Робота з відстаючими учнями
Подоланню дидактичних причин неуспішності сприяють засоби: - педагогічна профілактика – пошуки оптимальних педагогічних систем, методів і форм навчання, нових педагогічних технологій, проблемного, програмованого навчання, комп’ютеризації навчання; - педагогічна діагностика – систематичний контроль і оцінка результатів навчання, своєчасне з’ясування прогалин (проводять бесіди з учнями, батьками, спостереження за учнями, їх тестування, аналіз результатів, підведення підсумків на педагогічному консиліумі вчителів); - педагогічна терапія – заходи з метою подолання відставань у навчання (додаткові заняття, класи вирівнювання); - виховний вплив. Передбачає проведення індивідуальної виховної роботи з учнем, роботу з батьками. Залежно від виду відставання учнів у навчанні (епізодична неуспішність, стійке відставання з одного предмету чи предметів одного профілю, стійке і широкопрофільне відставання) виділяють засоби його подолання. Подоланню епізодичної неуспішності сприяють: консультації з питань раціоналізації навчальної праці; посилення контролю за щоденною працею учнів; своєчасне реагування на окремі факти відставання, виявлення їх причин і прийняття оперативних заходів по їх усуненню; індивідуальні завдання по вивченню пропущеного; контроль за виконанням заданого. Для подолання стійкого відставання з одного предмету чи предметів одного профілю необхідні: вдосконалення методики викладання предмета: доступне розкриття навчального матеріалу, розвиток мислення учнів; диференціювання завдань по усуненню прогалин в знаннях, організація спеціального повторення слабо засвоєних тем; проведення спеціальних заходів по розвитку інтересу до навчального предмета. З метою подолання стійкого і широкопрофільного відставання учнів слід: проводити заходи по подоланню епізодичного і часткового відставання; координувати дії всіх учителів з предметів, з яких учень відстає. У процесі подолання неуспішності школярів усувають прогалини в знаннях, навичках навчальної праці, розвитку мислення школярів, ставленні учнів до навчання, долають причини щодо неуспішності. Подоланню неуспішності сприяють додаткові заняття з невстигаючими учнями, організація класів вирівнювання. Додаткові заняття з невстигаючими учнями. Переважно індивідуальні, або групові (3-5 учнів з типовими недоліками у знаннях). Проводять добровільно (іноді обов’язково), за призначенням вчителя, застосовуючи різноманітні методи і прийоми занять. Вчителю важливо завоювати довіру учня, переконати його в тому, що єдиною метою занять є допомога у навчанні, пробудити в ньому віру у власні сили, бажання працювати. Класи вирівнювання. Комплектують їх на базі однієї чи кількох початкових шкіл мікрорайону з дітей, які на час вступу до школи виявились непідготовленими до систематичного навчання у звичайних умовах, а також з числа невстигаючих з основних предметів учнів першого і другого класів. У цих дітей певна затримка розвитку сприймання і мислення, послаблення пам'яті, нестійка увага, але не настільки, щоб вважати їх як категорію дефективних. Це нормальні діти, які вимагають посиленої уваги, особливих зусиль, своєрідної "бережливої педагогіки";. За два-три роки інтенсивної роботи вчителя такі діти "вирівнюються" у знаннях зі своїми ровесниками із звичайних класів і потім разом з ними успішно продовжують навчання в середній школі. Важливий фактор успішної роботи класів вирівнювання - відносна однорідність складу учнів, порівняно однакова їх шкільна зрілість. Учителям надається можливість маневрувати навчальним матеріалом, використовувати його відповідно до обставин, які склалися під час вивчення певної теми. За необхідності можна тимчасово сповільнити темп проходження навчальної програми як окремими учнями, так і класом у цілому. Головним є не проходження програми, а достатнє засвоєння кожнимучнем матеріалу, ліквідація прогалин у знаннях, розвиток уміння вчитися, що створює плацдарм для подальшого, вже швидкого просування у навчанні. Певне значеннямає і наповнення класів вирівнювання (не більше 20 чоловік). У такі класи призначають спеціалістів високої кваліфікації, здатних творчо організувати пізнавальну діяльність учнів.
|
