Категорії дидактики

Як складова частина педагогіки, дидактика має свій категоріальний апарат, який завжди свідчить про теоретичний рівень розвитку науки. Найбільш поширеними категоріями дидактики є: навчання, освіта, викладання, учіння, знання, уміння, навички, закономірності, принципи, форми, методи навчання.

Навчання – процес взаємодії вчителя і учня, вихователя і вихованця, в результаті якого в учня формуються знання.

Вчитель може навчати учнів, безпосередньо або опосередковано – через систему завдань. Кінцевою метою навчання є свідоме оволодіння учнями знаннями основ наук, навичками і вміннями, всебічний розвиток на цій основі їх пізнавальних сил і здібностей.

Освіта – процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних сил (мислення, мови, уяви, пам’яті тощо) та як результат цього процесу – рівня освіченості, характеру освіченості.

Залежно від мети, характеру підготовки учнів розрізняють загальну, політехнічну й професійну освіту.

Загальна освіта – сукупність основ науки про природу, суспільство, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині незалежно від професії. Політехнічна освіта – сукупність знань про головні галузі виробництва й озброєння загальнотехнічними уміннями, необхідними для участі в продуктивній праці. Політехнічна освіта здійснюється, передусім, у процесі вивчення предметів політехнічного циклу: математики, фізики, хімії, біології, географії, а також під час вивчення інших предметів (історії, основ держави і права, літератури), трудового навчання. Професійна освіта – сукупність знань, практичних умінь і навичок, необхідних для виконання роботи в певній галузі трудової діяльності. Професійна освіта забезпечує глибоке вивчення наукових основ обраного виду праці, формування спеціальних практичних умінь та навичок, виховання майбутніх фахівців. Внаслідок професійного навчання набувається певна спеціальність і кваліфікація.

Між загальноосвітньою, політехнічною і професійною освітою існує тісний взаємозв’язок. Загальна освіта є науковою основою політехнічної й професійної. Від рівня і якості загальної освіти залежать успіхи молоді в оволодінні майбутньою професією. У процесі політехнічної освіти учні засвоюють не лише основи сучасного виробництва, а й дістають певну професійну підготовку. У професійному навчанні політехнічні знання не лише використовуються, а й поповнюються, розвиваються.

Викладання – організація і управління вчителем пізнавальної діяльності учнів, в результаті чого вчитель розвиває і виховує школярів.

Учіння – це власна навчальна діяльність учня.

Мається на увазі не лише оволодіння тим, що дає викладання, а й процес пізнавальної діяльності учнів, завдяки якій учень оволодіває системою знань, інколи відкриваючи для себе їх, здобуває індивідуальний досвід пізнання, вміння самостійно оперувати знаннями, навичками й уміннями, збагачує власний досвід спілкування з учителем і учнями в класному і загальношкільному колективах.

Знання– факти, відомості, наукові теорії, закони, поняття, закріплені системно у свідомості людини.

Виділяють такі види знань:

- основні терміни і поняття, без яких не можна зрозуміти жодного висловлення й тексту;

- факти щоденної дійсності і наукові факти, без знання яких неможливо зрозуміти закони будь-якої науки, формувати переконання, доводити і відстоювати ідеї;

- основні закони науки, що розкривають зв’язки і відношення між різними об’єктами і явищами дійсності;

- теорії, що містять систему наукових знань про певну сукупність об’єктів і про методи пояснення та передбачення явищ даної предметної галузі;

- знання про способи діяльності, методи пізнання й історії здобуття знань;

- оцінні знання, знання про норми відношень до різних явищ життя.

Характерними особливостями повноцінних знань є:

- повнота знань учнів, яка визначається кількістю знань про об’єкт, що вивчається, передбачених програмою;

- глибина знань, характеризується числом усвідомлених істотних зв’язків даного знання з іншими, що до нього належать;

- оперативність знань, передбачає готовність і вміння учня застосувати їх у потрібних ситуаціях;

- гнучкість знань, що виявляється у швидкості знаходження варіативних способів застосування їх при зміні ситуації;

- конкретність та узагальненість знань, яка виявляється у розумінні конкретних проявів узагальненого знання і в здатності підводити конкретні знання до узагальнень;

- системність знань учнів – сукупність знань, яка за своєю структурою відповідає структурі наукової теорії;

- усвідомлення знань, що виражається у розумінні зв’язку між ними шляхом одержання знань, уміння їх доводити.

Знання про оточуючий світ поділяються на теоретичні й фактичні.

Теоретичні знання – поняття, системи понять, теорії, гіпотези, закони і методи науки.

Фактичні знання одиничні поняття (знаки, цифри, букви, назви, історичні особи, події).

Уміння – здібність свідомо діяти на основі засвоєних знань.

Навички – автоматизовані, звичні, безпомилково виконувані дії (уміння, доведені до автоматизму).

Уміння і навички можуть бути теоретичного характеру (в їх основі - правила оперування поняттями, вони - результат аналізу-синтезу) і практичного характеру (дії, що регулюються за допомогою формул, моделей).

Сутність наступних категорій дидактики: закономірності, принципи, форми, методи навчання буде детально розкрита далі.