Ділові ігри
Ділова гра використовується для розв’язання комплексних задач, засвоєння нового, закріплення матеріалу, розвитку творчих здібностей, формування загальнонавчальних умінь, дає можливість учням зрозуміти і вивчити навчальний матеріал з різних позицій. У навчальному процесі застосовуються різні модифікації ділових ігор: імітаційні, операційні, рольові, діловий театр, психо- і соціодрама. Імітаційні ігри. На заняттях імітується діяльність якої-небудь організації чи підприємства, його підрозділів, наприклад, профспілкового комітету, ради наставників, відділу, цеху, ділянки і т.д. Імітуватися можуть події. Конкретна діяльність людей (ділова нарада, обговорення плану, проведення бесіди і т.д.) і обстановка, умови, в яких відбувається подія або здійснюється діяльність (кабінет начальника цеху, зал засідань і т.д.). Сценарій імітаційної гри, крім сюжету події, містить опис структури і призначення імітованих процесів і об'єктів. Операційні ігри. Вони допомагають відпрацьовувати виконання конкретних специфічних операцій, наприклад, розв’язання задач. В операційних іграх моделюється відповідний робітничий процес. Ігри цього типу проводяться в умовах, що імітують реальні. Виконання ролей. У цих іграх відпрацьовуються тактика поведінки, дій, виконання функцій і обов'язків конкретної особи. Для проведення ігор з виконанням ролі розробляється модель-п'єса ситуації, між учнями розподіляються ролі з «обов'язковим змістом». «Діловий театр», коли розігрується яка-небудь ситуація, поведінка людини в цій обстановці. Тут учень повинен мобілізувати весь свій досвід, знання, навички, зуміти вжитися в образ визначеної особи, зрозуміти її дії, оцінити обстановку і знайти правильну лінію поведінки. Основна задача методу інсценування – навчити учня орієнтуватися в різних обставинах, давати об'єктивну оцінку своїй поведінці, враховувати можливості інших людей, встановлювати з ними контакти, впливати на їх інтереси, потреби і діяльність, не застосовуючи формальних атрибутів влади, наказів. Для методу інсценування складається сценарій, де описуються конкретна ситуація, функції і обов'язки дійових осіб, їх завдання. Психодрама і соціодрама. Вони дуже близькі до «виконання ролей» і «діловому театру». Це теж «театр», але вже соціально-психологічний, у якому відпрацьовується уміння відчути ситуацію в колективі, оцінювати і змінювати стан іншої людини, уміння увійти з ним у продуктивний контакт. Технологія ділової гри складається з наступних етапів. Підготовка. Підготовка ділової гри починається з розробки сценарію – умовного відображення ситуації й об'єкта. В зміст сценарію входять: навчальна мета заняття, опис досліджуваної проблеми, обґрунтування поставленої задачі, план ділової гри, загальний опис процедури гри, зміст ситуації і характеристики діючих осіб. Далі йде введення в гру, орієнтація учасників і експертів. Визначається режим роботи, формулюється головна мета заняття, обгрунтовується постановка проблеми і вибору ситуації. Роздаються пакети матеріалів, інструкцій, правил та настанов. Збирається додаткова інформація. При необхідності учні звертаються до ведучого і експертів за консультацією. Дозволяються попередні контакти між учасниками гри. Діють заборони на відмову від отриманої по жеребкуванню ролі, на вихід із гри, на пасивне відношення, на придушення активності, на порушення регламенту, на порушення етики поведінки. Проведення – процес гри. З моменту початку гри ніхто не має права втручатися і змінювати її хід. Тільки ведучий може коректувати дії учасників, якщо вони відходять від головної мети гри. В залежності від модифікації ділової гри можуть бути введені різні типи рольових позицій учасників. Позиції, що виявляються стосовно змісту роботи в групі: генератор ідей, розробник, імітатор, ерудит, діагностик, аналітик. Організаційні позиції: організатор, координатор, інтегратор, контролер, тренер, маніпулятор. Позиції, що виявляються стосовно нового: ініціатор, обережний критик, консерватор. Методологічні позиції: методолог, критик, методист, проблематизатор, рефлексуючий, програміст. Соціально-психологічні позиції: лідер, той, кому надають перевагу, той, кого добре сприймають, незалежний, той, якого не сприймають, той, від якого всі відвернулися. Аналіз, обговорення й оцінки результатів гри. Виступи експертів, обмін думками, захист учнями своїх рішень і висновків. На закінчення викладач констатує досягнуті результати, вказує на помилки, формулює остаточний підсумок занять. Звертається увага на зіставлення використаної імітації з відповідною реальною особою, встановлення зв'язку гри зі змістом навчального предмета.
|
