Практичні методи навчання

Використовують для безпосереднього пізнання дійсності, поглиблення знань, формування вмінь і навичок. До групи практичних методів належать: вправи; лабораторні, практичні, графічні й дослідні роботи.

Вправи – цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних дій та операцій (розумових, практичних) з метою формування навичок і вмінь. Характер їх залежить від змісту і дидактичних цілей навчання.

За характером навчальної діяльності учнів вправи поділяють усні, письмові, графічні, технічні. Усні вправи широко застосовують при викладанні всіх предметів: усна лічба на уроках математики, усні вправи з мови, розповідь учня з історії, літератури, опис у географії, фізиці тощо. Письмові вправи виконують при вивченні різних предметів, найчастіше з мов та математики. З мов учні виконують граматично-орфографічні вправи, зокрема різні види переписування (з вставлянням слів, пропущених у тексті; з підкресленням потрібного слова або граматичної форми; з групуванням розрізнених слів у речення та ін.), диктанти (слуховий, зоровий, попереджувальний, пояснювальний, вибірковий, вільний, творчий і контрольний); стилістичні вправи (плани, відповіді на запитання, перекази, складання ділових паперів), творчі роботи та повідомлення (тези, реферати, конспекти, літературні твори, рецензії, нариси, оповідання і вірші, доповіді). При виконання графічних вправ свої знання учні виражають зображальними засобами, малюванням і кресленням. Насамперед, це складання таблиць, креслення діаграм, графіків, карт, деталей машин, графічний метод розв’язування задач з алгебри тощо. Серед технічних - вправи на виконання розмітки, рубання зубилом у слюсарній справі, вправи на виконання закінчених циклів дій у процесі праці.

Щодо навчальної мети вправи бувають вступні, пробні, тренувальні, творчі, контрольні. Під час вступних вправ учитель поєднує пояснення з демонстрацією дій, а учні повторюють їх за вчителем. Пробні вправи застосовують коли новий матеріал ще неміцно засвоєний учнями. Їх є три види: попереджувальні (в них пояснення учня передує виконанню дії), коментовані (пояснення і виконання дії збігаються) і пояснювальні (дія передує поясненню її виконання). Тренувальні вправи від пробних відрізняються більшим ступенем самостійності учнів, поступовим наростанням їх складності. Це – вправи за зразком, інструкцією, за завданням без зразка і докладних вказівок учителя. Вони наближаються до творчих вправ – застосування знань, вмінь і навичок в нових життєвих ситуаціях, розв’язування задач з зайвими або неповними даними тощо.

Вправи треба давати в певній послідовності. Матеріал вправ повинен розчленовуватись на окремі елементи, а учень повинен міцно опановувати кожен з елементів. Наступним є об’єднання розчленованих елементів з метою сполучення вироблених окремо навичок між собою. Вправи слід проводити у достатній кількості, що залежить від підготовки учнів, особливостей матеріалу, якості вправ та ін. Хід виконання вправ слід постійно контролювати, розвиваючи в учнів уміння здійснювати самоконтроль. Результати вправляння потрібно аналізувати.

Лабораторні роботи – вивчення природних явищ в умовах школи за допомогою спеціального обладнання.Є одним із видів дослідницької самостійної роботи учнів, що проводиться за завданням учителя в спеціально пристосованому приміщенні – лабораторії, де є необхідне обладнання (прилади, столи, витяжні шафи та інше). Вони сприяють зв’язку теорії з практикою, формують в учнів навички використання приладдя, вчать опрацьовувати результати вимірів і робити правильні наукові висновки і пропозиції.

До лабораторних робіт вдаються перед поясненням вчителем нового матеріалу, в процесі або після його вивчення. Вони бувають фронтальні й групові. За фронтальних лабораторних робіт всі учні класу (кожен сам по собі або по два) виконують одночасно одну й ту ж роботу на нескладному обладнанні. При виконанні групових (окремими групами учнів) лабораторних робіт чітко розмежовують завдання між учнями, дбають про зміну їх занять у складі однієї групи. В усіх випадках важливо ґрунтовно пояснити учням мету роботи, її пізнавальне завдання, повторити теоретичний матеріал, що відповідає практичним заняттям, докладно ознайомити учнів з планом роботи. В умовах фронтальної лабораторної роботи проводять усний інструктаж, зрідка письмовий. З дидактичною метою при виконанні перших лабораторних робіт вчитель дає інструктаж частинами в міру виконання роботи учнями. Тоді інструкцію готують у вигляді плаката.

Під час роботи вчитель уважно стежить за її ходом, виправляє помилки, консультує учнів. Якщо помилки допускає багато учнів, вчитель може припинити на деякий час роботу і дати загальні зауваження. Однак не слід цим зловживати, бо втручання в самостійну роботу учнів може виявитись передчасним.

Виконання лабораторної роботи вчитель оцінює за допомогою бесіди.

Практичні роботи – застосування знань учнів у ситуаціях, наближених до життєвих.За характером діяльності учнів близькі до лабораторних робіт. Вони передбачають безпосереднє використання знань учнів у суспільно корисній праці (заміряти, зіставити, визначити ознаки та властивості предметів, зробити висновки).

До практичних робіт вдаються перед поясненням учителем нового матеріалу (мета – актуалізація опорних знань та умінь), в процесі (мета – джерело знань, ілюстрація теоретичних положень) або після його вивчення (мета – узагальнення і систематизація знань, комплексне застосування знань, умінь, навичок).

Етапи проведення практичних робіт: пояснення вчителя (теоретичне осмислення матеріалу), показ (інструктаж), проба (2-3 учні виконують роботу, решта спостерігає), виконання роботи (кожен учень самостійно виконує роботу), контроль (прийом та оцінка роботи). Якщо лабораторні роботи складають єдине ціле з темою, що вивчається, то практикуми і практичні заняття проводять наприкінці чверті, півріччя або навчального року після вивчення великих тем курсу.

Графічні роботи – передбачають відображення знань учнів в кресленнях, графіках, діаграмах, гістограмах, таблицях, ілюстраціях, ескізах, замальовках із натури.

Техніку графічного зображення учні опановують на уроках креслення, малювання, математики (побудова графіків), біології (малювання схем), географії (робота з контурними картами), історії (складання хронологічних таблиць) та ін.

Дослідні роботи – підготовка учнів до виконання навчальних завдань на найвищому рівні пізнавальної активності і самостійності.Вони сприяють зв’язку теорії з практикою, формуванню в учнів активності, ініціативи, допитливості, творчої уяви, здатності зосереджуватись, спонукають до самостійної пошукової діяльності. Дослідницький метод навчання своїм головним завданням має підготувати учнів до виконання навчальних завдань на найвищому рівні пізнавальної активності і самостійності.

Вчитель використовує наочність як засіб залучення учнів до самостійної дослідницької діяльності; забезпечує учням практичну можливість ознайомитись з логікою та методами здійснення дослідження завдяки організації практичної пошукової діяльності учнів; керує роботою учнів; ставить пізнавально-практичні завдання, організовує самостійну пошукову діяльність учнів; формує у них допитливість, самостійність діяльності, здатність до зосередження, творчу уяву. При цьому учень самостійно визначає проблему, вчиться бачити її в оточуючому житті, висловлює передбачення, гіпотези, будує інтуїтивні догадки, обмірковує план і способи їх перевірки, фантазує, організовує спеціальні спостереження і досліди, виробляє план здійснення контролю за ходом виконання намічених заходів, самостійно вирішує нові пізнавальні завдання або ж уже відомі задачі розв’язує новими способами. Пізнавальна самостійність і активність учнів є максимальною.

У практичній діяльності вчителя словесні, наочні й практичні методи навчання взаємопов’язані. Завдання вчителя – знайти оптимальне їх поєднання.