Розкрийте об’єкт, предмет, методи історії економіки та економічної думки.

Творчість Т.Г. Шевченка відкрила новий, вищий етап у розвитку української культури. Нею був стверджений критичний реалізм в українській літературі, започаткований її революційно-демократичний напрям. Природа дуже щедро обдарувала юнака — в нього було два покликання: художника і поета. Почав він творчий шлях як художник, здобув визнання вже в молоді роки. В останні роки свого життя він бере активну участь у громадському житті, виступає на літературних вечорах, стає одним із фундаторів Літературного фонду. Смерть Шевченка в розквіті творчих сил була величезною втратою не тільки для української літератури, а й для всього вітчизняного письменства і визвольного руху. Та його поезія жила, діяла, поширювалася в списках та російських і закордонних виданнях (празьке видання "Кобзаря" 1876р. включало більшість позацензурних творів поета). З 60-х рр. XIX ст. з'являються перші закордонні праці про його життя і творчість та переклади творів різними мовами світу. Шевченкова поезія і після смерті поета залишається могутнім чинником українського літературного процесу.

Важко переоцінити також роль Шевченкової спадщини в розвитку не тільки естетичної, а й соціальної і національної свідомості українського народу. Творчість Шевченка стала новим етапом у розвитку естетичного мислення українського народу. Вона визначила на десятиліття вперед подальший поступ української літератури (не тільки поезії, а й прози і драматургії), прискорила український літературний процес.

Розкрийте об’єкт, предмет, методи історії економіки та економічної думки.

Історія економіки та економічної думки вивчає історичний розвиток гос­подарських систем суспільств відповідних цивілізацій та відображення цьо­го процесу в економічній думці.

Науковий об*экт включаэ в себе становлення та історичний розвиток господ с-ми і знання про процеси,що проходять в ній:всі зміни в господ житті суспільства,що свідчать про еволюцію господ системи як цілісного утворення,розвиток економічних знань про неїТакож сюди належить емпіричні дані про господ життя людей,які завжди мають конкретний історичний зміст.Для його розкриття використ історичні факти і події на кожному етапі розвитку.

Сформований на засадах цивілізаційної парадигми предмет історико-економічної науки включає в себе господарські одиниці (економіч­ні суб’єкти), економічні інститути та механізми (процеси) взаємодії струк­турних елементів господарської системи. В науковому предметі відобража­ються як структурні (економічні суб’єкти та економічні інститути), так і функціональні (процеси взаємодії) аспекти господарської системи. У своїй єдності названі складники наукового предмета утворюють основу для фор­мування логічної та цілісної системи знань про її стан та розвиток на кож­ному етапі еволюції.

Як і кожна наука, вона використовує кілька груп методів, що включають:

-методи методологічних досліджень(Принцип цілісності господарської системи означає, що вона складається із різних частин, які, проте, не можна розглядати відокре­млено одна від одної, бо вони внутрішньо взаємозв’язані. Принцип складності потребує розгляду господарської системи як внутрі­шнього дискретного утворення, що складається з якісно відмінних господар­ських одиниць, розташованих на різних її рівнях та функціонально пов’ язаних між собою. Принцип організованості передбачає встановлення рівня (міри) упоряд­кованості господарського життя суспільства. Цей принцип зумовлений тим, що усі економічні процеси здійснюються внаслідок свідомої діяльності лю­дей. Принцип головної мети потребує при пізнанні будь-якої системи вста­новлення механізму її збереження від розпаду, умов виживання та здатності адаптуватися до змін у навколишньому середовищі. Принцип розвитку означає, що кожен системний об’єкт постійно зміню­ється в певному напрямі, перебуває у стані руху.

- Емпіричні методи використовують для всебічного опису відібраних за допомогою попередньої групи методів історичних фактів і подій. До таких методів, як правило, належать спостереження, порівняння, вимірювання, проведення експерименту. До емпіричних знань зазвичай належать також цифрові дані, що відобража­ють кількісні характеристики історичних фактів та подій.

- Методи теоретичних досліджень використовуються для розкриття сутнісних характеристик історичного розвитку господарських систем, здобуття теоретичних знань про нього(Типологізація дає змогу об’єднати факти і події у відповідні групи за пев- ною ознакою, що розрізняє їх між собою. Наукові категорії допомагають узагальнити історичні факти і події, вста­новити у них сутнісні спільні ознаки. Наукові поняття створюють і використовують для узагальнення спільних та відмінних ознак, притаманних історичним фактам і подіям певної господар­ської системи(поєднання двох попередніх). Закон розумі­ють сутнісний, постійний, часто повторюваний причинно-наслідковий зв’ язок між різними групами фактів та подій, відображених відповідними поняттями. Розрізняють два типи зв’язків, що відображаються економічними закона­ми: причинно-наслідковий та вірогідності. Теорія — це структурована (за допомогою наукових категорій, понять, зако­нів) система достовірних теоретичних та емпіричних знань, яка дає цілісне пояснення всього різноманіття фактів та подій господарського життя певної економічної системи. Історико-генетичний метод- розвиток у часі зв’язку між досліджуваними історичними фактами та подіями, з одного боку, та всього того, що їм переду­вало і впливало на них, — з іншого, є головним моментом історичного аналізу. Метод моделювання дає змогу відобразити функці­онування та розвиток господарської системи чи підсистем, що входять до неї, урахувати дію різнорівневих та різноспрямованих чинників впливу на її стан і розвиток, показати місце і значення прямих та зворотних зв’язків між рівнями господарської системи тощо. Метод ідеальних типів передбачає створення абстрактної моделі, в якій суб’єктивно формується ідеальний зразок певного елемента господарської си­стеми, що містить окремі, найбільш важливі, на думку дослідника, аспекти.

-Методи аналізу наукового рівня економічних знань,які дають змогу оцінити рівень їх наукової довершеності.