Студопедия — ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ






Закономірності навчання

Закономірності навчання – стійкі педагогічні явища, які базуються на повторюваності фактів, навчальних дій і є теоретичною основою принципів навчання.

Дидактичні закономірності відображають стійкі залежності між елементами навчання – діяльністю вчителя, діяльністю учнів та змістом навчання.

У сучасній педагогіці виділяють такі закономірності процесу навчання:

Обумовленість навчання суспільними потребами. Виражає стан розвитку державності, економіки та побуту, кількість національного доходу, який відводять на забезпечення розвитку освіти. Знання цієї закономірності полягає й в тому, що навчальний процес повинен бути спрямований на розвиток інтелекту особистості, її творчих здібностей, уміння жити і працювати в умовах справжніх ринкових відносин. Закономірність передбачає, що в незалежній Україні найкраще має жити високоосвічена, висококваліфікована, розумна людина.

Залежність навчання від умов, в яких воно відбувається. Закономірність виражає навчально-технічну базу, наявність особистостей у вчительському колективі, які по-справжньому на високому рівні, що відповідає світовим стандартам, можуть здійснювати навчальний процес у школі.

До цих умов можна віднести: побутові умови життя вчителя, його фінансова забезпеченість, вміння використовувати технічні засоби в навчальному процесі, спираючись на високий власний професіоналізм.

Взаємозалежність процесів навчання, освіти, виховання, розвитку особистості. Закономірність виражає вміння будувати навчальний процес на засадах гуманізації (доброти, людяності) з врахуванням свідомої дисципліни учня, впливати на формування позитивних рис школяра словом і власним прикладом; підходити до кожного учня індивідуально і на основі його інтересу, зацікавленості щодо отримання знань, розвивати творчі здібності. У навчально-виховному процесі потрібно належним чином виховувати в учнів національну гордість та вміння відстоювати свою приналежність до неї.

Взаємозв’язок навчальних і реальних пізнавальних властивостей учня. Закономірність виражає той аспект, що центральною ланкою в навчальному процесі є учень, який має альтернативні можливості для власного вдосконалення своїх задатків і одержання високоякісної освіти.

Єдність процесів викладання і навчання. Закономірність виражає спільну діяльність вчителя та учня, при якій у процесі навчання розвивається не тільки учень, а й вдосконалює свої професійні навички вчитель.

Взаємозалежність завдань, змісту, методів і форм навчання в навчальному процесі. Закономірність виражає врахування досягнень у розвитку сучасної педагогічної науки, який повинен відбитися в підручниках з постійним їх оновленням, а методи і форми навчання повинні виражати ефективність розвитку логічного мислення, уміння школяра застосовувати теоретичні знання на практиці проявляти власну ініціативу та нестандартність у прийнятті рішень.

Як і всякий процес у природі і суспільстві, навчання має свої закономірності. Найважливіші серед них: цілеспрямована взаємодія викладача й учня; здійснюється тільки за активних дій учнів; досягає бажаних результатів тільки при відповідності цілей учня і вчителя; засвоєння знань залежить від системно організованого повторення; засвоєння інформації відбувається тільки при використанні досягнутого досвіду учнів; рівень і якість засвоєння залежать від усвідомленості учнями необхідності засвоєння матеріалу; будь яке поняття може бути засвоєне лише в тому випадку, коли вивчення відбувається на вичлененні цього поняття з інших і шляхом співвідношення його з іншими; будь-який складний спосіб діяльності може сформуватися тільки за умови засвоєння простих видів діяльності.

Принципи навчання

Принципи навчання (дидактичні принципи) – визначена система вихідних, основних дидактичних вимог до навчання, виконання який забезпечує його необхідну ефективність.

Дидактичні принципи лежать в основі навчання всіх дисциплін, значною мірою визначають їх зміст, форми організації і методи навчання.

Педагогіка базується на таких принципах навчання:

Принцип науковості. Полягає в доборі матеріалу, який відповідавби структурі побудови певної науки і навчального предмета, специфіці його розділів і тем, висвітлював би її сучасні досягнення. Перед учителем він формулює обов’язок викладати предмет на підставі перевірених наукових даних, розкривати причинно-наслідкові зв’язки явищ, процесів, подій, сучасні досягнення науки та й розвитку, зв’язок з іншими науками.

Принцип систематичності і послідовності. Певною мірою він є похідним від принципу науковості, оскільки кожна наука має свою систему і послідовність викладу в навчальному процесі. У школі систематичність досягається послідовним викладом навчального матеріалу, виділенням основного, засвоєнням попереднього і логічним переходом до нового, внаслідок чого учні вникають в структуру знань, з’ясовують логічні зв’язки між частинами предмета. Реалізація цього принципу дозволяє добитися системності знань (а відповідно і системності мислення) учнів.

У більшості основних предметів (мова, математика, історія) навчальний матеріал вивчають двічі: у початковій школі у вигляді пристосованих до дітей правил і оповідань, у середній школі в системному, предметному вигляді. Це концентрація матеріалу за висхідною. Тут діє принцип систематичності, послідовності навчання: від простого до складного, від нижчого до вищого.

На основі послідовності будуються навчальні програми, які передбачають розміщення матеріалу за принципом лінійності (вивчається матеріал з повторенням) та концентричності (без повторення, на більш високому рівні мислення учнів з кожним наступним уроком).

Принцип доступності, дохідливості викладання. Він виявляється в компенсації складнощів змісту матеріалу майстерним викладанням учителя або викладом автора підручника. Чим складнішим є матеріал, тим простіше, дохідливіше має його викласти вчитель. Принцип доступності знов-таки у багатьох залежить від вищеназваних правил послідовності: від простого до складного, від нижчого до вищого.

Цей принцип заснований на дидактиці Я.А.Коменського: педагог застосовує точні мову, рухи, жести, щоб викликати зачарування у дітей, коли їм яскраво, емоційно розповідає, а вони його розуміють.

Принцип звязку навчання з життям. Полягає у використанні на уроках життєвого досвіду учнів, розкритті практичної значимості знань, застосуванні їх у практичній діяльності, використанні краєзнавчого матеріалу в процесі навчання, участі школярів у громадському житті. Цей принцип передбачає, що наукові положення в навчально-виховному процесі повинні підтверджуватися конкретною педагогічною практикою.

Принцип свідомості й активності учнів. Виник і розвивався як заперечення догматизму і пасивної ролі учнів у навчанні. Плідний результат у будь-якій людській діяльності визначається тим, залежить від того, наскільки людина активна в цій діяльності і свідомо до неї ставиться. Передбачає широке використання у навчанні проблемних методів, активізації всіх психічних процесів, які сприяють активізації пізнання.

Активне й свідоме засвоєння знань, умінь і навичок забезпечує використання різноманітних розумових операцій (порівняння і зіставлення, аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія), з’ясування взаємозв’язків і взаємообумовленості у вивченому матеріалі, правильне відбиття думки при усному мовленні.

Активізації пізнавальної діяльності учнів сприяють позитивне ставлення до навчання, інтерес до навчального матеріалу, позитивні емоційні переживання, викликані навчальною діяльністю. Вона залежить від того, наскільки тісний зв’язок навчання з життям, забезпечено єдність між інтелектуальною і мовною діяльністю учнів, використання на практиці засвоєних знань, умінь і навичок. Позитивно впливають на неї систематичне повторення засвоєних знань, варіативність і диференціація вправ, роботи щодо засвоєння важкого матеріалу доступними шляхами. Учитель має продумувати особливості використання знань для узагальнення інтелектуальних умінь при вирішенні конкретних завдань. Цьому сприяють проблемне навчання, диференціювання матеріалу відповідно до навчальних можливостей учнів, використання сучасних технічних засобів навчання, уміння вчителя враховувати психологічний стан учнів і стадії їх психічного розвитку.

Принцип наочності. Передбачає навчання на основі живого сприймання конкретних предметів і явищ дійсності або їх зображень. Наочність буває: натуральна (рослини, тварини, гірські породи, зоряне небо, прилади, машини, явища природи та ін.), образна (картини, таблиці, моделі, муляжі, математичні фігури та ін.), символічна (географічні карти, графіки, діаграми, схеми, формули та ін.).

Вона сприяє розумовому розвитку учнів, допомагає виявити зв’язок між науковими знаннями і житейською практикою, полегшує процес засвоєння знань і сприяє розвитку інтересу до них, допомагає сприймати об’єкт у розмаїтті його сторін і зв’язків, сприяє розвитку мотиваційної сфери учнів.

Використання наочності повинно бути підпорядковане конкретній меті, розвитку самостійності й активізації учнів, враховувати їх вікові особливості. Вона має бути змістовною, естетично оформленою, відповідати психологічним законам сприймання, не повинна містити нічого зайвого, викликати додаткової асоціації. Відповідно готуючи учнів до її сприймання, її не слід переоцінювати і недооцінювати у процесі навчання.

Принцип міцності знань, умінь і навичок. Передбачає тривале збереження в пам’яті набутих знань, умінь і навичок. Існує багато прийомів реалізації цього принципу в процесі повторення, закріплення і застосування знань, умінь і навичок:

- повторення навчального матеріалу за розділами і структурними смисловими частинами;

- запам’ятовування нового матеріалу в поєднанні з пройденим раніше;

- використання під час повторення активізації учнів (запитання, порівняння, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення);

- нове групування матеріалу з метою проведення його до системи;

- виділення при повторенні основних, провідних ідей;

- використання при повторенні різноманітних методик, форм і підходів;

- використання вправ;

- використання самостійної роботи по творчому застосуванні знань;

- постійне звертання до раніше засвоєних знань з нової точки зору їх трактування.

Принцип індивідуального підходу до учнів. Його умовою є врахування рівня розумового розвитку, знань і умінь, працездатності, пізнавальної і практичної самостійності учнів, ставлення до навчання, характеру пізнавальних інтересів, вольового розвитку учнів.

Принцип емоційності навчання. Реалізується через жвавий, образний виклад матеріалу, використання цікавих прикладів, застосування наочності і технічних засобів навчання, створення почуття виконаного обов’язку, мову учителя, його ставлення до учнів, зовнішній вигляд.

Останнім часом педагогіка почала виділяти нетрадиційні принципи навчання:

Принцип демократизації. Організація навчання відповідно до умов сучасного суспільства і тенденцій розвитку цивілізації, врахування варіантів навчання в приватних та державних школах залежно від розвитку дитини та використання ефективних форм впливу на її розвиток, реальної педагогіки співробітництва вчителя та учня.

Принцип виховання здорової дитини. Реалізується в процесі навчання через створення певної системи фізичного виховання (урок фізкультури кожного дня), поєднання фізичної культури з моральним, інтелектуальним та естетичним вихованням, зміцнення матеріальної бази для загартування здоров’я.

Диференціація навчального процесу. Передбачає дозування навчального матеріалу для учнів із врахуванням їх загального розвитку, намаганням кожного школяра розвивати свої власні здібності на основі відповідних умов, які є в школах-ліцеях, школах-гімназіях.

Оптимізація навчально-виховного процесу. Базується на досягненні кожним школярем високого рівня знань, умінь і навичок, розвитку їх психологічних, інтелектуальних функцій, вдосконаленні способів та шляхів навчально-пізнавальної діяльності з допомогою вчителів-професіоналів, які будуть запрошуватись у школи на конкурсній основі за контрактом на 1, 3, 5 років.

Принцип нетрадиційності системи навчання. Полягає в запровадженні в класно-урочну систему нових форм навчання, які передбачають засвоєння учнями знань на основі колоквіумів, заліків, рефератів, наукових повідомлень та участі в різноманітних олімпіадах, конкурсах. Передбачає навчання різновікових груп учнів і базується на тому, що старші допомагатимуть засвоїти навчальний матеріал молодшим.

Дидактичні принципи взаємопов’язані, зумовлюють один одного. При організації навчального процесу вчитель повинен керуватися всіма принципами. У цьому йому допоможуть правила навчання.

Правила навчання – окремі вимоги до викладання.

Правила розкривають і конкретизують різні сторони принципів навчання. Формулюються в категоричній формі: “Не допускай нудьги на уроках!”, “Навчай так, щоб учні усвідомлювали необхідність знань для життя!”, ”У процесі навчання став запитання так, щоб викликати активне мислення учнів!”, “Навчай енергійно!” та ін.







Дата добавления: 2015-12-04; просмотров: 225. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Логические цифровые микросхемы Более сложные элементы цифровой схемотехники (триггеры, мультиплексоры, декодеры и т.д.) не имеют...

Упражнение Джеффа. Это список вопросов или утверждений, отвечая на которые участник может раскрыть свой внутренний мир перед другими участниками и узнать о других участниках больше...

Влияние первой русской революции 1905-1907 гг. на Казахстан. Революция в России (1905-1907 гг.), дала первый толчок политическому пробуждению трудящихся Казахстана, развитию национально-освободительного рабочего движения против гнета. В Казахстане, находившемся далеко от политических центров Российской империи...

Виды сухожильных швов После выделения культи сухожилия и эвакуации гематомы приступают к восстановлению целостности сухожилия...

Основные структурные физиотерапевтические подразделения Физиотерапевтическое подразделение является одним из структурных подразделений лечебно-профилактического учреждения, которое предназначено для оказания физиотерапевтической помощи...

Почему важны муниципальные выборы? Туристическая фирма оставляет за собой право, в случае причин непреодолимого характера, вносить некоторые изменения в программу тура без уменьшения общего объема и качества услуг, в том числе предоставлять замену отеля на равнозначный...

Тема 2: Анатомо-топографическое строение полостей зубов верхней и нижней челюстей. Полость зуба — это сложная система разветвлений, имеющая разнообразную конфигурацию...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.014 сек.) русская версия | украинская версия