. Крім того, при цьому відіграє роль підвищення і пониження голосу. Так, у кінці складного синтаксичного цілого голос значно понижується, а на початку наступного — знову підвищується.

Правильне поєднання і розташування речень у склад­ному синтаксичному цілому (надфразовій єдності) увираз­нює думку, робить її чіткішою, дохідливою, зрозумілою.

Залежно від способу зв'язку між реченнями, що вхо­дять до складного синтаксичного цілого, розрізняють два основні його структурні типи: 1) надфразові єдності (склад­ні синтаксичні цілі) з ланцюжковим зв'язком компонен­тів; 2) надфразові єдності (складні синтаксичні цілі) з па­ралельним зв'язком компонентів.

Ланцюжковий, тобто послідовний, зв'язок між речен­нями досягається за рахунок таких засобів зв'язку між ре­ченнями, як лексичні повтори, займенники, займенни­кові прислівники тощо: Мова -— наша зброя, якщо ми служимо народові, що нас породив, вигодував і виховав. Мова — втілення думки. Що багатша думка, то багат­ша мова. Любімо Ті, розвиваймо її. Ворімося за красу мови, за правильність мови, за багатство мови (М. Рильський). У цій конструкції кожне наступне речення в той чи інший спосіб розкриває, уточнює зміст попереднього, внаслідок чого розгортається думка.

При паралельному зв'язку компонентів складного син­таксичного цілого (надфразової єдності) речення переваж­но мають однорідний склад, однакову чи подібну будови, а зв'язки між ними дуже нагадують зв'язки між частинами складносурядних і безсполучникових складних речень з однотипними частинами. Кожне з речень складного син­таксичного цілого є відносно самостійним. Частини над­фразової єдності поєднані між собою здебільшого лише семантичними відношеннями, а не граматично, хоча зв'язок між реченнями у складних структурах цього типу змінюється зазвичай за рахунок видо-часових форм дієслів-присудків. Паралельні зв'язки між частинами склад­них синтаксичних цілих ґрунтуються на семантичних відношеннях перелічення, зіставлення, протиставлення, що нерідко супроводжуються структурним паралелізмом частин.

Послідовний (ланцюжковий) і паралельний зв'язок компонентів у межах одного складного синтаксичного ці­лого (однієї надфразової єдності) можуть поєднуватися.

 

Питання для самоперевірки:

 

1. Поняття «речення».

2. Поняття «надфразова єдність».

3. Види над фразових єдностей та засоби їх зв’язку.