Постановка проблеми, її формулювання

Питання про те, чи існує проблема, має першорядне значення, оскільки додаток величезних зусиль до вирішення неіснуючих проблем - аж ніяк не виняток, а вельми типовий випадок. Надумані проблеми маскують актуальність проблеми. У той же час вдала формулювання проблеми може бути рівнозначна половині її рішення.

Проблема є основою всієї роботи. Отже, потрібно чітко, ясно, коректно сформулювати проблему. Вона може бути усвідомлена у вигляді проблемної ситуації, невирішене питання, теоретичної чи практичної задачі і т.п.

Проблема - це свого роду межа між знанням і незнанням. Вона виникає тоді, коли колишнього знання стає недостатньо, а нове ще не прийняло розвинутої форми.

Якщо проблема позначена і сформульована у вигляді ідеї, концепції, то це значить, що можна приступати до постановки задачі щодо її вирішення.

 

Грамотна постановка проблеми передбачає виконання наступних груп дій (рис.8.).

1. Формулювання проблеми

2. Побудова проблеми

3. Оцінка проблеми

4. Обгрунтування проблеми

5. Позначення

1. Формулювання проблеми, що складається з вопрошения (висування центрального питання проблеми), констрадіктаціі (фіксації того протиріччя, яке лягло в основу проблеми), фінітізаціі (можливого опису очікуваного результату);

2. Побудова проблеми, оприлюднене операціями стратифікації («розщеплення» проблеми на під питання, без відповідей на які не можна отримати відповіді на основне проблемне питання), композиції (групування і визначення послідовності рішення під питань, що становлять проблему), локалізації (обмеження поля вивчення відповідно до потребами дослідження та можливостями дослідника, обмеження відомого від невідомого в області, обраної для вивчення), варіантіфікаціі (вироблення установки на можливість заміни будь-якого питання проблеми будь-яким іншим і пошук альтернатив для всіх елементів проблеми);

3. Оцінка проблеми, що характеризується такими діями фахівця, як кондіфікація (виявлення всіх умов, необхідних для вирішення проблеми, включаючи методи, засоби, прийоми і т.п.), інвентаризація (перевірка наявних можливостей і передумов), когніфікація (з'ясування ступеня проблемності, т. е. співвідношення відомого і невідомого в тій інформації, яку потрібно використовувати для вирішення проблеми), уподібнення (перебування серед вже вирішених проблем аналогічних розв'язуваної), кваліфікація (віднесення проблеми до певного типу);

4. Обгрунтування, що представляє собою послідовну реалізацію процедур експозиції (встановлення ціннісних, змістовних і генетичних зв'язків даної проблеми з іншими проблемами), актуалізації (приведення доводів на користь реальності проблеми, її постановки і рішення), компрометації (висунення як завгодно великого числа заперечень проти проблеми), демонстрації (об'єктивний синтез результатів, отриманих на стадії актуалізації та компрометації);

5. Позначення, яке складається з експлікації (роз'яснення) понять, перекодування (переклад проблеми на іншій науковій або буденний мови), інтимізації понять (словесна нюансування - малопомітний перехід - вираження проблеми і підбір понять, найбільш точно фіксують зміст проблеми).

69. Як перейти від практичної задачі до наукової проблеми?

Процеспрактичноїзадачі (діяльності)охоплюєчисленністоронипредметногобуття і відповідномаєформиосвоєннядійсності, щовідрізняютьсяміжсобоюзаметою, інструментомвиливунасвіт, а такожзаісторичнимиособливостями.Змінюючисьісторично, матеріальневиробництво в сучаснихумовахеволюціонувалодотехнологічногорівня. Це, з одногобоку, надзвичайноприскориловиробничийпроцес, полегшилонизкутрудомісткихоперацій, сприялоефективнішомувикористаннюприроднихресурсів, а з іншого, — привелодовиникненнярядупроблемсоціального, екологічного й моральногохарактеру.

Практичназадача (діяльність) — ценелишеперетворенняприроди, але й змінавсьогонавколишньогосвіту, щовключає і соціальнуреальність, у томучислі — людину.Тому, крімнайважливішоїформипрактичноїдіяльності — матеріальноговиробництва, — можнавідокремити й інші, щовпливаютьнасуспільнівідносини. Це, насамперед, соціально-історичнаформапрактики. Донеїналежатьполітика, право, мораль, економіка, військовапрактика. Таксамояк і матеріальневиробництво, вонимаютьсвоїзасоби, щозмінюютьсяісторично (наприклад, розвитокзасобівполітичноїпрактикипройшоврядетапів: відрадистарійшиндосучасногодержавногоапарату), своюмету (в політиці — влада). Соціально-історичнапрактикатакожзмінюєсвіт, аленеприродний, а соціальний, а в практицісоціальнихперетвореньлюдиназмінюєсамасебе.

Науковапроблема - цесукупністьнових, діалектичноскладнихтеоретичнихабопрактичнихпитань, якісуперечатьіснуючимзнаннямабоприкладнимметодам у науці і потребуютьвирішеннязадопомогоюнауковихдосліджень.Науковіпроблемивиникають в економіцінестихійно, а закономірнопіддієюекономічнихзаконів у зв´язку з розвиткомпродуктивнихсил і виробничихвідносин.Вирішуютьсявонизадопомогоюнауковихметодів.Проблеми є рушійноюсилою у розвиткуекономічноїнауки.

Длявирішеннянауковоїпроблеми в сучаснихумовах НТП необхіднізусиллявеликогоколективуфахівціврізногопрофілю (економістів, бухгалтерів, статистиків, математиків, кібернетиків).Кожнийчленнауковогоколективуповиненмативольовіякості у проведеннідосліджень, бутицілеспрямованим у досягненнінауковоїістини.Вибірпроблемидослідженняобґрунтовуєтьсянасампередїїактуальністю: обранийнапрямдослідженняповиненсприятиекономічному і соціальномурозвиткукраїни.

Оскількинауковапроблемаявляєсобоюсукупністьскладнихтеоретичнихабопрактичнихпитань, то в процесінауковогодослідженняабовизначенняїхпараметрів, проблемиподіляютьнаскладовікомпоненти - теми.

Тема (відгрец. thema - основнадумка, завдання, положення, якенеобхіднорозвинути) - частинанауковоїпроблеми, якеохоплюєоднеабокількапитаньдослідження.

Виходячи з метидослідження, якаповиннапередбачатирозробкуновихконцепційабонапрямківрозвиткупевноїнауки, вдосконаленняіснуючоїметодологіїаборозробкуновихметодик (рекомендацій) з окремихрозділівекономічноїнауки, дослідниквибираєтемунауковоїроботи.Теминауковихдосліджень з конкретноїекономікиформуються в межахпроблемцілоїнаукитаподіляютьсянатеоретичні, методологічнітаорганізаційні

70. Об’єкт і предмет наукового дослідження.

Наукове дослідження — це процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.

У методології наукових досліджень розрізняють поняття «об'єкт» і «предмет» пізнання.