Дайте характеристику господарській сфері суспільства Месопотамської цивілізації. Окресліть закони Хаммурапі про явища і процеси господарського життя.

Месопотамія це грецька назва Межиріччя — території між річками Титром та Євфратом

Територія Месопотамії поділялася на дві географічні зони — Північну (Верхню) й Південну (Нижню). Південна, яку називали Вавшюнією, була більш розвинена і урбанізована. Саме тугу ІУ-Щ тис. до н.е. завдяки злиттю сільських общин почади виникати перші міста. На початку Ш тисячоліття до н.е. в Месопотамії вже існувало декілька десятків міст-держав, найбільш сильними з яких були Шумер, Ур, У рук, Киш, Лагаш. По черзі вони ставали гегемонами території, ведучи за це право кровопролитні війни. Надавичайно сильним мотиваторомоб'єднання міст-держав були спільні господарські інтереси, зокрема будівництво й експлуатація іригаційних систем,,

Основу економічного розвитку південної Месопотамії" становило іригаційне землеробство. Знаряддя обробітку землі були примітивними — заступ, глиняний серп, ціп, плуг, сівалка. Вирощували ячмінь, пшеницю, просо, горох, боби, гірчицю, лікарські рослини. З плодових дерев яблуні, гранатове дерево, а з другої половини Ш тис. до не. — виноград. Ллє справжнім "деревом життя" була фінікова пальма, з якої виробляли безліч видів продукті Для підвищення п врожайності застосовували штучне запилення. Основною технічною культурою був кунжут, з якого виготовляли олію.

Відома Месопотамія і своїми ремеслами — гончарством, теслярством, ткацтвом, чинбарством, пивоварінням. Саме тут в першій половині V тис. до н.е. з'явився перший на планеті гончарний круг. Тут уперше стали виробляти глиняну цеглу, яка стала основною будівельних матеріалів. Це дало поштовх до швидкого розвитку будівельної справи. Місцеві жителі споруджували греблі, канали, кам'яні та цегляні будівлі. Знаменитим до сьогодні вважається збудований тоді судноплавний та іригаційний канал довжиною 1600 км.

Надлишки сільськогосподарської продукції та нестача сировини для розвитку ремесел спонукали до розвитку зовнішньої торгівлі. Усередині країни побутувала торгівля у формі простого обміну без купців та загального торгового еквіваленту.

З утворенням Вавилону сталися значні економічні зміни:значно розвинулася іригаційна система,поширилися виноградарство,садівництво,тваринництво.Зростання с/г виробництва зумовило зростання ремесла і торгівлі.Але загалом економіка залишалася натуральною.Тут існувала державна,общинна та приватна власності на землю.Почали формуватися орендні відносини.Розвинутим був державний сектор.

Ассирія,що була на Півночі Месопотамії, була державою агресивною,грабувала і воювала,що призвело дот розвитку торгівлі.Основну масу виробників становили дрібні й середні самостійні виробники,переважно селяни-общинники.Також розвивалося рабовласництво.Основою господарства,на відміну від півдня було садівництво і виноградництво,важливу роль відігравало тваринництво.Займалися ремеслом,зокрема виробництвом зброї,металургії,військового спорядження та ювелірною справою.

Нововавилонське царство.Виник на руїнах Вавилонської та Ассирійської держави.Тут сформувалася система автономії, самоврядування міст у формі громадсько-храмових общин – органіного союзу вільного населеня з місцевим храмом.Життєвий рівень населення був високий.Населення,що було без землі могло жити безбідно з найму чи оренди.Основними виробниками були селяни-общинники і ремісничий люд.Досить широко використовували найману працю.Раби могли звільнятися за викуп,їх праця не була основною.І хоча господарство залишалося натуральним,проте були певні досягнення:внаслідок побудови складної гідротехнічної системи.

Проте наіївїдомішті документом Месопотамії стая» "Закона Хамтурапі".Це перша в історії спроба управляти господарським життям на основі правових норм.

Основна мета законів — всебічне зміцнення економічної влади держави. Найбільш цікаві, з точки зору економічної думки» статті, присвячені питанням охорони власності вавілонських громадян, питанням оренди, найму, лихварства. Розвиток товарно-грошових відносин допускається у такій мірі, щоб це не викликало масового зубожіння вільних громадян. Закони Хаммураш захищають приватну власність, особливо власність царя, храму, державних службовців та воднів. Замах на неї карається смертю або, у кращому випадку, оберненням винуватця у рабство. Ось деякі установки кодексу Хаммураш:Той, хто зазіхнув на чужу власність, зокрема й на раба, віддається у рабство або карається на смерть;

■ за несвоєчасну сплату боргів ні царські воїни, ні інші мешканці Держави більше не позбавляються своїх земельних наділів;

■ строк боргового рабства для будь-кого не повинен перевищувати трьох років, а сам борг скасовується після відбування строку покарання;межа процента грошової суми не може перевищувати 20%, а натуральної — 33% від ЇЇ первісної суми.

Правління Хаммураш характеризувалося інтенсивним розвитком приватної власності на землю. У законах є низка статей, які регулюють оренду землю. Як правило, розмір орендної плати поля дорівнював третині врожаю з цієї землі. Якщо оренда дорівнювала половині врожаю, землевласник зобов'язувався брати участь у витратах на обробку поля. Сади, які давали більший дохід, здавали в оренду й за дві третини врожаю. Оренда була короткостроковою (на рік чи два). На довший термін віддавалася в оренду неосвоєна земля. Якщо орендар не використовував землю, він сплачував оренду, виходячи з розміру врожаю сусідів. Таке законодавство сприяло розвиткові господарства Вавилонії.

Крім оренди землі, кодекс регулював також оренду майна: помешкань, кораблів, свійських тварин, возів, рабів. Закони встановлювали не тільки розмір орендної плати, а й відповідальність за псування речей чи знищення найнятого майна. Буди поширені угода особистого найму. Крім сільськогосподарських робітників, наймали лікарів, учителів, будівельників, ветеринарів, охоронців. Закони визначали розмір і порядок оплати праці цих осіб, а також відповідальність за результати праці (зокрема лікаря на випадок смерті хворого).

Досить детально кодекс Хаммураш регулював умови позики. Характерною рисою було прагнення захистити боржника і відвернути боргове рабство, максимальний строк якого обмежувався трьома роками. Розмір процента за позику також обмежувався.

Основний мотив "Законів Хаммураш" — зупинити розорення самостійній виробників, захистити їх приватну власність, обмежити свавілля лихварів, віарегудювати ціни та трудові відносини, узаконити оренду землі та найману працю. Закони підкреслювали необхідність здійснювати облік витрат і доходів, встановлюючи його правила (прообраз сучасного бухгалтерського обліку), та захисту прав споживачів.Закони царя Хаммураш становлять систему правових норм, спрямованих на регулювання соціально-економічних відносив у ВавнлоніXVIII ст. до н.е.