Поняття потреби, види потреб.1 - д, 2 – д, 3 – д, 4 - д, 5-б.
Рекомендованная литература. 1. Артамонова В.Г., Шаталов Н.І. Профессиональные болезни:Учебник. М.:Медицина, 1988. с. 342-363. 2. Дейнега В.Г. Професійні хвороби: Навч. Посібник. –К.: Вища шк.. 1993. с. 51-75.
4. Професійні хвороби. За ред. В.П.Маленького. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2005.с.255-286. 5. Профессиональные заболевания работников сельского хазяйства./Под ред. Ю.Н.Кундиева, Е.Н.Краснюка. – К.:Здоров’я, 1989, - 272 с. 6. Фегеда М.С., Ванівський М.М. Гайдучок Г.Г. Невідкладна медична допомого при гострих та інших отруєннях. Львів:Сполом, 2003. – 142 с. _____________________
Додаток 1 __________________________________ ЗАЯВА Від __________________________________________________________ зареєстроване (для орендарів — фактичне) місце проживання: _______________ _________________________________________________________________ контактний телефон ___________________ паспорт: серія _____ № _________ __________________________________________ ___ __________ ___ р. реєстраційний номер облікової картки платника податків ____________________ Прошу призначити субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (необхідне підкреслити). Відомості про житлово-комунальні послуги, якими користуються особи, які зареєстровані (фактично проживають) у житловому приміщенні/будинку
У разі коли прийняття рішення щодо моєї заяви потребує окремого рішення місцевих органів виконавчої влади/місцевого самоврядування або утвореної ними комісії, прошу розглянути/не розглядати мою заяву відповідними органами або утвореною ними комісією (необхідне підкреслити). Я та особи, які зареєстровані (фактично проживають) у житловому приміщенні/будинку, даємо згоду на обробку персональних даних про сім’ю, доходи, майно, що необхідні для призначення житлової субсидії, та оприлюднення відомостей щодо її призначення. У разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання житлової субсидії (зміни складу осіб, які зареєстровані (фактично проживають), джерел доходу, переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, придбання майна, товарів або оплати послуг на суму, що перевищує 50 тис. гривень), зобов’язуюся протягом місяця повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення. _____ ______________ 20__ р. __________________________ (підпис) ________ Примітка. Ця заява заповнюється особою, на яку відкрито особовий рахунок із сплати житлово-комунальних послуг (особою, яка фактично сплачує вартість одержуваних послуг). _____________________
Додаток 2 __________________________________
ДЕКЛАРАЦІЯ
____________________________ ____ ______________ 20___ р. (підпис заявника) ________ Примітка. Ця декларація заповнюється особою, на яку відкрито особовий рахунок із сплати житлово-комунальних послуг (особою, яка фактично сплачує вартість одержуваних послуг). _____________________
Додаток 3 ЧИСЕЛЬНІСТЬ,
_____________________
Поняття потреби, види потреб. Економічні блага Потреби – це внутрішні збуджуючі стимули діяльності людини. Це стан незадоволення, який людина хоче змінити або задоволення, яке вона хоче продовжити. Враховуючи різноманітність людських потреб, їх можна об’єднати в групи, використовуючи ті чи інші класифікаційні ознаки. Ось лише деякі із можливих класифікацій потреб: 1. За суб’єктами потреби поділяються на: а) кінцеві; б) проміжні. Кінцеві потреби – це потреби самої людини як біосоціальної істоти, їх ще називають особистими потребами. В результаті їх задоволення відтворюється сама людина. Блага, що задовольняють кінцеві потреби, отримали назву – предмети споживання (їжа, одяг, житло і т. д.). В результаті споживання ці блага виходять із економічного обороту. Проміжні потреби – це потреби, які лише опосередковано пов’язані із самою людиною. Це потреби господарських структур. Вони потрібні для створення нових благ, тому ці потреби називають виробничими, а блага, що їх задовольняють – засобами виробництва (верстати, обладнання, матеріали). В процесі споживання ці блага не знищуються, а служать для задоволення інших проміжних або кінцевих потреб. 2. По формі задоволення: а) індивідуальні; б) колективні. Індивідуальн і потреби людина в змозі задовольнити сама без об’єднання з іншими суб’єктами (сон, їжа і т. д.). К олективні потреби вимагають об’єднання колективних зусиль (водопровід, газопостачання). 3. По формі виникнення: а) первинні; б) вторинні. Первинні потреби є по своїй природі фізіологічними і, як правило, вродженими (вода, їжа, повітря, сон і т. д.). Вторинні потреби по своїй природі психологічні (успіх, влада, повага). Первинні потреби закладені в людині генетично, а вторинні залежать від життєвого досвіду, тому вторинні потреби людей більш різноманітні ніж первинні. Одночасно задовольнити всі потреби неможливо. Тому людина кожного разу повинна вирішувати: яку потребу задовольнити зараз, а з якою можна почекати. Іншими словами, людина ранжує потреби по ступеню їх важливості в кожний даний момент. По А. Маслоу[5] всі потреби розділяються на п’ять груп. 1. Фізіологічні потреби, задоволення яких необхідне для виживання. 2. Потреби в безпеці і захищенності: включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього середовища і впевненність в тому, що фізіологічні потреби будуть задоволені і в майбутньому. 3. Соціальні потреби – це поняття, що включає почуття належності до чого або кого-небудь, відчуття, що тебе приймають інші. 4. Потреба в повазі включає потребу в самоповазі, компетентності, визнанні. 5. Потреба в самовираженні – це потреба в реалізації своїх потенційних можливостей та рості як особистості (рис. 2.1.).
Рис. 2.1. Ієрархія потреб по А. Маслоу В кожний конкретний момент часу людина буде намагатися задовольнити ті потреби, які для неї є найбільш важливими. Перш ніж потреба наступного рівня стане найбільш потужним визначаючим фактором в поведінці людини, повинна бути задоволена потреба більш низького рівня. Блага – це товари, послуги та соціальні й екологічні умови, які задовольняють потреби людини або які людина вимушена споживати чи використовувати. Економічні блага – це блага, в яких відчувається певна нестача, тобто їх не вистачає на всіх. В залежності від своєї корисності блага поділяються на блага з додатною корисністю та блага з від’ємною корисністю (або антиблага). Блага з додатною корисністю (Goods) – це блага, збільшення обсягу яких у розпорядженні людини є привабливим для неї (відпочинок, житло, одяг, більшість продуктів харчування). Блага з від’ємною корисністю або антиблага (Bads) – це блага, збільшення яких небажане для людини (наявність СО2 у повітрі або радіонуклідів у довкіллі є антиблагом для всіх, хоча в кожної людини є особисті антиблага). Залежно від впливу рівня доходу на обсяг споживання розрізняють нормальні блага та блага низької споживчої цінності (неякісні блага). Нормальні блага – блага, обсяг споживання яких зростає при зростанні доходу (більшість товарів і послуг). Блага низької споживчої цінності – блага, обсяг споживання яких спадає при зростанні доходу (одяг чи взуття, що вийшли з моди; дешеві продукти харчування). Залежно від впливу ціни на обсяг споживання розрізняють звичайні блага та блага (товари) Гіффена. Звичайні блага – блага, обсяг споживання яких зростає при зниженні ціни (більшість товарів і послуг). Блага (товари) Гіффена – блага, обсяг споживання яких спадає (зростає) при зниженні (підвищенні) ціни (картопля, хліб, крупа інші порівняно дешеві продукти харчування, що мають значну частку в раціоні споживача). Для кращої наочності класифікація економічних благ за ціною та рівнем доходу зображена на рис. 2.2[6].
Рис. 2.2. Класифікація економічних благ за рівнем доходу та ціною
2.1. Поняття корисності, сукупна та гранична корисність
Корисність – це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності. Термін “корисність” ввів англійський вчений Ієремія Бентам[7] (1748-1832). Корисність – поняття виключно індивідуальне: те, що для одного споживача може мати високу корисність, іншим може сприйматися як антиблаго (наприклад, кава, сигарети, алкоголь). Тому відносно цих благ термін “корисність” має певну невідповідність, економісти давно намагаються замінити його. Відомий російський економіст М. Х. Бунге[8] пропонував використовувати термін “годність” (придатність). “Потреба в наркотичних речовинах, – писав він, – безсумнівна, але чи можна сказати, що опіум і гашиш корисні для курців, – вони лише годні як речовина для наркотичного сп’яніння”[9]. А французький економіст Ш. Жид[10] пропонував термін “бажаність”. На його думку такий термін не може характеризуватися моральністю чи аморальністю, не може бути розумним чи безрозсудним. Термін “бажаність” підтримував також відомий американський економіст і статистик І. Фішер. Він вказував на перевагу антоніма “небажаність” в порівнянні з “безкорисністю” чи ще гірше з “антикорисністю”. Однак термін “корисність” пережив своїх критиків і використовується й нині. На думку багатьох сучасних дослідників, корисність не підлягає кількісному виміру (ординалістська точка зору), тому блага, як носії певної корисності для споживача, можуть бути виміряні тільки порядково: споживач здатний визначитися з черговістю, послідовністю, в якій би він обирав ці блага для задоволення своїх потреб. Існує також інша точка зору (кардиналістська), яка допускає кількісне вимірювання корисності. Таке вимірювання досить умовне, оскільки немає чітко визначеної одиниці виміру. Для порівняння різних корисностей використовують умовні бали (ютили – від utility (корисність), які споживач присвоює благам. Однією з концепцій чисельної кардинальної вимірності корисності є трактування корисності як жертви. Корисність певної кількості блага (певного набору благ) оцінюється величиною еталонного блага, яким особа здатна пожертвувати заради отримання одиниці блага, яке оцінюється. Таким чином, на основі експертних опитувань, можна чисельно визначити корисність. Розрізняють пряму, непряму та повну корисність. Якщо благо безпосередньо впливає на умови життя людини, то вважається, що воно має пряму корисність. Якщо благо безпосередньо не впливає на добробут людини, але використовується для виготовлення товарів, що мають пряму корисність, то вважається, що воно має непряму корисність. Сукупність прямої та непрямої корисності є повною корисністю блага. Функція корисності – це співвідношення між обсягами товарів і послуг, що споживаються, і рівнем корисності (задоволеності від споживання товару), якого досягає споживач. Функція корисності може бути представлена як: U=f(х, y,…..n), (2.1) де U – корисність; х, y,…..n – кількість відповідних товарів, що споживаються за певний період. Сукупна корисність (Total Utility) – це загальне задоволення, яке отримує споживач від спожитих ним товарів чи послуг. Сукупна корисність зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншими і меншими темпами (див. рис. 2.3.а).
5 5
1 2 3 4 Х 1 2 3 4 5 Х Рис. 2.3. Закон спадної граничної корисності TU – сукупна корисність; MU – гранична корисність; Х – кількість товару, що споживається. Гранична корисність (Marginal Utility) – це приріст корисності від споживання кожної додаткової одиниці товару чи послуги (див. рис. 2.3.б). Згідно із законом спадної граничної корисності (закон Госсена) величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається. Із розглянутого вище законуспадної граничної корисності є деякі винятки[11]. Для антиблаг максимальна корисність спостерігається за їх відсутності, а функція корисності є монотонно спадною (рис. 2.4).
Із спадною граничною шкодою
Рис. 2.4. Корисність антиблага Рис. 2.5. Зростаюча гранична корисність: глобальна і на інтервалі
  Іноді трапляються випадки, коли гранична корисність може бути зростаючою (люди, що перебувають в полоні сильних пристрастей: колекціонери, наркомани, алкоголікиі т. д.) (рис. 2.5). Зростаюча гранична корисність може спостерігатись інколи лише у певному інтервалі споживання блага (алкоголь).
 Є блага з додатною корисністю, які при надмірному споживанні можуть бути антиблага-ми, наприклад, ліки (рис. 2.6).
Корисність ліків полягає в суворому дозуванні. Так само надмірне перебування на сонці може призвести до опіків та захворювання шкіри. 2.2. Поняття рівноваги споживача. Другий закон Госсена Рівновага споживача – це оптимальний набір товарів, що максимізує корисність при певному обмеженому рівні бюджету (доходу) споживача. Така рівновага передбачає, що як тільки споживач отримує даний набір товарів, у нього зникає стимул замінювати цей набір на інший. Якщо споживач не заощаджує частину своїх доходів, не бере та не дає в борг, то бюджет споживача можна виразити через його витрати: I = PAA + PBB + … + PXX, (2.2) де I – бюджет споживача; А, В, … Х – споживчі товари; PA, PB, … PX – ціни відповідних товарів. Рівність 2.2 називають бюджетним обмеженням. Загальна умова рівноваги споживача означає, що споживач розподіляє свій бюджет (дохід) на всі товари таким чином, щоб урівняти граничну корисність, що припадає на одну грошову одиницю, яка витрачається на кожний товар, тобто для всіх реально спожитих товарів А, В, С,… виконується рівність: MUА/РА = MUВ/РВ = MUС/РС =…= λ, (2.3) а для всіх неспожитих товарів Y, Z,… виконуються нерівності: MUY/РY ≤ λ, MUZ/РZ ≤ λ,… (2.4) де MUА, MUВ, MUС, MUY, MUZ – граничні корисності товарів A, B, C, Y, Z; PA, PB, РС, РY, РZ – ціни товарів A, B, C, Y, Z; λ – деяка величина, що характеризує граничну корисність грошей. Припустимо, що MUА/РА > MUВ/РВ, наприклад, MUА= 40 ютилів за 1 кг., РА= 2 грн/кг., MUВ= 50 ютилів за 1 кг., РВ = 4 грн/кг., тому: MUА/РА = 40/2 > 50/4 = MUВ/РВ (2.5) Очевидно, що при цьому покупець не досягає максимуму задово-лення. Він може скоротити споживання товару В на 1 кг., втративши 50 ютилів. Але на зекономлені 4 грн. можна купити 2 кг товару А, що дасть додатково приблизно 80 ютилів (приблизно тому, що другий кілограм товару А може принести меншу корисність, наприклад, 39, а не 40 ютилів). Чистий виграш складе приблизно 80-50=30 ютилів. Із зменщенням споживання товару В збільшується його гранична корис-ність і, навпаки, із збільшенням споживання товару А зменшується його гранична корисність. Тому різниця між MUА/РА і MUВ/РВ буде зменшува-тися. Перерозподіл витрат буде тривати до тієї пори, поки відношення граничної корисності до ціни для кожного, реально спожитого товару не стане однаковим: MUА/РА = MUВ/РВ = MUС/РС (2.6) Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме товари таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю ціни були рівні. Цей підхід називається еквімаржинальним принципом. Відношення MUА/РА показує приріст загальної корисності в результаті збільшення витрат на товар А на 1 грн. Кожне відношення із рівності (2.3) можна вважати граничною корисністю грошей (точніше 1 гривні). Величина λ показує на скільки ютилів збільшується загальна корисність при збільшенні доходу споживача на 1 грн. Нерівності (2.4) показують, що, якщо вже перша гривня, витрачена на придбання товару Z, приносить споживачу недостатньо високу корисність, то він взагалі відмовляється від споживання цього товару. Рівність (2.3) показує, що в стані рівноваги (максимум корисності при заданих смаках споживача, цінах та доходах) корисність, отримана від останньої грошової одиниці, потраченої на придбання будь-якого товару, однакова незалежно, від того на який товар вона витрачена. Це положення отримало назву другого закону Госсена. З формули (2.3) також випливає, що ціна обернено пропорційно впливає на обсяг попиту на певний товар. Дійсно із збільшенням ціни на товар А, зменшується перше відношення рівності (2.3). щоб встановити втрачену рівність та максимізувати загальну корисність, споживачеві необхідно зменшувати споживання товару А. Отже із збільшенням ціни на певний товар зменшується попит на нього. Рівність (2.6) можна трансформувати в: MUА/ MUВ = РА/РВ (2.7) Рівність (2.7) називають рівнянням рівноваги з кардиналістських позицій.
Контрольні запитання 1. Поняття потреби її види. 2. Поняття “благо”, “антиблаго”, “економічне благо”, їх сутність. 3. Класифікація економічних благ. 4. Поясніть значення поняття “корисність”. 5. Охарактеризуйте пряму, непряму та повну корисність. 6. Дайте визначення функції корисності. 7. Динаміка сукупної та граничної корисності. 8. Принцип дії закону спадної граничної корисності. 9. Наведіть приклади деяких винятків із першого закону Госсена. 10. Охарактеризуйте рівновагу споживача і еквімаржинальний принцип. 11. Поняття граничної корисності грошей. 12. Зв’язок зміни цін одного з благ зі зміною обсягу попиту на нього. 13. Дайте визначення другого закону Госсена.
|
Блага Гіффена
TU
10
9
8
7 MU
4 а 4 б
3 3
2 2
1 1
0 0
TU Із зростаючою TU
граничною
шкодою
Х Х
