Домашня навчальна робота учнів

Домашня робота – самостійне виконання учнями навчальних завдань поза уроками.

Виконують не тільки вдома, а й у школі, зокрема, в групах продовженого дня. Тому її називають самопідготовкою. Необхідність домашніх завдань зумовлена тим, що знання, навички й уміння засвоюються не відразу, а внаслідок періодичних повторень, що забезпечує виконання домашніх завдань після уроків. Крім того, лише в домашній роботі учень може якнайкраще виявити свої індивідуальні можливості, набувати уміння самостійно вчитися, переборювати труднощі.

Домашні завдання – це не лише виучування поясненого на уроці, виконання вправ, розв’язання задач тощо. Вони передбачають і самостійне вивчення нового матеріалу, особливо в середніх і старших класах.

Для того, щоб домашня навчальна робота була ефективною, вони повинні бути уважними і спостережливими, вміти запам'ятовувати, користуватися мисленнєвими операціями, цінувати і розподіляти час, фіксувати прочитане, побачене, прослухане (тези, конспект, реферат, анотація, рецензія та ін.), писати твори, виготовляти наочні посібники та ін.

Домашня навчальна робота, самопідготовка учнів вимагає передусім чіткого і правильного нормування. Перевантаження шкодить фізичному і розумовому розвиткові, негативно впливає на їх навчання і виховання. Визначаючи обсяг домашньої роботи, виходять із загальних положень щодо терміну її виконання: 1 клас – до 1 години; 2-3 класи – до 1,5 год.; 4-5 класи – до 2 год.; 6-7 класи – до 2,5 год.; 8 клас – до 3 год.; 9-12 класи – до 4 годин. Цей обсяг не повинен перевищувати однієї третини того, що зроблено на уроці у 1-7 класах і половини – у 8-12 класах. Напередодні вихідних і святкових днів домашніх завдань учням не задають.

На практиці використовують різні види домашньої навчальної роботи:

- робота з текстом підручника (читання, відтворення матеріалу, ознайомлення з новим текстом, виписування незрозумілих виразів, зворотів);

- виконання письмових і графічних робіт (переказ, твір, креслення, малюнки, заповнення контурних карт та ін.);

- виконання усних вправ (підбір прикладів на правила, що вивчаються, вивчення хронологічних таблиць та ін.);

- самостійна практична робота, яка вимагає певних спостережень (за рослинами, тваринами, вивчення рельєфу місцевості, явищ природи, творів мистецтва);

- виконання різноманітних вправ і розв’язання задач;

- читання статей, науково-популярних журналів;

- проведення дослідів;

- заучування напам’ять правил, цитат, віршів.

Домашні завдання мають бути чітко сплановані (продумана система домашніх завдань, а не випадкова їх послідовність), своєчасно повідомлені на уроці (завдання подається при повній увазі всіх учнів). Вчитель повинен визначити зміст домашнього завдання (має бути зрозумілим усім учням), провести інструктаж щодо його виконання (що і як робити вдома), систематично перевіряти, оцінювати. Він має забезпечувати диференційований підхід до визначення змісту й обсягу домашніх завдань (завдання-мімімум – обов’язкові для всіх, завдання-максимум – за бажанням) з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, їх запитів та інтересів; використовувати завдання творчого характеру, які приваблювали б учнів новизною і цікавістю, стимулювали до пошукової діяльності.

Обов’язок вчителів і батьків – створити дитині належні умови для виконання домашнього завдання. Вона повинна мати вдома своє робоче місце, необхідні посібники. Доцільно привчити її виконувати завдання в день його отримання, напередодні термінів виконання.

Пам’ятка щодо наукової організації праці:

Спочатку продумай всю роботу.

Приготуй все необхідне і прибери все зайве: займи зручну позу.

Якщо матеріал великий за обсягом, розділи його на частини, знайди головне в кожній частині, продумай матеріал.

4. Працюй за планом без поспіху, усвідомлено.

Роби паузи для відпочинку.

У кінці роботи перевір, чи все правильно зроблено.

7. Подбав про оптимальні умови для виконання домашніх завдань: робоче місце, наявність підручників і посібників, свіже повітря, тишу.

.