Фінансовий стан суб’єкта господарювання як об’єкт аналізуФункціонуванн6я туризму, як і будь-якої іншої галузі господарського комплексу, пов’язане з розвитком фінансових відносин і організацією фінансового механізму. Фінансові відносини туристичних підприємств виникають при формуванні та використанні грошових фондів і при обороті грошових засобів. “Фінансовий стан є синтeтичним виразником результатів усіх видів діяльності підприємства та індикатором креативного фінансового менеджменту” [21]. Фінансовий стан суб’єкта господарювання характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Аналіз фінансового стану показує, за якими конкретними напрямами необхідно проводити поглиблене дослідження, дає можливість виявити найважливіші аспекти та найслабші позиції у фінансовому стані конкретного суб’єкта господарювання. Залежно від інформаційного забезпечення, вимог методичних рекомендацій та потреб користувачів фінансової інформації (власників, потенційних інвесторів, банківських установ, фіскальних органів, контрагентів з бізнесу, центральних і місцевих органів виконавчої влади, та ін.) розрізняють зовнішній та внутрішній аналіз фінансового стану. Зовнішній аналіз фінансового стану суб’єкта господарювання спирається на бухгалтерську, статистичну, податкову звітність, публічно оприлюднену інформацію. Внутрішній аналіз виконується з метою забезпечення управлінських запитів у фінансовій інформації власників (акціонерів) та менеджерів підприємства відповідно до їх функціональних повноважень. Інформаційна база такого аналізу може включати джерела даних, що містяться в аналітичних та синтетичних реєстрах бухгалтерського обліку, дані управлінського обліку та контролю, первинні документи та інші внутрішні джерела даних, включно з тими, що становлять предмет комерційної таємниці суб’єкта господарювання. Таким чином, фінансовий стан – найважливіший критерій економічної діяльності суб’єкта господарювання, що характеризує його ділову активність і надійність, конкурентоспроможність, соціальну значущість (аспекти оплати праці, зайнятості, задоволення потреб ринку, формування фондів соціального страхування), податкоспроможність, інвестиційну привабливість, кредитоспроможність. 7.2. Підготовчий етап загальної оцінки фінансового стану Загальну оцінку фінансового стану суб’єкта господарювання називають ще експрес-аналізом фінансового стану, оскільки її здійснення передбачає дослідження невеликої кількості найбільш суттєвих і порівняно нескладних в обчисленнях показників, а також у періодичному моніторингу їх динаміки. Джерелом інформаційного забезпечення цього виду аналізу прийнято вважати фінансову звітність підприємства (Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, в окремих випадках – Примітки до річного звіту підприємства). Підготовчий етап загальної оцінки фінансового стану передбачає прийняття рішення про доцільність аналізу фінансової звітності та її готовності до економічного читання, безпосереднє ознайомлення з фінансовою звітністю суб’єкта господарювання та її фахове опрацювання. Метою фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Фінансова звітність повинна бути достовірною і надавати можливість користувачам порівнювати фінансові звіти підприємств за різні періоди та фінансові звіти різних підприємств. Для того, щоб фінансова звітність була зрозуміла користувачам, вона повинна містити дані про підприємство, дату звітності за звітний період, валюту звітності та одиницю її виміру, відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду, облікову політику підприємства та її зміни, обмеження щодо володіння активами, участь у спільних підприємствах, виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними корегування, переоцінку статей фінансових звітів та інші необхідні відомості. Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто обирає принципи, методи і процедури обліку в такий спосіб, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити узгодженість фінансових звітів. Фінансова звітність має бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки під час надання звітної інформації вона може втратити свою доречність. Основним джерелом інформації для фінансового аналізу підприємства є бухгалтерський баланс (форма №1). Бухгалтерський баланс – це найбільш інформативна форма для аналізу фінансового стану, найважливіша форма фінансової звітності, звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Баланс складається за уніфікованою формою. У ньому як у дзеркалі відображено усі фінансові засоби фірми: основні і оборотні, запаси, вільні грошові кошти. У балансі відображено також, скільки власних коштів використовує фірма, а скільки позичкових, тобто кредитів, скільки і кому вона повинна сплатити у вигляді процентів і за відвантажену, і за поставлену продукцію (послуги), хто і скільки заборгував фірмі. Баланс виглядає як велика таблиця, у яку записують доходи і видатки фірми за певний період, наприклад за квартал або рік. Таблиця балансу складається з двох частин – лівої і правої. Ліва частина балансу називається активом, права – пасивом. В активі записується вартість всього майна фірми – основні та оборотні засоби, запаси продукції, сировини; у пасиві – джерела власних (внутрішніх) коштів та позичкових (зовнішніх) коштів, або як ще їх називають, зобов’язання фірми. Приклад. Нехай у вас є 100000 грн. власних коштів, щоб почати справу. Ви вкладаєте їх у будівництво приміщення, купівлю устаткування і меблів для кафе. На цей час баланс вашої фірми буде виглядати так:
Баланс фірми
Тепер вам треба зробити запас продуктів та напоїв, закупити якусь кількість серветок, скатертин та інших предметів, що служать один раз або швидко зношуються та псуються. Вам необхідно на це 15000 грн. У вас є ще 10000 грн., але ви не хочете залишатися зовсім без вільних коштів і тому вирішуєте: взяти у банку кредит 10000 грн. на 3 місяці. Баланс фірми буде виглядати тепер дещо інакше: Баланс фірми:
Сума чисел у лівій і правій частині називається балансом,так само, як і вся таблиця. Слово “баланс” означає рівновагу за умови, що суми обох частин таблиці рівні, хоча отримані вони у наслідок складання різних величин. Актив балансу показує, як будуть використані фінансові кошти фірми, пасив – звідки фірма бере ці кошти. Кожен рядок таблиці балансу називається статтею. Статті об’єднують у розділи. У реальному балансі фірми багато різних статей, а обсяг всієї таблиці може становити декілька сторінок. Кожну статтю таблиці розраховують окремо, для неї складають окремий бухгалтерський документ, що називається рахунком. Рахунок – це також таблиця, яка складається з двох частин – лівої і правої: ліва сторона рахунка називається дебетом, права – кредитом. Головне правило бухгалтерського обліку при складанні рахунків – правило подвійного запису. Це означає, що кожну суму, котру фірма отримує або витрачає, слід записувати одночасно на двох рахунках, причому в один рахунок вона заноситься за дебетом, а в другий – за кредитом. Таким чином, про будь-яку суму грошей, що є у фірми, у кожний конкретний момент бухгалтер може сказати, звідки вона надійшла і на що витрачена. Завдяки подвійному запису всі рахунки фірми пов’язані між собою, і коли на кінець року бухгалтер підраховує усі суми за дебетом і кредитом усіх рахунків, підсумки повинні бути рівні (збалансовані). Якщо вони не збігаються, це означає, що десь у розрахунках була допущена помилка. Взаємозв’язок рахунків називається кореспонденцією. У бухгалтерському обліку всі рахунки мають свої власні номери, які використовують всі фірми і полегшують запис та прочитання бухгалтерських документів. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Для того, щоб здійснювати аналіз балансу, треба добре розуміти зміст кожної статті балансу. Фінансова звітність – діяльність, яка призводить до зміни розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства. Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбуваються у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми слід наводити окремо у складі відповідних видів діяльності. Внутрішні зміни у складі грошових коштів до звіту про рух грошових коштів не включаються. Запитання і завдання для самоконтролю 1.Дайте характеристику фінансового стану підприємства як об’єкта аналізу. 2.Чим характерний підготовчий етап аналізу фінансового стану підприємства? 3.Яким принципам повинна відповідати фінансова звітність? 4.Охарактеризуйте загальні вимоги до фінансової звітності. 5.Для чого фірмам потрібен бухгалтерський баланс? 6.Що таке рахунок і як він виглядає? 7.Що ви розумієте під подвійним записом у бухгалтерському обліку?
|
