Фінансові результати як об’єкт аналізу діяльності туристичних підприємств

Функціонування об’єктів господарювання туристичної галузі здійснюється в умовах внутрішньогосподарського управління, що має забезпечувати розробку заходів, спрямованих на підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності за умов змінного зовнішнього середовища (нормативно-правової бази, податкового регулювання, цін на товари, роботи і послуги, які формують затрати туристичної діяльності тощо).

Метою туристичного (як і будь-якого іншого виду) підприємництва, відповідно до ст..42 ГКУ, є “досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку” [2]. Звідси виникає основне завдання фінансового менеджменту туристичного підприємства – забезпечення позитивного фінансового результату, тобто прибутку. Економічний зміст цього поняття, відповідно до П(С)БО 3, розкривається у загальному формуванні як перевищення доходів над витратами [10].

Прибуток – це частина додаткової вартості, створеної і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена к створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми [22, 20].

Прибуток визначається як сума, яку підприємство може витратити за визначений період часу, зберігаючи при цьому вартість власного майна, яка є на початок визначеного періоду. Інакше кажучи, прибуток – це частина грошових надходжень визначеного періоду, яка може бути витрачена, і в результаті, на кінець конкретного періоду вартість майна підприємства буде такою, як і на його початок. Саме цим визначенням користувався британський економіст, лауреат Нобелівської премії Джон Р.Хікс у своїй праці “Вартість і капітал” [15].

Джерелами аналізу фінансових результатів є плани економічного та соціального розвитку, фінансовий план, бізнес-план, форми бухгалтерської звітності, Баланс підприємства, Звіт про фінансові результати, декларація про прибуток підприємства, матеріали вибіркових досліджень.

 

6.2 .Аналіз прибутку(доходу) підприємств туризму

 

Економіка туристичного підприємства визначається структурою доходів і витрат. Успішне функціонування туристичного підприємства, як і підприємства будь-якої сфери діяльності, можливе тільки за умов постійного забезпечення руху грошових коштів. Надходження грошей - це доход, а їх використання - це витрати. До того ж дуже важливо, щоб доходи перевищували витрати і забезпечували отримання прибутку.

Зіставлення доходів з витратами дає можливість визначити суму перевищення грошових надходжень над витратами і зробити висновок про ефективність функціонування підприємства.

Туристична діяльність, як будь-яка інша, неможлива без одержання доходу, а суб'єкти туристичного підприємництва (туроператори, турагенти та ін.) не можуть функціонувати без позитивних результатів від своєї діяльності, тобто без одержання прибутку, який без доходу теж неможливий.

Доход туристичних підприємств формується переважно за рахунок виручки від реалізації туристичного продукту та окремих послуг організованим і неорганізованим поодиноким туристам або туристичним групам. Реалізується туристичний продукт за договором на обслуговування або ексклюзивно за бажанням туриста без договору.

Незалежно від форми розрахунків (передплата чи післясплата), сума отриманої оплати за турпродукт чи окремі послуги утворює валовий доход туристичного підприємства.

Головним, а часто єдиним джерелом одержання доходів від туристичної діяльності, є виручка від реалізації туристичних послуг.

Використовуючи обґрунтовану цінову і продуктову політику, туристичний оператор може підвищити доходи за рахунок збільшення кількості обслужених туристів, тривалості їхнього подорожування та підвищення якості послуг.

Доход від реалізації турпродукту та послуг являє собою суму виручки, яка розраховується за формулою:

n

V = Σ Ni x Ці (6.1)

і=1

 

де V- доход (виручка) від реалізації турпродукту (послуг);

п - види туристичних послуг (від 1 до n);

Ni - кількість і-тої туристичної послуги (турпродукту);

Ці - ціна і-тої туристичної послуги (турпродукту).

 

Оскільки туроператор формує, просуває на ринок, а інколи й реалізує комплекс туристичних послуг, тобто турпродукт, а турагент просуває і реалізує сформований туроператором продукт, то відмінності в їхній діяльності визначають різні джерела отримання доходів.

 

Доход туроператора формується переважно за рахунок оплати туристичного продукту турагентом, дилером або безпосередньо туристом. Доход же турагента формується за рахунок комісійної винагороди за просування і продаж туристичного продукту, отриманого від туроператора або інших підприємств сфери туристичної індустрії. Відмінності в джерелах формування доходу цих підприємств викликані відмінностями в їхній діяльності. Якщо туроператор для комплектування туристичного пакета закуповує туристичні ресурси і послуги, то турагент або інший посередник бере готовий туристичний продукт для реалізації, за що одержує доход у формі агентської (комісійної) винагороди за продаж.

 

Для турагентів привабливішими є не фіксовані ставки агентської винагороди, а відсоткові ставки за накопичувальною системою, суть якої полягає в тому, що після продажу 10 одиниць турпродукту збільшується відсоток агентської винагороди. Таке збільшення агентської винагороди для туроператора рівноцінне широко використовуваній гнучкій системі знижок з цін для постійних покупців або дисконтних карт при реалізації турпродукту самим туроператором.

 

Роль доходу підприємства полягає в тому, що він використовується для покриття витрат, сплати податків і одержання прибутку:

 

V→ПДВ + В + П. 6.(2)

 

Одержання прибутку, як видно з формули, забезпечується виручкою (доходом) від реалізації туристичних послуг. Тому основою стратегії розвитку туристичного підприємства є оптимізація доходу від реалізації туристичних послуг. Без підвищення прибутковості підприємств туристичної індустрії не може бути вирішена проблема організації й розвитку туризму в Україні, виведення його на світовий рівень, який забезпечує величезні прибутки підприємцям і доходи державі. Стратегія оптимізації доходу передбачає розробку заходів для його збільшення.

 

Доход вважається оптимальним, якщо його вистачає для сплати податків, покриття витрат і утворення фонду саморозвитку підприємства. Така оптимізація вимагає обґрунтування ефективної структури джерел формування і напрямів використання доходу з виділенням тієї частки прибутку, яка необхідна для реінвестування.

 

6.3. Аналіз рентабельності підприємств туризму

Рівень прибутковості діяльності будь-якого підприємства вимірюється за допомогою абсолютних і відносних показників. Основними абсолютними показниками, що характеризують рентабельність функціонування туристичного підприємства є валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності, чистий прибуток та ін. Підприємства (галузі, регіони) поділяються на рентабельні (отримують прибуток) і нерентабельні (комерційно збиткові). Рентабельний (нім. – доцільний, вигідний). Є три показники рентабельності:

1) рентабельність продукції визначають відношенням валового (балансового) прибутку від продажу продукції (П) до собівартості цієї продукції (С):

Р= ; (6.3)

2) рентабельність основних і оборотних коштів визначає відношення балансового прибутку до вартості основних (К) і оборотних (О) засобів фірми:

Р = ;(6.4)

3) рентабельність вкладень у фірму визначають відношенням балансового прибутку до вартості всього майна фірми (М), причому величина “М” дорівнює загальному підсумку активу баланса фірми:

Р = (6.5)

Показники рентабельності розраховують щороку, порівнюючи їх значення між собою. Таке порівняння дозволяє керівництву фірми оцінити тенденції розвитку (наприклад рентабельність зростає або рентабельність падає) і ухвалювати відповідні рішення.

6.4. Аналіз стійкості

Стійкість фірми показує, наскільки фірма може розвиватися за рахунок власних коштів, а наскільки залежить від зовнішніх джерел фінансування. Це дуже важливий показник в умовах ринку. Для визначення рівня фінансової незалежності розраховують коефіцієнт співвідношення позичкових і власних коштів, який називають ще показником (коефіцієнтом) стійкості С_т :

Ст = (6.6)

Приклад. Позичкові кошти (довгострокові і короткострокові кредити) туристичної фірми торік становили 150000 грн.; у цьому році – 200000 грн.; власні кошти у минулому році становили 200000 грн., а в цьому році – 250000 грн.

Коефіцієнти стійкості для минулого і цього року:

С_{т мин} = 150000/ 200000 = 0,75;

С_{т дан} = 200000/ 250000 = 0,8.

Це означає, що торік на кожну гривню власних коштів фірми припадало 0,75 гривні позичкових коштів, а цьому році – 0,8. Отже залежність фірми від зовнішніх джерел фінансування збільшилась і фірма поступово втрачає свою фінансову стійкість.

6.5. Аналіз платоспроможності

Платоспроможність тур фірми – дуже важливий показник її фінансового стану. Платоспроможність свідчить про спромогу фірми за короткий термін погасити всі свої поточні зобов’язання, тобто розрахуватися за короткострокові кредити. Наскільки швидко фірма може це зробити, залежить від кількості вільних грошей на розрахунковому рахунку фірми та наявності в неї запасів, котрі можна легко реалізувати. Фірма може працювати цілком успішно: мати високий прибуток, невелику заборгованість за кредити. Однак при цьому її платоспроможність може бути низькою, якщо на балансі фірми майже немає вільних грошових коштів, а запаси готової продукції та сировини незначні. Зовнішньою ознакою неплатоспроможності фірми виступає припинення його поточних платежів і нездатність задовольнити вимоги кредиторів протягом трьох місяців від дня настання строку їх виконання.

Показник (коефіцієнт) платоспроможності (П_л ) визначають так:

П_л = (6.7)

Де О – вартість оборотних засобів фірми; К_рО – сума короткострокових зобов’язань фірми.

Приклад. З баланса фірми відомо: оборотні запаси (запаси сировини, матеріалів, готової продукції, грошові кошти на розрахунковому рахунку) – 190000 грн.; короткострокові кредити – 90000 грн.

П_л = 190000: 90000 = 2,11. (6.6)

Платоспроможність фірми вважається задовільною, якщо коефіцієнт П_л (його називають також коефіцієнтом покриття) дорівнює 2 – 2,5. За таких значень коефіцієнта покриття можна розраховувати, що фірма, перетворивши в разі необхідності частину своїх запасів у гроші, зможе погасити свої поточні зобов’язання вчасно.

Запитання і завдання для самоконтролю

1.Дайте визначення прибутку як фінансовому результату діяльності підприємства.

2.Які ви знаєте абсолютні показники, що характеризують фінансові результати діяльності підприємств.

3.Що таке рентабельність?

4.Яку інформацію містить показник стійкості?

5.Що таке коефіцієнт покриття?

 

7. ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА