Форми і методи роботи з обдарованими дітьми
Формами роботи з цією категорією учнів можуть бути групові і індивідуальні заняття з ними на уроках і позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які вони можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у цей же проміжок часу, що й інші учні, але за рахунок більшого темпу обробки навчальної інформації. У методах навчання цих учнів мають превалювати самостійна робота, частково-пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням має націлюватись на стимулювання поглибленого вивчення навчального матеріалу, його систематизацію, класифікацію, перенос знань у нові ситуації, виявлення і розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання таким учням повинні мати творчий, диференційований характер. Названі моменти в навчальних заняттях на уроках доповнюють системою позакласної та позашкільної роботи, яка організується у вигляді: виконання учнем позанавчальних завдань; робота у наукових товариствах; відвідування занять гуртка або участі в масових заходах тематичного характеру: вечорів любителів літератури, історії, фізики, хімії і ін.; огляди-конкурси художньої, технічної інших видів творчості, зустрічі з ученими і т.п. Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання школярами різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Важливо при цьому керувати позакласним читанням учнів. Необхідні і контакти вчителів з позашкільними установами, де займаються школярі. Вчителі повинні вивчати інтереси і нахили учнів і допомагати їм обрати профіль позашкільних занять. Важлива роль у підтримці, розвитку інтелектуально здібної дитини належить Малій академії наук України, її територіальним відділенням, з якими працюють вищі навчальні заклади, наукові установи НАН України. Зарубіжні дослідники вважають за необхідне навчати обдарованих дітей за спеціальними методами. Найпоширенішими є такі форми навчання: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлення та спеціальне навчання). Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навальний матеріал. Існують варіанти прискорення: більш ранній початок навчання у школі; початок навчання з 2-3-го класу, або “перестрибування” через класи; перехід у старшу вікову групу, але лише з деяких предметів; більш раннє вивчення курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом; тимчасове переведення обдарованих учнів у спеціальну групу. Проте такий темп навчання призводить до появи нових проблем: інтелектуальна перевага не обов’язково супроводжується психологічною зрілістю, що ускладнює спілкування; залишаються прогалини у знаннях дитини, які виявляються на пізніших стадіях навчання; не вистачає часу на обдумування, обігрування ідей, творчість. Збагачене навчання. Використовують при роботі з класами, де навчаються діти з різними здібностями. Збагачена (не кількісно, а якісно) програма має бути гнучкою, вимагає індивідуального підходу при її використанні, створення відповідних умов, за яких учень отримує можливість вчитися з притаманною йому швидкістю і у своєму ритмі, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання. Вона має передбачати розвиток продуктивного мислення і навичок щодо його практичного застосування, можливість переосмислити наявні у них знання та генерувати нові. Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки). Перевага його в зменшенні несправедливості, пов’язаної з конкурсом дітей, співвідношенні темпу навчання рівню здібностей групи; можливості надавати допомогу відстаючим без шкоди для інших. Проте з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникає проблема внутрішньої диференціації. Негативними рисами такого підходу є можливість виникнення соціального відбору, утруднення мотиваційного забезпечення навчання, зникнення змагального духу в класі. У британській школі поширені різновиди розподілу учнів за здібностями: бенди (три-чотири групи по 120-140 учнів де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об’єднання учнів відповідно до здібностей щодо одного й того ж предмета. Учні вивчають один предмет в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет – в іншій, де робота ведеться з іншою швидкістю). Сети – найтиповіша форма організації навчання, тому що надають можливість задовольнити інтереси учнів, сприяють повнішому виявленню здібностей, створюють сприятливий психологічний клімат. Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Обумовлено тим, що обдаровані діти краще почувають з рівними собі за рівнем інтелектуального розвитку. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, тому що за такої форми навчання відбувається соціальна інтеграція обдарованих особистостей: їх навчання здійснюється в ізоляції від ровесників, що може мати негативні наслідки для їх загального, соціального і емоційного розвитку. Робота з обдарованими дітьми в багатьох країнах будується по-різному: створюють програми, в яких акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або, навпаки, - на слабких сторонах (коректуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель). Так, у початковій школі особливу увагу приділяють письму, яке є слабким місцем у дітей: рука не встигає за надто швидкою розумовою діяльністю. У старших класах привчають учнів до аналізу своїх міркувань, подаючи їх у вигляді планів, схем, алгоритмів, оскільки обдаровані діти найчастіше розв’язують задачі, користуючись своєю багатою інтуїцією і нехтуючи логікою міркувань. Вибір форми навчання залежить від штату вчителів, від яких вимагається багато, зокрема, вміння будувати навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, модифікувати навчальні програми, стимулювати когнітивні здібності учнів, бути гнучким, розуміти індивідуальні особливості кожної дитини, добре знати свій предмет, володіти методикою його викладання тощо.
|