Закони і закономірності навчального процесу

 

Як відомо, процес навчання - це цілеспрямований, соціально обумовлений і педагогічно організований процес розвитку особистості учнів, що відбувається на основі оволодіння систематизованими науковими знаннями і способами діяльності, які віддзеркалюють склад духовної і матеріальної культури людства.

Закони навчання – це необхідні, суттєві, сталі та постійно повторювані відносини між різноманітними фактами та явищами навчального процесу.

У педагогіці виділяються такі загальні закони навчання:

Соціальна обумовленість цілей, змісту, форм і методів навчання. Соціальний лад і суспільно-економічні відносини впливають на основні елементи домінуючих дидактичних систем.

Взаємозв'язок творчої самореалізації учня й освітнього середовища. Людина є творець по своїй природній і духовній сутності. Ступінь реалізації творчого потенціалу учня залежить від умов, засобів і технологій, забезпечення освітнього процесу. Вибір учнем цілей та змісту освіти, природодоцільні технології навчання, можливість індивідуального шляху освіти, темпу і форм навчання – ці умови підвищують творчу самореалізацію учня.

Взаємозв'язок навчання, виховання і розвитку. Будь-яка діяльність, яка спрямована на навчання, розвиває в учневі його особистісні якості, виховує його як члена суспільства. Навіть якщо викладач вважає себе “вузьким предметником” і не ставить явних виховних чи розвиваючих цілей, усе рівно він своєю діяльністю впливає на формування відповідних якостей учнів. Ефективність цього взаємозв'язку визначається наявністю в освітньому процесі спеціальних цілей виховання і розвитку, а також критеріїв з діагностики та оцінки діяльності учнів.

Обумовленість результатів навчання характером освітньої діяльності учнів. Результат навчання виражається освітніми продуктами учня. Діяльність учня залежить від того, наскільки вона активна, особистісно-орієнтовна і продуктивна. На результати навчання найбільший вплив роблять застосовані технології, форми і методи навчального процесу.

Цілісність і єдність освітнього процесу. Даний закон установлює необхідність внутрішнього узгодження між собою всіх елементів навчання у співвідношенні з відповідними педагогічними і дидактичними компонентами освітньої системи. Наприклад, неможливо домогтися ефективних результатів навчання, якщо розглядати в якості його основи тільки зміст освіти у відриві від мети, технологій і засобів навчання.

Закономірності навчання. Закономірності навчання – це постійно повторювані зв'язки між складовими частинами навчального процесу. Існують зовнішні та внутрішні закономірності навчання. Зовнішні закономірності визначаються емпіричним шляхом як результат рефлексивного аналізу зв'язків між ходом навчання і суспільних процесів; внутрішні - між різними компонентами самого освітнього процесу.

Наприклад: продуктивність навчання залежить від суспільних і економічних стимулів – це зовнішня закономірність навчання; чим більше педагог враховує мету учня під час організації заняття, тим більше активною і продуктивною виявляється його навчальна діяльність (внутрішня закономірність).

Крім загальних закономірностей навчання, властивих будь-якому освітньому процесу, існують часткові закономірності, що відносяться до окремих сторін навчання, наприклад: методи викладання і навчання, засвоєння учнями матеріалу, виконання лабораторних робіт, проведення бесід, екскурсій, групових і індивідуальних форм занять, розв’язання задач.

Кожна дидактична система базується, як правило, на специфічній сукупності провідних закономірностей навчання, тому створити єдину систему з них не вдається.

Для впорядкування різних дидактичних закономірностей створюються їхні класифікації.

Розглянемо класифікацію закономірностей навчання, основою якої є дидактичні компоненти: мета, зміст, технології, форми і методи, засоби, система контролю й оцінки результатів навчання. Характерними об'єктами зв'язків у зазначених закономірностях є такі: учень у динаміці розвитку, його діяльність, індивідуальний шлях освіти, результати освіти, ефективність навчання.

Наведена класифікація є відкритою, тобто може заповнюватися новими закономірностями, що деталізують відповідні сфери навчання з погляду їх дидактичних компонентів.

Закономірності цілей навчання:

· ефективність освітнього процесу визначається гармонією і збалансованістю цілей різних рівнів: загальнолюдських, державних, суспільних, національно-регіональних, освітницьких, педагогічних, батьківських та ін.;

· рівень освітньої діяльності учнів зростає, якщо вони усвідомлено беруть участь у визначенні цілей навчання, виборі його технологічних елементів, у створенні особистісного компонента змісту освіти;

· мета кожного нового етапу навчання визначається рівнем досягнення цілей попереднього етапу й особистісних особливостей учнів, у динаміці їхнього розвитку.

Закономірності змісту навчання:

· ефективність навчання визначається способами структурування змісту освіти: наявністю концентризму, співвідношенням і взаємозумовленістю його частин, чергуванням інтеграційних елементів з детальним розглядом його складових, наявністю в цілісній системі компонентів індивідуального учнівського змісту освіти;

· включення в навчальний процес метапредметного змісту освіти виводить учня за межі навчального предмета і приводить до встановлення ним особистісно-значущих зв'язків з іншими розділами знань, що визначають цілісність змісту освіти;

· особистісне пізнання учнем фундаментальних освітніх об'єктів закономірно приводить до побудови ним особистісної системи знань, адекватної досліджуваній дійсності й освітнім стандартам;

· результати освіти учнів залежать не від обсягу вивченого матеріалу, а від змісту створюваної ними освітньої продукції.

Закономірності технологій, форм і методів навчання:

· ефективність навчання залежить від відповідності видів і способів організованої діяльності віковим і іншим індивідуальним особливостям учнів;

· первинність одержання учнем особистого освітнього продукту відносно аналогічних зовнішніх освітніх стандартів веде до підвищення навчальної мотивації і продуктивності освіти;

· збільшення в навчальному процесі частки відкритих завдань, що не мають однозначно визначених рішень і відповідей, збільшує інтенсивність і ефективність розвитку креативных якостей учнів;

· рівень освітньої продукції учнів визначається їх індивідуальними здібностями і ступенем засвоєння ними технологій освітньої діяльності.

Закономірності використання засобів навчання:

1. використання в якості засобів навчання реальних об'єктів пізнання (експонати, прилади, роздатковий матеріал, вивчення під час екскурсій реальних об'єктів і т.п.) забезпечує природодоцільний характер навчання, яке виявляється для учнів більш доступним і ефективним, чим пізнання, що починається з теоретичних абстракцій;

2. побудова підручників на діяльнісній основі, коли передбачені в них види діяльності, відповідають комплексу спеціально підібраних особистісних якостей учня, що посилює розвиваючий компонент навчання;

3. інтерактивний характер комп'ютерних програм, електронних гіпертекстових підручників на базі CD-Rom, а також телекомунікаційні засоби мережі Інтернет (чат, веб-форуми, телеконференції) у значній мірі підвищують продуктивність навчання в порівнянні з технічними засобами без організації зворотного зв'язку (відеофільми, діапозитиви і т.п.).

Закономірності системи контролю й оцінки результатів навчання:

1. динаміка творчих досягнень учнів випереджає динаміку підвищення рівня їхнього засвоєння базових освітніх стандартів;

2. творча результативність навчання в більшій мері впливає на розвиток особистісних якостей учнів, чим на рівень засвоєння ними освітніх стандартів;

3. зміни результатів освіти учня відбивають його внутрішні освітні зміни – розвиток креативних, когнітивних і діяльнісних особистісних якостей;

4. діагностика особистісних освітніх досягнень учня робить більш ефективний вплив на якість освіти, чим діагностика і контроль його освітніх результатів стосовно заданих стандартів.