Студопедия — Піко делла Мірандолла, Н. Макіавелі).
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Піко делла Мірандолла, Н. Макіавелі).






 

Філософія Відродження (XV–XVІ ст.) – це посередня ланка між серед- ньовічною схоластикою і науково-філософським мисленням нового часу. За своїм змістом вона є подвійною і суперечливою. На відміну від офіційної (так званої, університетської) священної науки середньовіччя, виникають і поширюються не священні, а світські, людські (для всіх людей, а не тільки для вибраних) знання. У XV ст. у гуманістичному русі накреслюється тенденція, яка, поступо- во «розмиваючи» специфічні межі людського в природі, зрештою цілком «розчиняє» там людину, витісняючи гуманістично-пантеїстичні орієнтації раннього Ренесансу натуралістично-деїстичними уподобаннями. Це впритул підводить філософію Відродження до механіко-математичного образу мис- лення філософії Нового часу. Натуралістичне тлумачення філософських про- блем наростало у творчості таких мислителів пізнього Відродження, як М. Коперник, Й. Кеплер, Тіхо де Браге тощо. Два напрями романського Відродження включають в себе гуманістич- ний та натурфілософський напрямки. Перший напрям визначають філософи Піко делла Мірандола, Н. Макіавеллі та ін. Гуманізм розуміється ними як принцип, відповідно до якого людина та її розвиток є вищою цінністю людс- тва. Людина уявляється як найдосконаліше творіння Всесвіту. Нова епоха розповсюдила на людину притаманні Богу творчі здібності, які спрямовані на перетворення світу працею та наукою. Відродженню властиве антропоцент- ричне вчення про людину як центральну ланку космічного буття. Людина є завершенням еволюції світобудови й стає головною категорією філософству- вання. Піко делла Мірандола говорить, що Бог дав людині волю для того, щоб вона сама могла визначитись у житті. Людина, яка усвідомлює себе творцем власного життя, починає почувати себе хазяїном природи та своєї долі. Роз- роблюючи нову теорію національної держави та влади, М.Макіавеллі відме- жовує державу від моральних цінностей, таких як чесність, порядність, гід- ність та справедливість. Передумовою більш глибокого його розуміння є увага до так званого Північного Відродження та Реформації. Ідейна спадщина цього етапу єв- ропейської культури дає нам можливість ближче познайомитися з іншим ва- ріантом реалізації оновлення традиційної культури на шляху звертання до витоків. Доба Реформації – це другий період Відродження, який виникає у XVІ ст. До XVІ ст. у католицькому світі нагромадилось багато такого, що ви- кликало протести віруючих, – розкіш церковних обрядів, непомірні податки на користь церкви, жорстока інквізиція, торгівля індульгенціями (відпущен- ням гріхів за певну платню). Протестантство виражало прагнення буржуазного суспільства до здешев- лення і спрощення релігійного культу, до демократизації його в ім’я буржуа- зного індивідуалізму, приватної ініціативи і підприємництва. Протестанти відкинули основні католицькі догмати: про зверхність і непогрішність Папи римського, про церковну ієрархію, про спасіння через посередництво церкви тощо. Замість них вони висунули свої основоположення віри, головним із них став догмат про спасіння через особисту віру. Основою протестантизму стали: – визнання Біблії як єдиного джерела віровчення; – заперечення Святого Передання (авторитету отців церкви, святителів, Всесвітніх Соборів і досвіду церкви в цілому); – невизнання церковної ієрархії. В рамках протестантизму ми маємо справу як з поміркованими, так і з не- гативістськими оцінками місця та ролі попереднього етапу культури. Відо- мий представник Північного Відродження Еразм Роттердамський прагнув поставити ідеї гуманізму на службу реформації. При цьому він прагнув збе- регти єдність релігії та церкви. Мудрість для нього – є практична розважли- вість християнського релігійного життя. На відміну від нього, Мартін Лютер – представник негативістського під- ходу, схильний наголошувати на доцільності нігілістичної оцінки ролі церк- ви та світської культури в ході пошуку шляхів спасіння душі. Його відоме кредо – «спасіння душі можливе лише завдяки особистій вірі – зумовлює ка- тегоричне неприйняття базової тези Е. Роттердамського стосовно свободи (праця «Про свободу людини»). М. Лютер висловлює свою позицію, наголо- шуючи на протилежній тезі, а саме – відсутності свободи людини. Цей мо- мент позиції засновника зафіксовано в назві його полемічної праці – «Про рабство волі». На відміну від Е. Роттердамського, М. Лютер наголошує на необхідності повного розриву церкви та релігії. Інший напрям романського відродження в найбільшій мірі виявлений у М. Коперника, М. Кузанського, Дж. Бруно, Г. Галілея та ін. Ці філософи роз- вивають вчення про нескінченність Всесвіту, про місце людини в системі сві- тотворіння. Вчення про Бога розуміються як пантеїстичні, тобто ототожню- ючи Бога з природою, що відкриває нові можливості для експериментальної діяльності людини. Філософія Відродження була реакцією на схоластику Середньовіччя. Від- бувається докорінний перелом у поглядах на природу, людину і Бога. Відро- дження – це повернення до цінностей античної культури. Третій напрям епо- хи Відродження – германське Відродження, яке через Реформацію вплинуло на зміну філософських уявлень про людину, представниками якого були М. Лютер та У. Кальвін. Реформація мала пряме відношення до складного процесу формування націй-держав, переходу богослужіння на національні мови. Реформація – це релігійно-протестанський рух у Західній Європі, який протистоїть зовнішнім ритуалам та духу католицизму. Капіталізм отримав у протестантизмі своє духовне обґрунтування. Проблема людини в філософії виходить на передній план. Філософія перестає бути служницею релігії та звеличує людину. Починає складатись філософія природи: Дж. Бруно, Б. Телезіо (16 ст. н. е.) й геліоцентрична система світу М. Коперника (16 ст. н. е.). І все ж філософія відродження не відходить остаточно від схоластичних стереотипів світорозуміння. Бог у світоглядно філософських побудовах гу- маністів продовжує відігравати почесну роль творця світу, але поряд з ним з’являється людина, яка формально залишається залежною від Бога. Але оскільки людина наділена (на відміну від усієї решти природи) здатністю творити і мислити, то вона стає поруч з Богом і фактично починає відігравати роль «другого Бога» (М. Кузанський). У творчості М. Кузанського Бог-Творець постає як тотожний своєму тво- рінню – світу. Так виникає пантеїстична точка зору (надзвичайно поширена в епоху Відродження), згідно з якою Бог, на відміну від традиційних християн- ських уявлень, присутній скрізь у світі, пронизує собою все буття, є живою душею, самим життям світу. У культурі цього часу людина проголошується вершиною божественного творіння не лише тому, що є здатною споглядати Бога, явленого у красі світу, але ще й тому, що є зрівняною з Богом через спроможність створювати і змі- нювати матеріальні речі. Виявлення свободи і творчості найістотнішими ха- рактеристиками людини було великим завоюванням ренесансного гуманізму

24- Натурфілософія епохи Відродження (М. Кузанський, М. Копернік,







Дата добавления: 2015-12-04; просмотров: 213. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Пункты решения командира взвода на организацию боя. уяснение полученной задачи; оценка обстановки; принятие решения; проведение рекогносцировки; отдача боевого приказа; организация взаимодействия...

Что такое пропорции? Это соотношение частей целого между собой. Что может являться частями в образе или в луке...

Растягивание костей и хрящей. Данные способы применимы в случае закрытых зон роста. Врачи-хирурги выяснили...

Ситуация 26. ПРОВЕРЕНО МИНЗДРАВОМ   Станислав Свердлов закончил российско-американский факультет менеджмента Томского государственного университета...

Различия в философии античности, средневековья и Возрождения ♦Венцом античной философии было: Единое Благо, Мировой Ум, Мировая Душа, Космос...

Характерные черты немецкой классической философии 1. Особое понимание роли философии в истории человечества, в развитии мировой культуры. Классические немецкие философы полагали, что философия призвана быть критической совестью культуры, «душой» культуры. 2. Исследовались не только человеческая...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия