Перспективи розвитку ПТО

 

Час, в який ми живемо, – це період становлення і розвитку інформаційного співтовариства, розробки і впровадження новітніх технологій, глобальних трансформацій в соціальній сфері. Усі ці чинники визначають потребу оновлення системи профтехосвіти відповідно до вимог інформаційно-технологічного суспільства з урахуванням динамічних змін на ринку праці. Є ціла низка серйозних завдань, які необхідно вирішувати. Потребують уваги проблеми соціального захисту викладачів, майстрів виробничого навчання. Перед науково-педагогічними кадрами стоять завдання підготовки сучасного науково-методичного забезпечення навчального процесу, відпрацювання нових форм і методів навчально-виховної роботи, більш сміливого і активного впровадження інноваційних технологій викладання з метою підготовки висококваліфікованого виробничого персоналу.

Діяльність освітніх установ має бути прив’язана до головної мети – підготовці конкурентноспроможної особистості, що має попит на ринку праці. При цьому не треба забувати про моральний, морально-етичний вплив освіти, тому що вона сприяє не тільки формуванню гуманних, високоморальних особистостей, але і як наслідок – успішному розв’язанню економічних і соціальних проблем в суспільстві. Адже сучасна економіка, екологічні проблеми, з якими зіткнувся весь світ, передбачають взаємну відповідальність громадян один перед одним, чесність перед собою і іншими людьми, відданість суспільно значущим цілям, вірність обов’язку, націленість на співпрацю. Отже, одним із ключових питань для системи сучасної профтехосвіти має стати питання підготовки зрілої особистості, яка володіє не тільки високою професійною, але і гуманітарною культурою. Швидкість змін – економічних, соціально-політичних вимагає такої організації навчального процесу, яка розвивала б у учнів потребу в постійному поповненні знань, формувала уміння вчитися самостійно. Прагнення до вдосконалення самого себе, до роботи над собою – це необхідна умова успішної професійної кар’єри у ХХІ столітті

Розвиток професійно-технічної освіти Національною доктриною визначено, як пріоритетний напрям державної політики у сфері освіти.

Фундаментальні положення, які в минулому визначали розвиток профтехосвіти, у ХХІ столітті зазнають суттєвих змін. Протягом всього періоду функціонування профтехосвіти часто абсолютизувалася її єдина мета – забезпечення галузей народного господарства кваліфікованими робітничими кадрами.

Сьогодні мета цієї системи суттєво розширюється і передбачає створення умов для професійної самореалізації особистості, задоволення її потреб у професійних освітніх послугах впродовж всього життя. Зрозуміло, що реалізація такого підходу сприятиме забезпеченню потреб економіки у висококваліфікованих робітничих кадрах.

Виходячи з цього профтехосвіта розглядається не тільки як компонент соціальної сфери, а як галузь, глибоко інтегрована в економіку. Відтворення кваліфікованих трудових ресурсів країни залежить від її ефективного функціонування.

Саме тому, профтехосвіта у найближчій перспективі має вирішувати наступні питання.

Необхідно запроваджувати нові підходи у формуванні державного замовлення на підготовку робітничих кадрів. Його обсяги, напрями підготовки за професійним спрямуванням повинні відповідати державним і регіональним потребам економіки.

Потребує подальшого удосконалення мережа професійно-технічних навчальних закладів.

За останні роки відбувся перехід від однотипності до багатотипності навчальних закладів, а також до реальної ступеневості у професійному навчанні.

Професійний ліцей – це професійно-технічний навчальний заклад нового типу, діяльність якого насамперед спрямовується на підготовку розвинутої особистості, професійно підготовленої до ефективної праці в умовах ринкової економіки.

У вищих професійних училищах і центрах професійно-технічної освіти учні можуть здобувати сучасну робітничу професію і отримати освітню кваліфікацію молодшого спеціаліста.

Сьогодні професійно-технічні навчальні заклади входять до структури навчально-наукових комплексів з вищими навчальними закладами. Запровадження в них наскрізних навчальних програм дає змогу значно скоротити термін підготовки фахівців з вищою освітою, а відтак отримати значний економічний ефект та більш раціонально використовувати бюджетні кошти передбачені на функціонування та розвиток освіти.

Значного прискорення потребує оновлення змісту професійно-технічної освіти.

Науково-педагогічним кадрам, які працюють у системі профтехосвіти, необхідно серйозно замислитись над фундаменталізацією знань, тому що процес застаріння науково-технічної інформації в останні роки надто прискорився.

Більш тісними стають взаємозв’язки профтехосвіти із загальноосвітньою і вищою школами. Проте структуру навчальних планів і програм надання середньої освіти і підготовки молодших спеціалістів у професійно-технічних навчальних закладах необхідно більш повно привести у відповідність до державних стандартів середньої і вищої освіти.

Вирішальну роль у сталому розвитку професійно-технічної освіти відіграє її педагогічний персонал.

Так, зміни в структурі робітничих кадрів, в умовах і характері їх праці змінюють вимоги до змісту і якості їх підготовки в системі ПТО. Це, в свою чергу, вимагає удосконалення профілів педагогічних спеціальностей і приведення їх у відповідність з переліком нових робітничих професій, які існують в Україні.

Згідно з цим, сьогодні виникла необхідність знов звернутися до аналізу галузі інженерно-педагогічної освіти, переглянути її функції, визначити перелік необхідних для України профілів підготовки, налагодити систему розподілу випускників у відповідності з визначеним професійним призначенням та умовами їх використання в професійній освіті. Тобто є необхідність перегляду та удосконалення концепції розвитку інженерно-педагогічної освіти.

Кадрові питання повинні вирішуватися шляхом відбору кращих учнів професійно-технічних навчальних закладів і направленням їх на навчання в педагогічні та інші вищі навчальні заклади, їх спеціалізовані факультети.

Формування у нашій державі ринку праці зумовило ще одну функцію профтехосвіти – це забезпечення доступу до якісної професійної освіти впродовж життя. Потреба в організації системи неперервної освіти зумовлена, з одного боку, кризою традиційної освітньої системи, так званої системи “кінцевої освіти”, коли отримані знання зберігали цінність для людини і суспільства до кінця життя, а з іншого боку, підвищенням вимог до працівників технічної сфери.

Сучасне виробництво потребує висококваліфікованих і високопродуктивних фахівців, здатних адаптуватися до швидких суспільних та економічних змін. Профтехосвіта більш активно повинна займатись професійним навчанням дорослих, у тому числі незайнятого населення. Настала потреба організації професійного навчання в системі покарань та розширення професійного навчання дітей і дорослих з особливими потребами.

Поряд з професійною підготовкою майбутніх фахівців система профтехосвіти виконує важливу соціальну функцію. У професійно-технічних навчальних закладах зростає кількість дітей-сиріт, напівсиріт та дітей з малозабезпечених сімей, а також таких, які потребують особливої уваги. Професійне навчання таких підлітків сприяє їх майбутній зайнятості, соціалізації. І виконання цієї функції вимагає відповідної законодавчої та конкретної адресної підтримки.

Одним із шляхів підвищення якості професійно-технічної освіти в Україні є запозичення і впровадження досвіду інших країн.

Європейській Фонд Освіти (ЄФО) є ініціатором залучення західних країн-донорів до міжнародного проекту “Реформування професійно-технічної освіти в Україні”. Зазначений проект розпочався у вересні 2000 року і впроваджується у трьох секторах економіки: у сільському господарстві, транспортному секторі та у сфері послуг.

Актуальним є започаткований ЄФО, Україною та Російською Федерацією у лютому 2001 року спільний українсько-російський пілотний проект “Підприємництво в освіті і навчання”. Метою і завданням цього проекту є розвиток підприємництва у професійній освіті з метою підтримки зайнятості і формування в учнів особистісних якостей та типу поведінки, адекватної ринковим умовам.

Міністерство освіти і науки є також учасником Міжнародного проекту “Впровадження гнучких програм навчання безробітних”. Головною установою цього проекту є Мінпраці і соціальної політики. Мета проекту – розробка і впровадження модульних програм навчання безробітних.

Вирішення проблеми якості професійно-технічної освіти неможливе без використання сучасних інформаційних технологій навчання.

У серпні 2003 року Урядом затверджена Державна програма інформатизації та комп’ютеризації професійно-технічних навчальних закладів.

Вирішення питань інформатизації, стандартизації професійно-технічної освіти, впровадження новітніх технологій організації навчально-виробничого процесу з урахуванням міжнародного досвіду, підготовки педагогічного персоналу сучасного рівня – це ті основні чинники, які створять передумови для поступової інтеграції цієї ланки освіти в Європейський освітній простір і що не менш важливо – зростання її іміджу в суспільстві.

 

 

Контрольні запитання та завдання

 

· Дайте характеристику кожного з періодів розвитку професійно-технічної освіти в Україні.

· Розкрийте перспективи розвитку системи ПТО в Україні.

· В чому полягає основна мета діяльності навчальних закладів в системі ПТО?

· Чим обумовлено оновлення змісту професійно-технічної освіти?

· Якою, на Вашу думку, повинна бути система підготовки майбутніх фахівців?