Витрати та собівартість як об’єкт економічного аналізу діяльності підприємстваБудь-яка господарська діяльність потребує залучення та використання ресурсів. Обсяг використання ресурсів підприємства у грошовому вимірі для досягнення визначеної мети трактується як витрати підприємства. Витрати здійснюються з метою фінансового забезпечення інвестиційних (разових) та поточних господарських потреб підприємства. Інвестиційні витрати спрямовуються на формування матеріальних та нематеріальних активів, які становлять основу ресурсно-майнового потенціалу господарської діяльності підприємства, а також на створення соціальної інфраструктури. Сукупність витрат на формування та реалізацію тур продукту, що виражається у грошовій формі, являє собою його собівартість. собівартість. Собівартість охоплює тільки поточні витрати підприємства. Це відрізняє її від капітальних вкладень, спрямованих на формування основних фондів. Поточні витрати формують собівартість продукції і таким чином безпосередньо впливають на величину прибутку – головний показник діяльності підприємства. На рівні структурних підрозділів підприємства, що є центрами витрат і не формують самостійно фінансові результати, витрати є основним показником ефективності їх діяльності у зіставленні з обсягом виготовленої продукції чи наданих послуг. Важливе місце у сфері формування витрат підприємства належить нормативам бухгалтерського обліку. На їх основі здійснюється облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для узагальнення інформації про витрати підприємства та собівартість продукції (робіт, послуг). Основні аспекти облікової політики у сфері витрат підприємства – це амортизація, оцінка виробничих запасів, визначення об’єктів і статей калькуляції та центрів відповідальності, методика розподілу загально - виробничих витрат, адміністративних витрат тощо. Конкретний склад і структура витрат регулюється законодавчими актами та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. До основних положень бухгалтерського обліку, за якими визначається собівартість, відносяться: Положення 3 “Звіт про фінансові результати” і Положення 16 “Витрати”. Водночас кожний суб’єкт господарювання визначає власні правила економічної політики в сфері формування витрат через систему внутрішніх нормативних документів. Відповідно до статуту підприємства, підприємство самостійно визначає напрями витрат використання чистого прибутку, форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників, перспективні витрати розвитку виробничого та соціального потенціалу підприємства. Важливою рисою витрат є характер їхнього зв’язку з певним об’єктом: продуктом, підрозділом, проектом тощо. Залежно від характеру цього зв’язку витрати поділяють на прямі й непрямі. Прямі витрати можна віднести безпосередньо до певного об’єкта витрат. Віднесення витрат до прямих або непрямих залежить від того, що є об’єктом витрат. В одно продуктовому виробництві всі витрати є прямі. У виробничу собівартість туристичного продукту включається: - прямі витрати на закупівлю туристичних послуг в інших підприємствах і свої витрати на створення та надання послуг, що можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об’єкт витрат; - прямі витрати на оплату праці, що включають заробітну плату й інші виплати працівникам, зайнятим формуванням тур продукту та наданням послуг, які можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний об’єкт витрат; - інші прямі витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний об’єкт витрат, зокрема, відрахування на соціальні заходи, орендна плата, амортизація і т.п.; - загальногосподарські витрати, що включають оплату праці управлінського персоналу структурних підрозділів підприємства і відрахування на соціальні заходи, витрати на відрядження, охорону праці, техніку безпеки. Охорону навколишнього середовища. Об’єктом витрат є предмет або сегмент економічної діяльності, що потребує окремого вимірювання пов’язаних з ними витрат. Інформація про собівартість об’єктів витрат дає змогу визначити, яку ціну на продукт чи послугу слід встановити, який процес є найекономічнішим; який структурний підрозділ підприємства використовує ресурси найекономічніше, а який здійснює їх перевитрати тощо. Система обліку витрат забезпечує калькулювання і контроль собівартості об’єктів витрат. Схематично систему обліку виробничих витрат можна зобразити у формі фази накопичення витрат та фази віднесення витрат На першій стадії витрати об’єднують за однорідними елементами: матеріали, зарплата тощо. Потім їх відносять до певних об’єктів затрат. При цьому прямі витрати можна простежити до відповідних об’єктів витрат на підставі первинних документів, а непрямі витрати розподіляють між об’єктами витрат пропорційно до величини певного чинника (пряма зарплата, машино-години тощо).
Рис.5.1. Схема обліку виробничих витрат Порядок віднесення витрат залежить від кількості та взаємозв’язку об’єктів. На підприємствах витрати зазвичай спочатку відносять до відповідних підрозділів, а потім – до певних видів продукції (послуг), що виробляються (надаються) цими підрозділами. До основних витрат, які включаються до собівартості тур продукту, відносять витрати на оплату послуг інших підприємств туріндустрії, витрати на оплату праці працівників туристичних підприємств, витрати на рекламу, витрати, пов’язані з орендою та амортизацією основних фондів. Витрати з реалізації тур продукту або послуг посередниками (тур агентами) відрізняються від витрат по їхньому формуванню. Вони розраховуються аналогічно витратам обігу в роздрібній торгівлі покриваються комісійною винагородою. Витрати з реалізації тур продукту тур агентами практично не містять матеріальних витрат. Основним видом витрат цих суб’єктів господарювання туристичної галузі є витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, витрати на оренду приміщення та інші господарські витрати, що супроводжують тур агентську діяльність. 5.2. Аналіз собівартості реалізованої продукції (послуг) за економічними елементами витрат Собівартість реалізованої продукції (послуг), відповідно до П(С)БО16, формується з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат, які включають до складу собівартості реалізованої продукції у періоді їх виникнення. Виробнича собівартість при цьому формується із включенням прямих елементів матеріальних витрат, витрат на оплату праці, інших прямих витрат (відрахування на соціальні заходи, амортизація), а також змінних загальновиробничих та постійних розподілених загальновиробничих витрат [10]. Витрати на операційну діяльність підприємств туристичного бізнесу групуються за економічними елементами, які визначаються Положенням (Стандарт бухгалтерського обліку 16 “Витрати’) як сукупність економічно однорідних витрат. За цією ознакою виділяються п’ять елементів витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації, інших операційних витрат (див. табл.15). Таблиця 5.2 Елементи операційних витрат туристичного ЗАТ” Перлини Прикарпаття” у динаміці за п’ять років
До матеріальних витрат підприємств туристичного бізнесу відноситься вартість напівфабрикатів, сировини для приготування продуктів харчування, вартість палива, електроенергії, придбаних у сторонніх організацій та ін. Ці витрати за досліджуваний період складають в середньому 1/3 всіх операційних затрат. До складу елемента “Витрати на оплату праці” включається заробітна плата за тарифними ставками та окладами, премії і заохочення, компенсаційні виплaти, оплата відпусток та інші виплати на оплату праці. До елемента “Відрахування на соціальні заходи” відносяться: відрахування на пенсійне забезпечення, а також внески до Фонду обов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, до Фонду соціального страхування при тимчасовій втраті працездатності. За весь досліджуваний період витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи зростають, лише в періоді R3, який характеризується зниженням обсягів реалізації туристичних послуг, спостерігається їх скорочення відповідно на 3,30% та 3,81% порівняно з попереднім роком. Еленмент “Амортизація” представляє собою суму нарахованої амортизації основних фондів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів. Амортизаційні відрахування за результатами структурного аналізу найбільшу частку в операційній собівартості займають у періоді R1 – 9,76%, найменшу у R2 – 5,57%. За інші роки досліджуваного періоду їх частка становить 9,58%; 8,63%; 9,06% відповідно за періоди R3; R4; R5. Така структурна нестабільність пояснюється як зміною абсолютних величин (для прикладу сума амортизаційних відрахувань у періоді R2 зменшилась на 93 тис.грн. порівняно з періодом R1), так і зміною питомої ваги інших елементів операційних витрат. Відповідно до П(С)БО 16 [10], до складу елемента “Інші операційні витрати” включаються витрати операційної діяльності, які не ввійшдли до складу розглянутих вище елементів, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв’язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо. Інші операційні витрати займають високу питому вагу в операційній собівартості (в середньому понад 1/3 за досліджуваний період), зокрема найвища їх частка 43,99% - у періоді R4. Аналіз поточних витрат за економічними елементами характеризує динаміку їх змін за звітний період проти попереднього періоду, а також дає змогу вичвити елементи, які значно вплинули на зростання суми витрат операційної діяльності на одну гривню реалізованоїї продукції. Визначаються абсолютне та відносне зростання (коефіцієнт зростання) витрат за економічними елементами (див. приклад, наведений у табл.16). Якщо коефіцієнт зростання операційних витрат перевищує коефіцієнт зростання чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг), то витрати, які пов’язані з виробничою діяльністю, зростають вищими темпами, ніж доходи від продажу продукції (послуг), що свідчить про зниження прибутковості основних видів продукції (послуг) підприємства. У цьому випадку має бути проведено поглиблений аналіз діяльності підприємства, пов’язаної з реалізацією продукції та послуг, а також складу та структури витрат за елементами. Таблиця 5.3Аналіз структури та динаміки операційних витрат за економічними елементами
Запитання і завдання для самоконтролю 1.Розкрийте економічний зміст та особливості поточних та інвестиційних витрат. 2.Дайте визначення поняттю “собівартість продукції (послуг)”, охарактеризуйте порядок їх формування. 3.Яке практичне значення мають розрахунково-аналітичні методи визначення собівартості туристичних продуктів? 4.Наведіть класифікацію витрат за економічними елементами. 5.Розкрийте сутність калькулювання та обґрунтуйте необхідність його здійснення.
|
