Студопедия — Б) крива ринкового попиту
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Б) крива ринкового попиту






Особливості попиту на продукт конкурентної фірми виявляються через наступні показники:

1. С укупна (валова) виручка (TR)– це загальна виручка від продажу всього обсягу продукції:

TR = QP,

де Q – кількість товару, Р – його ціна.

2. Середня виручка ( AR) – це відношення сукупної виручки до кількості проданої продукції:

AR = TR/Q = Р

3. Гранична виручка (MR) – це приріст валової виручки, що відбувся за рахунок продажу додаткової одиниці товару:

MR = ΔTR/ΔQ

Залежність зміни перелічених показни-ків від обсягу виробництва продукції подано на рис. 9.2.

Сукупна виручка конкурентного виробника зростає прямо пропорційно обсягу його продаж, а середня, гранична виручка та ціна товару в умовах конкурентного ринку будуть рівними між собою.

9.2. Ринкова поведінка підприємства

в короткостроковому періоді

 

Для побудови моделі поведінки виробника потрібно дати відповіді на наступні питання:

1. Виробляти чи не виробляти продукт?

2. Якщо виробляти, то скільки?

3. Які прибутки чи збитки принесе це виробництво?

В мікроекономіці є два методи пошуку відповідей на ці питання:

1. Сукупний аналіз (порівняння сукупної виручки і сукупних витрат).

2. Граничний аналіз (порівняння граничної виручки і граничних витрат).

1. Сукупний аналіз.

Підприємство виробляє продукцію, якщо це приносить йому економічний прибуток або якщо збитки будуть меншими ніж у разі повного припинення виробництва.

1. Якщо TR > TC, то фірма вирішує завдання максимізації прибутку.

2. Якщо TC > TR, то фірма мінімізує збитки.

Якщо фірма припинить виробництво, то її збитки дорівнюватимуть постійним витратам. Тому, якщо збитки від виробництва менші ніж постійні витрати, то таке виробництво слід продовжувати. Тоді сукупна виручка буде перевищувати змінні витрати:

TC – TR < FC

(FC + VC) – TR < FC → VC < TR

Відповідь на друге питання: виробляти потрібно такий обсяг продукції, який максимізує прибутки або мінімізує витрати.

Відповідь на третє питання: економічний прибуток чи збиток фірми дорівнює ризниці між сукупною виручкою і сукупними витратами (табл. 9.1).

Таблиця 9.1.

Вибір обсягів виробництва тортів в залежності від сукупної виручки і сукупних витрат

Q FC VC TC TR1 EP1 TR2 EP2 TR3 EP3
        - -20 - -20 - -20
          -15   -17   -21
          -10   -14   -22
          -5   -11   -23
              -8   -24
              -5   -25
              -2   -26
              -9   -37
          -10   -26   -58

Наприклад, підприємець розпочав виробництво тортів, тоді з табл. 9.1 вип-ливає, що якщо ринкова ціна одного торта буде 15 грн., то валова виручка ( TR1) при виробництві 5-7 тортів даватиме економічний прибуток (EP1). Макси-мальний прибуток (10 грн.) підприємець отримає, якщо вироблятиме 6 тортів.

При ціні 13 грн. за торт, валова виручка ні при яких обсягах виробництва не перевищуватиме сукупних витрат, отже підприємець понесе збитки. Однак зовсім припиняти виробництво недоцільно, адже сукупна виручка(TR2) перевищує змінні витрати (VC), тобто відбувається зменшення збитків порівняно з постійними витратами (FC). Найменший збиток буде при виробництві 6 тортів – 2 грн. (порівняйте, при повній зупинці виробництва збиток складе 20 грн.). Цю ситуацію можна розглядати лише як тимчасову: підприємцеві необхідно якомога швидше вдосконалити виробництво, щоб зменшити витрати і отримати прибуток або якнайшвидше згорнути вироб-ництво (з найменшими втратами), щоб розпочати новий бізнес в іншій галузі.

Реалізація тортів по ціні 9 грн. робить виробництво взагалі недоцільним: при будь-якому обсязі випуску збитки не стають меншими постійних витрат, тобто чим більше тортів виробляється, тим більшим стає збиток.

Вибір виробником варіантів поведінки на основі порівняння сукупних витрат і сукупної виручки можна представити графічно (рис. 9.3).[31]

Якщо лінія сукупної виручки (TR1) перетинає криву сукупних витрат (ТС) і деяка її ділянка знаходиться вище ніж крива, то обсяги виробництва, що відповідають цій ділянці приноситимуть підприємцеві економічний прибуток.

Якщо лінія валової виручки (TR2) лежить нижче кривої сукупних витрат, але вище кривої змінних витрат (VC) (на деякій ділянці), то виробник вирішує завдання мінімізації збитків.

Якщо ж лінія сукупної виручки розміщена навіть нижче за криву змінних витрат, то найменші збитки підприємець матиме тоді, коли взагалі припинить виробництво.

2. Граничний аналіз.

Тепер порівняємо граничну виручку і граничні витрати (табл. 9.2).

Таблиця 9.2.

Вибір обсягів виробництва тортів в залежності від граничної виручки і граничних витрат

Q FC VC TC AFC AVC ATC MC MR1 MR2 MR3
        - - - -      
                     
          9.5 12.5        
        6.7   16.7        
          10.5 15.5        
          11.2 15.2        
        3.3 12.2 15.5        
        2.9 13.6 16.5        
        2.5 15.6 18.1        

Якщо ціна одного торта 15 грн., то продаж кожного з них принесе підприємцю 15 грн. додаткової виручки (MR1) при додаткових (граничних) витратах (МС) – 10 грн. на перший торт, 9 – на другий, 11 – на третій і т. д. Але, починаючи з шостого торта, витрати на виробництво кожного наступного торта перевищують додаткову виручку, отриману від його продажу.

Тому доцільно виробляти будь-яку одиницю продукції, гранична виручка від продажу якої перевищує граничні витрати на її виробництво (MR > MC). Аналогічно, якщо гранична виручка менше граничних витрат (MR < MC), то виробництво доцільно зменшувати.

Рівновага виробництва досягається тоді, коли гранична виручка зрівняється з граничними витратами (MR = MC), а підприємець отримає найбільший прибуток чи найменший збиток.

Графічне порівняння граничної виручки, граничних та середніх витрат приведено на рис. 9.4.[32]

1. Якщо лінія граничної виручки перетинає криву середніх сукупних витрат, то фірма вирішує проблему максимізації прибутку. Його максимальний розмір досягається у точці К, де перетинаються лінія граничної виручки і крива граничних витрат (рис. 9.4).  

 


 

R1 К

C1 А

C2 В

R2 М

 

 

Сукупний обсяг прибутку визначається як площа прямокутника АКR1C1, який утворюють вісь цін, лінія обсягу виробництва, лінія, що відповідає середнім витратам при цьому обсязі виробництва та лінія граничної виручки

2. Якщо лінія граничного доходу проходить нижче, ніж крива середніх сукупних витрат, то фірма вирішує проблему мінімізації збитків. Вони будуть найменшими в точці М, де перетинається крива граничних витрат з лінією граничної виручки (рис. 9.4). Обсяг цих збитків можна визначити через площу прямокутника МВС2R2.

3. Якщо лінія граничного доходу не перетинає криву середніх змінних витрат, то фірмі потрібно відмовитись від виробництва, та шукати шляхи усунення постійних витрат, що в даній ситуації дорівнюють збиткам.

9.3. Ринок досконалої конкуренції в довгостроковому періоді

 

В довгостроковому періоді розглядається поведінка не окремої фірми, а взаємодія всіх фірм на даному ринку. Тому потрібно ввести деякі нові припущення:

1. Пристосування галузі для потреб ринку в довгостроковому періоді відбувається за рахунок введення в галузь нових виробників або виходу із галузі.

2. Усі фірми в галузі мають схожі криві витрат, що дає можливість виділити окрему фірму як типову.

Якщо якась типова фірма при певній ціні Р1 на свою продукцію отримує економічний прибуток, то логічною буде поведінка інших фірм: вони будуть намагатися переорієнтувати своє виробництво на цей ж товар. Як відомо, збільшення кількості виробників приводить до переміщення кривої ринкової пропозиції вправо, а це приводить до зниження ціни рівноваги (рис. 9.5).

 

 

Тому вступ у галузь нових виробників зменшує економічний прибуток. Якщо ціна знизиться до рівня Р2 (рис. 9.6), то фірма матиме збитки адже ціна стала нижчою ніж середні витрати АТС. Тому розпочнеться відтік фірм з цієї галузі в ті, де є змога отримати хоча б нормальний прибуток.

Зменшення кількості виробників зменшить ринкову пропозицію, а це приведе до встановлення нового (вищого) рівня цін, що ліквідує збитки.

Такі зміни врешті приведуть до встановлення ціни, що покриватиме лише мінімальні середні витрати виробництва, тобто типова фірма не зможе отримувати економічний прибуток, а лише нормальний прибуток.

Р = АТС або MR = P = MC = ATC

 

9.4. Ефективність ринку досконалої конкуренції

 

Аналізуючи ефективність конкурентного ринку виділяють:

1) ефективність виробництва (виробництво продукту при найменших витратах);

2) ефективність розподілу ресурсів (між галузями та окремими вироб-никами, щоб максимізувати задоволення потреб).

Ефективність виробництва конкурентного ринку реалізується в тому, що ціна встановлюється на рівні мінімальних середніх витрат, а це означає, що споживачі одержують необхідні їм товари за найнижчими з усіх можливих цін.

Ефективність розподілу ресурсів видно з того, що конкурентна фірма залучає ресурси лише до тієї точки, в якій ціна зрівнюється з граничними витратами, а це означає, що ресурси розподілено найефективніше.

Але ринок досконалої конкуренції має і недоліки:

1) адже конкурентна фірма виробляє лише те, що у неї купують. Фірма не стане виробляти громадські товари, за які не має можливості отримати відшкодування від споживача. Тому ринковий механізм в сучасній економіці доповнюється державним регулюванням.

2) орієнтація конкурентної фірми на максимізацію прибутку часто приводить до конфлікту між поточними і перспективними цілями (ефект Робін Гуда).

Однак навіть з перерахованими недоліками ринок досконалої конкуренції є найефективнішою моделлю ринку.

 

 

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте умови ринку досконалої конкуренції.

2. В чому відмінності між ринковим попитом та попитом для конку-рентного виробника?

3. Дайте визначення показників сукупної, середньої та граничної виручки.

4. Покажіть залежність показників сукупної, середньої та граничної виручки від обсягів виробництва продукції.

5. Обгрунтуйте методику побудови моделі поведінки споживача за сукупним аналізом.

6. Покажіть графічно вибір виробником варіантів поведінки на основі порівняння сукупних витрат і сукупної виручки.

7. Охарактеризуйте метод граничного аналізу при побудові моделі поведін-ки споживача.

8. Наведіть графічне порівняння граничної виручки, граничних та середніх витрат.

9. Охарактеризуйте зміну ринкової ціни під впливом ринкової пропозиції.

10. Покажіть як досягається рівновага фірми в довгостроковому періоді.

11. Які недоліки має ринок досконалої конкуренції?

12. Проаналізуйте ефективність конкурентного ринку.

 

Задачі

1. В галузі працює 200 підприємств. Граничні витрати (МС) кожного підприємства складають: при рівні виробництва 9 тисяч одиниць товару в місяць – 4 грн., 10 тис. од. – 6 грн., 11 тис. од. – 8 грн. Яким буде обсяг випуску продукції за місяць, якщо ринкова ціна товару складає 6 грн?

 

2. На графіку зображені граничні (МС) та середні (АС, AVC) витрати конкурентної фірми на виробництво продукції.[33]

АС
1. Чи буде фірма здійснювати виробниц-тво, якщо ціна товару сягатиме 7 грн.? 2. Чи буде фірма здійснювати виробниц-тво, якщо ціна товару сягатиме 10 грн? 3. Чи буде фірма здійснювати виробниц-тво, якщо ціна товару сягатиме 20 грн?
Р МС

 


АVCCC
15

 

8

 

4

10 15 18 Q

Основні терміни і поняття

 


- Граничний аналіз

- Досконала (чиста) конкуренція

- Крива попиту для конкурентного виробника

- Лінія граничної виручки

- Лінія середньої виручки

- Лінія сукупної виручки

- Максимізація прибутків

- Мінімізація збитків

- Сукупний аналіз


Рекомендована література

 

1. Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроеко-номіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 111-138.

2. Гальперин В. М., Игнатьев С. М., Моргунов В. И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа. 1999. Т. 2. – С. 29-73.

3. Гамілтон Джонатан. Методичний посібник до “Мікроекономіки” Робер-та С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда. – К.: Основи, 1996. – С. 77-88.

4. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – С. 89-104.

5. Карагодова О. О., Черваньов Д. М. Мікроекономіка. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 99-103.

6. Лисовицкий В. Н. Микроэкономика. Учеб. пособие для экономич. специальностей вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997 – С. 81-89.

7. Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроеконо-міка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг.ред. А. П. Наливайка. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 94-105.

8. Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996. – С. 229-295.

9. Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – С. 238-271.

Тема 10. МОНОПОЛЬНИЙ РИНОК

 

Повною протилежністю ринку чистої конкуренції є ринок чистої монополії (монопольний ринок). Це такий вид ринку, де діє лише один виробник певної продукції. Метою даної теми є дослідження поведінки виробника-монополіста на ринку товарів, визначення обсягів його виробництва для максимізації прибутку. Вивчення цієї теми також допоможе дослідити механізми прийняття рішень виробниками при олігополії та монополістичній конкуренції.

 

10.1. Модель чистої монополії та її характеристики

 

Характеристики ринку:

1. На ринку діє тільки один виробник певної продукції. Тому для чистого монополіста еквівалентні поняття “ринкова пропозиція” і “пропозиція окремої фірми”, а також відсутній поділ на попит для окремої фірми і ринковий попит.

2. Товар, що виробляється монополістом, не має близьких замінників. Це твердження дещо абстрактне, але для спрощення ситуації будемо вважати, що в споживача є лише два варіанти: або взагалі відмовитись від споживання певного товару, або придбати його в монополіста.

3. Ціну на свій товар монополіст встановлює сам. Для монополіста попит збігається з ринковими і його можна розглядати як заданий, тому він встановлює ціну, маневруючи пропозицією: збільшення пропозиції знижує ціну, а зменшення пропозиції приводить до зростання цін.

4. Заблокований вступ в дану галузь для інших виробників. Бар’єрами для вступу в галузь можуть бути:

а) Масштаби виробництва (монополія – це велике підприємство і для створення їй гідної конкуренції потрібно вкласти значні кошти).

б) Легальні бар’єри (патент – виключне право на виробництво якогось про-дукту чи використання технології, ліцензія – право на заняття певним видом діяльності).

в) Власність на найважливіші види ресурсів (коли обмеженість ресурсів абсолютна, і у них немає близького замінника).

г) Недобросовісна конкуренція (тиск на постачальників сировини, цінова війна з метою банкрутства конкурента, підкуп чиновників і т.д.).

Монополізація ринку може досягатися:

1. Розширенням фірми за рахунок капіталізації прибутку, банкрутством кон-курентів, їх поглинанням до досягнення фірмою повного панування в галузі.

2. Об’єднанням капіталів на добровільних засадах. Форми монополістичних об’єднань:

а) Картель – це досягнення угоди про розподіл ринків збуту, квот та цін виробництва при умові збереження всіма учасниками комерційної та виробничої самостійності.

б) Синдикат – це створення учасниками, що зберігають виробничу само-стійність, спільного спеціалізованого підрозділу, що здійснює постачально-збутові операції для всіх членів об’єднання;

в) Трест – це об’єднання підприємств однієї галузі, що втрачають і комер-ційну і виробничу самостійність.

 

10.2. Визначення цін та обсягів виробництва монополістом

 

Головна відмінність між чистою конкуренцією і чистою монополією полягає у своєрідності кривої попиту. Для підприємства, що працює в умовах чистої конкуренції, крива попиту має абсолютно еластичний характер (пряма лінія), а в монополіста ця крива має спадний характер (рис. 10.1).

Спадний характер кривої попиту означає, що виробник не зможе продати більше продукції без зниження ціни на неї. Проте він буде змушений знизити


а б

 

ціну не тільки на додаткову одиницю продукції, а й на весь обсяг продаж. Для монополіста виручка отримана від продажу додаткової одиниці продукції завжди менша її ціни. Наприклад, якщо монополіст може продати 20 одиниць товару за ціною Р1 = 200 грн., то для збільшення обсягу продаж до 30 одиниць товару, він змушений зменшити ціну до Р2 = 170 грн. приріст сукупної виручки (DТR) буде дорівнювати 1100 грн., а гранична виручка (МR) – 110 грн., тоді як ціна додаткової одиниці проданого товару – 170 грн.

Адже виграш від збільшення обсягів продажу зменшується на величину програшу від зниження ціни (рис. 10.2).[34]

Гранична виручка може бути:

1) додатною величиною (MR > 0), коли S2 > S1, тоді сукупна виручка (TR) зростає;

2) від’ємною величиною (MR< 0), коли S2 < S1, тоді сукупна виручка спадає;

3) нульовою (MR=0), коли S2=S1, тоді сукупна виручка набуває максимального значення.

На рис. 10.3 наведено модель вибору монополістом співвідношення ціни та обсягів продаж, що максимізують його прибуток. [35]

Монополіст максимізує при-буток, при обсягах виробництва менших ніж це могло бути на конкурентному ринку (Q1<Q2). Він реалізує продукцію за цінами (Р1), що перевищують середні витрати (АТС), і отримує економічний прибуток.

Помилкові уявлення про політику монополіста:

1. Монополіст намагається встановити найвищу ціну. Але збільшення ціни обертається зменшенням обсягів продаж. Тому мета монополіста збільшити не ціну, а прибуток.

2. Чим більша різниця між ціною реалізації продукції та середніми витратами на виробництво одиниці продукції, тим більший прибуток отримує монополіст. Однак це твердження справедливо лише відносно одиниці продукції, а монополіст ставить мету максимізувати загальний прибуток. Наприклад, ціна товару 10 грн/кг, його собівартість - 5грн/кг, прибуток при реалізації 10 одиниць товару складе 50 грн. ((10-5)х10). Однак можлива ситуація, що навіть при меншій ціні (9 грн) і вищих витратах (6 грн), але при умові більшого обсягу реалізації (20 кг), прибуток може бути більший ніж в першому випадку ((9-6)х20=60).

3. Монопольне становище на ринку завжди гарантує беззбиткову діяльність. Але бувають ситуації, коли попит на якийсь товар різко падає і крива попиту середніх витрат і крива попиту проходить нижче ніж крива середніх витрат, не маючи з нею спільних точок. Наприклад, монополіст з виробництва рахівниць або примусів може не отримати прибутку взагалі.

 

10.4. Особливості функціонування реальних

монополізованих ринків

 

Розглянемо детальніше вплив монополій на економічні процеси в суспільстві. Найголовнішими економічними наслідками діяльності чистої монополії є:

1. В порівнянні з конкурентним виробником монополіст вважає за доцільне призначати вищі ціни і продавати менший обсяг продукції. Тому:

а) суспільство перевитрачає певну кількість ресурсів, бо рівноважний обсяг виробництва монополіста не збігається з мінімальним рівнем середніх витрат;

б) споживачі змушені сплачувати “монопольний податок”, цей “податок” – економічний прибуток монополіста.

2. Середні витрати монополіста, як правило, не збігаються з середніми витратами конкурентної фірми, вони можуть бути як меншими, так і більшими:

а) АТСм < АТСк, адже монополіст – це велике підприємство і на розмір середніх витрат може вплинути ефект масштабу.

б) АТСм > АТСк, в зв’язку з, як правило, меншою ефективністю виробничої діяльністі монополіста:

- цілі менеджерів монополіста не збігаються з метою мінімізації витрат (вони можуть ставити завдання збільшити фірму, не рахуючись з витратами, ухилятися від надмірного ризику за рахунок збільшення витрат, брати на роботу некомпетентних друзів та родичів);

- монополіст, не відчуваючи “подиху в потилицю” конкурента, стає в’ялим, припиняє пошук нових технологій;

- монополіст несе додаткові витрати (придбання патентів, ліцензій, підкуп чиновників, тиск на постачальників).

3. Монополія суперечливо впливає на науково-технічний прогрес.

а) масштаби монополії дають змогу виділяти значні кошти на науку та розробку нових технологій.

б) однак у монополіях немає постійних стимулів до НТП.

3. Чистий монополіст має можливість проводити цінову дискримінацію. Вона відбувається тоді, коли один продукт реалізується більш, ніж за одною ціною при тих же незмінних витратах. Наприклад, різні тарифи на електроенергію населенню та підприємствам, пасажирські і вантажні перевезення Укрзалізницею.

 

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте умови ринку чистої монополії.

2. Які ви знаєте бар'єри для вступу в галузь в умовах чистої монополії?

3. Якими методами може досягатися монополізація ринку?

4. Які форми монополістичних об’єднань ви знаєте?

5. В чому відмінності між чистою конкуренцією та чистою монополією?

6. В яких ситуаціях монополіст отримує виграш (збільшення сукупної виручки) від збільшення обсягів продажу продукції, а в яких програш (зменшення сукупної виручки)?

7. Охарактеризуйте модель вибору монополістом співвідношення ціни та обсягів продаж, що максимізують його прибуток.

8. Наведіть приклади помилкових уявлень про політику монополіста.

9. Які наслідки діяльності монополіста для суспільства та національної економіки?

 

Задачі

1. Відомості про продукцію монополіста наведено в таблиці:

Ціна за одиницю, грн. Обсяг попиту, тис.шт./міс. Середні витрати, грн
Постійні (AFC) Змінні (AVC)
    30,0  
    15,0  
    10,0  
    7,5  
    6,0  
    5,0  
    4,3  
    3,8  
    2,2  

Розрахуйте сукупну і граничну виручку, визначіть ціну та обсяг вироб-ництва, при якому монополіст максимізує прибуток.

 

2. Функція витрат монополіста має вигляд: ТС=50+Q2, тобто постійні витрати дорівнюють 50грн., а змінні Q2). Попит на продукцію монополіста складає: Р=40-Q. Знайдіть обсяг виробництва товару, що максимізує прибуток монополіста.[36]

 

Основні терміни і поняття

 


- Картель

- Ліцензія

- Монополізація ринку

- Монополістичні об’єднання:

- Недобросовісна конкуренція

- Патент

- Синдикат

- Трест

- Цінова дискримінація

- Чиста монополія


 

Рекомендована література

 

1. Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроеко-номіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 139-161.

2. Гальперин В. М., Игнатьев С. М., Моргунов В. И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа. 1999. Т. 2. – С. 74-163.

3. Гамілтон Джонатан. Методичний посібник до “Мікроекономіки” Робер-та С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда. – К.: Основи, 1996. – С. 97-106.

4. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – С. 104-116.

5. Карагодова О. О., Черваньов Д. М. Мікроекономіка. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 105-138.

6. Лисовицкий В. Н. Микроэкономика. Учеб. пособие для экономич. специальностей вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997 – С. 89-94.

7. Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроеконо-міка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг.ред. А. П. Наливайка. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 106-117.

8. Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996. – С. 299-336.

9. Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – С. 460-486.

 

 

Тема 11. ОЛІГОПОЛІЯ

 

Поведінка виробника на олігополістичному ринку є найскладнішою для прогнозування, тому що потрібно враховувати реакцію конкурентів на певні дії виробника та їх відповідну корекцію. Саме тому висновки, що будуть отримані при аналізі олігополістичного ринку, для практичного застосування використовують обережно з додатковими обмеженнями.

 

11.1. Теоретичні моделі олігополії

 

До основних ознак олігополії можна віднести:

1. Панування на олігополістичному ринку кількох фірм. Їх може бути від 2 до 20. (В США антимонопольне законодавство дозволяє діяльність не менше 10 (найбільша до 31%, дві найбільші до 44%, 3 до 54%, 4 до 64%). В Україні до 35% ринку). Проте для розрахунку береться загальнодержавний ринок, хоча деякі товари виробляються лише на певних територіях.

2. Продукт олігополії може бути як стандартним так і диференційованим (ринок сталі і ринок автомобілів).

3. Кожен олігополіст може проводити самостійну цінову політику, адже частка кожного з них на загальному ринку досить значна. Але результати його впливу залежатимуть від реакції інших олігополістів.

4. Вступ в галузь нових виробників дещо обмежений. Діють ті ж самі фактори, що й при монополії.

5. Олігополістичні ціни не гнучкі. Якщо вони змінюються, то, як правило, одночасно всіма фірмами-олігополістами, тобто при олігополії є стимули для погодження дій або таємного зговору.

Олігополія – досить поширена модель ринку. Олігополії виникають за таких обставин:

1. Утворення великих фірм за рахунок поглинання конкурентів.

2. Злиття фірм, що дає більшу економічну владу, вищі можливості контролю за цінами а також виграш при оптовій закупці ресурсів.

 

11.2. Моделювання поведінки олігополістів

за їх реакцією на ринкові зміни

 

Точний прогноз поведінки фірми в умовах олігополістичного ринку неможливий, бо існує декілька варіантів олігополії. В галузі може бути як 2 – 3 найбільші фірми (“жорстка” олігополія), так і 10 – 20 (“м'яка” олігополія). Тому виділяють такі варіанти ціноутворення олігополіста:

1) ламана крива попиту;

2) ціноутворення зумовлене таємним зговором;

3) лідерство в цінах;

4) ціноутворення за принципом “витрати плюс”.

1. Ламана крива попиту. Припустимо, що галузь має три рівноцінні фірми (А, В, С), що не погоджують свої ціни. При цьому можливі такі варіанти поведінки цих фірм:

а) якщо фірма А знижує ціну з Р1 до Р2, щоб реалізувати більше своєї продукції, а фірми-конкуренти повторюють цей маневр, то приріст продажу буде досить незначним (в основному за рахунок інших галузей);

б) якщо фірма А підвищить ціни, а її приклад наслідують інші, то це приведе до зниження загального обсягу продаж і до зменшення продажу кожною фірмою;

в) фірма А знизить ціни, а В і С – ні, тоді А збільшить обсяги продукції за рахунок В і С;

г) А підвищує ціни, а В і С ні, тоді А втрачає частину ринку, його окупують В і С.

З даних чотирьох альтернатив найбільш вірогідніші дві ситуації: 1) коли А знизить ціни, В і С будуть її наслідувати, щоб не втратити своєї частини ринку; 2) коли А підвищить ціни, то В і С проігнорують таку поведінку, щоб звільнитися від А і захопити його частку ринку. Тому крива попиту для олігополіста матиме вигляд ламаної кривої (рис. 11.1).

Q1
Звідси зрозуміло, чому ціни на олігополістичному ринку є негнучкими (жорсткими), адже ініціатор зміни ціни не має виграшу ні при її підвищенні, ні при зменшенні. Крім того ламана крива граничної виручки означає, що в певний момент зміни граничних витрат не впливають на ціну та обсяги виробництва (рис. 11.1).

2. Ціноутворення зумовлене таєм-ним зговором. Якщо кілька фірм в галузі приблизно однакові за розмірами та рівнем середніх витрат, то для них збігатимуться рівень ціни та обсяги виробництва, що максимізує економічний прибуток. Тому є стимули до таємного зговору з метою зафіксувати ціни та поділити ринки збуту. Такий зговір фактично перетворює ринок олігополістичної конкуренції в ринок чистої монополії.

Фактори, що протидіють укладанню картельних угод:

а) адміністративна, матеріальна та кримінальна відповідальність учасників цінової змови;

б) відмінності у витратах та обсягах продаж фірм олігополістів, тому важко домовитись за ціну;

в) при “м’якій” олігополії кількість фірм у галузі надто велика для погод-ження дій;

г) серед учасників угоди можливо порушення угоди (зниження цін) з метою отримання додаткових замовлень;

д) економічний прибуток в галузі може приваблювати нових виробників.

3. Лідерство в цінах. Для олігополістичного ринку, на якому представлені різні за розмірами фірми властиве узгодження дій через механізм “лідерство в цінах”. Найважливіша фірма в галузі з мовчазної згоди інших визнається лідером в ціноутворенні, а всі інші її наслідують. Оскільки перепад цін пов’язаний з певним ризиком для ініціатора, то навіть лідер переглядає їх рідко. Перед цим він обов’язково повідомляє своїх партнерів, щоб дати їм можливість підготуватися до маневру і вивчити їх реакцію.

4. Ціноутворення за принципом “витрати плюс”. Варіант ціноутворення за принципом “витрати плюс” використовується лідерами для спрощення механізму розрахунку ціни. За основу беруть певні типові витрати, до яких додається економічний прибуток у вигляді надбавки. Цей метод не потребує глибокого вивчення кривих попиту, доходу та граничних витрат.

 

11.3. Ефективність олігополії

Оскільки крива попиту на продукцію олігополіста завжди має спадний характер, то для нього ціна і гранична виручка ніколи не збігаються. Тому точка перетину кривих граничної виручки і граничних витрат завжди лежатиме лівіше від мінімального рівня середніх витрат. Отже олігополіст завжди обирає таке співвідношення “ціна-обсяг”, де обсяг менший, а ціну вища, ніж на конкурентному ринку. Суспільство погодившись на існування олігополії, змушене як обмежувати своє споживання, так і платити більшу ціну за продукцію.

Олігополіст отримує економічний прибуток не тільки в короткотер-міновому, але й в довготерміновому періоді, що пов'язано з існуванням суттєвих бар'єрів на шляху вступу в галузь нових фірм-конкурентів.

На думку деяких економістів, олігополія навіть більш небажана, ніж монополія, оскільки чиста монополія перебуває під постійним контролем держави, а олігополія маскуючись під монополістичну конкуренцію, обходить антимонопольне законодавство.

Деякі вчені вказують на позитивний ефект олігополії. На їх думку певні втрати суспільства від панування олігополії перекриваються виграшем від впливу олігополії на НТП.

 

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте ознаки олігополістичного ринку.

2. Які ви знаєте бар'єри для вступу в галузь в умовах олігополії?

3. Як утворюються олігополії?

4. Які варіанти ціноутворення олігополіста ви знаєте?

5. В чому відмінності між чистою монополією та олігополією?

6. Які ви знаєте варіанти поведінки олігополістичних фірм при зміні ціни на продукцію однієї з них?

7. Чому крива попиту олігополіста має ламаний характер?

8. Охарактеризуйте ціноутворення зумовлене таємним зговором.

9. Як визначається ціна та обсяги реалізації при “лідерстві в цінах”?

10. Поясніть метод ціноутворення за принципом “витрати плюс”.

11. Які наслідки діяльності олігополій для суспільства та національної економіки?

 

Задачі

1. Дослідження ринку легкових автомобілів виявило, що на ринку діють два виробники. Функції реагування кожного підприємства на дії іншого мають такий вигляд:

у=100-3х

х=100-3у

де х, у – це обсяги виробництва кожного з цих підприємств. Визначте пропорції розподілу ринку між ними, проілюструйте це графічно.

 

2. На ринку будівельних склоблоків функціонують три підприємства, однакові за розміром. Граничні витрати кожного підприємства незмінні і однакові для всіх – 4 грн. за блок. Ринковий попит на продукцію галузі показано в таблиці:

Ціна за 1 склоблок, грн.          
Обсяг попиту, тис. шт.          

Якщо підприємства за таємн







Дата добавления: 2015-12-04; просмотров: 224. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Виды нарушений опорно-двигательного аппарата у детей В общеупотребительном значении нарушение опорно-двигательного аппарата (ОДА) идентифицируется с нарушениями двигательных функций и определенными органическими поражениями (дефектами)...

Особенности массовой коммуникации Развитие средств связи и информации привело к возникновению явления массовой коммуникации...

Тема: Изучение приспособленности организмов к среде обитания Цель:выяснить механизм образования приспособлений к среде обитания и их относительный характер, сделать вывод о том, что приспособленность – результат действия естественного отбора...

Гносеологический оптимизм, скептицизм, агностицизм.разновидности агностицизма Позицию Агностицизм защищает и критический реализм. Один из главных представителей этого направления...

Функциональные обязанности медсестры отделения реанимации · Медсестра отделения реанимации обязана осуществлять лечебно-профилактический и гигиенический уход за пациентами...

Определение трудоемкости работ и затрат машинного времени На основании ведомости объемов работ по объекту и норм времени ГЭСН составляется ведомость подсчёта трудоёмкости, затрат машинного времени, потребности в конструкциях, изделиях и материалах (табл...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия