Трудові ресурси як об’єкт економічного аналізуНерідко туризм ставав у різних країнах тим важелем, використання якого дозволяло оздоровити всю національну економіку країни. В галузі туризму використовується приблизно 7% світових інвестицій, зосереджено 11% світових споживчих витрат, на його частку припадає кожне 16-те робоче місце [25, т.3, 703]. Туризм активізує зайнятість населення у регіональному і національному масштабах економіки, забезпечує створення нових робочих місць, зокрема в таких сферах, як транспорт, зв’язок, будівництво, сільське господарство, виробництво продукції туристичного попиту, тобто виступає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку. Поняття зайнятості населення відповідно до чинного національного законодавства трактується як “діяльність громадян, що пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі” [5]. Важливою складовою аналізу проблем зайнятості населення є також вивчення питань організаційно-фінансового забезпечення, які істотно впливають на цю сферу. Зокрема, це стосується оцінки взаємозв’язку витрат, які пов’язані із створенням робочих місць, освітньою підготовкою та працевлаштуванням, а також з віддачею на вкладений людський капітал у формі заробітної плати, матеріальної допомоги, премій, соціальних трансферів, впливу правового та податкового середовища на економіку суб’єктів господарювання та зайнятість населення. Зайнятими у туристичній галузі є працюючі за трудовою угодою (контрактом), в тому числі, особи, які працюють за винагороду на умовах повного або неповного робочого дня, а також виконують іншу оплачувану роботу, особи, які займаються підприємницькою діяльністю в галузі туризму, особи, які зайняті в індустрії “сільського зеленого”туризму; зайняті у сфері народних кустарних промислів та збуту продукції туристам; особи, які призначені або обрані на оплачувані посади і здійснюють координаційно-управлінські функції у сфері туризму, особи, які навчаються стаціонарно за фахом, зокрема з участю різних служб сприяння зайнятості населення, особи, які тимчасово працюють на території інших держав, однак забезпечують діяльність суб’єктів господарювання туристичної галузі у сфері іноземного й зарубіжного туризму та інші категорії зайнятих відповідно до національного законодавстава. При розгляді цього питання варто зазначити, що оцінка зайнятості населення проводиться за статистичними даними поданими суб’єктами господарювання, але при цьому не враховуються показники зовнішньо не виявленої зайнятості населення в галузі туризму. Проте навіть за умови, що оцінюється не зовсім об’єктивний емпіричний матеріал, що безперечно ускладнює формулювання різних висновків та результатів дослідження, все ж таки видається можливим визначити ключові чинники, які впливають на офіційну зайнятість населення залежно від зміни суб’єктивної структури туристичної галузі. Інноваційна спрямованість розвитку туризму, готельно-ресторанної справи, курортного господарства, посилення конкуренції у цих сферах діяльності, тенденція до більш жорсткого контролю за роботою підприємств готельного та ресторанного господарства з боку державних органів в Україні, необхідність підвищення рівня якості обслуговування споживачів готельно-ресторанних послуг зумовлюють потребу професійної підготовки галузевих кадрів, поєднання у наявних і майбутніх працівників туристичної сфери спеціальних знань з організації надання різних галузевих послуг з метою підвищення ефективності підприємницької діяльності у сфері обслуговування. 8.2. Аналіз формування трудового потенціалу туристичного підприємства Від трудових ресурсів підприємства варто відрізняти його трудовий потенціал, який виступає як сила (можливість), закладена в ресурсах. Управління трудовими ресурсами підприємства, забезпечення їхнього ефективного використання вимагає проведення аналізу трудового потенціалу підприємства. Трудовий потенціал підприємств туристичного бізнесу характеризується рядом абсолютних і відносних показників, головними серед яких є облікова та явочна кількість працівників; середньо - облікова кількість працівників за визначений період часу; структура кадрів; темпи збільшення або скорочення кадрів; частка керівників і фахівців, які мають вищу або середню фахову освіту в загальній кількості цих категорій працівників; середній стаж роботи на підприємстві, що характеризує стабільність персоналу; плинність і вибуття кадрів; коефіцієнт поповнення (прийому) кадрів тощо. Аналіз впливу трудових чинників на господарську діяльність туристичного підприємства починають з вивчення забезпеченості підприємства працівниками за складом, структурою, кваліфікацією,культурно-освітнім рівнем. На початковому етапі аналізу формування трудових ресурсів підприємства вивчають кілька показників: 1) облікова чисельність працівників – включає всіх постійних, тимчасових сезонних працівників, котрих прийнято на роботу терміном на один і більше днів незалежно від того, перебувають вони на роботі, знаходяться у відпустках, відрядженнях, на лікуванні чи оздоровленні. До облікової чисельності штатних працівників відносяться всі наймані працівники, які уклали письмовий трудовий договір (контракт) і виконують постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу на вкладений капітал, вони отримують заробітну плату на цьому підприємстві. Не включається до облікової чисельності штатних працівників особи, прийняті на роботу за сумісництвом, а також направлені на навчання з відривом від виробництва, які отримують тільки стипендію. 2) явочна чисельність працівників – включає всіх працівників, які з’явилися на роботу. Різниця між обліковою і явочною чисельністю характеризується тією кількістю працівників, які з різних (поважних і неповажних) причин не з’явилися на роботу (відпустка, хвороба, відрядження, прогули тощо). 3) середньооблікова чисельність працівників - визначається за певний період як сума середньомісячної чисельності, поділена на кількість місяців у розрахунковому періоді. Середньооблікова чисельність штатних працівників розраховується на основі щоденних даних про облікову чисельність цих працівників, яка повинна співпадати з даними табельного обліку використання робочого часу за кожний день, на основі яких визначається кількість осіб, що з’явилися та не з’явилися на роботу. До середньооблікової штатної чисельності не включаються працівники, які знаходяться у відпустках по вагітності, родах, догляду за дітьми до досягнення встановленого законом віку. 4) середня чисельність працівників будь-якого підприємства за певний період часу визначається як сума: 1)середньооблікової чисельності штатних працівників; 2)середньої кількості позаштатних сумісників; 3)середньої чисельності працівників, що працюють за угодами цивільно-правового характеру. Для поглибленого аналізу трудових ресурсів використовуються як показники, що можуть розраховуватись ізольовано на конкретному підприємстві, так і ті показники, що мають аналізуватися в динаміці або потребують порівняння з аналогічними показниками подібних підприємств, середньогалузевими показниками за видами економічної діяльності суб’єктів господарювання туристичної галузі: 1) формула балансу працівників облікового складу: Чп + Чпр – Чзв = Чк, де Чп, Чк відповідно чисельність працівників на початок і на кінець періоду; Чпр, Чзв – чисельність прийнятих і звільнених працівників за певний період часу. 2) стабільність (відданість) персоналу = загальна сума років роботи на даному підприємстві всього персоналу / середньооблікова чисельність. 3) рівень дисциплінованості = неявки на роботу (кількість людино-днів) / загальна кількість відпрацьованих людино-днів. 4) рівень кваліфікації = чисельність висококваліфікованих і кваліфікованих працівників / загальна кількість робітників. 5) співвідношення основного і допоміжного персоналу = чисельність основних працівників / чисельність допоміжних робітників. 6) співвідношення виробничого та управлінського персоналу = чисельність робітників, зайнятих в основному виробництві / чисельність працівників апарату управління. 7) коефіцієнт загального обороту (Коб) розраховується як відношення кількості прийнятих (Чпр) і звільнених (Чзв) працівників за звітний період до середньооблікової чисельності штатних працівників (Чсош): Коб = Чпр + Чзв/Чсош. 8) коефіцієнт прийому кадрів (Кп) визначається як відношення кількості осіб, прийнятих на роботу за певний період (Чпр), до середньооблікової чисельності штатних працівників (Чсош) за той самий період: Кп = Чпр / Чсош. 9) коефіцієнт плинності персоналу (Кпл) розраховується як відношення кількості звільнених працівників за звітний період за прогули та інші порушення трудової дисципліни, невідповідність зайнятій посаді, а також за власним бажанням (крім поважних причин) до середньооблікової чисельності штатних працівників. Плинність персоналу = кількість звільнених / середньооблікова чисельність. 10) коефіцієнт вибуття (Квиб) працівників розраховується як відношення кількості звільнених працівників за звітний період до середньооблікової чисельності штатних працівників: Квиб = Чзв / Чсош. 11) коефіцієнт відновлення кадрів (Квід) характнризухється співвідношенням кількості прийнятих працівників до кількості звільнених з різних причин за певний період: Квід = Чпр / Чзв. 12) фонд робочого часу (Фрч),що обчислюється в людино-днях або людино-годинах за формулою: Фрч = Чсош * РЧ, де РЧ – робочий час у днях або годинах одного працівника за відповідний період. Крім вивчення складу персоналу підприємства в абсолютних показниках, досліджується також його структура, аналіз якої здійснюється шляхом порівняння фактичної питомої ваги кожної категорії персоналу у його загальній кількості з необхідною. Загальна ефективність організації та використання трудових ресурсів відображається також через показники, що репрезентують економічні досягнення та кінцеві результати діяльності підприємства. 8.2. Аналіз та визначення потреби в трудових ресурсах На основі окреслених цілей та напрямів діяльності підприємство визначає потребу в трудових ресурсах. Аналіз трудових ресурсів на діючому підприємстві починається з оцінки їхньої наявності та складу. Визначення чисельності працівників на перспективний період залежить від специфіки діяльності підприємств і факторів впливу зовнішнього середовища (кон'юнктура туристичного ринку, сезонність попиту, державні програми, юридичні аспекти регулювання трудових відносин тощо). Загальними етапами планування кадрів підприємства будь-якої сфери діяльності є такі: 1)визначення очікуваної чисельності працівників на початок планового періоду; 2)розрахунок потреби в працівниках для виконання планового обсягу робіт; 3)обґрунтування (прогнозування) вибуття працівників у плановому періоді; 4)розрахунок поповнення працівників, необхідного для забезпечення планових обсягів діяльності. Очікувана чисельність працівників на початок планового періоду визначається, виходячи з наявної чисельності на момент аналізу з урахуванням можливих змін до початку планового періоду. Найскладнішим етапом планування кадрів є визначення якісного й кількісного складу персоналу як єдиного цілого. Якісний склад персоналу визначається потребою в категоріях, професіях, спеціальностях різного рівня кваліфікації. З урахуванням якісних характеристик чисельність персоналу планується на основі таких умов: - штатного розпису підприємства, де наводиться перелік посад; - вимог до посад і робочих місць, закріплених посадовими інструкціями або характеристиками робочих місць; - документації, яка регламентує процеси діяльності з виділенням вимог до професійно-кваліфікаційного складу виконавців. Розрахунки потреби в кадрах за професіями, спеціальностями тощо передбачають визначення кількості персоналу за кожним критерієм якості. Метод такого планування називається нормативним. Розрахунки ведуться окремо по кожній категорії працівників за видом діяльності. Загальна потреба в персоналі визначається підсумовуванням кількісної потреби в кожній категорії працівників. У сфері обслуговування туристів чисельність основних працівників (обслуговуючого персоналу) визначається на основі розроблених кожним підприємством своїх нормативів. Установлені нормативи використовуються при розрахунку явочної чисельності працівників, що забезпечує безперервність роботи підприємства. Для кожної групи обслуговуючого персоналу, наприклад, у готелях, установлюється зона (норма) обслуговування. За наявності таких норм явочна чисельність працівників (Чяв) при однозмінній роботі розраховується за формулою: Чяв = Зобс / Нобс, де Зобс – зона обслуговування (кількість обслуговуваних місць) підприємства; Нобс – норма обслуговування місць одним працівником. При незмінному режимі роботи підприємства явочна чисельність працівників, які обслуговують робочі місця, може розраховуватися за даними одного тижня: Чяв = (Крм * Крз * Тзг * Кдт) /Ттп, де, Крм – кількість робочих місць на підприємстві; Крз – кількість робочих змін; Тзг - тривалість зміни в годинах; Кдт – кількість робочих днів за тиждень; Ттп – тривалість робочого тижня одного явочного працівника в годинах.
При безперервному режимі роботи, наприклад, у готелі, на основі явочної чисельності визначається середньооблікова планова чисельність персоналу, в якій враховується потреба в заміні працівників на час святкових і вихідних днів, відпусток, днів хвороби і навіть прогнозних” відгулів”. Тому при розрахунку загальної потреби в працівниках на плановий період враховується коефіцієнт збільшення явочної чисельності працівників на зміну відсутніх. При розрахунках використовується формула: Чсоп = Чяв * Кзб, Де Чсоп – середньооблікова чисельність працівників на плановий період (рік, сезон); Кзб – коефіцієнт збільшення явочної чисельності працівників на тимчасову заміну відсутніх.
Коефіцієнт збільшення розраховується як відношення кількості номінальних робочих днів (годин) у плановому періоді КДН) до кількості планових днів (годин) роботи (КДП): Кзб = КДН / КДП. Кількість номінальних днів (годин) роботи одного працівника за період визначається за формулою: КДН = Дк – Дв – Дс, Де Дк, Дс, Дв – відповідно календарні, вихідні та святкові дні в плановому періоді. При розрахунках кількості планових робочих днів (КДП) номінальна кількість робочих днів корегується на дні відпусток (Дв), середню кількість неробочих днів через хвороби (Дх) та прогули (Дп): КДП = КДН – Дв – Дх – Дп. Після розрахунків чисельності основних працівників на плановий період визначається середньооблікова чисельність адміністративно-управлінського персоналу. При плануванні чисельності цього персоналу використовується метод прямих розрахунків. Найчастіше враховується доцільність кожного працівника апарату управління, рідше застосовуються коефіцієнти співвідношення кількості адміністративно-управлінського персоналу до чисельності основних працівників. При плануванні кількості фахівців (Чфах) застосовуються нормативні коефіцієнти насичення кадрів фахівцями. Потреба у фахівцях при цьому розраховується за формулою: Чфах = Чсош * Нф, де Нф – нормативний коефіцієнт насичення персоналу фахівцями. Планування чисельності працюючих можна проводити, виходячи із балансу робочого часу (див. табл.8.1). Таблиця 8.1Розрахунок балансу робочого часу
Детально аналізуються причини, які призвели до втрат робочого часу (відсутність замовлень, втрата традиційних ринків, висока ціна продукції (послуг), низька конкурентоспроможність продукції, незадовільна робота обладнання, відсутність маркетингових досліджень тощо), робиться висновок про відповідність (невідповідність) чисельності працівників потребам підприємства. При цьому доцільно провести аналіз наступних показників у порівняльній динаміці: 1)середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, чол.; 2)середньооблікова чисельність у еквіваленті повної зайнятості, чол..; 3)прийнято працівників, чол..; 4) вибуло працівників, чол., в тому числі: -за власним бажанням; -звільнено за прогул та інші порушення трудової дисципліни; -з причин скорочення штатів; 5)втрати робочого часу, людино-днів. Запитання та завдання для самоконтролю 1.Яку роль відіграють трудові ресурси в діяльності підприємств туристичного бізнесу? 2.Перелічіть і розкрийте сутність показників оцінки кадрового забезпечення підприємств. 3.Охарактеризуйте показники руху (обороту) трудових ресурсів підприємств за певний період часу. 4.Що характеризує середньооблікова чисельність штатних працівників і як вона розраховується? 5.Якими показниками вимірюється інтенсивність обороту (зміни) кадрового складу підприємства? 6.Як визначається фонд робочого часу працівників? 7.Розкрийте сутність показників ефективності використання трудових ресурсів підприємств туристичного бізнесу. 8.Для чого проводити планування чисельності працівників підприємства? 9.З якою метою проводять розрахунок балансу робочого часу?
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1.Гуменюк В.Фінансово-економічний аналіз діяльності субєктів господарювання туристичної галузі / В.В. Гуменюк – Івано-Франківськ: “Плай”. ЦІТ Прикарпатського національного університету, 2009. – 258 с.- ISBN 978-96-640-251-9. 2.Господарський кодекс України //Кодекси України. Офіційні тексти. Львів: Інтернет Захід, 2004. – С.393-534. 3.Державний класифікатор України. Класифікація видів економічної діяльності. ДК 009 – 96. Видання офіційне. – К.: Держстандатт України, 1996. – 249 с. 4.Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” від 16 липня 1996 р. № 996- ХТУ // Галицькі контракти. – 1999. -№ 36. 5.Закон України “Про зайнятість населення” //Відомості Веоховної Ради України, 1991, № 14, ст.170 (із змінами N 3483 – IV (3483 – 15) від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 32, ст. 271. 6.Закон України “Про концесії” // Відомості Верховної Ради України. – 1999.- № 41. – ст. 372. 7.Закон Кураїни “Про туризм” //// Відомості Верховної Ради України. – 1995.- № 31. – ст. 241. 8.Методичні рекомендації з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств. Централа спілка споживчих товарів України. – 2006. – 64с. 9.Наказ державного комітету статистики України. Загальний Класифікатор “Галузі народного господарства України” № 21 від 24.01.94. - http: //www.nau.kiev.ua. 10.Національний стандарт (положення) бухгалтерського обліку //Все про бухгалтерський обліу. – 2007. – 21 лют. - № 18 (1295). 11.Цивільний кодекс України // Кодекси України. Офіційні тексти. Львів: “Інтелект Захід”, 2004. – C. 121 – 392. 12.Гуменюк В.В. Фактологічні та методичні проблеми туристичної звітності та практика аналізу діяльності субєктів господарювання туристичної галузі // Туристична освіта України в європейському вимірі. Матеріали Першого міжнародного українсько-польського наукового семінару (Івано-Франківськ – Яремче, 21-24 травня 2007 року). – Івано-Франківськ, 2007. – С.40-48. 13.Економічний аналіз: Навч. посіб. – 3-тє видання, без змін / М.А.Болюх, В.З.Бурчевський, М.І.Горбатюк та ін.; За ред. Акад. НАНУ, проф. М.Г.Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2007. – 560 с. 14.Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. В 2-х т. – К.: Ника-Центр, 1999-2001. – Т.1 – 592с. – Т.2 – 512с. 15.Браймер, Роберт А. Основы управления в индустрии гостеприимства. – М.: Аспект Пресс, 1995. – 381 с. 16.Гостиничный и туристический бизнес. Под редю проф. Чудновского А.Д. – М.; ассоциация авторов и издателей “ТАНДЕМ”. Издательство “ ЭКМОС”, 2000.- 352с. 17.Гуменюк В.В. Бюджетний механізм туристичної галузі //Фінанси України. – 2004. -№ 9. – С. 105 – 111. 18.Гуменюк В.В. Методологічні аспекти фінансової оцінки туристичних ресурсів регіону //Регіональні аспекти організації та управління фінансовими ресурсами: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Івано-Франківськ. ВДВ ЦІТ, 2006. – С.105-108. 19.Жуков М.А. Индустрия туризма: менеджент организаций. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 200с. 20.Квартальнов В.А. Стратегический менеджмент в туризме: современный опыт управления. – М.: Финансы и статистика, 2000.- 489 с. 21.Мни Є В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Підручник – К.: Київ, нац. торг. –екон. ун-т, 2008. – 514 с. 22.Фінанси підприємств: Підручник / кер. авт. кол. наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогін. – 4-те вид., перероб. Та доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 571 с. 23.Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансово-економічний словник. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2005. – 714 с. 24.Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма: Справочник. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 368 с. 25.Економічна енциклопедія: У трьох томах /Редкол. С.В.Мочерний (відп.ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000 – 2002. – Т.1. – 864 с.; Т.2. – 2001. – 848 с.; Т.3. – 2002. – 952 с.
|
