В українській загальноосвітній середній школі

Навчальний заклад	Ступінь закладу	Рівень освіти	Спеціалізація
Середня загально- освітня школа	1-111	Відповідно до дер- жавного стандарту	111 ступінь, як правило з профільним спрямуванням навчання
Спеціалізована школа	1-111	Поглиблена підготовка	Один або кілька предметів
Гімназія	11-111	Поглиблена підготовка	Відповідно до профілю
Колегіум		Поглиблена підготовка	Філологічно-філософський та (або) культурно-естетичний профілі
Ліцей		Поглиблена підготовка	Профільне навчання і допрофесійна підготовка

 

Диференційоване навчання у практичній діяльності вчителя передбачає, що всі учні одержують однакової трудності завдання, але слабшим надається індивідуальна допомога під час їх виконання або даються окремі посильні для них завдання. Інколи учням пропонують більш легке завдання, але згодом ускладнюють додатковим, яке вони виконують відповідно до своїх можливостей. У цілому диференціація завдань за містом може здійснюватися на підставі кількості завдань, за ступенем їх трудності, за ступенем самостійності їх виконання.

В практиці такого поділу використовують реальні навчальні можливості учнів, зміст яких визначають критерії:

- психологічні компоненти (здатність до аналізу, синтезу, порівняння, вміння виділити суттєве, робити узагальнення, самостійність, гнучкість, темп мислення, спостережливість, логічність мовлення, пам’ять, увага);

- навички навчальної праці (самоконтроль, планування, темп обчислень, письма, читання, організованість у навчальній роботі);

- компоненти вихованості (наполегливість у навчанні, старанність, свідома навчальна дисципліна, ставлення до навчання, однолітків);

- біологічні компоненти (фізична працездатність, стан здоров’я).

Учнів, відповідно до їх навчальних можливостей, можна умовно по­ділити на такі групи:

Учні з дуже високими навчальними можливостями. Їм властиві здатність швидко засвоювати матеріал, вільно вирішувати завдання, з інтересом самостійно працювати. Потребують завдань підвищеної трудності.

Учні з високим рівнем навчальних можливостей. Характеризуються міцними знаннями, володіють навичками самостійної роботи, не уступають першій групі у засвоєнні матеріалу, але не завжди старанно закріплюють вивчене, бо не властива їм висока працездатність. Потрібні корекція їх роботи, періодичний контроль за їх навчальною діяльністю.

Учні із середніми навчальними можливостями. Їх характеризують здатність вчитися нормально, окремих – висока научуваність при низькій навчальній працездатності, інших – середня научуваність при середній працездатності. Їм необхідні оперативна підтримка і допомога педагога.

Учні з низькими навчальними можливостями. Мають низький рівень научуваності або навчальної працездатності, вимагають спеціального підходу педагога.

Формуючи такі групи, слід пам’ятати: учні не повинні здогадуватися про суть їх поділу на групи. До складу групи може входити 4-6 учнів. Група може бути гомогенна (однорідна, учні мають однаковий рівень навчальних можливостей) або гетерогенна (неоднорідна, учні мають різний рівень навчальних можливостей). Найефективніша група неоднорідна, але її продуктивність роботи низька (сильні учні виконують роботу, слабкі лише присутні).

Групове навчання сприяє використанню завдань пошукового характеру, створює передумови до використання комплексних розумових дій. Навчальні завдання вирішують у процесі спілкування членів групи, що сприяє вихованню колективізму, формуванню комунікативних якостей. Учитель здійснює розподіл праці між членами групи, формулює основні і додаткові запитання, продумує час на їх виконання, здійснює оперативний контроль. При цьому важливо визначити власну педагогічну діяльність на занятті.

Комплектування груп учнів може бути однорідне і неоднорідне. У неоднорідному класі вчаться учні з різними здібностями. У такому класі учитель повинен розподіляти свій час між усіма групами учнів, не надаючи переваг жодній з них. Останнім часом ці недоліки усуваються шляхом програмованого навчання, індивідуалізації навчання та навчання за допомогою комп'ютера. Навчання в однорідних групах також може мати різні форми. Найпоширенішим є створення спеціальних класів у звичайній школі. Учнів із особливими здібностями зараховують до такого класу, де вони можуть розвивати свої здібності. Аналогічно вирішується питання з учнями, які мають низький рівень інтелектуального розвитку. Групування учнів за здібностями супроводжується відповідними модифікаціями шкільних програм.

На початку ХХ1ст. диференціація та індивідуалізація навчання і виховання учнів є основоположним принципом роботи середніх загальноосвітніх навчальних закладів України. Створюється педагогічна система на засадах врахування освітніх потреб, можливостей і пізнавальних інтересів школярів, яка забезпечує як роботу з обдарованими дітьми, так і запобігання неуспішності і відставання учнів. Це досягається, зокрема, ефективним поєднанням інваріантної і варіативної складових Базового навчального плану в задоволенні запитів учнів і досягненні ними найкращих освітніх результатів. Стає можливим завдяки варіативності робочих планів, за якими працюють середні навчальні заклади.

Література:

1. Алексевич Г.М. Система предметів за вибором // Рідна школа. –1992. -№2. –С.93-94.

2. Концепція розвитку загальної середньої освіти. Проект. / “Освіта України”, №33. –16 серпня 2000р. –С.10.

3. Савченко О. Основні напрями реформування шкільної освіти // Шлях освіти. –1998. -№1. –С.2-6.

4. Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: Навчальний посібник. –Суми, 199 9. –С.174-189.

5. Сікорський П. Диференційоване навчання і проблеми реформування освітньої системи // Шлях освіти. –1997. -№1. –С.7-12.