Завдання дидактики в контексті національної освіти

 

Основними факторами, які впливають в наш час на всі сфери життєдіяльності людини і суспільства є глобалізація суспільного розвитку і перехід людства від індустріальних до науково-інформаційних технологій, які базуються на знаннях як субстанції виробництва і визначаються науковим потенціалом нації. Виходячи з цього, індивідуальний розвиток людини стає основним показником прогресу і головною передумовою розвитку суспільства. Тому найбільш пріоритетними сферами стають наука, яка генерує нові знання та освіта, яка забезпечує індивідуальний розвиток людини.

Все це викликає необхідність знайти раціональні методи творчого засвоєння людиною великого обсягу знань та забезпечити її високу функціональність в умовах швидкої зміни ідей, знань та технологій.

Зараз в Україні відбуваються зміни практично в усіх сферах суспільного життя. В зв’язку з цим необхідно переглянути норми освітньої діяльності. В першу чергу це стосується змісту освіти. Необхідно скорегувати також і спрямованість навчального процесу. Виникає потреба в виробленні в учня розуміння необхідності навчання та уміння навчатись впродовж усього життя.

Особливої уваги потребує затвердження особистісно-орієнтованої педагогічної системи, яка могла б реалізувати принцип людиноцентризму в навчально-виховному процесі. Необхідно, щоб випускники навчальних закладів були людьми самодостатніми і підготовленими до свідомої та ефективної життєдіяльності в усіх сферах життя. Суттєвим кроком в цьому напрямку є створення професійних ліцеїв, як одного із компонентів старшої загальноосвітньої школи. Оскільки динамізм об’єктивно зумовлює змінність як важливу рису способу життя людини в третьому тисячолітті, необхідно формувати особистість, здатну до сприйняття та створення змін, яка їх сприймає як природну норму. Таким чином, суспільство, як і окрема людина, можуть бути успішними тільки перебуваючи в постійних змінах, тобто в динамічному розвитку. З точки зору педагогіки це означає необхідність побудувати в Україні ефективну систему безперервної освіти впродовж всього життя.

Як відомо, становлення освіти залежить від способу буття, державного устрою та соціальних потреб суспільства. В залежності від реалій життя відбувається і розвиток педагогіки, в тому числі і її складової – дидактики.

В наш час дидактика як наука про основи освіти і навчання розробляє особистісно-орієнтовані моделі навчально-виховного процесу. Тобто можна стверджувати, що дидактика – це наука про розвиток особистості в процесі навчання.

Вагомий внесок у визначення предмета і завдань дидактики зробили педагоги минулого. Вони прагнули змінити людину, а разом з нею і суспільство, спираючись на принципи гуманізації, демократизації та природовідповідності.

Предмет сучасної дидактики залежить від мети освіти і навчання. Мета освіти вимагає відповідної конкретизації на кожному етапі розвитку суспільства. Мета освіти має дві складові – соціальну і особисту. Соціальною метою є формування в учнів інтелектуальних, моральних і професійних якостей та рис характеру, які необхідні для служіння суспільству. Особистою метою є розвиток таких якостей, які відповідають здібностям учня, його індивідуальності та інтересам. Задовольнити соціальні потреби держави і особистості покликані загальноукраїнські державні стандарти освіти незалежно від навчальних можливостей учнів.

В основі розвитку особистості лежать два діалектично пов’язаних процеси – рух і взаємодія. Ці дві форми руху (учіння і організоване навчання) обумовлені взаємодією особистості з батьками, ровесниками, педагогами та іншими працівниками соціальних груп.

Таким чином можна зробити висновок, що предметом сучасної дидактики є форми руху і соціального досвіду, який засвоюється людиною за різних способів взаємодії суб’єктів спільної діяльності, що опосередкована її змістом.

Як вказує В.І.Бондар, щоб визначити предмет дидактики, необхідно враховувати її функції, дані аналізу її об’єкта і пізнавальних засобів, якими вона користується. Зрозуміло, що ці умови весь час змінюються.

Зважаючи на суспільний розвиток, навчання перетворилося на окремий, специфічний вид суспільної діяльності – оволодіння соціальним досвідом. Таким чином дидактика поступово ставала теоретичною дисципліною. Від пізнання явищ до пізнання сутності – такий шлях перетворення дидактики з емпіричної в теоретичну науку. Завдяки підвищенню теоретичного рівня дидактика стала ефективніше впливати на практику, поступово відмовляючись від розв’язання навчальних практичних проблем. У центрі її уваги починають зосереджуватись питання сутності навчання, системи відношень, що виникають у процесі навчання: викладач – учень, учень – навчальний матеріал, учень – інші учні. Яке з цих відношень є головним для дидактики? Досить поширена серед дидактів думка, що головним є ставлення учня до навчального матеріалу, тобто пізнання, незалежно від того, хто або що є носієм нової інформації: педагог, учні, книга, інші засоби. Оскільки пізнавальна діяльність може здійснюватися без викладача, домінуючою для дидактики є взаємодія, що складається між педагогом і учнями, між викладанням і учінням. Це не означає, що дидактика недооцінює пізнавальну взаємодію учень – навчальний матеріал, історично первинну. На думку В.В.Краєвського, навчання організується для того, щоб ця взаємодія виникла. В реальному навчанні складається взаємодія трьох об’єктів – викладача, учнів і навчального матеріалу. І все ж головною є взаємодія викладача та учнів.

Важливим для визначення предмета дидактики є зміст освіти, який реалізується в процесі навчання. Дидактика визначає два аспекти навчання: як об’єкт наукового вивчення і як об’єкт конструювання. Метою вивчення є вдосконалення практики, а конструювання – розроблення теоретичних проблем, спрямованих на створення інноваційних дидактичних систем, здатних забезпечити розвиток і самореалізацію особистості, її життєтворчість.

Таким чином, головною тенденцією XXIстоліття є утвердження в педагогіці (складовою якої є і дидактика) гуманізму, партнерства, самореалізації і співробітництва.

 

Контрольні завдання і запитання

 

· Розкрийте поняття дидактики як науки.

· Поясніть сутність провідних дидактичних концепцій.

· Дайте характеристику основних категорій дидактики.

· Які основні тенденції розвитку сучасної дидактики?

· Як, на Ваш погляд, повинно відбуватись вдосконалення навчально-виховного процесу?