Проблема свідомості у філософії та науці.

Проблема свідомості була і залишається однією з найважчих. Свідомість не має властивостей матеріальних предметів, не сприймається органами почуттів, його не можна бачити, відчувати, вимірювати або зважувати. Але людина мислить, відчуває, пере-живає, володіє пам'яттю, волею, уявою, здатністю діяти.

Відповісти на питанні походження та сутності свідомості, про відношення душі і тіла стало можливим у зв'язку з розви-ством природничих наук, перш за все біології, психології, фізіології вищої нервової діяльності. Свідомість - свій-ство особливим чином організованої матерії - людського мозку. Свідомість людини, її психічна діяльність залежить від мозку. Це підтверджується, зокрема, тим, що при серйозному пошкодженні окремих ділянок мозку стано-вітся неможливою нормальна психічна діяльність.

Психічна діяльність грунтується на фізіологічних, біофізичних, біохімічних та інших матеріальних процесах, вона нематеріальна. Це ідеальна діяльність, сутністю якої є відображення об'єктивного світу в ідеальних образах, що формуються у свідомості. Речі, їх властивості та відносини впливають на органи чуття. Отримано-ні роздратування передаються по нервових каналах в кору великих півкуль головного мозку, де виникають материаль-ні, фізіологічні процеси. Ці процеси є матеріальною основою відчуттів, сприймань, уявлень, со-ставлять основу абстрактного мислення. Будучи вищою формою відображення, свідомість розвивалося з менш високих форм в процесі тривалої еволюції матерії.

Свідомість не тільки функція мозку, але і продукт суспільного розвитку. Свідомість формується, разом з формирова-ням людини і людського суспільства. Це підтверджується як історичних, так і індивідуальним розвитком людини. Свідомість обумовлено суспільством, є його продуктом і крім суспільства розвиватися не може Людина з раннього дет-ства засвоює звички, правила поведінки, моральні принципи тієї суспільного середовища, в якій він живе. Він ов-ладевает мовою, логікою мислення, культурою. Його свідомість формується в процесі трудової діяльності, під впливом існуючих у даному суспільстві соціальних відносин, політичних і правових ідей, моральних принципів, спокуса-ства, науки, релігійних або атеїстичних поглядів. Свідомість формується разом з мовою. Будь-яка думка виражається і закріплюється в словах і предложеніях.Форміруются ідеї і теорії, що стають загальним надбанням, еле-ми заг-го ство-нанія.

Психіка людини (суб'єктивна реальність) не зводиться до свідомості. Вона складається з свідомості і несвідомого. Виокрем-ляють три підсистеми, або сфери: пізнавальну, емоційну та мотиваційно-вольову.

Пізнавальна сфера складається з чуттєвого, або сенситивного, пізнання, яке засноване на зовнішніх почуттях і виражається в здатності до відчуттів, сприйнять і уявлень, і раціонального пізнання, що представляє со-бій абстрактно-розумову діяльність, що оперує поняттями. На основі чуттєвого і раціонального пізнання формуються ідеальні образи об'єктів пізнання. До пізнавальним здібностям відносяться увагу, пам'ять і вообра-ються, а також інтуїція, коріння якої знаходяться в несвідомому. Увага характеризується вибірковістю позна-освітньої діяльності, її спрямованістю на певний об'єкт. Увага організовує пізнання, робить його активним, цілеспрямованим процесом. Пам'ять як здатність зберігати і відтворювати інформацію про. Об'єкті дозволяє обсягів по-дініть наявні і придбані знання і на цій основі поповнювати і поглиблювати їх. З уявою пов'язана спосіб-ність будувати фантазії, висувати припущення, робити відкриття. Пізнавальна діяльність неможлива без мови, у формах якого виражаються і закріплюються результати пізнання.

Емоційна сфера включає внутрішні почуття людини, які слід відрізняти від зовнішніх. Це почуття радо-сти, горя, любові, співчуття, ненависті та ін До емоційній сфері відносяться афекти (гнів, жах, лють), емоційний-ве стан (настрій); воно може бути пригніченим або радісним, веселим або сумним; елементарні емоції (спрага, голод тощо). Емоційний стан суб'єкта впливає на пізнавальний процес, на його відношення до об'єкта і, отже, відбивається на результатах пізнання.

Мотиваційно-вольова сфера - це мотиви, інтереси, потреби суб'єкта, що орієнтують його в пізнавальної діяль-ності, а також воля, що представляє собою здатність до вибору мети і внутрішнім зусиллям, необхідним для її дос-тіженія. Воля пов'язує пізнавальну та емоційні сфери, визначає активний характер пізнання, направляє його на придбання нових знань:

До психічної діяльності відноситься несвідоме - сукупність психічних явищ, не усвідомлюваних людиною (сновидіння, гіпнотичні стани, інстинкти) Для теорії пізнання особливий інтерес представляє інтуїція-здатність безпосереднього осягнення істини шляхом прямого його розсуду без раціонального обгрунтування.

В історії філософії інтуїція розумілася по-різному. У деяких сенсуалистических теоріях - як здатність непо-безпосередніх осягнення істини за допомогою органів чуття. Це чуттєва інтуїція. Філософи-раціоналісти - Де-карт, Локк, Лейбніц, Спіноза висунули вчення про інтелектуальну інтуїції як безпосередньому, розсуді розумом деяких положень, які не потребують доказів. До них відносяться аксіоми, постулати і т.п. Інтуїтивним вважається також знання, до якого приходять раптово, коли якась ідея виникає без усвідомлення розумового процесу, кото-рий до неї привів.

Свідомість є властивістю особливим чином організованої матерії - людського мозку, продуктом суспільно-го розвитку, вищою формою відображення дійсності.

1. Свідомість виникла на певному етапі розвитку матерії, на її основі, за своїм походженням вдруге.

2. Свідомість-властивість матеріального органу - мозку. Будучи ідеальним, воно функціонує на основі відбуваються в мозку фізіологічних процесів і, значить, психічне визначається фізичним, залежить від нього, вдруге.

2. Виникає у свідомості образ предмета обумовлений в кінцевому рахунку реально існуючим матеріальним предметом. Відображення обумовлено відбиваним, залежить від нього, і, отже, вдруге.