Закон взаємопроникнення протилежностей

«Рух та розвитку у природі, світі початку й мисленні зумовлено роздвоєнням єдиного навзаимопроникающие протилежності і дозвіл виникаючих протиріч з-поміж них через боротьбу»

Закон єдності і протилежностей — загальний закон дійсності і її пізнання людським мисленням, виражає суть, «ядро» матеріалістичної діалектики. Кожен об'єкт укладає у собі протилежності. Під протилежностями діалектичний матеріалізм розуміє такі моменти, «боку» тощо. п., що у нерозривній єдності,взаимоисключают одне одного, причому у різних, а й у тому ж відношенні, тобто взаємопроникають.

При розкритті цього закону, Енгельс підкреслював існування зв'язки та взаємодія між протилежностями, стверджуючи, що вони рухомі, взаємозалежні, і взаємодіючі тенденції, і це взаємозв'язок виявляється у тому, що кожна з них має власну протилежність.

Інший аспект діалектичних протилежностей є взаємне заперечення сторін і тенденцій, саме тому боку створення єдиного цілого суть протилежності, вони знаходяться у стані взаємозв'язку, а й у взаємній запереченні. Вирішення будь-яких протиріч є стрибок, якісну зміну даного об'єкта, перетворює їх у якісно інший об'єкт, що заперечує старий.

Єдність і протилежностей можна проілюструвати в біологічної еволюції: шляхом боротьби спадкоємності та мінливості відбувається становлення нових форм життя.

Марксове вчення про суспільний розвиток побудовано на застосуванні цього закону, на дослідженні протиріч суспільства, воно обгрунтовує теза про боротьбу класів як рушій розвитку класового нашого суспільства та робить з неї своїх висновків.

Кожен суспільний лад є закономірний результат розгортання та ліквідації шляхом соціальної революції протиріч попереднього йому суспільного устрою. Протиріччя зачепили й форми її вирішення різноманітні. Марксизм стверджує, що соціалізм теж розвивається шляхом протиріч, але вони мають специфічний характер (антагоністичні і неантагоністичні протиріччя). Категорія діалектичного протиріччя має важливе методологічне значення й у сучасного природознавства, яке всі частіше стикається з суперечливою природою об'єктів.

Гегель при характеристиці дії цього закону оперує категоріями: тотожність, відмінність, протилежності, протиріччя.

>Тождество – категорія якою виражено рівність об'єкта себе чи навіть кількох об'єктів одна одній.

Різниця – це категорія, якою виражено ставлення нерівності об'єкта себе чи об'єктів одна одній.

>Противоположности – це категорія, відбиває взаємовідносини таких сторін об'єкта чи об'єктів друг з одним, які кардинально відрізняються друг від друга.

Протиріччя– це процес взаємопроникнення івзаимоотрицания протилежностей.

Категорія протиріччя є у законі. При розкритті дії цього закону, Гегель підкреслював існування зв'язки та взаємодія між протилежностями. Він доводив, що істинні справжні протилежності постійно нині напівживі взаємопроникнення, що вони є рухомі, взаємозалежні, і взаємодіючі тенденції і моменти.Неразривная взаємозв'язок і взаємопроникнення протилежностей виражаються у тому, що кожна з них, як своєї протилежності, має просто якусь іншу, а свою іншу протилежність і є як така лише доти, оскільки є ця її протилежність. Взаємопроникнення протилежностей Гегель показував з прикладу таких явищ як магнетизм й електрика. «Північний полюс в магніті, - писав Пауль, - може бути без південного. Якщоразрежем магніт на частини, те в нас потребу не опиниться у одному шматок північний полюс, а інший південний. Так само й у електриці позитивне і негативне електрику не суть два різних, окремо існуючих флюїду» (Гегель.Соч. Т. 1. – З. 205).

Гегель підкреслював, що протилежності у будь-якій форми їх конкретного єдності нині напівживі безперервного руху, і такої взаємодії між собою, що призводить до їх взаємним переходами один одного, до розвиткувзаимопроникающих протилежностей,взаимопредполагающих одна іншу, і до того ж час борються, котрі заперечують одне одного. Саме що така взаємовідносини протилежностей Гегель називав протиріччями.

Суперечності, відповідно до вченню Гегеля, є внутрішньої основою розвитку світу. Розвиток є процес становлення, загострення та ліквідації протиріч.

>Диалектическое розбіжність у пізнанні не зводиться до зіткнення тези і антитезису. Воно залежить від русі до її розв'язання. Зрозуміти діалектичне протиріччя — отже зрозуміти, як він розвивається і дозволяється. Дозвіл їїаж ніяк не зводиться до простого усунення плутанихформально-логических суперечностей у міркуванні. Адекватно сформулювати діалектичне протиріччя всередині теорії можна лише творчий процес сходження від абстрактного до конкретного (Абстрактне і конкретне). Тому розгорнутий виклад теорії може бути утиснуто до рамок єдиною «несуперечливої системи». Процес розвитку здійснюється через зіткнення як внутрішніх, і зовнішніх протилежностей. Діалектика розглядає зовнішні протилежності не як спочатку різні сутності, бо як результат роздвоєння єдиного, зрештою як похідні від внутрішніх.

Діалектичний підхід допоміг встановити, що еволюція відбувається всіх рівнях матерії, включаючи неживу природу. У цьому сучасні розробки принципу боротьби протилежностей показали універсальність рушійних сил еволюції. Як згадувалося, двигуном біологічної еволюції є боротьба протилежностей: спадкоємності та мінливості. Аналогічні протилежності реалізуються та інших рівнях еволюції, тому цих понять було набагато розширене.

Мерехтливість забезпечує розмаїття, вона реалізується через випадковість за умов невизначеності. Це турбулентність і броунівський рух (в неживої природі), мутації (в біології), конфлікти (у суспільстві). Спадкоємність обумовлює здатність зберігати свої особливості, залежність майбутнього від минулого. Отже, йдеться про осягненні загального характеру рушійних сил (протилежностей) всіх рівнях еволюції, від елементарних частинок до суспільства, включаючи техніку й культуру.