МАКРОЭКОНОМИКА5. Промисловість. Австралійський Союз 1. Географічне положення та склад території. Австралія — єдина країна, що займає цілий материк. Океанія — група островів південно-західної і центральної частини Тихого океану, на яких розташовані 13 держав. Найбільші з них — Папуа-Нова Гвінея та Нова Зеландія. Багато островів залишаються володіннями США, Великобританії, Франції, Австралії, Нової Зеландії. Віддаленість від Європи у зв'язку з розвитком транспорту та засобів зв'язку перестала бути вирішальним чинником їх географічного положення. Позитивного значення набуває відносна близькість до країн Південно-Східної Азії. Останнім часом зростає туристичне, комунікаційне та стратегічне значення Океанії. Австралія та Нова Зеландія, як і деякі острови Океанії, входять до Британської Співдружності, главою цих держав є королева Великобританії, представлена генерал-губернаторами, які призначаються за згодою урядів країн. 2. Природно-ресурсний потенціал. Австралія багата на мінеральні ресурси. Тут знаходиться 1/3 світових запасів бокситів, значні поклади залізної руди, руд кольорових металів, кам'яного вугілля (див. рис. 113). В останні роки на материку відкриті родовища нафти та газу, алмазів. Деякі острови Океанії мають родовища нікелю (Нова Каледонія), фосфоритів (о. Туамоту), нафти (Нова Гвінея), золота (Нова Гвінея, Фіджі), міді (о. Бугенвиль), вугілля (Нова Гвінея), вугілля, срібла, золота (Нова Зеландія). З попередніх курсів географії пригадайте, у яких кліматичних поясах розташовані Австралія та Океанія. Які особливості природи цих країн? Як вони впливають на розвиток господарства? 3. Населення. Австралія та Океанія — один з найменш заселених регіонів світу. Середня густота населення в Австралії — 2,2 осіб/км кв. Австралія та Нова Зеландія — країни переселенського типу формування населення. Серед європейців тут переважають нащадки англійців. У Новій Зеландії вони складають 4/5 населення, тому країну часто називають «Британією південних морів». Корінне населення Австралії (близько 160 тис.) живе на малопридатних землях у внутрішніх районах країни. Аборигени Нової Зеландії — маорі— становлять 12% населення. На островах Океанії переважають представники корінного населення — папуаси та полінезійці, крім того, тут живуть європейці, індіанці, малайці тощо. Для розвинутих країн регіону характерний перший тип відтворення населення. Розміщене населення дуже нерівномірно. Більшість населення (4/5) Австралії концентрується на південно-східному узбережжі, 3/4 населення Нової Зеландії живе на Північному острові. У країнах Океанії кількість населення коливається від 3,7 млн. осіб (Папуа-Нова Гвінея) до 600 осіб (Кокосові острови). Австралія та Нова Зеландія — країни з високим рівнем урбанізації; частки міських жителів відповідно становлять 85% та 87%. На островах переважає сільське населення. У промисловості Австралії зайнято 25% економічно активного населення, у сільському господарстві — 7%, у торгівлі та сфері послуг — 35%. У Новій Зеландії 24% економічно активного населення зайнято в обробній промисловості, 11% — у сільському господарстві. 4. Загальна характеристика господарства. В історичному та економічному розвитку Австралії та Нової Зеландії чимало спільного з Канадою. У наш час це розвинуті індустріально-аграрні країни з високим рівнем життя населення. У структурі господарства провідну роль відіграє обробна промисловість. Але у світовій торгівлі обидві країни мають аграрно-сировинну спеціалізацію. Країни Океанії, крім Нової Зеландії, належать до групи країн, що розвиваються, їхня роль у світовій економіці незначна. Характер і структура господарства цих країн склалася під впливом ЕГП: розташування в екваторіальних і тропічних широтах та ізольоване існування. У багатьох країнах Океанії зберігається архаїчний родоплемінний лад. В економіці країн регіону значну роль відіграють ТНК та іноземний капітал. 5. Промисловість. Обробна промисловість Австралії представлена чорною металургією, машинобудуванням (автомобілебудування, виробництво верстатів, локомотивів, сільськогосподарських машин, суден), хімічною (нафтопереробка, виробництво кислот, суперфосфату, синтетичного каучуку) та харчовою галузями. Обробна промисловість Нової Зеландії базується на переробці продукції високорозвинутого сільського господарства. Домінують м'ясна, маслосироробна галузі. Розвинуте машинобудування (автоскладальні та авторемонтні підприємства), чорна та кольорова металургія, промисловість будівельних матеріалів. Особливе значення має промислове лісництво, на основі якого розвивається деревообробна та целюлозно-паперова промисловість. Проте обробна промисловість обох країн не забезпечує повністю потреби населення та господарства. Імпортують промислове обладнання, наукомісткі вироби і споживчі товари. Гірничодобувна промисловість розвинута як в Австралії та Новій Зеландії, так і в деяких країнах Океанії. Австралія виділяється видобутком залізної руди (19% світового видобутку), титану (близько 44%), вісмуту (23%), країна займає 2-ге місце у світі за добуванням свинцю (17%). Значний видобуток кам'яного вугілля, бокситів, нікелю, цинку, марганцю, вольфраму, урану, золота, срібла, кухонної солі. У Новій Зеландії добувають титан, руди заліза, міді, свинцю, цинку, золото. Експортне значення має мінеральна сировина островів Океанії: мідь і золото з Папуа-Нової Гвінеї, нікель з Нової Каледонії, фосфорити (острови Науру та Туамоту). Основою енергетики Австралії та Нової Зеландії є кам'яне вугілля, хоча останнім часом зростає частка нафти та природного газу. Контрольні питання: 1. Чому відділеність від Європи не є вирішальним чинником географічного положення Австралії? 2. З чого складається сільськогосподарський і мінеральний експорт Австралійського союзу? 3. У яких штатах знаходяться головні поклади руди, бокситів і вугілля? 4. Чим різняться сільськогосподарський експорт Канади, Австраліх, Нової Зеландії? 5. Які країни були головними ринками збуту для Канади, Австралійського Союзу, Нової Зеландії в минулому і які є ними нині? 6. Порівняйте розміри земельних ресурсів у розрахунку на одного жителя в Новій Зеландії і Великобританії. Які при цьому напрошуються висновки?
МАКРОЭКОНОМИКА
Конспект лекций для студентов экономических специальностей
Омск – 2006
|
