Формування мотивів в процесі навчання

 

Основним резервом формування усіх видів навчально-пізнавальних мотивів є активізація навчальної діяльності учнів. Вона може здійснюватися в різних формах навчальної роботи учнів. Вкажемо на деякі з них.

Навчальна діяльність під керівництвам педагога, коли усі компоненти навчальної діяльності (навчальна задача, навчальні дії, дії самоконтролю і самооцінки) виконуються й усвідомлюються за допомогою педагога. Цьому сприяють численні вправи і питання на аналіз і перетворення навчальної діяльності, що може використовувати педагог у ході уроку. Наприклад, педагог може дати наступні завдання:

“Скажи, що у твоїй роботі буде результатом, яким способом ти його зможеш досягти, чи є інші способи досягнення цього ж результату? Співвіднеси ці способи між собою.

Визнач задачу своєї навчальної роботи, вибери спосіб дії, що відповідає цій задачі, зміни задачу і подивися, як зміниться спосіб.

Визнач етапи своєї навчальної роботи: постановку задачі, вибір способів дії, виконання дій самоконтролю і самооцінки. Виконай сам послідовно ці етапи на матеріалі конкретної роботи, запиши графічно у вигляді схем послідовність етапів своєї роботи.

Сплануй свою навчальну роботу. Визнач, що є більш далекою задачею, що більш близькою, які дії треба для рішення цих задач виконати. Назви першу, другу, третю дію. Визнач, скільки часу буде потрібно для кожного етапу роботи, який етап для тебе суб'єктивно сутужніший, який легший, які дії в тебе краще відпрацьовані, які гірше».

Поступово педагог передає усі компоненти навчальної діяльності для самостійного виконання учнями, яке повинне починатися із самоконтролю і самооцінки. Це приводить до наступної форми навчальної діяльності.

Самостійна навчальна діяльність здійснюється тоді, коли один чи декілька її компонентів виконуються учнем без допомоги педагога. Самостійна навчальна робота - це робота, виконувана без особистої участі педагога, але за його завданням, у спеціально призначений для цього час. Становленню самостійної навчальної роботи учнів сприяють наступні питання і завдання педагогів, що забезпечують перехід учнів від одного компонента навчальної діяльності до іншого.

Наприклад: “Ми визначили зараз задачу уроку. Хто скаже, що повинно стати наступним кроком, що треба робити слідом за постановкою задачі?

Ми відзначили кілька способів виконання своєї роботи. Що будемо робити далі?

Ми порівняли ці способи, співвіднесли їх з умовою, з передбачуваним результатом. Як діяти далі?” і т.д.

Самоосвітня діяльність учнів - це пізнавальна діяльність, якою учень керує сам, здійснює її у відповідності зі своїми задачами, мотивами і цілями. Самоосвітня діяльність має різні рівні: вона може «супроводжувати» навчання, може бути присутньою у вигляді окремих епізодичних форм самоосвіти і, нарешті, може перетворитися в особливу розгорнуту діяльність учня по самоосвіті і самовихованню. Ця діяльність відбувається під керівництвом педагога.

Керівництво педагогом самостійної навчальної роботи учнів може здійснюватися на уроці, у гуртковій і факультативній роботі, на зборах, присвячених темі “Навчаємося учитися”.

Перелічимо прийоми самостійної роботи учнів, формування яких бажано для розвитку позитивної мотивації навчання:

прийоми значеннєвої переробки тексту, укрупнення навчального матеріалу, виділення в ньому вихідних ідей, принципів, усвідомлення узагальнених способів рішення задач, самостійна побудова учнями системи задач визначеного типу;

прийоми культури читання (наприклад, так названого «динамічного читання» великими синтагмами) і культури слухання;

прийоми короткого і найбільш раціонального запису (виписка, план, теза, конспект, анотація, реферат, рецензія);

загальні прийоми запам'ятовування (структурування навчального матеріалу, використання особливих прийомів мнемотехніки з опорою на зорову і слухову пам'ять);

прийоми зосередження уваги, що спираються на використання учнями різних видів самоконтролю, поетапну перевірку своєї роботи, виділення № одиниць» перевірки, порядку перевірки і т.д.;

загальні прийоми пошуку додаткової інформації (робота з бібліографічними довідниками, каталогами, словниками, енциклопедіями) і її збереження в домашній бібліотеці;

прийоми підготовки до іспитів, заліків, семінарів, лабораторних робіт;

прийоми раціональної організації часу, обліку витрат часу, розумного чергування праці і відпочинку, важких і легких, усних і письмових завдань, загальні правила гігієни праці (режим, прогулянки, порядок на робочому місці, його освітлення).

Усі ці форми роботи сприяють становленню пізнавальних мотивів - навчально-пізнавального і самоосвіти, постановка мети (у зв'язку з виконанням окремих навчальних дій і їх самоконтролем), супроводжується позитивними емоціями. У цілому, усі сторони процесу навчання - система понять навчального курсу, методи навчання і їх сполучення, структура уроку, діяльність самих учнів - робить великий мотивуючий вплив, розвиває усі види пізнавальної активності учнів.

До методів стимулювання і мотивації треба віднести також метод інтенсифікованої атаки. Сутність цього методу складається в колективній творчій роботі по розв’язанню якої-небудь складної проблеми. Учасники усі разом думають над визначеною проблемою, доповнюють один одного, підхоплюють і розвивають одні ідеї, спростовують інші в пошуках істини. Цей метод дозволяє виявляти творчі здібності учнів, розвивати творче мислення. Цьому сприяє емоційний підйом учасників обговорення - незмінний супутник творчості. Метод інтенсифікованої атаки відрізняється новизною проблеми і відсутністю готових рішень, більшою самостійністю і творчою активністю його учасників, обов'язково комплексним підходом до рішення проблеми.

У творчому пошуку, реалізованому за допомогою методу інтенсифікованої атаки, ефективними виявляються прийоми переносу.

Здібність перенести відомі знання, уміння, способи діяльності в іншу ситуацію - яскрава ознака творчого мислення. Наприклад: педагог пропонує учням представити яку-небудь ситуацію, відшукати різні варіанти її рішення. “За прогнозами, до 2010 року значно збільшиться кількість промислових відходів. Як можна позбутися цього, одночасно пустивши в справу усі відходи?”. В описаних нами прикладах сполучаються методи інтенсифікованої атаки і синектики (незнайоме зробити знайомим, а звичне - потрібним).

Використовуючи метод інтенсифікованої атаки, необхідно пам'ятати такі правила:

критика виключається, можна висловлювати будь-яку думку, навіть фантастичну;

чим більше висловлюється ідей, тим краще;

висловлення ідеї можна як завгодно комбінувати, видозмінювати, поліпшувати;

необхідна вільна, доброзичлива обстановка під час обговорення проблеми;

потрібна творча готовність учасників обговорення до роботи даним методом.

“Залучення” тих чи інших прийомів при використанні цього методу, як і у всіх випадках реалізації інших методів роботи, істотно залежить від визначених умов: складності розв'язуваної проблеми, запрограмованого педагогом рівня творчості, на якому повинні вести пошук учні, від їх реальних можливостей, майстерності керівника.

Одним з перевірених способів мотивації навчання у формуванні пізнавальних інтересів учнів є ділова гра.

Граючи, учень здобуває нові знання, удосконалює уміння і навички. А головне - ігри завжди викликають жвавий інтерес, активність у всіх учнів. У грі не буває байдужих. Вона, як ніякий інший метод, відповідає віковим особливостям учнів і значною мірою сприяє формуванню повноцінної мотивації навчання.

Ділові ігри можна застосовувати на всіх ступінях навчання.

Кожна гра допомагає вирішити визначені дидактичні задачі: дати знання, сформувати уміння, розвити функції мозку (увагу, пам'ять, мислення, мову), виховати риси особистості (кмітливість, спритність, колективізм і т.д.).