Завдання. 2. Споживач витрачає 38 грн1. 1 кг. огірків ціною 2 грн. приносить споживачеві задоволення у розмірі 8 ютилів. Яку корисність в ютилях принесе споживання 1 кг. помідорів по ціні 3,5 грн., при умові, що споживач знаходиться в стані рівноваги?
2. Споживач витрачає 38 грн. на місяць на яблука і банани. Гранична корисність яблук для нього визначається виразом: 28 - 2Х, де Х – кількість яблук, кг. Гранична корисність бананів становить: 20 - 2Y, де Y – кількість бананів, кг. Ціни товарів відповідно: РХ = 2 грн., РY = 4 грн. Яку кількість яблук та бананів придбає раціональний споживач?
3. Споживач робить вибір між двома товарами Х та Y. Граничну корисність кожного з них для споживача наведено в таблиці:
Яку кількість кожного товару придбає раціональний споживач, якщо його бюджет становить 18 грн., а ціни товарів: РХ=2грн., РY=3грн.
4. Споживач здійснює вибір між купівлею лимонів і апельсинів. В таблиці наведено корисність різної кількості лимонів і апельсинів для споживача.
Ціна лимонів – 6 грн., апельсинів – 4 грн. за 1 кг. Споживач зазвичай купує 5 кг. лимонів і 1 кг. апельсинів на місяць і витрачає весь свій бюджет, виділений для цих цілей. а) Яку корисність він отримує від споживання такого набору товарів? б) Яку комбінацію лимонів та апельсинів варто купувати для максимізації корисності?
5. Споживач розподіляє частину місячного бюджету, що виділена для купівлі м’яса (115 грн.), на свинину, яловичину і баранину. Сукупну корисність, яку він отримує від споживання різних видів м’яса наведено в таблиці:
а) обчисліть граничні корисності; б) обчисліть значення зваженої граничної корисності, якщо РС=15грн., PЯ=10грн., PБ=5грн. в) який набір м’яса максимізує його корисність? Яка буде при цьому сукуп-на корисність? г) якщо частина бюджету виділена на м’ясо зросте на 30 грн., то який набір в такому разі буде максимізувати корисність? Яка буде при цьому сукуп-на корисність?
Основні терміни і поняття - Благо - Благо Гіффена - Благо з від’ємною корисністю - Благо з додатною корисністю - Благо низької споживчої цінності - Бюджетне обмеження - Гранична корисність - Гранична корисність грошей - Другий закон Госсена - Економічне благо - Закон спадної граничної корисності - Звичайні блага - Зростаюча гранична корисність
- Ієрархія потреб - Індивідуальні потреби - Кардиналістська вимірність Корисності - Кінцеві потреби - Колективні потреби - Корисність - Непряма корисність - Нормальне благо - Ординалістська вимірність корисності - Первинні потреби - Повна корисність - Сукупна корисність - Функція корисності
Рекомендована література
1. Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроеко-номіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – с. 47-65. 2. Гальперин В. М., Игнатьев С. М., Моргунов В. И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа. 1999. Т. 1. – с. 101-110. 3. Гамілтон Джонатан. Методичний посібник до “Мікроекономіки” Робер-та С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда. – К.: Основи, 1996. – с. 28-38. 4. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – с. 22-35. 5. Карагодова О. О., Черваньов Д. М. Мікроекономіка. – К.: Четверта хвиля, 1997. – с. 7-38. 6. Лисовицкий В. Н. Микроэкономика. Учеб. пособие для экономич. специальностей вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997 – с. 33-45. 7. Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроеконо-міка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг.ред. А. П. На-ливайка. – К.: КНЕУ, 1999. – с. 13-21. 8. Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996. – с. 66-95. 9. Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – с. 92-149.
Тема 3. ОРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА Всі люди, як споживачі різних благ, щодня стикаються з проблемою вибору. Які продукти харчування споживати? Який одяг носити? В яку школу віддати дітей? Яким транспортним засобом добратися на роботу? Який театр чи концертний зал відвідати? Ми часто вирішуємо ці проблеми навіть не задумуючись: підсвідомо. Але існує цілий розділ мікроекономіки, що займається вирішенням саме таких проблем. Згідно з порядковою (ординалістською) теорією споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити наскільки цей набір кращий від іншого. Мета цієї теми – викласти основні положення ординалістської теорії поведінки споживача, дати наукове пояснення вирішенню проблеми максимізації корисності від споживання товарів або послуг при заданих цінах і відомому рівні доходу. 3.1. Вибір споживача з ординалістських позицій Теорія споживацького вибору заснована на припущенні, що споживач поводиться раціонально, намагаючись максимізувати задоволення своїх потреб у процесі купівлі та споживання товарів та послуг у певному їх сполученні. Купуючи що-небудь в магазині чи на ринку, ми, перш за все, вибираємо те, що задовольняє наші потреби. Але одні і ті ж потреби можуть задовольняти різні блага, тому потрібно розглянути поняття “уподобання споживача”. Уподобання споживача – це система цінностей людини щодо благ, це ранги, які споживач встановлює для альтернативних варіантів задоволення своїх потреб. Крім уподобань на споживацький вибір впливають ціни благ та доходи споживача (див. рис. 3.1).
Рис. 3.1. Фактори, що впливають на споживацький вибір Отже споживацький вибір – це прийняття та реалізація рішень на підставі уподобань, ціни благ та доходів споживача з метою максимізації задоволення його потреб. Споживацький вибір – поняття суто індивідуальне, але є загальні, типові для більшості людей закономірності, що дозволяють з високою мірою вірогідності прогнозувати поведінку споживачів. Умови за яких споживач надає перевагу певним товарам та послугам.[12] 1. Здібність до ранжування альтернатив: а) це здібність людей ранжувати альтернативні комбінації товарів та послуг у тому порядку, який характеризує різний рівень задоволення від їх споживання; б) якщо є дві альтернативи, споживач може або віддавати перевагу одній з них, або вважати їх рівноцінними. 2. Транзитивність потреб споживача; а) це послідовність задоволення потреб, певний логічний зв’язок між різними ступенями задоволення потреб; б) якщо споживач віддає перевагу набору А перед набором В, а набору В перед набором С, то це означає, що набір А має перевагу перед набором С; в) транзитивність означає узгодженність у віддані переваги. 3. Більша кількість товару має перевагу над меншою; а) передбачається, що споживач завжди захоче отримати більшу кількість товару, а не меншу, якщо товари якісні; б) мається на увазі, що потреби в товарах та послугах не можуть бути цілком насиченими. Для повнішого розуміння наведених вище умов споживацького вибору і щоб застерегти від можливих помилок уточнимо і деталізуємо деякі їх особливості: 1. Порівняння різних альтернативних благ здійснюжться без будь-якого спеціального критерію: достатньо індивідуальних уподобань споживача. 2. Система уподобань у кожного споживача своя, тому необхідно аналізувати споживацький вибір конкретної особи. 3. Споживацький вибір стосується певного моменту часу. Тому що з часом можливі зміни уподобань індивіда. 4. Уподобання споживача та його реальний вибір – речі досить віддалені між собою, так як “бажати” і “могти” не одне і теж. Для більшості “Мерседес” привабливіший ніж “Таврія”, але дозволити його собі можуть лише одиниці. 5. Смаки та уподобання споживача є суб’єктивними, але це ні в якому разі не применшує важливість їх вивчення. Адже вони впливають практично на всі галузі людської діяльності: на деякі безпосередньо – виробництво одягу, парфум, а на інші – більш завуальовано. 6. Збільшення кількості блага (з додатною корисністю) в наборі завжди робить цей набір привабливішим, навіть тоді, коли людина сама не в змозі спожити одночасно такої кількості блага (передозування перетворює благо на антиблаго). Це пояснюється тим, що завжди можна відкласти частину блага на майбутнє споживання або обміняти його на інше благо. 7. Потрібно враховувати принцип “за інших однакових умов”, адже важко порівнювати, наприклад, квартири в різних містах або площі землі без врахування їх рельєфу, розміщення та родючості.
3.2. Криві байдужості, їх властивості
Крива байдужості – це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг (ринковий кошик або кошик споживача) (рис. 3.2).
U3
X X Рис. 3.2. Крива байдужості Рис. 3.3. Карта кривих байдужості X, Y – обсяги споживання відповідних товарів; U, U1, U2, U3 – криві байдужості. Ринковий кошик (споживчий кошик) – це комбінація товарів х і у для споживання їх протягом певного часу. Споживач не розрізняє набори товарів х і у, які розташовані на кривій байдужості U. Рівень корисності кожного з наборів на кривій байдужості однаковий. Тому можна вважати, що крива байдужості показує альтернативні набори товарів, які забезпечують однаковий рівень корисності. Карта кривих байдужості – це засіб відображення переваг споживача, що відповідають різному рівню задоволення його потреб (рис. 3.3). Карта кривих байдужості складається з безлічі ліній, що не перетинаються. Властивості кривих байдужості: [13] 1. Криві байдужості є монотонно спадними функціями (при збільшенні кількості певного блага значення функції спадає). Зафіксуємо деякий набір (х, у) пари благ 1 та 2 і розглянемо, в яких частинах площини можуть перебувати еквівалентні набори. Іншими словами, нас цікавлять набори, які перебувають на тій самій поверхні байдужості, що і (х, у) (рис. 3.4.а).
В А А б
С
Рис. 3.4. Властивості кривих байдужості: а) криві байдужості є монотонно спадними функціями; б) криві байдужості не перетинаються
Очевидно, що поверхня байдужості, яка містить набір (х, у), не буде проходити в областях А та С, оскільки ці області містять відповідно заздалегідь кращі та гірші набори благ 1 та 2. Методом вилучення ми дійшли висновку, що можливими областями, через які проходитиме поверхня байдужості, яка містить набір (х, у), можуть бути лише області B та D, тобто вона є монотонно спадною функцією. 2. Поверхні байдужості не перетинаються. Припустимо протилежне: нехай поверхні байдужості перетинаються і мають спільну точку А (рис. 3.4.б). Отже вони відображають дві множини наборів благ, еквівалентних з точки зору споживача, тобто UA=UB і UA=UC, отже UB=UC. У той же час точка С явно менш приваблива порівняно з точкою B, оскільки набір В містить більше і блага 1 і блага 2. Помічена суперечність дає підставу для твердження про неприпустимість перетину поверхонь байдужості.
     3. При збільшенні споживання певного блага зменшується величина іншого, яку людина жертвує заради отримання додаткової одиниці першого блага (прояв закону спадної граничної корисності). Якщо у людини, наприклад, багато одягу, але мало їжі, то заради додаткової одиниці їжі вона схильна пожертвувати значною часткою одягу. Якщо ж людина має багато їжі, то заради додаткової одиниці їжі вона вже буде схильна жертвувати вже меншою часткою гардеробу.
Мовою графіки та математики це означає, що кут нахилу поверхні байдужості до горизонтальної осі зменшується при збільшенні споживання блага, величина якого відображається на цій осі. Іншими словами, поверхні байдужості є опуклими функціями (рис. 3.5). 4. Чим більше поверхня байдужості віддалена від початку координат, тим привабливішими для людини є набори благ, які розташовані на цій поверхні. Ця властивість навіть не потребує доведення: вона випливає з самих умов надання переваг (див. параграф 3.1). Чим більше в наборі благ, тим він корисніший Криві байдужості особливого типу. Існують групи товарів і послуг, що мають криві байдужості особливого типу:[14] 1. Повні субститути (замінники) – товари, які повністю можуть бути замінені один одним з постійним коефіцієнтом заміни (рис. 3.6).
а
Кількість продукту X Кількість продукту X Рис. 3.6. Криві байдужості для пов- Рис. 3.7. Криві байдужості для повних них субститутів доповнень
Карти кривих байдужості для повних субститутів складаються із серій паралельних прямих, оскільки MRSyx, постійне по мірі пересування вздовж кривої байдужості. Повні субститути, для яких MRSyx=1, одержали назву гомогенів. Наприклад, якщо покупець вважає, що пляшка кефіру, куплена в будь-якому магазині міста, ідентична, то це гомогенний товар. Якщо два літри молока, купленого в магазині, за своїми якостями рівноцінні літру молока, купленого в магазині за своїми якостями рівноцінні літру молока, купленого на базарі то маємо повний субститут з MRSху=2 2. Повні доповнення – товари, які можуть споживатися в фіксованій пропорції. Карти кривих байдужості для повних доповнень (рис. 3.7) показують що для споживання товару X в певній кількості потрібна певна кількість товару Y. Їх співвідношення визначене точками, розташованими на прямій, яка виходить із початку координат під кутом, визначеним мінімальним необхідним співвідношеням: Для набору a це (x0, y0); Для набору b - (x1, y1), хоч будь-який із товарів можна придбати додатково у будь-якій кількості. 3. Шкідливі товари – це та група товарів, споживання яких шкідливе для споживача. Прикладом є інтенсивність функціонування підприємств і забруднення навколишнього середовища. Криві байдужості для таких товарів (рис. 3.8.а) показують, що з інтенсифікацією виробництва зростає забруднення навколишнього середовища.
а б
Кількість робочих місць Забруднення Рис. 3.8. Криві байдужості для шкідливих товарів Тепер побудуємо криву байдужості, яка відображає взаємозв’язок між забрудненням навколишнього середовища і компенсацією цієї обставини у вигляді збільшення кількості робочих місць. Тут спостерігається парадоксальне явище: виявляється, людина звикає до шкідливих впливів, вимагаючи все менше компенсацій (рис. 3.8.б), тобто крива байдужості є опуклою догори функцією. Гранична норма заміщення благ. Аналізуючи криві байдужості, слід звернути увагу на здатність товарів до взаємозамінювання. Якщо для спрощення ситуації розглянути набір споживача, що складається лише з двох благ, наприклад молока і хліба, то зменшення споживання молока на певну кількість може бути компенсоване збільшенням споживання хліба і навпаки. При цьому споживач буде на одній і тій самій кривій байдужості, тобто отримуватиме однакове задоволення.
Тому граничну норму заміщення (MRSXY) можна розрахувати так: MRSXY = (∆Y/∆X) (3.1) Гранична норма заміщення завжди виражається від’ємним числом (MRSXY < 0), адже ∆X < 0, оскільки Х2 < Х1. На це потрібно звернути особливу увагу, тому що деякі автори, щоб показати, що MRSXY < 0, помилково ставлять перед дробом знак “–“. Насправді ж цей “мінус” не потрібний оскільки він “захований” в самому ∆X. 3.3. Бюджетні обмеження і можливості споживача
Як зазначалося, вибір споживача залежить не тільки від його уподобань і переваг, а й від бюджету. Бюджет – це кількість грошей, яка доступна споживачеві для витрат у певний період часу. Дохід споживача та купівельна сила грошей (тобто ціни товарів) визначають бюджетні обмеження споживача. Для аналізу впливу бюджетних обмежень на вибір споживача введемо деякі обмеження: 1. Весь дохід споживач витрачає тільки на придбання товарів X та Y (наприклад: котлети та пиріжки). 2. Споживач не робить заощаджень та не залучає до витрат попередні заощадження. 3. Споживач не дає та не бере кредити. У цьому випадку дохід споживача (І) дорівнюватиме всім його витратам: I=PХХ+PYY, (3.2) де PX і PY – ціни відповідних благ, наприклад булочки і молока. За рівнянням (3.2) можна визначити набори товарів X та Y, для придбання яких споживач витратить однакові кошти. За умови, що I=20 грн., PX=1грн., а PY=2грн., варіанти можливих наборів наведено в табл. 3.1. Таблиця 3.1. Набори товарів, що можуть бути придбані за певних бюджетних обмежень
Y
• N8 N3 •N7
4 8 12 16 I/PX X Рис. 3.10. Лінія бюджетних обмежень Лінія бюджетних обмежень, що міститься на цьому графіку показує всі ті набори товарів X та Y, які бюджет споживача дає змогу йому придбати. Якщо споживач захоче придбати набір, що відповідає коорди-натам точки N7, то бюджет не дозволить йому цього зробити; якщо він зупиниться на наборі N8, то не витратить усі кошти, що у нього є. Оскільки лінія бюджетних обмежень пряма, вона має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення: MRS = ∆Y/∆X = – PX / PY. Чим крутіша лінія бюджетного обмеження, тим більшою кількістю товару Y треба пожертвувати для отримання додаткової одиниці товару X. Вплив змін доходу та цін на положення лінії бюджетних обмежень. Зміна доходу та цін на товари змінює положення лінії бюджетного обмеження. Якщо збільшується дохід, то крива пересувається вправо, а якщо дохід змен-шується – то вліво. При цьому кут нахилу лінії залишається незмінним. Навпа-ки, якщо змінюється ціна на продукт, то це призводить до зміни кута нахилу лінії: він збільшується при зростанні цін на товар X та зниженні цін на товар Y і зменшується, якщо на ринку складається протилежна ситуація (рис. 3.11.).
Рис. 3.11. Вплив змін доходу та цін на лінію бюджетних обмежень 3.4. Рівновага споживача
Споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних обмежень, тому завдання моделі поведінки споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання, дохід і ціни на товари. Для наочної демонстрації процесу вибору сумістимо на одному графіку карту кривих байдужості та лінію бюджетних обмежень якогось споживача (рис. 3.12).
 
   
А1
І
Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший. Рівновазі споживача можна дати геометричне тлумачення. Якщо рівновага досягається у точці дотику лінії бюджетних обмежень I до кривої байдужості U2, то це означає, що у точці A3 нахил цих двох ліній збігається (довідково: нахил кривої у будь-якій точці відповідає нахилу дотичної, проведеної до неї у цій точці). Кутова і внутрішня рівновага. Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, називається внутрішньою. Однак може статися, що споживач буде максимізувати свою корисність, зупинившись на придбанні лише одного товару. Така рівновага називається кутовою. Наприклад, студент, що споживав молоко і булочки вирішив обмежити споживання молока, тоді кут нахилу кривої байдужості значно зросте, і в жодному місці лінія бюджетних обмежень не зможе бути дотичною до такої кривої байдужості. Рівновага буде досягатися в точці, яка відповідає максимально можливій кількості булочок, що може придбати студент залежно від його бюджету (рис.3.13).
   
   
Адже споживач ніколи добровільно не придбає антиблаго. Зауважимо, що практично кожен товар може перетворитися на антиблаго, коли він доступний у такій кількості, що повністю задовольняє потреби споживача. Точка, в якій споживач перестає розглядати додаткове споживання як таке, що приносить користь, називається точкою насичення.
3.5. Рівняння рівноваги: ординалістський підхід Розглянемо пару абсолютно необхідних благ за співвідношенням між параметрами кривих байдужості та бюджетною лінією у стані рівноваги. Абсолютно необхідними є блага, відсутність яких не компенсується ніякою кількістю інших благ, тобто в наборі споживача є хоч невелика кількість кожного з цих благ. Геометрично, мовою поверхонь байдужості, це означає, що поверхня байдужості не торкається осі, на якій відкладається кількість абсолютно необхідного блага (рис.3.2). З абсолютної необхідності благ випливає, що у стані рівноваги (А*, В*) А* > 0, В* > 0, РАА* + РВВ* = I (3.3) Іншими словами, кожне благо наявне у меню, а бюджет використо-вується повністю. Нехай для повного набору благ, для якого виконується (3.3), має місце MRSАВ < – РА/РВ (3.4) За означенням граничної норми заміни MRSАВ = ∆В/∆А де ∆А, ∆В – обсяги зміни споживання благ, зауважимо, що величини ∆А та ∆В завжди матимуть різні знаки (одна з величин буде від’ємною, друга – додатною). Звідси ∆В = MRSАВ∆А (3.5) Змінимо наше “меню” на величини ∆А та ∆В, при цьому виходячи з означення граничної норми заміни привабливість нового набору благ не зміниться. Чи зміниться сума коштів, потрібна для забезпечення нового набору благ? Початковий набір позначимо через (А, В). Зміни формують нове “меню”: (А + ∆А, В + ∆В), яке коштує: I + ∆I = РА(А + ∆А) + РВ(В + ∆В) = РАА + РВВ + РА∆А + РВ∆В Перші два доданки правої частини рівняння збігаються з І. Отже, бюджет внаслідок змін у споживанні благ змінився на величину: ∆I = РА∆А + РВ∆В Замінимо у останньому виразі величину зміни споживання блага ∆В через величину зміни споживання ∆А, використовуючи (3.5). Маємо: ∆I = РА∆А + РВ∆В = РА∆А + РВMRSАВ∆А = (РА + РВMRSАВ)∆А Враховуючи припущення (3.4) можна дати таку оцінку: РА + РВMRSАВ < РА – РВ (РА/ РВ) = 0. Тоді: ∆I/∆А = РА + РВMRSАВ < 0. Якщо вважати ∆А > 0, то за припущення (3.4) ∆I < 0. А це означає, що збільшення споживання блага А спричиняє економію витрат споживача. Але враховуючи означення граничної норми заміни, можна сказати, що при цьому нове “меню” з точки зору уподобань споживача не гірше за попереднє. Отже, припущення (3.4) про те, що гранична норма заміни за абсолютною величиною перевищує відносну ціну першого блага, приводить до логічного висновку: з точки зору уподобань споживача за цих умов існує не гірше ”меню” і до того ж дешевше (див. рис.3.15, точка N є більш “дешевою” порівняно з точкою К).
L
Можна також перейти з дешевшого меню до дорожчого (у межах бюджету!) і “смачнішого” (точка М). Звідси висновок: якщо гр
|
Y Y
U U2
U1
Благо 2 Благо 2
у А
В
С D
х Благо 1 Благо 1
Кількість Кількість
продукту продукту
Y Y
у1 b
у0
х0 х1
шкідливих U2 робочих
речовин U1 місць U
U0
I/PY N1
6
N4
N5
N6
Y зміна доходу Y зниження цін Y зростання цін на товар Х на товар Y
а Х б Х в Х
К (точка нерівноваги, в якій MRSАВ > РА/РВ)
Крива байдужості
М (набір благ привабливіший ніж К та N)
K
Бюджетна лінія
M
N (набір благ еквівалентний К і L)
