Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Цели, задачи и функции сравнительного правоведения.




Доверь свою работу кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Як відомо, функції будь-якої науки, у тому числі і порівняль­ного правознавства, відображають основні напрями, через які проявляється їх суть і зміст, а також необхідність їх існування.

На думку Ю.О. Тихомирова, порівняльне правознавство включає виконання таких функцій: інформаційна, аналітична, кри­тична, інтеграційна і домінантна1. Воно служить законотворчій і правозастосовній практиці, правильному засвоєнню зарубіжних доктрин і практики, а також юридичній освіті.

Функції порівняльного правознавства можна умовно розділити на дві великі групи.

Теоретичні функції, що забезпечують якісне зростання в роз­витку не тільки порівняльно-правового, але й усього юридичного знання в цілому. Дані функції забезпечують теоретичне осмис­лення закономірностей походження й еволюції правових систем, що сприяє вивченню не тільки національного права, але й визна­ченню його місця в системі правових сімей (систем). Реалізація теоретичних функцій сприяє розвитку теоретичних основ порів­няльного правознавства, що є внеском у розвиток юридичної науки в цілому.

Практичні функції порівняльного правознавства направлені як на виконання конкретних завдань правової практики, що ви­никають перед різними правовими системами окремо, так і перед цілими правовими сім'ями. Реалізація цих функцій сприяє гармоні­зації й уніфікації правових норм національних правових систем, розробленню нормативно-правових актів з урахуванням зарубіж­ного досвіду та ін.

Основними функціями порівняльного правознавства, що входять у вищезгадані групи, є такі.

Гносеологічна функція виражається в тому, що будь-яка юри­дична наука направлена на пізнання навколишнього світу. Вона пізнає державу, право й інші державно-правові явища, отримує про них необхідні знання, пояснює їх із наукових позицій. Цього можна досягти шляхом їх вивчення у зв'язку з іншими явищами, що формують соціальне життя. Порівняльне правознавство вивчає правові системи, пов'язуючи його з такими цивілізаційними яви­щами, як культура, релігія, політика, ідеологія, традиції та ін.

Порівняльне правознавство постійно орієнтоване не на просте підсумовування знань про правові явища й вивчення динамічних аспектів взаємодії правових об'єктів, на виявлення не просто будь-якого правового елементу, а на розгляд функціональних елементів, способів підтримки структурної постійності правової системи, сприйняття системою нових правових елементів різних інститутів і т. ін., у рамках національних політичних і економічних умов. їх аналіз і оцінка стосовно внутрішньодержавного розвитку будуть більш повними й об'єктивними, якщо вивчаються загальні і специфічні причини існування правових явищ, тимчасові і стабільні правові ситуації в зарубіжних державах і їх вплив, чинники, що ве­дуть до зміни національних законодавств, до ухвалення і зміни пра­вових актів, умов, які сприяють або стримують реалізацію права.

Методологічна функція порівняльного правознавства ви­ражається в тому, що в рамках даної науки напрацьовується великий методологічний потенціал, необхідний для проведення порівняльно-правових досліджень. Оскільки здійснення порів­няльно-правових досліджень є необхідною умовою при вивченні об'єктів і предметів різних наук, то вироблений методологічний арсенал у рамках порівняльного правознавства відіграє важливу роль у цьому процесі. Зокрема, порівняльно-правовий метод отри­мує подальший розвиток, завдяки чому забезпечується результа­тивність порівняльно-правових досліджень. Це сприяє успішному проведенню в рамках різних правових наук порівняльно-правових досліджень, які стають більш контрастними і яскравими, оскільки в цей процес включаються і додаткові чинники.

Інтеграційна функція порівняльного правознавства, тобто функція оптимізації розвитку національних правових систем,

зумовлена курсом держави або держав, міждержавних об'єднань на зближення правових систем за допомогою гармонізації націо­нальних законодавств і уніфікації правових норм.

У цих випадках критеріями порівняння й оцінки національних законодавств служать визнання загальних інтересів держав в узгодженому правовому регулюванні, пошук і визначення об'єктів такого регулювання, виявлення відмінностей у національних зако­нодавствах і можливих засобів їх подолання. Порівняльне право­знавство виробляє рекомендації, направлені на удосконалення державно-правового будівництва, законодавства, юридичної прак­тики тощо, тим самим забезпечує успішність і результативність інтеграційних процесів.

Функція деідеологізації правових доктрин і теорій, направ­лених на вивчення правових систем, передбачає об'єктивний нау­ковий підхід до вивчення основних державно-правових явищ у рамках порівняльного правознавства і неупереджене ставлення до них залежно від політичних і ідеологічних поглядів та інте­ресів. При розгляді цих явищ необхідно звільнятися від ідеоло­гічних, релігійних і культурологічних упереджень. Реалізація даної функції забезпечує об'єктове вивчення правової панорами світу.

Виховна функція призводить до розвитку правосвідомості і правової культури, унаслідок чого правове мислення сприймається як важливий важіль переключення суспільної свідомості на загальноцивілізаційні орієнтири. Реалізація даної функції сприяє шанобливому ставленню до «чужого» права, сприйняттю його нарівні з національним правом як складової правової панорами світу.

Освітня функція реалізується через викладання порівняльного правознавства як необхідного компоненту підготовки сучасних фахівців у різних галузях правової науки. Значне поширення порівняльного правознавства і введення його в навчальну про­граму юридичних вузів на сьогодні відображає, з одного боку, рівень його розвитку як самостійної юридичної науки, а з іншого — нагальну необхідність практичного застосування результатів його досягнень.

На думку К. Осакве, «використання порівняльного право­знавства в науковій сфері, по-перше, сприяє вивченню національ­ного права; по-друге, полегшує розуміння зарубіжних правових

систем; по-третє, руйнує правову ксенофобію; по-четверте, під­вищує культурний рівень студента; і, нарешті, підкріплює фун­даментальність юридичної освіти тих, що навчаються. Як нау­кова дисципліна, порівняльне правознавство виходить із того, що істина пізнається в порівнянні, транснаціональній юридичній прак­тиці і в прикладній науково-дослідній роботі»1.

Таким чином, функціональне призначення порівняльного право­знавства як юридичної науки є багатогранним і багатобічним.

 







Дата добавления: 2015-10-19; просмотров: 344. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.014 сек.) русская версия | украинская версия