· системная(общая);
· местная
По этиологии
- приобретенная;
- врожденная:
Врожденные дистрофии это всегда генетически обусловленные заболевания, наследственные нарушения обмена белков, или углеводов, или жиров. Здесь имеет место генетический недостаток того или иного фермента, который принимает участие в метаболизме белков, жиров или углеводов. Это приводит к тому, что в тканях накапливаются не до конца расщепленные продукты углеводного, белкового, жирового обмена. Это происходит в самых разных тканях, но всегда поражается ткань центральной нервной системы. Такие заболевания называют болезнями накопления. Больные дети погибают на протяжении первого года жизни. Чем больше дефицит фермента, тем быстрее развивается болезнь и раньше наступает смерть.
41 На які групи поділяють екзогенні алергени?
Екзогенні неінфекційні алергени ділять на такі групи:
1) пилкові - алергени рослинного походження, які представляють собою пилок вітрозапилюючих рослин. Алергенність зумовлена білками, які входять до складу пилку;
2) харчові - можуть бути будь-які продукти, але алергологи виділяють облігатні, тобто такі які мають найвищу провокуючу здатність.
Облігатні 1-ї групи - кава, какао, шоколад, цитрусові, полуниця, суниця, курячі яйця і м'ясо, мед, риба, ікра, краби, раки.
Облігатні алергени 2-ї групи - молоко, морква, буряк, томати, гречана крупа.
3) побутові алергени - це алергени домашнього пилу, пір'я подушки і бібліотечного пилу;
4) епідермальні алергени - лупа людини, коня, свині, шерсть собаки, кішки, кролика, морської свинки, миші, вівці, кози та інших тварин;
5) інсектні алергени - алергени комах, які містяться в їх слині, отруті і тілі;
6) лікарські алергени - це хімічні, ферментативні препарати і продукти синтезу грибків;
7) промислові алергени - хімічні і біологічні забруднювачі навколишнього середовища. Серед хімічних речовин відомі такі алергени: метали та їх солі, пестициди, синтетичні полімери, мінеральна олива, нікель, хром, миш'як, дьоготь, дубильні речовини, азонафтолові та інші барвники, лаки, інсектофунгіциди, речовини, які містять бакеліт, формалін, сечовину, епоксидні смоли, детергенти, амінобензоли, похідні хіноліну, хлорбензолу та інші.
8) фізичні алергени - тепло, холод, механічне подразнення. Вважають що при багатьох випадках під дією цих факторів в організмі утворюються певні речовини, які і стають алергенами.
Екзогенні інфекційні алергени об'єднують в наступні групи:
а) бактеріальні алергени - різні складові компоненти бактеріальної клітини;
б) вірусні - алергени вірусів викликають алергію сповільненого і негайного типів;
в) грибкові - відомо велику кількість грибів, які здатні сенсибілізувати організм людини, найбільш небезпечним з яких є плісінь;
г) алергени гельмінтів - це алергени аскарид, ехінокока, трихінел.
42 На які типи поділяється імунітет?
Див. Питання 22 +
В залежності від механізму знищення антигену розрізняють клітинний і гуморальний імунітет. Провідні клітини, відповідальні за специфічну иммунореактивность, – це Т-і В-лімфоцити. Імунокомпетентності Т-і В-лімфоцити набувають в результаті генетично запрограмованої антігеннезавісімое проліферації і диференціювання, яка відбувається в тимусі для Т-лімфоцитів і в червоному кістковому мозку для В-лімфоцитів.
Під впливом факторів мікрооточення і в результаті генетичної мінливості ділянок геному, відповідальних за молекулярну організацію вариабельной частини клітинного рецептора, ці клітини на своїй поверхні набувають спеціальні рецептори, що реагують з антигенами. Згідно клонально-селекційної теорії, в організмі існує безліч Т-і В-лімфоцитів (1012 лімфоцитів), запрограмованих відповідати на один, певний антиген.
У периферичних імунних і кровотворних органах при зустрічі з антигенами відбуваються антигензависимая проліферація і диференціювання Т-і В-лімфоцитів. Проліферації передує бласттрансформації лімфоцитів – явище, вперше описане А.А. Максимовим (1902). Після проліферації бласттрансформірованних Т-лімфоцитів виникають: 1) Т-клітини-кілери (цитотоксичні) – основні ефекторні клітини імунітету, вони руйнують чужорідні клітини-мішені і забезпечують генетичне постійність внутрішнього середовища організму, захищаючи його від вторгнення чужорідних клітин, новоутворень, аутоімунних захворювань; 2) Т-клітини-хелпери, що беруть участь в процесах міжклітинної кооперації з В-лімфоцитами, без чого неможлива трансформація В-лімфоцитів у плазмоцити, 3) Т-клітини-супресори, що блокують антитілоутворення В-лімфоцитами при аутоімунних реакціях.
Мікрооточення для лімфоцитів Т-зони є особливі макрофаги – антігенпредставляющіе (дендритні) клітини. Ці клітини розпізнають і фагоцитуються антигени і у вигляді фрагментів (епітопів) виділяють їх на поверхні своїх відростків. Завдяки цьому полегшується розпізнавання антигену лімфоцитами, що і індукує проліферацію Т-лімфоцитів. Крім імунокомпетентних клітин і макрофагів, в імунних реакціях беруть участь тканинні базофіли і еозинофіли.
Тканинні базофіли виділяють гістамін, серотонін та гепарин, які надають стимулюючу дію на клітини, які навчаючи ствуют в імунних реакціях. Еозинофіли руйнують і фагоцитуються комплекси антиген-антитіло, виконуючи тим самим властиву їм дезінтоксикаційну функцію.
43 На які типи поділяють пухлини?
Пухлина (лат. Tumor) — патологічний процес, представлений новоствореною тканиною, в якій зміни генетичного апарату клітин призводять до порушення регуляції їхнього росту і диференціювання.
Для діагностики стану тканини, у медицині використовують гістологічні, цитологічні та рентгенологічні дослідження. Основним методом лікування пухлин залишається хірургічний, який у ряді випадків поєднується із призначенням хіміопрепаратів, гормональних засобів та променевою(радіоізотопною) терапією (жаргонізм — «пушки»).
В першу чергу, пухлини поділяють за комплексом клінічно-анатомогістологічних проявів та змін на доброякісні та злоякісні.
Деякі доброякісні пухлини
- Аденома
- Амелобластома
- Одонтома
- Цементома
- Гемангіома
- Остеома
- Ліпома
- Хондрома
- Остеохондрома
- Фіброма
- Міксома
- Папілома
Деякі злоякісні пухлини
- Пухлина Юінга
- Лімфома
- Рак (захворювання)
- Саркома
- Остеогенна саркома
44Наслідки венозної гіперемії?
див 11 +
45 Нейрофізіологічниймеханізм дії галюциногенів та марихуани на організм.
Як засвідчили дослідження вчених, в організмі людини є рецептори, призначені для наркотичних речовин типу морфію – так звані опіатні рецептори. Вони знаходяться на поверхні нервових клітин. Молекула морфію входить у них, як ключ у замок, і змінює роботу мозку. Пізніше в організмі людини були виділені речовини, що відповідають цим рецепторам – морфоподібні пептиди, які називабться енкефалінами, та подібні до них речовини – ендорфіни.
Головний мозок сам виробляє речовини, які зв’язуються з призначеними для них рецепторами і діють на “центри задоволення” мозку, що викликає у людини почуття радості, душевного спокою, задоволення життям, щастя. Для чого природа створила такий механізм впливу на психіку? Річ у тім, що всі поведінкові акти, які мають біологічну та соціальну обумовленість, супроводжуються позитивними емоціями на момент досягнення цілі. Організм нібисам себе стимулює на правильну поведінку. Фізіологічний механізм цього якраз і полягає в тому,що при задоволенні потреб підвищується синтез ендорфінів (енкефалінів), які, зв’язуючись із відповідними рецепторами головного мозку, викликають позитивні емоції. При вживанні наркотиків відбувається таке: наркотичні речовини сприймаються рецепторами як ендорфіни й енкефаліни, і наркотик імітує дію створюваних самим організмом речовин, на які розраховані опіатні рецептори.
Як засвідчили дослідження вчених, в організмі людини є рецептори, призначені для наркотичних речовин типу морфію – так звані опіатні рецептори. Вони знаходяться на поверхні нервових клітин. Молекула морфію входить у них, як ключ у замок, і змінює роботу мозку. Пізніше в організмі людини були виділені речовини, що відповідають цим рецепторам – морфоподібні пептиди, які називабться енкефалінами, та подібні до них речовини – ендорфіни.
Головний мозок сам виробляє речовини, які зв’язуються з призначеними для них рецепторами і діють на “центри задоволення” мозку, що викликає у людини почуття радості, душевного спокою, задоволення життям, щастя. Для чого природа створила такий механізм впливу на психіку? Річ у тім, що всі поведінкові акти, які мають біологічну та соціальну обумовленість, супроводжуються позитивними емоціями на момент досягнення цілі. Організм нібисам себе стимулює на правильну поведінку. Фізіологічний механізм цього якраз і полягає в тому,що при задоволенні потреб підвищується синтез ендорфінів (енкефалінів), які, зв’язуючись із відповідними рецепторами головного мозку, викликають позитивні емоції. При вживанні наркотиків відбувається таке: наркотичні речовини сприймаються рецепторами як ендорфіни й енкефаліни, і наркотик імітує дію створюваних самим організмом речовин, на які розраховані опіатні рецептори.
Уживання дурманних (нейротропних) токсичних речовин може також спричинити пригнічення дихання, порушення серцевої діяльності, а часом – непритомність і навіть смерть. Виявлено, що вдихання аерозольних речовин призводить до того, що за найменшого фізичного напруження, наприклад, на уроці фізкультури або підчас танців на дискотеці, виникає критична серцева недостатність.
46 Нейрофізіологічний механізм наркотичної залежності.
Всі уявлення про механізми формування залежності можна розділити на дві групи: біологічні та психологічні. Перші роблять спробу пояснити це захворювання виходячи з положення, що наркоманія пов'язана зі зміною метаболізму, а другі - що залежність викликана порушенням нормального розвитку особистості. Це не має на увазі, що діє або один механізм, або іншої. Можна говорити, що це паралельні процеси, що йдуть одночасно. Але в деяких випадках домінують психологічні механізми, а в інших - біологічні. Також на різних стадіях формування залежності набувати особливу важливість можуть якісь одні механізми (наприклад, біологічні на останній стадії залежності, коли психоактивну речовину приймається в першу чергу для запобігання абстиненції).
Прихильники біологічного підходу говорять про зміну синтезу і розпаду нейромедіаторів, викликаному надходженням в організм психоактивних речовин. І. П. Анохіна вважає, що механізм формування психологічної залежності пов'язаний з впливом психоактивної речовини на систему підкріплення (знаходиться в стволовому відділі мозку) 35. Ця система бере участь у регуляції мотивацій і емоційного стану. Наркотики і алкоголь хімічним шляхом активують цю систему, причому її збудження набагато вище, ніж у нормі, що багато в чому визначає позитивну емоційну реакцію.
При тривалому вживанні психоактивних речовин відбувається виснаження запасів нейромедіаторів, так як ці речовини провокують їх підвищений викид. Відповідно, за відсутності наркотиків при нормальному проходженні електричного імпульсу виникає дефіцит нейромедіатора. Це призводить до недостатнього порушення системи підкріплення, що виражається відчуттям занепаду сил, зниженням настрою, психоемоційним дефіцитом. Тому при прийомі психоактивної речовини відбувається поліпшення стану людини, причому на самих ранніх стадіях наркоманії та алкоголізму це поліпшення не тільки суб'єктивне, але й об'єктивне. Однак досить швидко формується порочне коло: після прийому наркотику нейромедіатор вивільняється швидше і у великих кількостях, але й руйнується теж дуже швидко, а стан людини погіршується.
Інші дослідники вважають, що кожне психоактивна речовина діє на нервову систему людини, взаємодіючи з різними нейромедіаторні системами. Таке виборче вплив наркотиків пояснюють подібністю їх хімічної будови з будовою нейромедіаторів, наприклад, опіати схожі з ендорфінами, галюциногени - з серотоніном.
Генетична схильність є однією з найважливіших біологічних причин формування алкоголізму. Але й у формуванні наркоманій генетична схильність відіграє чималу роль.
Дослідження дітей показали, що основний внесок до схильності до алкоголю вносить батько. Діти, народжені від батьків, залежних від алкоголю, в 4-6 разів частіше хворіють на алкоголізм, ніж діти, народжені від здорових батьків.
Виходячи з усього вищесказаного, можна зробити висновок, що в медицині залежність від психоактивних речовин розглядають як хвороба, яка характеризується наявністю абстинентного синдрому при скасуванні (або зменшення його доз) уживаного препарату, зміною метаболізму (синдром зміненої реактивності) і психічного статусу. Хвороба у своєму розвитку проходить декілька стадій. У клініці прийнято виділяти різні види наркоманії відповідно до вживаним речовиною (опіоманій, кокаїнізмі, морфінізм і т. д.) Основний механізм формування залежності - це зміна метаболізму внаслідок вбудовування психоактивної речовини в обмін речовин. Існує уявлення, що кожному психоактивному речовини відповідає свій нейромедіатор, який воно починає заміщати. На відміну від механізмів, причини формування залежності вивчені не настільки добре. Основні причини формування залежності зв'язані з порушенням метаболізму, обумовленим генетично. Особливо явно видно генетична складова алкоголізму.
Однак зазначені особливості і причини формування наркозалежності не дають нам повного розуміння даного феномена, так як є люди, які зловживають психоактивними речовинами і не мають генетичної схильності, і, навпаки, люди її мають, але не є залежними. До того ж не зовсім зрозумілим є, за яким принципом відбувається вибір того або іншого наркотика. Очевидно, що для пояснення залежності від психоактивних речовин недостатньо досліджень тільки в галузі медицини, біології та фізіології. Для більш глибоко розуміння проблеми необхідно залучення фахівців з інших областей: психології, психіатрії, соціології та суміжних з ними
47 Непрямі методи визначення анаеробної продуктивності
