Основные направления анализа полученной информации

Принципі Гюйгенса: кожна точка фронту хвилі є самостійним джерелом сферичних вторинних хвиль, що огинальна яких дає нове положення фронту хвилі. Френель додав до принципу Гюйгенса: вторинні сферичні хвилі є когерентними і інтерферуються між собою.

У підсумку принцип Гюгенса-Френеля формується так: Кожен елемент хвильового фронту можна розглядати як центр вторинного обурення, який породжує вторинні сферичні хвилі, а світлове поле в кожній точці простору буде визначатися інтерференцією цих хвиль.

За допомогою принципу Гюгенса-Френеля можна обґрунтувати з хвильових властивостей світла закон прямолінійного поширення світла в однорідному середовищі. Френель розв’язав цю задачу, розглянувши взаємну інтерференцію вторинних хвиль, і застосував прийом, який отримав назву методу зон Френеля.

Знайдемо в довільній точці М амплітуду світлової хвилі, що поширюється в однорідному середовищі від точкового джерела .

Згідно принципу Гюгенса-Френеля замінимо дію джерела дією уявних джерел, які розміщені на допоміжній поверхні S, що є однією з хвильових поверхонь хвилі, яка поширюється від джерела . Ця допоміжна поверхня є поверхнею сфери з центром в . Френель розбив хвильову поверхню S на кільцеві зони такого розміру, щоб відстані від країв зони до M відрізнялася на тобто ; ; ; ; ……. при накладанні ці коливання будуть взаємно ослаблюватися.

 

19. Дифракція на щілині і дифракційній гратці.

Під дифракцією розуміють відхилення від прямолінійності світла.

Дифракція – це явище на межі різновираженої оптичної неоднорідності.

Часто дифракційними називаються явища, якщо виконується умова довжина хвилі випромінювання в порядку геометричних розмірів неоднорідності. Є два типи дифракції, дифракція в променях, що сходиться або дифракція Фраунгофера. Дифракція в 2 променях, дифракція Фраунгофера.

Дифракція Фраунгофера - дифракція плоских світлових хвиль, коли джерело світла і точка спостереження нескінченно віддалені від перешкоди, яка викликала дифракцію. Для здійснення дифракції Фраунгофера потрібно джерело світла S, помістити у фокусі збірної лінзи L1, а дифракційну картину досліджувати у фокальній площині другої збірної лінзи L2, встановленої за перешкодою.

 

 

A=A1/2

A=A1/2+(-1)^n+1*A(n)/2

n=(2m+1), m=0, 1,2…

A=A1/2+A(n)/2

n=2m

A=A1/2-A(n)/2=0

 

 

ß--------- спостереження дифракції, як результат інтрерференції

 

 

Розібємо щілину на зони фринеля.

Дифракційна гратка – це система з великої кількості однакових за шириною і паралельних одна до одгої щілин, що лежать в одній площині і відокремлені непрозорими проміжками

ß зони 1-2 Фринеля

дельта Asinф=2m*л/2

asinф=(2m+1)*л/2

Дослідження дифракції на гратці показують, що при умові

dsinф=2m*L/2 ß є умовою головних максимумів

ß умова головних мінімумів

 

 

20. Дифракція на просторовій гратці. Формула Вульфа-Брегга.

Нехай паралельний потік електронів падає на кристал під кутом α до системи атомних площин з міжплощинною відстанню d.

кристал

∆=AB+BC=2d*sinα

З малюнка видно, що дифракційний максимум виникає тоді, коли різниця ходу (АB+ВС) променів 1 і 2, які відбиті від послідовно розташованих атомних площин 3 і 4 даної кристалічної системи дорівнює цілому числу довжин хвиль:

2d*sinα=n*λ

де λ – довжина хвиль електронів; α – кут ковзання пучка електронів; n=1, 2, 3,... – порядок дифракційного максимуму.
d≈3-10 A^0
Умова 2d*sinα=n*λ визначає закон Вульфа–Брегів для відбивання від відповідних площин.

21. Поняття про поляризоване світло. Степінь поляризації.

Висновком рівнянь Максвела для електромагнітних хвиль поля є перпендикулярність векторів E i H світлової хвилі.

Якщо якимось чином впорядкувати коливання вектора Е, то кажуть, що світло стало поляризованим.

У плоско поляризованому світлі площина, у якій коливається вектор E, називається площиною поляризації, площина, у якій коливається вектор H, називається площиною коливань.

Вектор E називають світловим вектором тому, що при дії світла на речовину основне значення має електрична складова поля хвилі, що діє на електрони в атомах речовини.

Розрізняє також еліптично поляризований світло: при поширенні електрично поляризованого світла вектор E описує еліпс.

В еліптично поляризованому світлі коливання повністю впорядковані. До еліптично поляризованого світла поняття ступені поляризації не застосовний, так що Р = 1 завжди.

Вираз P=(Imax-Imin)/(Imax+Imin) називають степіню поляризації.

Для плоскополярізованного світла Imin = 0 і Р = 1; для природного світла Imax = Imin і P = 0.

 

 

22 Поляризація при відбивані і заломлені світла. Закон Брюстера.
Якщо природне світло падає на межу поділу двох діелектриків, наприклад, повітря і скла, то частина його відбивається, а частина заломлюється і поширюється у другому середовищі. При цьому відбитий і заломлений промені частково поляризовані: при повертанні аналізатора навколо променів інтенсивність світла періодично посилюється і ослаблюється, але повного гасіння не спостерігається.

Дослідження показали, що у відбитому промені переважають коливання, перпендикулярні до площини падіння (), а в заломленому – коливання, паралельні площині падіння () (рис. 2.16).

Ступінь виділення світлових хвиль з певною орієнтацією електричного вектора залежить від кута падіння променів і показника заломлення .

Відбитий промінь є повністю лінійно поляризованим в площині, яка перпендикулярна площині падіння променю, якщо кут падіння задовольняє умову

,(2.41), де - показник заломлення другого середовища відносно першого.
Цей закон називається законом Брюстера, а кут - кутом Брюстера. Ступінь поляризації заломленого променя при куті падіння досягає найбільшого значення, проте цей промінь залишається поляризованим лише частково.
Відбивання природного світла під кутом Брюстера дає змогу отримати лінійно поляризоване світло, однак його інтенсивність невелика і для скла (n=1,5) дорівнює близько 15%, тобто основна його частина поширюється у напрямку заломленої хвилі, яка поляризована не повністю. Для збільшення ступеня поляризації заломлених хвиль їх треба пропустити крізь набір скляних пластинок.
Так, для набір з десяти скляних пластинок дає змогу отримати майже стопроцентну поляризацію заломлених хвиль.

25. Рівноважне теплове випромінювання. Закон Кіргофа.

Відомо, що нагріті тіла випромінюють енергію. Таке випромінювання називається тепловим. Природа такого випромінювання електромагнітна. Особливість цього випромінювання є те, що на відміну від інших випромінювань воно перебуває в термодинамічній рівновазі з речовиною. Це випромінення відбувається за разунок внутрішньої енергії тіла. U=(i/2)*k*T

Однією із основних характеристик теплового випромінювання є його спектральна характеристика, або спектральна густина енергетичної світності r_νT:

r_νT=dW/S*t*dν

Важливою характеристикою є також інтегральна енергетична світність, або інтегральна випромінювальна здатність r_T:

r_T =∫r_νT*dν

Спектральною характеристикою поглинання тілом електромагнітної хвилі є коефіцієнт поглинання

A_νT=dWпогл./dW

Кіргоф відкрив закон, згідно якого відношення випром. Зтадності тіла до його поглинальної здатності:

(r_νT/A_νT)1=(r_νT/A_νT)2=f(ν,T)

 

 

26) Розподіл енергії в абсолютному чорному тілі.

Тіло, яке здатне поглинати повніс­тю при будь-якій температурі всю енер­гію електромагнітних хвиль, які падають на нього, незалежно від їх частоти, називається абсолютно чорним

Отже, поглинальна здатність абсо­лютно чорного тіла дорівнює одиниці: для всіх частот і температур.

Випромінювальну здатність абсо­лютно чорного тіла позначимо Вона

залежить тільки від частоти г і абсолют­ної температури тіла Т.

Між спектральною густиною енер­гії рівноважного випромінювання і випро­мінювальною здатністю абсолютного чор­ного тіла існує такий зв'язок:

Найдосконалішою моделлю абсо­лютно чорного тіла може бути невеликий отвір О в непрозорій стінці замкненої по­рожнини, внутрішня поверхня якої зачор­нена). Світло, яке потрапляє все­редину порожнини через отвір о, багаторазово від­бивається від стінок по­рожнини, перш ніж вийти з порожнини назад. При кожному відбиванні енер­гія світла частково погли­нається стінками. Тому незалежно від ма­теріалу стінок інтенсивність світла, яке виходить з порожнини через отвір о, у ба­гато разів менша за інтенсивність первин­ного світла, яке падає ззовні.

У 1884 р. Л. Больцман, застосував­ши термодинамічний метод для дослі­дження рівноважного теплового випромі­нювання всередині замкненої порожнини, теоретично показав, що:

інтегральна випромінювальна здат­ність абсолютно чорного тіла пропорцій­на до четвертого степеня його абсолют­ної температури.

 

Цей закон називають законом Стефана-Больцмана. Але Д. Стефан помилково вважав, що інтегральна випромінювальна здатність будь-якого тіла пропорційна до четвертого степеня його абсолютної температуре.

Коефіцієнт пропорційності а нази­вають сталою Стефана-Больцмана. Внаслі­док численних експериментів знайдено,

що Енергія, яка випромінюється за час / абсолютно чорним тілом з поверхні 5 при температурі Т, дорівнює:

Якщо ж температура тіла змінюється з часом, тобто то Якщо абсолютно чорне тіло оточене середовищем з температурою , то воно буде поглинати енергію, що випроміню­ється самим середовищем. В цьому випад­ку різниця між випускаючим і поглинаю­чим випромінюванням приблизно виража­ється формулою: До реальних тіл закон Стефана- Больцмана не застосовний, оскільки спо­стереження показують більш складну за­лежність Я,- від температури, а також від форми тіла і стану його поверхні.

де ) Функція відношення частоти

випромінювання абсолютно чорного тіла до його температури.

Отримаємо закон С.-Б.:

Звідси де - стала величина, яка с коренем рів­няння і залежить від вигляду функції

Рівняння

виражає закон зміщення Віна: частота, яка відповідає максималь­ному значенню випромінювальної здатнос­ті)\, _Т абсолютно чорного тіла, прямо пропорційна до його абсолютної темпе­ратури

Оскільки Закон зміщення Віна: довжина хвилі , яка відповідає максимальному значенню випромінювальної здатності абсолютно чорного тіла, обернено пропорційна до його температури де стала Віна - b=2,898 * К*м

Із закону Віна видно, що при знижені температури абсолютно чорного ті­ла максимум енергії його випромінювання зміщується в область великих довжин хвиль. Отже, стає зрозуміло, чому при зниженні температури світних тіл в їх спе­ктрі все більше переважає довгохвильове випромінювання.

 

 

основные направления анализа полученной информации

Правовая ответственность – определение зависимости потребительской оценки от степени информирования потребителей и общественных ценностей.

Конъюнктура и спрос – определение зависимости спроса от потребительской оценки, прогнозирование спроса.

Потребители – разделение рынка на 4 группы потребителей, к которым необходимо прилагать различные маркетинговые усилия.

Товар – оценка ассортимента товаров.

Конкурентоспособность – оценка уровня конкурентоспособности товаров предприятия и его основных конкурентов.

Цены -- изменение цен с учетом мнения потребителей.

Коммерческая деятельность – прогнозирование и регулирование сбыта с учетом потребительской оценки.

Реклама – восприятие рекламы, пропаганды потребителями.

6. разработка маркетинговой стратегии:

Выбор стратегии деятельности на рынке(Недиф, Диф,Концен).Разработка товарной политики

Разработка ценовой политики,Разработка политики распределения,коммуникационной

2. Формирование маркетинговой информационной системы.

МИС – совокупность процедур и методов, разработанных для создания. Анализа и распространения информации для опережающих маркетинговых решений на постоянной основе.

Первичные данные – информация, собранная впервые исследователем для конкретной цели.

Вторичные данные – данные, собранные ранее из внутренних и внешних источников для целей, отличных от целей МИ.

Основные группы источников информации:

Собственный отдел маркетинга

Сторонние консультанты

Внешние поставщики (службы индивидуальных, стандартизированных, полевых и с узкой специализацией исследований).

Полевые исследования – специальные МИ, проводимые с целью сбора первичной информации.

Кабинетные исследования – анализ собранных ранее из внутренних и внешних источников данных для целей, отличных от целей МИ.

Полевые исследования:

Опрос

Наблюдения

Эксперимент

Имитационное моделирование

 

 

3. Идентификация проблемы исследования. Приемы осмысления проблемы.

Проблема – несоответствия текущего состояния желаемому.

Источники маркетинговых проблем:

Непредвиденные изменения

Спланированные изменения

Случайные идеи

Классификация проблем исследования:

По характеру исследования:

Гносеологические (логико-познавательная, проблема нехватки знаний)

Предметные проблемы, связанные с конкретным источником.

По характеру источника:

Проблемы, порожденные непредвиденными изменениями

Проблемы, порожденные спланированными изменениями

По масштабу распространения:

Локальные

Региональные

Общенациональные

Международные

По времени действия:

Краткосрочные

Среднесрочные

Долгосрочные

По широте круга затрагиваемых интересов:

Проблемы, затрагивающие отдельным предприятием

Проблемы, затрагивающие отдельным категории субъектов

Проблемы, затрагивающие отрасль в целом

Проблемы, затрагивающие нац экономику

Проблемы, затрагивающие международную экономику

По глубине проблематики:

Одноплановые проблемы

Системные проблемы

Приемы осмысления проблемы:

Анализ результатов производ- хаз деятельности

Экспертный опрос

Привлечение консультантов

Моделирование