СКЛАДНІ СИТУАЦІЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

 

 

СКЛАДНІ СИТУАЦІЇ СКЛАДНІ СИТУАЦІЇ СКЛАДНІ ВНУТРІШНЬО- СКЛАДНІ

ДІЯЛЬНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ОСОБИСТІСНІ ПОБУТОВІ

СИТУАЦІЇ

ПРОБЛЕМНІ ПРОБЛЕМНІ ВНУТРІШНЬО- СИТУАЦІЇ

СИТУАЦІЇ СИТУАЦІЇ ОСОБИСТІСНІ НЕВІДОМОСТІ

ДІЯЛЬНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ТРУДНОЩІ

КРИТИЧНІ ПЕРЕДКОНФЛІКТНІ ВНУТРІШНЬО-

(АВАРІЙНІ) СИТУАЦІЇ ОСОБИСТІСНІ НЕБЕЗПЕКИ

СИТУАЦІЇ КОНФЛІКТИ

ЕКСТРИМАЛЬНІ КОНФЛІКТНІ ВНУТРІШНЬО- СИТУАЦІЇ

СИТАЦІЇ СИТУАЦІЇ ОСОБИСТІСНІ ВТРАТИ

КРИЗИ

Складні ситуації внутрішньо особистісного плану

Внутрішньособистісні труднощі - відносно нескладні проблеми внутрішнього життя людини, що представляють собою психічні стани сумніву, нерішучості, відсутності рішення проблеми.

Внутрішньособистісні конфлікти - найбільш широкий тип внутрішньоособистісних важких ситуацій. Гострота протікання залежить від сприйняття значущості важкої ситуації, її психологічної стійкості.

Внутршньіособистісні (життєві) кризи - особливі відносно тривалі періоди життя особистості, що характеризуються помітними психологічними змінами.

Важкі буттєві ситуації:

Ситуації невідомості характерні для людини, що потрапила в невідому обстановку або обставини побутового плану, в яких індивід не знає, як йому вчинити.

Ситуації небезпеки супроводжуються виникненням безпосередньої загрози (дійсної чи уявної) здоров'ю або життю людини.

Ситуації втрати відрізняються від попереднього типу тим, що особистість переживає понесені збитки, намагається не допустити збільшення втрат.

Типи конфліктних особистостей (за С. М. Ємельяновим)

Типи конфліктної особистості	Поведінкові характеристики
Демонстративний	Хоче бути в центрі уваги. Любить добре виглядати в очах інших. Його ставлення до людей визначається тим, як вони до нього відносяться. Йому легко даються поверхневі конфлікти, милується своїми стражданнями і стійкістю. Добре пристосовується до різних ситуацій. Раціональна поведінка виражена слабко. У наявності емоційна поведінка. Планування діяльності здійснюється ситуативно і слабко втілюється в життя. Кропіткої, систематичної роботи уникає. Не йде від конфліктів, в ситуації конфліктної взаємодії почувається добре.
Ригідний	Підозрілий. Прямолінійний і негнучкий. Володіє завищеною самооцінкою. Постійно вимагає підтвердження власної значущості. Часто не враховує зміни ситуації і обставин. З великими труднощами приймає точку зору оточуючих, не надто зважає на їхню думку. Вираз недоброзичливості з боку оточуючих сприймає як образу. Малокритичний по відношенню до своїх вчинків. Болісно уразливий, підвищено чутливий по відношенню до уявних або дійсних несправедливостей.
Некерований	Імпульсивний, недостатньо контролює себе. Відрізняється погано передбачуваною поведінкою, часто веде себе зухвало, агресивно. Може не звертати уваги на загальноприйняті норми спілкування. Характерний високий рівень домагань. Несамокритичний. У невдачах, неприємностях схильний звинувачувати інших. Не може грамотно планувати діяльність, послідовно втілювати плани в життя. Недостатньо розвинена здатність співвідносити свої вчинки з цілями і обставинами. З минулого досвіду бере мало уроків.
Надточний	Скрупульозно ставиться до роботи. Висуває підвищені вимоги до себе і оточуючих, створюючи враження придирок. Володіє підвищеною тривожністю. Надмірно чутливий до деталей. Схильний надавати зайвого значення зауваженням оточуючих. Може розірвати відносини з друзями через вигадану образу. Страждає від себе сам, переживає свої прорахунки, невдачі, часом розплачуючись хворобами (безсоння, головні болі і т. п.). Стриманий у зовнішніх, особливо емоційних, проявах. Незадовільно відчуває реальні взаємини в групі.
«Безконфліктний»	Нестійка оцінка в думках. Внутрішньо суперечливий. Володіє легкою сугестивністю. Залежить від думки оточуючих. Характерна деяка непослідовність у поведінці. Орієнтується на миттєвий успіх в ситуаціях. Недостатньо добре бачить перспективу. Занадто прагне до компромісу. Не володіє достатньою силою волі. Майже не замислюється над причинами та наслідками вчинків, як своїх, так і оточуючих.

 

Існують різні підходи як до опису типології конфліктних особистостей, так і до опису їх поведінки в конфліктах. Проте спільним є визнання наявності особливостей в проявах певних типів особистості у важких міжособистісних ситуаціях і безпосередньо в ситуаціях конфліктної взаємодії.

Однією з найбільш часто зустрічаючихся особистісних причин конфліктів є наявність у людини акцентуацій характеру, які проявляються в надмірній вираженості окремих рис або їх поєднання і представляють крайні варіанти норми, які межують з психопатіями.

Іншою, не менш частою особистісною причиною конфліктів є тип темпераменту. Зокрема, холеричний тип темпераменту людини може приводити до вирішення ним суперечливих ситуацій конфліктним способом. Це пов'язано з тим, що холерик відрізняється нестійким, рухомим типом нервової системи. У той же час він швидше заспокоюється і переходить до неконфліктного типу взаємодії.

Завищений або занижений рівень домагань також сприяє виникненню міжособистісних і внутрішньоособистісних конфліктів. Рівень домагань характеризує, по-перше, рівень труднощів, досягнення яких є загальною метою серії майбутніх дій (ідеальна перспективна мета), по-друге, вибір суб'єктом мети чергової дії, що формується в результаті успіху або невдачі минулих дій, по-третє, бажаний рівень самооцінки особистості. Людина нерідко переживає внутрішньоособистісні конфлікти, пов'язані з завищеними бажаннями і недостатніми можливостями для їх задоволення. Завищена самооцінка зазвичай викликає негативну реакцію з боку оточуючих. Занижена оцінка має як наслідок підвищену тривожність, невпевненість у своїх силах, тенденцію уникати відповідальності і т. д.

Представлені вище характеристики зустрічаються найбільш часто. Однак вони не дають повного уявлення про всі можливі типи конфліктної особистості.

Психологом В. В. СИНЬООК досліджено вплив акцентуації характеру на конфліктність курсантів-льотчиків. Встановлено, що вираженою формою акцентуації характеру конфліктної особистості курсанта є експлозивна форма. Для безконфліктних курсантів характерна психостенічна форма акцентуації особистості. Психастенікам властива висока тривожність, нерішучість, схильність до самоаналізу, постійних сумнівів і міркувань, невпевненість у собі, швидка стомлюваність, фіксація на невдачах.

Цікаві результати отримані після порівняння стратегій поведінки конфліктних і безконфліктних курсантів-льотчиків в ситуаціях протидії. У конфліктних курсантів немає яскраво вираженої стратегії поведінки у важких ситуаціях соціальної взаємодії. Спостерігається деяке переважання компромісною стратегії і відносно рідкісна поведінка, пов'язана з відходом від конфлікту.

Для безконфліктних курсантів характерні типи поведінки, засновані на вчинках, на шкоду своїм інтересам. Переважають стратегії пристосувальної і співпрацюючої поведінки. Помітно рідше інших ними використовується стратегія суперництва. Така поведінка в перед конфліктних ситуаціях, очевидно, забезпечує цим індивідам кращу взаємодію з оточуючими.

Можна виділити основні стратегії і складові їх компоненти різних способів реагування людини на складній ситуації.

Активна стратегія реагування на важку ситуацію розглядається як діяльна форма адаптації суб'єкта до важкої ситуації, активне перетворення середовища. Однак ця активність може носити різний характер:

□ конструктивний - підвищення рівня пошукової діяльності, розширення спектру можливих варіантів вирішення проблеми, мобілізація сил на вирішення завдання - в цілому підвищення ефективності діяльності та спілкування;

□ деструктивний - дезорганізація діяльності, спонтанні та імпульсивні пошуки виходу, руйнівні дії по відношенню до іншого або самому собі, погіршення функціонування і т. д., нервові спалахи, істеричні реакції.

Пасивна стратегія поведінки, діяльності і спілкування у важкій ситуації може бути реалізована також у двох формах:

□ пристосування - розглядається як відмова від відстоювання інтересів і цілей, зниження рівня претензій, поступки обставинам, зниження ефективності діяльності до рівня, який відповідає новим умовам, та ін;

□ відхід від ситуації - реалізується в таких поведінкових проявах, як уникнення взаємодії, відмова від виконання завдання, відхід у фантазії, вживання алкоголю, наркотиків і т. д.

Поведінка людини у складній ситуації

ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ У СКЛАДНІЙ

СИТУАЦІЇ

АКТИВНА СТРАТЕГІЯ ПАСИВНА СТРАТЕГІЯ

 

 

КОНСТРУКТИВНА ДЕСТРУКТИВНА ПРИСТОСУВАННЯ ВІДХІД

 

Поведінка психологічно стійкої і нестійкої особистості у важкій ситуації

МОТИВ ДІЯЛЬНОСТІ

ЦІЛЬ, ЗАВДАННЯ

ДІЇ, ВЕДУЩІ ДО ДОСЯГНЕННЯ ЦІЛІ

УСВІДОМЛЕННЯ ТРУДНОЩІВ

НЕГАТИВНА ЕМОЦІЙНА РЕАКЦІЯ

 

Психологічно Психологічно

стійка не стійка

особистість особистість

ПОШУК СПОСОБІВ ПОДОЛАННЯ СПОНТАННІ ПОШУКИ ВИХОДУ

ТРУДНОЩІВ

ПОНИЖЕННЯ СИЛИ НЕГАТИВНИХ ПОСИЛЕННЯ УСВІДОМЛЕНИХ

ЕМОЦІЙ ТРУДНОЩІВ

ПОКРАЩЕННЯ ПІДВИЩЕННЯ СИЛИ НЕГАТИВНИХ

ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕМОЦІЙ

 

ОПТИМІЗАЦІЯ РІВНЯ ПОГІРШЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ

ЗБУДЖЕННЯ

ПОНИЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ

(або ОБОРОННА РЕАКЦІЯ)

 

 

З проблемою поведінки особистості у важкій ситуації пов'язана така категорія, як психічна напруженість, що характеризує психічний стан особистості у важкій ситуації. Цей стан дозволяє здійснити перехід від одного рівня регуляції до іншого, більш адекватній сформованій обстановці. Психічна напруженість характеризується активною перебудовою та інтеграцією психічних процесів у напрямку домінування мотиваційних і емоційних компонентів.

У структурі психічної напруженості виділяють наступні компоненти:

□ спонукальної-регуляційної (мотиваційний, емоційний і вольовий);

□ виконавчо-регуляційної (пізнавальний і моторний).

В залежності від характеру впливу напруженості на психічні функції виділяють наступні її форми (Б. Я. Шведін):

□ перцептивну (виникає при труднощі в сприйнятті);

□ інтелектуальну (коли людина утрудняється вирішити поставлене перед ним завдання);

□ емоційну (коли виникають емоції, дезорганізують поведінку і діяльність);

□ вольову (коли людина не може керувати собою);

□ мотиваційну (пов'язану з боротьбою мотивів).

Для психічної напруженості властиві підвищений рівень активації та значні емоційні витрати. Вплив напруженості в найбільшою мірою позначається на інтелектуальних і вербальних функціях особистості.

Вплив психологічної стійкості і професійної майстерності на ефективність діяльності у важких ситуаціях.

 

 

Ефективна

діяльність

Професійна

майстерність

 

 

 

 

Психологічна стійкість

 

 

Ступінь труднощів ситуації

 

 

Структура конфліктостійкісті особистості

ЕМОЦІЙНИЙ ВОЛЬОВИЙ

КОМПОНЕНТ КОМПОНЕНТ

 

ПСИХОМОТОРНИЙ

КОМПОНЕНТ

 

ПІЗНАВАЛЬНИЙ МОТИВАЦІЙНИЙ

КОМПОНЕНТ КОМПОНЕНТ

 

Психологічна стійкість - характеристика особистості, що складається з збереження оптимального функціонування психіки в умовах фруструючого і стрессогенного впливу важких ситуацій. Це властивість особистості формується одночасно з її розвитком і залежить:

□ від типу нервової системи людини;

□ досвіду людини, професійної підготовки;

□ навичок і вмінь поведінки і діяльності;

□ рівня розвитку основних пізнавальних структур особистості.

Показником стійкості є варіативність. Варіативність розглядається як гнучкість, швидкість пристосування до постійно мінливих умов життєдіяльності, висока мобільність психіки при переході від задачі до задачі.

Конфліктостійкість особистості - специфічний прояв психологічної стійкості. Вона розглядається як здатність людини оптимально організувати свою поведінку в складних ситуаціях соціальної взаємодії, безконфліктно вирішувати виниклі проблеми у відносинах з іншими людьми.

Конфліктостійкість має свою структуру, яка включає ряд компонентів.

Емоційний компонент відображає стан особистості у важкій ситуації, рівень і характер збудливості психіки, вплив на успішність спілкування. Полягає в умінні керувати своїм емоційним станом в перед конфліктних і конфліктних ситуаціях, здатності відкрито виражати емоції, не переходити в депресивні стани при затягуванні або програші в конфлікті.

Вольовий компонент - здатність особистості до свідомої мобілізації сил в ситуації взаємодії, до свідомого контролю і керування собою, своєю поведінкою і психічним станом. Дозволяє регулювати своє емоційне збудження у конфліктній ситуації. Він забезпечує толерантність, терпимість до чужої думки, самоконтроль, уміння дати об'єктивну оцінку конфлікту, прогнозувати розвиток та можливі наслідки, здатність виділяти головну проблему, висувати і обгрунтовувати альтернативні рішення проблеми.

Пізнавальний компонент - стійкість функціонування пізнавальних процесів, несприйнятливість до провокаційних дій опонента. Включає вміння визначити початок перед конфліктної ситуації, аналіз причин виникнення конфлікту, уміння зводити до мінімуму спотворення сприйняття ситуації та особистості опонента, а також своєї поведінки і т. п.

Мотиваційний компонент - стан внутрішніх спонукальних сил, сприяють оптимальному поводженню у важкій ситуації взаємодії. Забезпечує адекватність спонукань ситуації, що складається.

Психомоторний компонент забезпечує правильність поведінки і дій, їх чіткість і відповідність ситуації.

Високий рівень конфліктостійкість припускає грамотні дії і поведінку в конфліктних ситуаціях, оптимізацію взаємодії в конфлікті, недопущення втягування себе в його ескалацію, зосередження зусиль на конструктивних діях.

Вибір стратегії поведінки в конфлікті (за А. І. Шипіловим)