ЗРАЗКИ СТИЛІВ

Тощо

5. Творчість та його продукт.

Творчість мислення – це процес відчуття та подолання труднощів, проблем висування гіпотез.

Творчість — діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття,інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо).

Загальна характеристика творчості:

Це здатність адекватно реагувати на необхідність нових підходів і нових продуктів. Така здатність дозволяє усвідомити нове в бутті. Сам процес творчості може бути як усвідомлений, так і неусвідомлений.

Створення нового значною мірою залежить від особистості творця в сили внутрішньої мотивації

Специфічними властивостями творчого процесу, як і його продукту, є їх оригінальність, самостійність, адекватність поставленій задачі

Продукти творчості можуть бути як матеріальними, так і нематеріальним

Завершена концепція творчості у 18 століття створюється І. Кантом, що спеціально аналізує творчу діяльність у вченні про продуктивну здатність уяви, що виступає як сполучна ланка між розумом і почуттєвим досвідом. Вчення Канта було продовжено Шеллінгом, який розглядав творчу здібність в єдності свідомої й несвідомої діяльності людини.

В ідеалістичній філософії кінця 19- 20 століть творчість розглядається переважно у протилежності механічно-технічній діяльності. При цьому, якщо філософія життя протиставляє технічному раціоналізму творчий природний початок, то екзистенціалізм підкреслює духовно-особистісну природу творчості. Філософія прагматизму і позитивизму навпаки, розглядає творчість як винахідництво, ціль якого — вирішувати завдання, поставлену певною ситуацією.

Дослідники виділяють декілька видів творчості залежно від функцій, які вони несуть:

- основною функцією художньої творчості є створення нових емоцій, а результатом – витвори мистецтва;

- основною функцією наукової творчості є створення нових знань, результатом – відкриття, теорії, публікації;

- основна функція технічної творчості – створення нових засобів і предметів праці, результат – технічне вдосконалення, винаходи;

- основна функція спортивної творчості – створення нових результатів, результат – рекордсмени

6. Якості творчої особистості.

· Толерантність до невизначеності

· Готовність долати будь-які перешкоди

· Готовність зростати

· Внутрішня мотивація

· Поміркована готовність до ризику

· Прагнення до визнання

· Готовність працювати заради визнання

Природа творчості може бути розкрита через певні показники, а саме:

1. Творчі особистості характеризуються мінімальною агресивністю щодо свого оточення та найбільш чутливі до закликів допомоги інших істот

2. Творчість є основою здатності розуміти точку зору іншої людини, формування непрагматичної ціннісно-світоглядної орієнтації особистості.

3. Творчість передбачає вихід за межі рольових установок особистості, вміння дистанціюватися від ситуації готує умови для досягнення однієї з головних цілей розвитку людини — статусу творчої особистості, оскільки творчість є виходом у сферу багатозначного, багатомірного, парадоксального, бісоціативного розуміння реальності та її опанування; творчість передбачає здатність суб'єкта виходити за межі однозначних конструкцій «зовнішньої доцільності».

4. Творчість та альтруїзм позитивно взаємокорелюють та щільно пов'язані, що свідчить про відкритість творчої особистості світові.

5. Творчість є однією з цілей розвитку особистості та може бути пов'язаною з такими категоріями, як самоактуалізація, самовдосконалення, самоздійснення, самовираження.

6. Творчість є цілісним утворенням, вона не обмежується такими аспектами функціонування психіки людини, як образний, логічний, поведінковий та ін., а проявляється на всіх рівнях психічної активності людини.

7. Творчості притаманні синергетичні риси, тому творча людина виявляє феномен творчої багатомірності, коли окремий талант людини складається із суми її талантів.

8. Так звані творчі люди характеризуються гранично-біфукарційними, парадоксально-двоїстими, ембівалентними, взаємовиключаючими особливостями, наприклад, вони проявляють себе як одночасно екстраверти та інтроверти; вони скромні та горді одночасно; вони проявляють одночасно бунтарський дух та консерватизм. У цілому можна сказати, що творчі люди більш психопатологічні, психотичні.

7. Загальні вимоги до написання магістерської роботи (наукової).

В науковій роботі повинно бути запропоновано вирішення задач, які мають суттєве значення для діяльності підприємств відповідної галузі або в якій викладено науково-обгрунтовані економічні розробки, які забезпечують вирішення важливих теоретичних вбо прикладних задач. В ній повинна бути представлена сукупність нових результатів і положень, що виносяться на прилюдний захист.

Як науковий твір магістерська робота повинна бути внутрішньою ідилією і засвідчувати особистий внесок її автора в науку. Нові рішення, що запропоновані магістрантом, мають бути чітко аргументовані та критично оцінені порівняно з відомими рішеннями.

Вимоги до написання дипломної роботи:

1. Студент може сам запропонувати тему дипломної роботи, достатньо аргументовано обгрунтувавши доцільність її розробки.

2. У вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність; визначаються об’єкт, предмет, мета і конкретні завдання, гіпотеза дослідження, методи дослідження; його наукова новизна та теоретична і практична значущість одержаних результатів; описується структура дипломної роботи.

3. Автор дипломної роботи повинен продемонструвати вміння методологічно і грамотно проводити дослідження, інтерпретувати, систематизувати і класифікувати одержані результати.

4. У роботі необхідно розкрити сутність дослідницької проблеми з урахуванням нових наукових підходів.

5. Дипломна робота має містити чітко сформульовані висновки, в яких подаються основні результати дослідницької діяльності студента, рекомендації щодо їх практичного використання.

6. Повинна мати відповідний обсяг щодо сторінок друкованого тексту.

7. Дипломна робота має бути чітко структурованою із виділенням окремих її частин, абзаців, нумерацією сторінок, правильним оформленням посилань, виносок, цитат, висновків і списку використаної сучасної літератури (не менше 50 джерел, переважно останніх років); оформлення дипломної роботи має відповідати естетичним і орфографічним нормам. Обов’язковим є використання літератури іноземними мовами.

 

8. Природа складності понятійного викладу матеріалу.

Будь-які думки люди часто розуміють по-іншому, ніж той, хто їх каже.

Навіть якщо ваше пояснення настільки чітке, що виключає будь-яке хибне тлумачення все ж таки може знайтися людина, яка зрозуміє все неправильно.

Вади нашого мисленнєвого наукового апарату:

1 слово – це не образ і не думка, це умовний символ об’єкту реального або внутрішнього світу, бо у кожного своє бачення змісту кожного слова.

2. для пояснення слова знову використовуються слова. Смисл яких знову необхідно пояснювати

Те, що здоровий глузд трактує як очевидне. Наука називає аксіомою.

У зв’язку з існуючими вадами нашого мислення виникає пряма необхідність при обговоренні будь-якої складної проблеми в будь-якій галузі знань обговорювати смисл слів, понять, термінів, категорій, які будуть використовуватись в дослідженні.

 

9. Рівні творчості дослідника

· 1 рівень головних ідей, які визначають загальну спрямованість дослідження

· 2 рівень конструктивно-методичних схем, в яких конкретизуються загальні ідеї та принципи

· 3 рівень пов’язаний з технічними прийомами реалізації відповідних схем організації

· 4 рівень - основні критерії сформованості творчого мислення, професійна зрілість

· 5 level – професійна продуктивність

· 6 рівень – професійна ефективність

 

10. Основні критерії сформованості творчого мислення.

Проблема творчості, розвитку творчого мислення, є однією з найактуальніших у сучасній психології та педагогіці.

Її вивченню присвячено багато наукових праць видатних учених, таких як Г.С.Костюк, Д.Ф.Ніколенко, А.В.Петровський, М.М.Поспєлов, В.Д.Шадриков, С.Л.Рубінштейн, Л.М.Фрідман, Б.І. Коротяєв. Ці автори у визначенні таких явищ, як творче мислення, пізнавальна творчість, йдуть від слова “творити”, яке в загальновідомому розумінні означає знаходити та створювати щось таке, що не зустрічалося у минулому досвіді – індивідуальному або суспільному.

А.В.Петровський творче мислення розглядає як пізнавальні процеси, що дозволяють людині вирішувати задачі, які не можуть бути розв’язані за допомогою вже відомих людству методів.

С.В.Вереск пише, що творче мислення – це процес, в ході якого новий продукт виступає як новий відносно вихідного знання, і являється результатом трасформації, перероблення останнього. Це відкриття нового, взяте в конкретній історичній ситуації.

Першим критерієм розвитку мислення є ступінь усвідомленості операцій і прийомів мислиннєвої діяльності. Важливим показником є оволодіння вміннями і навичками застосування операцій і прийомів мислення на практиці. Велике значення мають також прийоми мислительної діяльності - способи, за допомогою яких вона здійснюється. Звідси другий критерій - ступінь володіння операціями і прийомами мислительної діяльності, вміння виконувати раціональні дії щодо використання їх у навчальних і позанавчальних пізнавальних процесах. Особливе значення у визначенні рівня розвитку творчого мислення має явище перенесення знань, умінь, навичок. Третій критерій розвитку мислення - ступінь уміння здійснювати перенесення, усвідомлення операцій і прийомів мислення, а також навичок користування ними в іншій ситуації з іншими предметами. Четвертий критерій - ступінь сформованості різних видів мислення, а також стану мислення в процесі переходу одного його виду в інший. Наступний критерій пов'язаний з оцінкою рівня розвитку учнів за наявним у них об'ємом знань та способів учіння. Багатий запас знань, ступінь їх системності й оволодіння прийомами розумової діяльності - важливий показник розумового розвитку учнів. П'ятий критерій - запас знань, їх системність, а також поява нових способів засвоєння знань. Шостий критерій - стан і зростаюча динамічність різних якостей розуму: самостійності, глибини, критичності, послідовності, швидкості й т.д.

Ці критерії нерозривно пов'язані один з одним і представляють собою одне ціле: від них залежать усі інші критерії, які можуть бути використані в якості кількісної міри будь-якого компоненту мислення, а також вимірювачів мислення в цілому

11. Механізми творчого мислення.

Проблема розкриття механізму творчості — одна з найважливіших проблем гносеології, логіки, психології та евристики. Вже кілька століть не вщухають жваві дискусії щодо того, чи є творчість інтуїтивним процесом, чи вона підпорядкована логічним закономірностям. Багато вчених підкреслювали штучність і безпідставність уявлень про творчий процес як про строго логічний, де головну, а в розумінні декого, і єдину роль відіграє аналітичне мислення. Так, В. Оствальд, Г. Гельмгольц, Ж. Адамар наголошували на тому, що творчий процес не є прямолінійним безперервним ланцюгом логічних операцій, він має відступи, зиґзаґи, звороти, повторення тощо, і після багатьох, часто марних зусиль, дає раптове осяяння.

 

Видатні вчені не завжди мислять так логічно, як це зображується в підручниках логіки, тобто за допомогою логічних законів, фігур, модусів, схем, структур, правил, формул. Про це свідчить Г. В. Ф. Гегель, коли наводить приклади логічних міркувань стародавніх філософів на зразок: «Усі люди смертні; Кай — людина, отже, він смертний». А потім критикує їх за формалізм мислення, стверджуючи, що він сам ніколи не думав так плоско. Б. М. Кедров також зазначав, що в процесі творчого акту ніхто не створює спеціальних силогізмів, ніхто не працює так, як про це йдеться у працях з логіки, а логічні завдання визначаються за допомогою таких засобів, що не вкладаються в межі звичайного курсу предмета. Я. Гено інтелектуальну діяльність людини поділив на дві різні сфери — логічну й творчу. На його думку, творча сфера непідвладна логіці й залежить лише від свободи волі.

 

Сучасна евристика виділяє п’ять етапів творчості:

1) накопичення знань та навичок, необхідних для чіткого розуміння й формулювання дослідницького завдання (акумуляційний період);

2) зосередження уваги на пошуках розв’язання проблеми, нариси окремих схем, варіацій, їх зіставлення;

3) умовний відхід від проблеми, перехід до інтуїтивного бачення;

4) період осяяння, або інсайту (зовні це виглядає як «чудо», «логічний розрив», неочікуваний стрибок у мисленні, насправді це є «психологічний резонанс» усіх сторін напруженості мозку);

5) перевірка даних, отриманих інтуїтивним шляхом, їх апробація та логічна обґрунтованість.

12. Мета та загальна спрямованість фундаментальних та прикладних досліджень.

Моделі поповнення людських знань – розрізняють 2 моделі: перша модель передбачає дослідження в процесі яких вирішується що мають виключно економічний інтерес і є фундаментальним, а питання про використання в практиці як правило не ставиться; за другою моделлю дослідження мають виключно практичні цілі, важливими рисами яких є постійне співробітництво, спілкування дослідників з практиками і практиків між собою, а також практичні результати виконання проекту. Фундаментальні та прикладні дослідження.

Методою фундаментальних досліджень можуть бути:

1. Поглиблення людських знань про економічні процеси;

2. Виявлення загальних законів, відносно економічних процесів;

3. Результати дослідження представляють цінність для суспільства в цілому.

Загальна спрямованість фундаментальних досліджень:

1. Проводяться людьми з економічного середовища;

2. Вибір теми і цілей дослідження вибираються дослідником;

3. Ведеться гнучкий графік досліджень.

Мета прикладних досліджень:

1. Поглиблення розуміння конкретної економічної проблеми;

2. Результатом дослідження є вирішення практичної проблеми;

3. Нові знання обмежені межами проблеми.

4. Результати досліджень представляють інтерес керівникам, менеджерам та фахівців.

Загальна спрямованість:

1. проводяться людьми, що представляють різні установи, в тому числі організації і університети;

2. цілі дослідження визначаються організатором дослідження;

3. жорсткий графік дослідження, проекту.

13. Що необхідно враховувати при виборі теми дослідження.

Формулювання та коригування дослідження є трудомісткій процес і якщо не приділити йому достатньо часу, тоді навряд зможете досягти загального успіху у проведені дослідження.

 

2. Чи володіємо достатніми навичками чи можемо здобути їх.

3. Важливою запорукою успішного здійснення дослідження є щоб тема була цікавою для дослідника.

4.Ваш потенціал визначається вмінням визначити і знайти необхідні ресурси.

5.потенціал дослідника також вимірюється вмінням знайти джерело.

6. Важливою складовою є зв'язок з теорією.

7. Грамотно сформульоване при виборі теми дослідження ви не повинні забувати про майбутню кар’єру.

 

14. Ознаки, за якими можна оцінити тему дослідження.

- ознаки за якою можна оцінити тему дослідження:

 

1. чи відповідає тема вимогам, що виноситься комісії;

2. чи вважаєте тему дослідження цікавою;

3. чи передбачає тема розгляд теоретичних питань;

4. чи володієте ви навичками для проведення досліджень, а якщо ні,

5. чи можете їх здобуту за час виконання цієї роботи;

6. чи можуть бути досягнуто цілі за час відведений для його виконання;

7. чи впевнені ви в тому, що зможете отримати доступ до необхідних даних;

8. чи здатні ви чітко сформулювати контрольні питання і цілі дослідження;

9. чи забезпечить ваше дослідження «свіжий» огляд на тему, що розглядається;

10. чи відповідає ваша тема загальному напрямку спеціальності;

11. чи будуть мати ваші результати дослідження цінність;

12. чи відповідає тема досліджень цілям вашого майбутнього кар’єрного росту.

15. Методи вибору теми, що ґрунтуються на раціональному мисленні.

- методи що ґрунтуються на раціональним(інтелектуальним) мисленням:

1. оцінка власних сильних сторін і інтересів;

2. перегляд тем попередніх років;

3. обговорення;

4. огляд літератури.

16. Методи вибору теми, що ґрунтуються на творчому мисленні.

- методи що ґрунтуються на творчому мисленні:

1. введення зошиту ідей;

2. вивчення особистих уподобань на основі проектів минулих років;

3. побудова дерева відносної важливості(дерево цілей);

4. мозковий штурм.

 

17. Карткова метода збирання матеріалу

Метод анкетування - психологічний вербально-комунікативний метод, в якому як засіб для збору відомостей від респондента використовується спеціально оформлений список питань – анкета (картка)

 

Анкетування дозволяє найжорсткіше слідувати наміченому плану дослідження, оскільки процедура «питання-відповідь» строго регламентована.

 

За допомогою методу анкетування можна з найменшими витратами отримати високий рівень масовості дослідження. Особливістю цього методу можна назвати його анонімність (особа респондента не фіксується, фіксуються лише його відповіді). Анкетування проводиться в основному у випадках, коли необхідно з'ясувати думки людей по якихось питаннях і охопити велике число людей за короткий строк.

 

За піонера використання анкети в дослідженні вважають Ф. Гальтона який в своєму дослідженні впливу спадковості і середовища на рівень інтелектуальних досягнень за допомогою анкети опитав сотню найбільших британських учених.

 

Види анкетування

По числу респондентів

Індивідуальне анкетування (один респондент)

Групове анкетування (декілька респондентів)

Аудиторне анкетування - методичний і організаційний різновид анкетування, що полягає в одночасному заповненні анкет групою людей, зібраних в одному приміщенні відповідно до правил вибіркової процедури.

Масове анкетування (від сотні до тисяч респондентів)

По облиште обхвату

Суцільне (опит всіх представників вибірки)

Вибіркове (опит частини вибірки)

За типом контактів з респондентом

Очне (у присутності ісследователя-анкетера)

Заочноє (анкетер відсутній)

Розсилка анкет поштою

Публікація анкет в пресі

Публікація анкет в Інтернеті

Вручення і збір анкет за місцем проживання, роботи і так далі

 

18. Поняття “дослідження”: класифікація досліджень.

 

«Досліджувати» означає бачити все, що бачили всі, але думати так як не думав ніхто.

Наукове дослідження - це цілеспрямоване вивчення за допомогою наукових методів явищ і процесів, аналіз впливу на них різних факторів, а також вивчення взаємодії між явищами з метою отримання переконливо доведених і корисних для науки і практики рішень. Воно характеризується об’єктивністю, відтворюваністю, доказовістю і точністю.

Ознаки дослідження як виду людської діяльності:

- Здатність розпізнавати проблеми, що виникають в практиці;

- Виявити їх походження;

- Визначити властивості, зміст закономірності їх розвитку;

- Знаходити шляхи і можливості використовувати нові знання для вирішення проблем.

Класифікація досліджень:

1) За критерієм організованості:

- Індивідуальні;

- Колективні;

- Планові;

- Спонтанні.

2) За критерієм мети:

- Практичні;

- Науково-дослідні;

- Освітні;

- Критичні.

3) За критерієм інформаційного забезпечення:

- Дослідження на основі внутрішньої інформації;

- Дослідження на основі зовн. інфо

- Дослідження на основі змішаної інфо

4) За критерієм ресурсів:

- Значні;

- Незначні.

19. Загальні (родові) характеристики будь-якого дослідження

«Досліджувати» означає бачити все, що бачили всі, але думати так як не думав ніхто.

Наукове дослідження - це цілеспрямоване вивчення за допомогою наукових методів явищ і процесів, аналіз впливу на них різних факторів, а також вивчення взаємодії між явищами з метою отримання переконливо доведених і корисних для науки і практики рішень. Воно характеризується об’єктивністю, відтворюваністю, доказовістю і точністю.

Ознаки дослідження як виду людської діяльності:

- Здатність розпізнавати проблеми, що виникають в практиці;

- Виявити їх походження;

- Визначити властивості, зміст закономірності їх розвитку;

- Знаходити шляхи і можливості використовувати нові знання для вирішення проблем.

20. Природа економічних досліджень

Економічні дослідження (ЕД) – це проведення систематичних досліджень з метою зясування суті і процесів в галузі економіки.

Однією з найбільш важливих характеристик ЕД є їхня трансдисциплінарна сутність.

ЕД не можливо замінити сумою досліджень в ін..сферах.

Методи ЕД:

- Нагляд і збір інфо;

- Моделювання;

- Експеримент;

- Метод наукових абстракцій;

- Аналіз і синтез;

- Системний підхід;

- Індукція та дедукція;

- Історичний та логічний;

- Графічний.

 

Метою фундаментального дослідження (ФД) є:

- Поглиблення люд.знань про економ.процеси;

- Виявлення заг.законів відносно економ.процесів;

- Результати дослідження представляють цінність для сус-ва;

Спрямованність ФД:

- Проводиться людьми з економ.середовища;

- Вибір теми/цілей дослідження виявляється дослідниками;

- Гнучкий графік дослідження.

Мета прикладних досл-нь (ПД):

- Поглиблення, розуміння конкретної економ.проблеми;

- Результатом є вирішення практичної проблеми і представляють інтерес для фахівців, керівників або менеджерів;

- Нові знання обмежені межами проблеми.

Спрямованність ПД:

- Проводиться людьми,що представляють різні установи;

- Цілі досл-ня визнач.організаторами досл-ня;

- Жорсткий графік досл-ня.

 

21. Стилі викладу нового матеріалу.

Мовні стилі - це різновиди літературної мови, які використовуються за різних обставин спілкування.

У сучасній українській мові розрізняють такі стилі:

- розмовно-побутовий;

- художній;

- науковий;

- офіційно- діловий;

- публіцистичний.

Розмовно- побутовий стиль (РПС) перш за все використовується у побуті, в усному спілкуванні.

Для РПС характерне:

• широке використання загальновживаних слів;
• вживання слів з суфіксами пестливості, зневаги чи згрубілості;
• вживання простих речень, звертань та ін.

Розмовно-побутові діалоги складаються з реплік і нерідко супроводжуються мімікою, жестами, часто бувають емоційно забарвленими.

Художній стиль - це переважно стиль художньої літератури, де слово не тільки щось називає, а ще й часто, будучи художнім засобом, є знаряддям естетичного впливу на читача чи слухача.

Офіційно- діловий стиль вживається в указах, резолюціях, текстах законів, заяв, постанов та інших офіційних документах.

Особливості офіційно- ділового стиля:

• кожний документ має усталений зразок;
• слова вживаються виключно в прямому значенні;
• перважають слова- терміни, пов'язані з діловодством;
• відсутні художні засоби, пестливі та згрубілі слова, питальні, неповні і незакінчені речення.

Науковий стиль існує у двох формах:

• писемній (підручники, дослідження, дисертації, наукові праці);
• усній (повідомлення, наукова доповідь та ін.).

Для наукового стилю характерні:

• вживання слів у прямому значенні;
• стрункість викладу думки;
• логічна побудованість;
• наявність специфічних термінів;
• широке використання складних речень, зокрема складнорідрядних з чітким логічним зв'язком між компонентами.

Зразком наукового стилю є формулювання різноманітних теорем, хімічних та фізичних законів, визначення термінів, різноманітні довідкові тексти тощо.

Публіцистичний стиль також має дві форми:

• писемна (статті, фейлетони, нариси);
• усна (публічні виступи).

Для публіцистичного стилю характерне широке вживання суспільно- політичних термінів (закон, перспектива, держава та ін.).

Основні ознаки стилів та їх жанрів можна подати у вигляді таблиці:

Назва стилів	Види творів, у яких стиль реалізується	Основні ознаки стилів і жанрів мовлення
Мета мовлення	Сфера спілкування	Форма реалізації стилю	Мовні особливості стилю
Розмовний		обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи подання допомоги, виховний вплив	побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими	діалог	широко використовуються побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені й просторічні слова, звертання, вставні слова, неповні речення тощо
Науковий	дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація	повідомлення про результати наукових досліджень	наука, техніка, освіта	монолог	характерні мовні засоби: терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції; повні речення; логічність, точність, обґрунтованість викладу
Офіційно-діловий	закон, кодекс, статут, наказ, указ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист тощо	регулювання офіційно-ділових стосунків	офіційно-ділові стосунки	монолог (діалог)	переважають стилістично нейтральні мовні засоби: стандартна канцелярська лексика, складні речення, немає емоційно забарвлених слів; виклад гранично точний
Публіцистичний	виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія	обговорення, відстоювання та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку	громадсько-політичне життя	монолог (діалог)	використовуються суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний, оцінний
Художній	трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, поема, вірш, байка	різнобічний вплив на думки й почуття людей за допомогою художніх засобів	мистецтво слова	монолог	застосовуються всі мовні засоби, особливо широко — слово в переносному значенні

ЗРАЗКИ СТИЛІВ