Причини венозної гіперемії

• зтиснення або звуження великих венозних стовбурів
• різні механічні дії (наприклад, тривала відсутність руху у кінцівках при прямовисному положенні)
• при ослабленні нагнітальної діяльності серця виходить загальний застій венозної крові в організмі, з'являються набряки, ослаблення відправлень всіх органів, нерідко кровотечі.

При венозній гіперемії спостерігається збільшення тканини в обсязі, зниження температури, темно-синє забарвлення.
Види артеріальної гіперемії
Ангіоневротична гіперемія виникає при підвищенні тонусу вазодилататорів, характеризується почервонінням, підвищенням температури на окремих ділянках шкіри, слизових оболонках. Спо­стерігається при мігрені, коли спочатку виникає збліднення, а потім почервоніння одної половини голови та сильний головний біль; при інфекційних захворюваннях (висипний тиф, грип та ін.), почерво­ніння шкіри обличчя та кон'юнктиви ока при невралгіях у результаті запалення n.trigeminus.
Колатеральна гіперемія виникає в тих випадках, коли перекри­вається просвіт магістральної артерії і кров переповнює колатералі. Значний розвиток чутливої іннервації по ходу судин (хемо- та бароре­цептори) забезпечує швидке відкриття колатеральних шляхів. Важ­ливе значення в мехаізмі цієї гіперемії мають метаболіти, які з'являються в анемізованій тканині, або притаманний їм вазодилаторний ефект.
При колатеральній гіперемії важливе значення мають індиві­дуальні особливості ангіоархітектоніки в різних органах, що необ­хідно враховувати в хірургічній практиці. Так, зокрема, перев'язка a. femoralis нижче місця відходження a. profunda femoris відносно легко компенсується за рахунок колатералей, які відходять від цієї артерії; в той же час, перев'язка a. femoralis вище місця відходження a. profunda femoris може закінчитись розвитком гангрени кінцівки. Те ж саме спостерігається і при перев'язці підколінної артерії (25% гангрени — І.В.Давидовський, 1969).
Велике значення для розвитку колатеральної гіперемії мають темпи закриття магістральної судини та рівень артеріального тиску. Так, перекриття просвіту коронарних судин, якщо процес триває протягом багатьох років, може і не супроводжуватись розвитком інфаркту міокарду. Колатеральний кровообігу цьому випадку забез­печується через медіастинальні, інтеркостальні, перикардіальні та бронхіальні артерії. Як правило, розвиток колатералей відбувається паралельно з виникненням перешкод для кровотоку по основному магістральному стовбурі.
Гіперемія після анемії виникає в результаті втрати судинами їх тонусу внаслідок тимчасової відсутності в них крові (гіперемія судин черевної порожнини після швидкого випускання з неї рідини при асциті).
Вакатна гіперемія (лат. vacuum — пустий) виникає у зв'язку зі зменшенням барометричного тиску на якій-небудь ділянці тіла (наприклад, постановка банок на шкірі, робота в кесонах при пору­шенні техніки безпеки праці та ін.).
Запальна гіперемія виникає в результаті дії на судини факторів, що викликають запалення.

Наслідки артеріальної гіперемії залежать від причин, які її викли­кають і найчастіше бувають сприятливими, враховуючи короткий термін самої гіперемії. У деяких випадках, навпаки, вони можуть мати негативний характер і навіть призводити до смертельних наслід­ків (розрив зміненої стінки судини при гіпертонічній хворобі).

Венозне повнокрів'я (гіперемія) може мати загальний та місце­вий характер. При загальній венозній гіперемії має місце ціаноз, тобто синюшність шкіри, слизових оболонок, що особливо помітно в периферійних частинах тіла (акроціаноз) — кінчики пальців, ніс, губи. Ціаноз подібного типу супроводжується набряком клітковини, тулуба, кінцівок, появою водянок порожнин (асцит, гідроторакс, гідроперикардіум), що пояснюється збільшенням у крові редукованої форми гемоглобіну (більше 5-6%). Причиною ціанозу є недостатнє насичення легень киснем.
^ Розрізняють дві форми загальної венозної гіперемії:
а) гостра форма — спостерігається при гострій серцевій недо­статності (наприклад, гострий інфаркт міокарду). Зміни у внутрішніх органах мають гіпоксичний характер і проявляються у вигляді плазморагії, набряку, розвитку стазу, мікрокрововиливів у проміжну тканину, а також розвитком дистрофічних та некробіотичних змін у паренхіматозних елементах. Клініко-морфологічними ознаками гострої серцевої недостатності в легенях є розвиток їх набряку, в інших органах (печінка, нирки) спостерігається некробіоз, мікрокрововиливи;
б) хронічна форма — спостерігається при хронічній серцевій недостатності (кардіоміопатія, гіпертонічна хвороба, вада серця та ін.) і характеризується дисциркуляторними, склеротичними та атро­фічними змінами у внутрішніх органах. Ці процеси можуть супро­воджуватися просочуванням тканин бідною білком рідиною, а також нагромадженням її в серозних порожнинах, що називається набря­ком, водянкою.
Велике значення при хронічній венозній гіперемії має колате­ральний, побічний кровотік. Завдяки тому, що венозна система багата анастомозами, звуження або навіть перекриття просвіту магістральних судин, якщо це відбувається повільно, може і не мати особливо тяжких наслідків, бо кров при блокаді основного стовбура поступово проходить по анастомозам, які при цьому різко розширюються.
Так, наприклад, при цирозі печінки відбувається здавлювання гілочок воротної вени, що проходять через печінку, в результаті розростання в останній сполучної тканини. Внаслідок цього спосте­рігається застій крові в органах черевної порожнини і нагромадження в ній вище згаданої рідини, тобто виникає водянка черевної порож­нини (асцит).
Разом з тим, в окремих випадках це не спостерігається, бо вини­кає колатеральний відтік крові з системи воротної вени за межами печінки. Він іде по анастомозах між витоками воротної вени та вена­ми стравоходу, а також венами малого тазу. Крім того, відкриваються анастомози в lig. rotundum в ділянці пупка і далі — по венах передньої стінки черевної порожнини.
У цих випадках вени інколи так розширяються та подовжуються, що вибухають під шкірою у вигляді товстих джгутів. Такий судинний феномен називають "голова Медузи" (Медуза — міфічна жінка, у якої на голові росло не волосся, а були змії).
По венах передньої стінки черевної порожнини та грудної клітки може встановлюватись колатеральний відтік крові також при звужен­ні просвіту легеневої або нижньої порожнистої вени (наприклад, при облітерації правої порожнини плеври). Колатеральний відтік крові з венозної системи можна створити також штучно хірургічним шля­хом: так, при цирозі печінки інколи підшивають сальник до передньої стінки черевної порожнини, намагаючись тим самим створити ко­латеральний відтік венозної крові із системи воротної вени через вени сальника і вени середньої стінки черевної порожнини. Усклад­ненням колатерального кровотоку може бути кровотеча з розширених вен стравоходу при цирозі печінки.
Тривалий венозний застій приводить до атрофії паренхіми внутрішніх органів, строма стає грубою — відбувається їх ціанотична індурація (ущільнення). На перших етапах це буває пов'язаним з венозною гіперемією, тобто з підвищенням внутрішньоорганного тиску. В подальшому має місце атрофія паренхіми в результаті гіпоксії, виникає колапс сполучнотканинного скелету органа з подальшим розвитком склерозу строми за рахунок новоутворення колагенових та еластичних волокон.
На слизових оболонках виявляються ознаки ціанозу та застійного катару, особливо в шлунку. Досить інтенсивно атрофічні процеси протікають на нижніх кінцівках при варикозному розширенні вен, головним чином v.v. saphena magna та їх колатералей. Шкіра, підшкірна клітковина, особливо нижньої третини гомілки, стають дуже тонкими, а виразки, що тут виникають, загоюються з великими труднощами. Вони виникають при незначних пошкодженнях, легко рецидивують, нерідко заглиблюючись до кісток.
При хронічній венозній гіперемії особливо демонстративними є зміни в печінці та легенях. У печінці повнокрів'я зростає поступово. Кров застоюється в центральних відділах часток та в близько до них розташованих кровоносних синусоїдах, у той час як в периферійних відділах застійні зміни відсутні. Через це центральні відділи часток набувають темно-червоного, синюшного кольору, а периферія зберігає звичайний коричневий відтінок. На поверхні розрізу макро­скопічне тканина має строкатий вигляд, що нагадує поверхню мускатного горіха. На підставі цього застійну печінку називають "мускатною".
Зазначений перерозподіл крові пояснюється особливостями кровопостачання печінкової частки, яке відбувається одночасно за рахунок крові через систему воротної вени та печінкової артерії. В результаті злиття термінальних відділів цих судин на рівні гепатоцитів формуються кровоносні синусоїди, які несуть змішану кров і не мають власної базальної мембрани.
При застої крові в системі печінкових вен відбувається гіперемія v. centralis часток і проміжних відділів останніх, виникає гіпоксія, дистрофія і центролобулярні некрози, підвищується активність фібробластів, клітин Купфера, що супроводжується розростанням коллагенових волокон по ходу трабекул з появою базальної мембрани в синусоїдах (капіляризація синусоїдів — за А.І.Струковим, В.В.Сє-ровим, 1993). У подальшому формується цироз печінки, який інакше називають кардіальним, бо найчастіше він зустрічається при хроніч­ній серцевій недостатності.
Зміни в легенях характеризуються їх ущільненням за рахунок розростання сполучної тканини (склероз) та появою макроскопічне бурого відтінку (гемосидероз): бура індурація легень.
В основі цього процесу основна роль належить прогресуючій гіпоксії легеневої тканини, що виникає в умовах хронічної венозної гіперемії з розвитком гіпертензії малого кола кровообігу. На почат­кових етапах в його судинах зміни мають компенсаторний характер і морфологічно представлені у вигляді гіпертрофії м'язово-еластич­них структур дрібних гілочок легеневої вени та артерії з перебудовою судин у формі артерій замкненого типу. Ці зміни мають важливе значення, бо завдяки їм попереджується переповнення капілярного русла кров'ю. В подальшому компенсаторні можливості судин вичер­пуються, в них виникають склеротичні зміни, капіляри легень пере­повнюються кров'ю, підвищується проникливість їх стінок, в периваскулярний простір, міжальвеолярні перетинки виходять еритро­цити. Гемоліз їх, поява гемосидеробластів та гемосидерофагів закінчується нагромадженням гемосидерину, виникненням резорбційної та механічної недостатності лімфоциркуляції, зростанням легеневої гіпоксії і в подальшому — розростанням сполучної тканини, тобто склерозом.
Найчастіше гемосидероз легень спостерігається при стенозі лівого атріо-вентрикулярного отвору (вада серця ревматичної етіо­логії). Він характеризується появою в просвітах альвеол та інтерстиції сидеробластів та сидероцитів, які називають "клітинами вад серця".
Місцеве венозне повнокрів'я спостерігається при затримці відтоку венозної крові у зв'язку з перекриттям просвіту вени (тромб, ембол) або здавлюванні її зовні (лігатура, пухлина, розростання сполучної тканини). Так, це може спостерігатись при хворобі Бадда-Кіарі (продуктивний ендофлібіт портальної вени). При тромбозі цієї вени може спостерігатись венозне повнокрів'я судин шлунково-кишкового тракту.
Якщо застій венозної крові виникає дуже швидко, то наслідком його можуть бути некрози на фоні не тільки різкого ціанозу, але й інфільтрації тканин кров'ю — так званий геморагічний, або застій­ний, інфаркт. Такі інфаркти можна спостерігати при перекритті просвіту мезентеріальних вен (застійний інфаркт та гангрена кишеч­ника).
Поступове перекриття просвіту венозних стовбурів може і не мати тяжких наслідків. Так, наприклад, тромбоз може тривалий час залишатись непоміченим не тільки тому, що система воротної вени має анастомози з верхньою та нижньою порожнинними венами, але і тому, що високий тиск у системі воротної вени сприяє швидкому розвиткові судин по ходу цієї вени, а також за рахунок васкуляризації тромбу, якщо він був причиною закриття кровообігу.

12 Головні причини хвороб.
Коротоко
Причинами хвороби стають патологічні процеси, викликані патогенним(и) факторами таких груп:

• фізичними факторами (температура, оптичне та іонізуюче випромінювання, механічні фактори — тиск, вібрація, механічні пошкодження тощо)
• хімічними факторами (неорганічними та органічними речовинами тощо);
• біологічними факторами (вірусами, мікроорганізмами, паразитичними червами, комахами та продуктами їх життєдіяльності (токсинами) тощо);
• Психо-соціальними фактори (стрес, психогенна травма тощо).

Занудливо
Причини виникнення захворювань Присутність хоча б одного чинника все одно веде до хвороби. Це дуже неприємно, але це так.
1. Психологія. Неправильні установки, відсутність віри, відсутність серйозних розумових програм, що стосуються саморозвитку і самоосвіти. Коли наше тіло починає говорити з нами мовою хвороб, нездужань та інших фізичних проблем, воно хоче, щоб ми усвідомили та змінили свій образ думок і дій. Якщо людина незадоволена собою, якщо він нікого не любить або його ніхто не любить, то чи позначиться це на його здоров'ї? Звичайно. Він буде відчувати суміш самих руйнівних емоцій: образу, заздрість, страх, злість або гнів. У таких людей немає навіть шансів бути здоровими. Психологія - це найпотужніший чинник і треба починати з нього. Потрібно визначити життєві пріоритети.
2. Харчування. Про цієї причини найбільше говорять і пишуть, але менше за все роблять. Дійсно, почати правильно і добре харчуватися важко. Потрібно написати собі список тих продуктів, які ви ніколи не будете їсти. У людини немає певних алгоритмів: ми все одно будемо ходити в ресторани, один до одного в гості. Але існують продукти, які не можна вживати ні за яких умов. Не можна їсти продукти, які не псуються. Наприклад, виноград. Він повинен полежати 3-5 днів і зіпсуватися. Сьогодні він лежить на полицях магазинів місяцями. Не буває не червивих фруктів. Не можна їсти "Мівіну", пити розчинну каву, сік з магазину. У томатний сік додають піногасник. У сухарики додають глутамат натрію, тому що солити дорожче. Для консервації червоної ікри використовують похідне пальне і лимонну кислоту, виходить формальдегід. Відомі фірми з виробництва йогуртів дають рекламу про живих бактеріях. Бактерії живуть від 3 до 6 днів, а продукція фірм зберігається 3-4 місяці. Вони здають йогурти на експертизу і там все нормально, а після опромінюють. Таким же способом американці вирішили проблему сальмонельозу, опромінювали курячі яйця, при цьому частина ізотопів все одно залишається на продукті. Джеми: малинові, абрикосові, вишневі містять масу хімічних речовин, барвників. Домашнє вишневе варення не буде червоного кольору, при наявності кисню і цукру воно окислиться і стане темно-коричневим. Не можна їсти майонези, особливо в пластикових упаковках. Оцет виділяє із пластику самі канцерогенні речовини. Майонез містить величезну кількість консервантів і стабілізаторів. А жири рівним шаром покриють внутрішню стінку ваших судин. Не можна їсти копчені продукти, варені та сиров'ялені ковбаси. Це ілюзія - їсти варену папір з сіллю і барвниками і думати, ніби отримуємо білки. Звичайно, на все це можна закрити очі, тому що хочеться, тому що звикли. Але це вже психологія - дивіться пункт перший. Якщо зібралися вмирати - не відволікайтеся.
3. Вода. Третя причина всіх захворювань вода і напої. Мозок на 90% складається з води. Важко уявити, що трапиться, якщо вона перестане туди надходити. Ніяка пепсі-кола, чай або сік в мозок не надходять. З 96 тисяч живих істот на Землі тільки людина їсть приготовану їжу і п'є щось, крім води. Ми можемо довго дискутувати на тему: чи можна пити зелений і чорний чай, какао, кава, соки? Чи треба дітей поїти чаєм? Чи будуть вони від цього здорові? Панове, ми ж не моєму голову чаєм? Не стираємо білизну в соку? Чи не моєму підлоги кави? Нам потрібен універсальний розчинник - вода. Ось і нашим клітинам потрібна тільки вода. Вони теж хочуть "помитися". Скільки потрібно пити води? Якщо ви харчуєтеся фруктами, овочами, крупами і легко засвоюваним білком, то вам достатньо одного літра чистої води в день. Якщо вживати м'ясо, рибу, яйця, хліб, велика кількість пряного і гострого, то води потрібно набагато більше - 1,5-2 літри. Чим більше людина їсть, тим більше він повинен пити. Якщо ви перейдете до дробовому прийому їжі, то обсяг води буде знижуватися. У людини існує унікальна річ, яка називається спрага. Але спрага - це не перша ознака зневоднення, а четвертий або п'ятий. Тому коли пересохло в роті - це вже глибоке зневоднення. Згадайте закони концентрації з уроків хімії. Якщо у людини камені в нирках, значить, концентрація сечі дуже висока і солі випадають в осад. Якщо покласти в чай ​​одну чайну ложку цукру, то це нормально. А якщо 10, то цукор випаде в осад. Якщо після людини запах в туалеті, як після кота, і неможливо зайти, то це значить, що він не п'є воду і сеча дуже концентрована. Якщо людина пітніє і сильно пахне, то треба пити воду, а не користуватися дезодорантом. Води треба пити стільки, щоб запах поту зрівнявся із запахом тіла. Через лімфу відходить колосальну кількість отрут, а отрута розчинити можна тільки у воді, і не в чому іншому. Аналогічно з соляною кислотою, яка знаходиться в шлунку. Підвищена кислотність шлунка - дуже спірне питання. Не один шлунок не дасть підвищену кількість кислоти, навіщо він її буде виробляти? Покладено виділити 2,5 грама соляної кислоти - шлунок виділить таку кількість. Але якщо там знаходиться 2 грама води, замість покладених ста грам, то концентрація буде відповідна. Людина скаржиться, що у нього печія, а йому кажуть, що у нього підвищена кислотність і додають туди солі алюмінію. Дурніше придумати не можна. Коли ми приходимо до лікаря з цукровим діабетом, не слід починати з цукрознижаючої таблетки. Уявіть собі кров, в якій розчинені 3 ложки цукру, то є кров солодка. Якими таблетками можна прибрати цукор? Куди він дінеться? Він вже в склянці. Це ілюзія на рівні психології. Що можна зробити з солодкою кров'ю? Її можна розбавити водою. Цукор можна промити через нирки? Можна. Тільки таким чином його можна розчинити. Тому перший симптом, який з'являється у людини - спрага, йому хочеться розчинити цей цукор. При цьому лікар ніколи не скаже, щоб ви вживали більше води, більше того, він навіть заборонить пити цю воду. На багато захворювань треба міняти свій погляд.
4. АБВГНП - агресія бактерій, вірусів, грибів, найпростіших, паразитів. Хочете ви чи ні - вони є, вони живуть і мають таке ж право на існування, як і ви. Убити їх неможливо. Швидше вони вас уб'ють, але у них немає такої мети. Їх мета - експлуатувати нас і отримувати продукти для своєї життєдіяльності. Якщо б якісь глисти хотіли б нас заморити, вони б давно це зробили. Їм нема чого руйнувати великий корабель, вони живуть тихесенько. Інша справа, що ми не хочемо з ними жити, значить, нам треба створити для них несприятливі умови. З бактеріями, вірусами та грибами може впоратися наш імунітет, і тільки він. Інша справа - найпростіші та гельмінти. Для клітин імунної системи - це великі звірі, тому для боротьби з ними ми повинні застосувати конкретні дії.
5. Спадковість. На жаль, після 40 років, на прийомі у лікаря, людина стає жертвою віку і спадковості. Багато "спадкові" захворювання, такі як жовчнокам'яна і сечокам'яна хвороби, цукровий діабет 2 типу, гіпертонічна хвороба, артрози, є наслідком стереотипів харчування в декількох поколіннях. Більшість спадкових захворювань проявляються в перші 10-15 років життя. Якщо людина хоче стати здоровою, то спочатку потрібно запитати її, чи готова вона позбутися причин хвороби. Тільки після цього їй можна буде допомогти.(Гіппократ)
6. Медицина. Навіть якщо у розвиток медицини вкласти величезну кількість грошей, тривалість життя людської популяції не збільшиться. Вона не залежить від рівня розвитку медицини в країні. Тривалість життя залежить від культури харчування, способу життя і любові до самого себе. Величезна кількість лікарських речовин, які ми приймали в минулому столітті - анальгін, цитрамон, димедрол, вже давно зняті з виробництва в інших країнах світу через їх токсичного впливу. Наприклад, препарат декаріс, який багато років використовувався в якості імуномодулятора, викликає рак крові у дітей. Ці дослідження проводилися в США. Ми вже не говоримо про безконтрольному прийомі нестероїдних протизапальних засобів, антибіотиків і препаратів, що знижують артеріальний тиск. Тільки вам вирішувати, скільки і як довго ви будете приймати хімічні засоби. Це колосальний чинник, що впливає на ваше здоров'я самим негативним чином.
7. Травми. Чи вважаєте ви, що травми - це випадковість? Особливо, якщо вони перетворюються на закономірність? Цей чинник тісно пов'язаний з інтуїцією і способом мислення людини. Але якщо вже таке сталося, постарайтеся простежити наслідки травми і по можливості їх усунути. Зараз особливою популярністю користуються лікарі-остеопати - чарівники, які м'якими рухами рук відновлюють біомеханіку суглобів хребта і "ритм дихання" кісток черепа. Тим самим, покращуючи ліквородинаміки, венозний відтік з порожнини черепа, що часто є причиною головних болів, а за фактом наслідком травм. 8. Рух. У Китаї та Японії дуже мало лікарів, які займаються проблемами суглобів. Більшість видів східних єдиноборств є плавні рухи, більше схожі на хорошу гімнастику, ніж на вигляд спорту. У нас поняття про фізичне навантаження у кожного своє. Простоявши 8:00 вниз головою на дачі, ви можете й не сподіватися, що отримали корисну фізичне навантаження. Рухи повинні бути гармонійно розподілені між усіма групами м'язів і супроводжуватися невеликим почастішанням пульсу і потовиділенням. Тоді це навантаження можна вважати ефективною.
9. Біоенергетика. У наш час наукою доведено, що біополя існують. Раніше це називали "пристріт, псування", а зараз називають "біоенергетичним обуренням". Неважливо, як це називати, головне, щоб ви розуміли: біополе людини існує, а значить, на нього йде вплив. Цей фактор знову ж таки тісно пов'язаний з психологією.
10. Екологія. Якщо навколо вас в макро-чи в мікроекології знаходяться проблемні зони, такі як: промислові викиди в повітря від заводів; миття посуду засобом "Фейрі", яке змивається 35-ю водою і розчиняється всередині шлунково-кишкового тракту, вживання хлорованої води - вам слід вжити заходів.
11. Шкідливі звички. Їх більше, ніж прийнято вважати. Це не тільки алкоголізм, куріння і наркоманія. Це і читання в транспорті, прослуховування гучної музики в навушниках. До речі, спати на животі теж шкідливо, тому що шия повертається під кутом 45%, тобто практично порушується мозковий кровообіг.
12. Час. Це те, чого не вистачить, коли все вже буде. Неминучий фактор, що впливає на наше здоров'я. Він незримо бере участь у розвитку будь-якого захворювання.

13 Де рекомендується вимірювати жирову складку для визначення складу маси тіла чоловіків

14 Дія алкоголю на організм.

При вживанні алкоголю, котрий певною мірою є наркотичною отрутою, відбувається сп’яніння, отруєння, а у важких випадках - алкогольна інтоксикація. Відомо, що алкоголь засвоюється організмом поступово: 1-5% - в ротовій порожнині, 20-30% - у шлунку, 60-70% - в кишковому тракті. В нормі концентрація алкоголю в крові складає 0,1-0,2 г/л, при сп’янінні - підвищується до 1-3 г/л, наявність в крові 4-7 г/л алкоголю призводить до важного отруєння, а більш висока його концентрація - до смерті. Біля 90% алкоголю засвоюється організмом і лише 10% виводиться легенями і нирками. Наявність у шлунку їжі перешкоджає всмоктуванню алкоголю.
Максимальна концентрація алкоголю в крові спостерігається через 1-2 години від часу вживання, а через 12 годин - його наявність в крові не визначається. При вживанні алкоголю малими дозами печінка встигає перероблювати його і сп’яніння буває значно меншим, ніж від такої ж кількості випитого відразу. У кожної людини індивідуальна здатність до засвоєння і виведення алкоголю. Бона спричинена генетичною інформацією та наявністю в організмі ферменту, котрий розкладає алкоголь - алкогольдегидрогенази. Дія алкоголю на організм людини є різною, в залежності від того скільки і як часто він вживається. Необхідно знати про наслідки вживання алкоголю, їх можна розділити на декілька етапів.
1. Вживання в невеликих кількостях Наслідки: Психологічні - покращання настрою, хороше самопочуття, бадьорість, розкутість, зменшення почуття небезпеки та страху, притуплення обачності, бажання спілкуватися з оточуючими, відкритість та відвертість. Фізіологічні - покращення апетиту, стимулювання виділення шлункового соку, збільшення тонусу м’язів, покращення колообігу крові, підвищення тиску.
2. Сп’яніння Наслідки: Психологічні: неадекватність емоційних реакцій, можлива агресія, погіршення сприймання інформації, загальмованість, зниження реакції, нечіткість висловлювань, порушення асоціативних зв’язків, зниження пам’яті тощо. Фізіологічні: порушення координації рухів, втрата орієнтування у просторі, головокружіння, шум в голові, важкість у тілі, зменшення тонусу м’язів, неможливість виконання точної роботи, зниження працездатності, порушення зору.
Алкогольна залежність
Наслідки:
Психологічні: інтелектуальна деградація; зменшення функцій мислення, сприймання, пам’яті, мовлення; загальмованість сприймання інформації, нездатність до критичних дій та аналізу ситуації; апатія до всього, що не стосується алкоголю, постійний пошук можливостей випити, зниження самооцінки; моральна деградація.
Фізіологічні: загострення хронічних хвороб, руйнація внутрішніх органів, погане самопочуття, тошнота, головний біль, зниження або втрата координації рухів, печія в шлунку, апатія, втрата апетиту, передчасне старіння, зміна кольору шкіри, погіршення зовнішнього вигляду, втрата зубів, втрата свідомості, значка або повна втрата контролю, погіршення роботи мозку за рахунок руйнації клітин, втрата працездатності, коматозні стани тощо. Навколо цього поняття існує безліч хибних поглядів та уявлень, які заважають об’єктивно оцінити ситуацію в яку потрапляє багато людей. Тому звернемося до тих термінів, які використовуються в медицині.
Алкоголізм (алкогольна хвороба) - хронічне захворювання, що виникає при систематичному вживанні алкогольних напоїв та супроводжується психічною та фізичною залежністю від них. Воно включає в себе порушення практично всіх органів і систем, специфічні зміни особистості хворого та алкогольні психози.
Спочатку алкоголь був синтезований для медичних цілей і використовувався як знеболюючий та заспокоюючий засіб. Здебільшого на алкогольних напоях настоювали лікарські росли ми. Але ліки вживались в незначних кількостях (від 1 до 30 грам) і не викликали негативних наслідків. Для того, щоб зрозуміти шкідливий вплив алкоголю на організм людини, необхідно звернутися до деяких його біологічних особливостей.

15 До якого типу пухлин відносять фіброаденома молочної залози, уроджені ангіоми, аденома передміхурової
залози, невриному?
Доброякісні

16 До якої групи наркотичних речовин відноситься "Екстазі"?
Збудники мозкової діяльність без негайного впливу на психіку. Excitantia

17 Електрокардіограма. Зубці та їхні показники. Найважливіші патологічні зміни.
ЕКГ - це запис електричної активності (деполяризації й реполяризації) серця, зареєстрованих за допомогою електрокардіографа, електроди якого (відведення) містяться не безпосередньо на серце, а на різні ділянки тіла.
Перш ніж почнеться скорочення м'язи, Повинна відбутися деполяризація м'язових волокон, яка запускає хімічні процеси взаємодії скорочувальних білків. Звернімося знову до малюнка, на якому зубець Р з'являється на самому початкускорочення передсердь, а комплекс зубців QRS - на початку скорочення шлуночків. Скорочення шлуночків продовжується до тих пір, поки не закінчиться реполяризації кардіоміоцитів, тобто до завершення зубця Т.
Реполяризації передсердь відбувається через 015 - 02 сек після закінчення зубця Р. Вона збігається з появою комплексу QRS на електрокардіограмі, тому передсердна хвиля реполяризації (або передсердний зубець Т) дуже рідко видна наелектрокардіографічної кривої. Зазвичай вона повністю маскується більш потужним комплексом QRS.
Шлуночковий зубець Т є нормальним елементом електрокардіограми. Зазвичай в окремих волокнах шлуночків реполяризації починається через 02 сек після початку деполяризації (тобто початку комплексу QRS), але в більшій частині волокон - лише через 035 сек. Отже, весь період реполяризації розтягується приблизно на 015 сек, тому зубець Т в норміє досить тривалим, однак його амплітуда (вольтаж) у порівнянні з комплексом QRS значно менше.
Калібрування амплітуди і тривалості на електрокардіограмі. Запис електрокардіограми проводиться на спеціальній каліброваної папері з вертикальними і горизонтальними лініями розмітки. Лінії розмітки можуть бути нанесені заздалегідь (при використанні чернільнопішущіх приладів) або ж з'являються в момент реєстрації електрокардіограми (при використанні приладів з фотозаписи).
Як показано на малюнку, горизонтальні лінії розмічені таким чином, що 10 мм вгору або вниз від нульового рівня відповідають відхиленню в 1 мВ (з позитивним значенням-вгору від нульового рівня або з негативним значенням - вниз від нульового рівня).
Вертикальні лінії є калібрувальними лініями часу. Кожні 25 мм відповідають інтервалу часу, рівному 1 сек, 5 мм - інтервалу часу, рівному 02 сек, а 1 мм (найменше розподіл) - 004 сек.
Нормальний вольтаж зубців електрокардіограми. Вольтаж зубців електрокардіограми залежить від способу накладання електродів на шкіру, а також від того, наскільки близько вони знаходяться від серця. Якщо один електрод розташований безпосередньо над шлуночками серця, а інший електрод поміщений далеко від серця, вольтаж комплексу QRS може бути приблизно 3-4 мВ.
Навіть ця величина дуже мала в порівнянні з величиною монофазного потенціалу дії, Який реєструється на мембрані м'язового волокна (110 мВ). Якщо ж електрокардіограма реєструється за допомогою електродів, розташованих на кінцівках, то вольтаж комплексу QRS звичайно дорівнює 1-15 мВ (від вершини зубця R до підстави зубця S); вольтаж зубця Р - 01-03 мВ; вольтаж зубця Т - 02-03 мВ.
Інтервали P-Q і P-R. Інтервал між початком зубця Р та початком комплексу QRS є проміжок часу від початку збудження передсердь до початку порушення шлуночків. Цей період називають інтервалом PQ. У нормі інтервал PQ становить приблизно 016 сек (нерідко цей період називають інтервалом PR, тому що зубець Q часто відсутня).
Інтервал Q-T. Скорочення шлуночків майже повністю збігається з порушенням, яке триває від початку зубця Q (або R, якщо зубець Q відсутній) і до кінця зубця Т. Цей період часу називають інтервалом QT, і він триває приблизно 035 сек.
Визначення частоти серцевих скорочень за допомогою електрокардіограми. За допомогою електрокардіограми можна легко розрахувати частоту серцевих скорочень. Для цього необхідно визначити проміжок часу між двома наступними комплексами QRS. Якщо цей проміжок часу дорівнює 1 сек, частота серцевих скорочень становить 60 уд /хв. У здорової дорослої людини інтервал між двома комплексами QRS дорівнює приблизно 083 сек. Отже, в цьому випадку частота серцевих скорочень виявиться 60/0 83 або 72 уд /хв.

18 З точки зору валеології які процеси протікають у клітині?

19 З яких розділів складається загальна патологія?
Патоло́гия наука о закономерностях возникновения, течения и исхода болезней, основанная на фактическом материале различных медико-биологических дисциплин. Каждая из этих дисциплин фиксирует ту или иную сторону болезней человека: патологическая анатомия и гистология изучают морфологические изменения органов и тканей, биохимия — нарушение процессов жизнедеятельности на молекулярном уровне, патологическая физиология — механизмы функциональных расстройств, генетика — причины наследственных болезней, микробиология и вирусология — взаимоотношения организма с возбудителями инфекционных болезней и др. На основе объединения всех этих данных складывались представления о наиболее общих закономерностях течения патологических процессов, т.е. формировалось учение о болезни. Термин «патология» используют также для обозначения болезненных состояний.
Учение о болезни прошло несколько этапов в своем развитии. До середины 19 в. полагали, что основой болезни является ненормальное состояние жидких сред организма (гуморальная патология); позже, в связи с созданной немецким патологом Вихровом (R. Virchow) концепцией целлюлярной патологии, рассматривающей клетку как материальный субстрат болезни, а саму болезнь как сумму поражений множества отдельных клеток, основное внимание в развитии болезни стали уделять изменениям, развивающимся в клетках и межклеточном веществе. Большую роль в развитии П. сыграло учение о реактивности организма, его взаимоотношениях с возбудителями инфекционных болезней, механизмах невосприимчивости к ним и др. Во второй половине 20 в. особое значение в развитии П. приобрели биохимия, генетика, иммунология, цитология.
Принято различать общую и частную патологию. Общая патология изучает наиболее общие закономерности патологических процессов, которые лежат в основе болезни независимо от вызвавшей ее причины, индивидуальных особенностей организма, специфических условий окружающей среды и др. Основываясь на синтезе частных проявлений различных болезней, общая патология дает представление о типовых патологических процессах (дистрофия, атрофия, регенерация и др.), формирует абстрактное представление о болезни как о совокупности важнейших явлений, обязательно присутствующих при любой форме недуга и составляющих его сущность. В задачи общей патологии входит разработка теоретических аспектов этиологии (Этиология) и Патогенезаболезней человека, проблем общего и местного детерминизма единства структуры и функции, компенсации нарушенных функций и др. Еще В.В. Пашутин справедливо отметил, что «общая патология представляет собой именно ту область знаний, в которой должно сконцентрироваться все выработанное различными науками, могущее служить к уяснению патологических процессов во всей их полноте». Следует считать необоснованными попытки отождествить общую патологию с одной из частных дисциплин (чаще с патологической физиологией и патологической анатомией). Для современного этапа развития общей патологии весьма характерным является то, что в связи с быстрым совершенствованием неинвазивных методов исследования (компьютерная томография, ультразвуковая диагностика и др.) расширяется возможность составить представление о динамике структурно-функциональных изменений органов на различных этапах развития патологических процессов. В результате этого общая патология, формировавшаяся ранее в значительной мере на данных экспериментальных исследований, сейчас все в большей степени становится общей патологией человека, хотя эксперимент на животных сохраняет свое значение для выяснения механизмов развития патологических процессов и поисков путей борьбы с ними.
Частная патология изучает конкретные болезни, например атеросклероз, язвенную болезнь желудка, различные инфекционные болезни и др., причины их возникновения, особенности патогенеза и морфологических проявлений, клинической картины, разрабатывает методы их диагностики, лечения и профилактики.

Особенности течения болезней, связанные с возрастом человека, изучаются возрастной П. Необходим