Учнів ПТНЗ

Мотивація минулого. Минуле багато в чому визначає причини наших вчинків. Минуле намагається зафіксувати себе в сьогоднішньому дні. У роботі з підлітками велике значення грає уміння викликати учня на відвертість, довідатися якнайбільше про його минуле. Що залишилося гарного чи поганого в нього в пам'яті з його дитинства? Чим він захоплюється? До кого відчуває почуття поваги і за що? Важливо одержати таку ж інформацію від його близьких, друзів, а потім зіставити обидва ряди спогадів. Критеріями в становленні важливості минулих подій є оцінка тимчасових інтервалів тривалості цих подій. Тривалість важливих радісних подій перебільшується, а негативних применшується.

Педагогу варто загострити увагу на “забутих”, значимих подіях, що залишилися в пам'яті близьких людей, і пішли з пам'яті учня. У більшості випадків саме такі, що пішли (випали) з пам'яті, події є причиною несподіваних чи непояснених вчинків учнів. Закони, норми, традиції, звичаї, звички засвоєні учнями в родині, на вулиці, є головною причиною мотивації.

У мотивації особистості людини величезну роль грають час, події минулого, плани на майбутнє, актуальність діяльності.

Для підвищення мотивації минулого необхідно:

поговорити про минуле родини з учнем і його батьками. Запропонувати скласти своє генеалогічне дерево (родовід), описати портрети своїх предків;

запропонувати написати твір про своє дитинство, поговорити про минуле учня;

запропонувати провести цикл екскурсій, зустрічей і походів батьків і підлітків до місць історичних подій і пам'ятників, екскурсію по рідному краю, місту і селу.

Мотивація сьогодення. Якщо сьогоднішній день - бажаний час, то час “летить”, “біжить”, “не помічається”, “миготить, як мить”. Якщо ж сьогодення обтяжує, то виникає відчуття, що час тягнеться дуже повільно, не кінчається. Якщо поцікавитися в учнів, який урок, на їхню думку, самий довгий, а який закінчується дуже швидко, то в результаті уточнюється коло цікавих і нецікавих уроків.

Для стимулювання мотивації сьогодення необхідно:

виявити особистий інтерес педагога до сьогоднішнього дня;

виявляти особисту цікавість до кожного учня, до його самопочуття, до результативності і продуктивності його роботи;

проводити спільний аналіз підсумків наприкінці кожного робочого дня за схемою:

Що зроблено (заохочення тих, хто відзначився)?

Що не зроблено (загострити увагу на тих, хто “підвів”)?

Як зробити так, щоб у майбутньому було краще?

Що зробити краще як педагогу, так і вихованцю?

Мотивація майбутнього. Мотивації є ведучими стимулами людини, що кличуть його в майбутнє. Мрія - це одна з віддалених цілей, що наближає людину до прийдешнього. Наближення до бажаної мети в часі відстороняється, а неприємна подія навпаки. Час наближення до нього летить дуже швидко. Така оцінка часу учнями можлива при уточненні спонукальної сили різних мотивів прийдешнього. Надія на краще - останнє, що вмирає з людиною.

Для стимулювання мотивації майбутнього в учнів необхідно:

прилучати учнів до систематичного планування власної роботи. Необхідно навчити їх скласти план на урок, на день. на тиждень, на чверть. Ще краще прилучати учнів не тільки до поточного, але і до перспективного планування;

здійснювати не тільки календарне планування, але і намагатися в майбутньому ніколи не підводити своїх товаришів;

давати учням можливість пофантазувати, помріяти про майбутнє.

Мотивація радості. Для формування підростаючої особистості необхідно вірити в здатності учнів.

Педагогів, яким притаманний педагогічний оптимізм, тобто переконаність у величезних можливостях формування підростаючої особистості, відрізняють наступні позитивні якості:

вони використовують передовий педагогічний досвід;

творчо застосовують досягнення психолого-педагогічної науки;

шукають нові способи впливу на особистість;

удосконалюють методику навчання і виховання.

Віра педагога в неіснуючі здібності, приводить до їхнього реального формування (любов оживляє статую).

Для стимулювання мотивації радості необхідно:

зняти покарання, незадовільну оцінку і навіть критику в ході навчання;

схвалювати за найменший успіх, за найменшу перемогу в змаганні із самим собою і з іншими, за допомогу іншим після перемоги над ними, щоб радість перемоги була моральною;

вчасно заохочувати і документально оформляти участь і успіхи учнів у всіх видах діяльності (грамоти, подарунки, премії, нагороди). Особливо важлива публічна гласність і своєчасність (щоб усі знали, кому, за що і скільки).

Трудова мотивація. Правильне виховання робить зайвим заклик про перетворення праці в першу життєву потребу. Відхід від матеріального перетворення світу, панування словесного методу в навчанні і вихованні, відбивають тягу в дітей до праці. Надалі, у більш пізньому віці, цей процес відлучення від праці може стати необоротним

На розвиток трудової мотивації впливають наступні фактори:

буває досить для безкорисливої праці учня, забезпечити його предметом праці (папером), засобами праці (ручкою), поставити мету (накреслити), показати способи її досягнення;

трудова мотивація підсилюється, якщо продукт праці необхідний самому виготовлювачу (пошити плаття для себе), а ще краще, якщо він потрібний іншим людям (зв'язати кофту в подарунок);

бажання працювати ще більш зростає, якщо застосовувати такий стимулюючий засіб як винагорода за працю. Найкраще сполучити моральні стимули (похвала, подяка) і матеріальні (подарунки, премії);

могутній стимул формування трудової мотивації - це система профорієнтації:

продуктивна праця, пропаганда професії в підліткових колективах;

професійні консультації, що включають експрес формуючу діагностику здібностей, профвідбір і професійну кваліфікацію учнів ПТНЗ.

Мотивація роботи над собою. Найкращий спосіб самодіяльної мотивації - довіра і відповідальність. Найважливішим мотивом самодіяльності вихованця є його оцінка, взаємна оцінка і самооцінка

Для спонукання роботи над собою необхідно:

знати соціально-ціннісні мотиви, інтереси вихованців і спиратися на них у спільній діяльності;

забезпечувати індивідуальний успіх у колективній роботі, давати відповідальні доручення;

оцінюючи вчинок учня, не забувати про самого учня. Намагатися поряд з бальною оцінкою давати і якісну оцінку, включаючи й оцінку властивостей характеру, темпераменту, волі. Найбільш дієвою мотивація самодіяльності (самосвідомості, самоконтролю, самовдосконалення) стає при сукупності таких оцінок. Педагог повинен дозволити оцінку власної особистості з боку вихованців і з вдячністю її приймати, якою б вона не була. В іншому випадку повної довіри і відкритості у стосунках з учнями може не наступити.

Мотивація навчання. Специфіка мотивації навчання складається в новизні. Задача педагога в процесі навчання - сформувати в учнів потребу пізнання, що забезпечує не тільки їх особисту включеність, але й проблемну включеність у ситуацію навчання. Краще утримуються в пам'яті недовирішені задачі.

Один із принципів, що забезпечує новизну в освоєнні якого-небудь предмета - це озадачування незвичайними питаннями. Існує прийом: показати незвичайне в звичному.

Могутнім стимулом пізнавальної потреби служить “зіткнення протилежних суджень”, наприклад, думок двох різних вчених по тому самому питанню.

Великий резерв новизни ховається за повноцінним освоєнням діяльності у всій повноті її структурних елементів.

Для стимулювання мотивації навчання необхідно:

зацікавити учня в освоєнні нових дій та понять через погодження їх з наявною в учня трудовою мотивацією і мотивацією спілкування;

забезпечити проблемну включеність учня через стимулювання потреб в орієнтуванні та новизні;

підтримувати новизну не тільки за рахунок тієї чи іншої виконавської діяльності, але також і контролю, корекції й оцінки.

Мотивація відтворення. Відтворення матеріалу учнями необхідно для закріплення нового знання, перетворення засвоєного уміння в навичку, і в той же час для реалізації цієї навички в праці, спілкуванні, самодіяльності. При повторенні з метою закріплення, механічність, і одноманітність - це ті фактори, що знижують мотивацію відтворення.

Щоб виключити їх вплив при вивченні великого тексту необхідно:

прочитати весь текст - перше знайомство;

виділити цитати, що сподобалися - перше повторення;

скласти тези основного змісту своїми словами — друге повторення;

скласти план (зміст) основних частин тексту - трете повторення;

продумати точну і лаконічну назву (заголовок) уривка тексту - четверте повторення.

У сумі - п'ять пророблень без механічного копіювання.

На рівні відтворення необхідно також враховувати соціально-значимі і навіть соціально-нейтральні звички для мотивації діяльності. Мотивувати відтворення можна зовнішньою стосовно учня стимуляцією - матеріальною винагородою, подякою, повагою людей.

Частина зовнішньої мотивації відтворення переходить у внутрішню, але не завжди усвідомлюється. Звична справа, звичне коло спілкування часто оцінюються по достоїнству лише після їхньої втрати.

Для стимулювання мотивації відтворення необхідно:

повторювати без повторення, тобто варіювати умови, зміст, засоби, способи і результати повторення;

виховувати звички, що як би самомотивують особистість на рівні установки. Тут найбільш діючим засобом є приклад педагога;

підключати зовнішню мотивацію (трудову діяльність, спілкування, самодіяльність), що забезпечується матеріальними, моральними і моральними винагородами за відтворення.

Мотивація творчістю. Творчість, як вищий рівень породження нового в діяльності, містить у собі мотивацію навчання і мотивацію відтворення. Якщо учень зіштовхується з неможливістю реалізації своєї діяльності, це виявляється в проблемній ситуації. Для забезпечення творчої мотивації учнів у ході навчання, необхідно «підкидати» такі проблемні ситуації, вихід з яких не відомий ні учню, ні педагогу. Можливі два види творчості - індивідуальне і колективне.

Індивідуальна творчість складається з етапів:

приведення проблемної ситуації до формулювання проблеми і задачі;

спроба рішення проблеми (проби і помилки);

інкубаційний період, чи період «дозрівання» рішення, часто неусвідомлюваного (таблиця Д.І.Менделєєву привиділася уві сні);

“осяяння” чи “інсайт”. Цей момент відкриття виділяють в особливий етап;

етап логічного пророблення, логічного обґрунтування умов рішення, засобів рішення, способів рішення й отриманого результату.

Цим завершується творчий акт, тому дуже важливо в навчальному процесі задавати довгострокові творчі завдання.

Колективна творчість складається з етапів: постановка проблеми; літературний пошук; висування гіпотези; розробка методики дослідження; проведення експерименту; кількісного і якісного аналізу результатів експерименту; упровадження результатів у практику.

Колективна творчість необхідна, коли потрібно найкраще творче рішення.

Найбільш відомим методом, що стимулює творчу діяльність, є “метод мозкового штурму”. ВІн включає кілька етапів.

Перший етап - збір індивідуальних рішень, коли кожен учасник пропонує в письмовому виді, у записі свій варіант рішення.

Другий етап - обґрунтування запропонованих рішень їхніми авторами.

Третій етап - колективна дискусія, у ході якої допускаються будь-які висловлення всіх учасників.

Четвертий етап — визначення найкращого рішення при аналізі і порівнянні всіх індивідуальних рішень з колективним. Тут найкращим може виявитися або одне з них, або нове колективне рішення більш високого рівня творчості.

Для стимулювання мотивації творчості необхідно:

включити учня в проблемну ситуацію (головний стимул);

дати час для індивідуального рішення;

зняти критику і забезпечити можливість широкого переносу всіляких знань, умінь і навичок учнів.

У колективній творчості допомога педагога повинна бути дуже точно дозована.

Мотивація уваги. Найбільш інформативними дистанційними каналами сприйняття є зоровий і слуховий. Нюх відіграє меншу роль. Основні життєві функції сприйняття полягають у тім, що з його допомогою можлива оперативна переробка інформації. Сприйняття дає всю картинку ситуації. Система органів почуттів забезпечує цілісне бачення світу.

У полі сприйняття не всі предмети рівнозначні для людини. Можна говорити про три поля:

1) якнайбільше - поле сприйняття;

2) внутрішнє - поле уваги;

3) центральне - поле свідомості.

Для залучення уваги і забезпечення сприйняття необхідно:

змінювати і надавати руху ілюстративному матеріалу на уроці (кращий стимул для сприйняття);

використовувати контраст фігури на тілі, що привертає увагу учнів до фігури;

відтворити предметну дійсність (у звуці, зображенні, у виді креслення, схеми), що сприяє формуванню такої якості учнів, як спостережливість. Співставлення зробленої копії з оригіналом розвиває уважність учнів.

Мотивація мови і мислення. Мова - це друга сигнальна система про сприйманий світ

Для стимулювання мотивації мови і мислення треба:

підвести учнів до ситуації усного спілкування (діалогічного, групового, монологічного) чи переписування (особистої, сімейної, ділової);

підійти з учнями до необхідності зафіксувати реальні події, реальних людей, їх діяння й твори, а також свої почуття в тексті, з метою збереження інформації (газета, альманах, хроніка, щоденник).

стимулювати мислення рішенням задач з поступовим виключенням реальних предметів, їх зображень і словесних позначень. Наприклад, гра в шахи:

пересуваючи реальні фігури;

не пересуваючи, а тільки спостерігаючи за позицією;

не бачачи позиції, що задається усним текстом, тобто наосліп, - у плані “чистої думки”.

Мотивація успіху - носить позитивний характер. Дії учня спрямовані на досягнення конструктивних, позитивних результатів. Особиста активність залежить від потреби в досягненні успіху. Особистості цього типу ініціативні. Перешкоди намагаються переборювати. Продуктивність діяльності і ступінь її активності мало залежать від зовнішнього контролю. Вони наполегливі в досягненні мети, схильні планувати своє майбутнє на тривалий час.

Мотивація остраху невдач - носить негативний фактор. Людина прагне уникнути осудження, покарання. Чекання неприємних наслідків визначає його діяльність. Ще нічого не зробивши, учень боїться можливого провалу. Він думає про те, як його уникнути, а не про те, як домогтися успіху. Такі учні малоініціативні, уникають відповідальних завдань, шукають причини відмовлення від них. Ставлять перед собою невиправдано занижені цілі; погано оцінюють свої можливості. Можуть вибирати легкі завдання, не потребуючі особливих трудових витрат.

Таким чином, якщо педагог хоче, щоб бажання учнів учитися під його керівництвом зросло, він повинен враховувати структуру їх мотивації і створювати такі умови життя в ПТНЗ і на уроці, що могли б задовольнити провідні мотиви, а також передбачити динаміку мотивації при переході з одного курсу навчання на іншій. Тільки добре довідавшись про ієрархію мотивів даного учня і з огляду на його здатності, можна раціонально використовувати ті стимули для використання мотивацій, що були розглянуті.