Рекомендовано до друку 10 страницаОсновними критеріями розробки логістичної політики здійснення закупівель і формування загальної системи закупівельної логістики є:
– оптимальна періодичність (час) постачань;
– оптимальна структура матеріальних потоків;
– мінімальні сукупні логістичні постачальницькі витрати.
7.2. Завдання "Зробити або купити"
У сфері забезпечення виникають типові проблеми*69, розв'язати які потрібно у будь-якому виробництві, а саме:
*69: {Крикавський Є.В. Логістика для економістів: Підручник. — Л.: Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2004. — С. 147.}
– зробити чи купити? – встановити, які компоненти (складові частини) кінцевого виробу виготовлятимуться на власних потужностях, а які стануть предметом закупівлі;
– скільки купити та скільки зробити? – формування відповіді на це запитання вимагає організації процедур прогнозування потреб ринку, планування потреб матеріалів, становлення можливостей виготовлення власними потужностями та величини впливу внутрішніх і зовнішніх чинників;
– де купити? – відповідь на це запитання вимагає встановлення джерел закупівлі та відповідних постачальників;
– коли купити? – відповідь на це запитання може бути результатом здійснення відповідної політики закупівлі, сформованої за умов реалізації оптимальної для чинних умов системи управління запасами.
Розглянемо першу з вищезгаданих проблем.
Вирішення завдання "Зробити або купити" так званого "завдання МОВ" в англомовній літературі – Make-or-Buy Problem)*70 вимагає обґрунтованої відповіді на питання про самостійне виробництво потрібних підприємству деталей, комплектуючих виробів і т. ін. або закупівлі їх із зовнішніх джерел.
*70: {Бауэрсокс Дональд Дж., Клосс Дейвид Дж. Логистика: интегрированная цепь поставок: Пер. с англ. — М.: ЗАО "Олимп-Бизнес", 2001. — 640 е.; Таджикский A.M. Логистика: Учеб. для высших и средних спец. учеб. заведений. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 2000. — 375 е.; Крикавський Є.В. Логістика для економістів: Підручник. — Л.: Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2004. — 448 с.; Линдере Майкл Р., Фирон Харольд Е. Управление снабжением и запасами. Логистика: Пер. с англ. — СПб.: ООО "Издательство Полигон", 1999. — 768 с.}
Основним критерієм оптимальності під час розв'язання "завдання МОВ" є максимізація прибутку. Тому для прийняття обґрунтованого рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво матеріалів (деталей, виробів) з витратами на їх закупівлю.
Рішення на користь закупівель комплектуючих може бути прийняте, якщо:
– потреба в комплектуючому виробі невелика;
– є велика гнучкість у виборі можливих джерел постачань і виробів-замінників;
– відсутні необхідні для виробництва комплектуючих потужності;
– відсутні адміністративний або технічний досвід для виготовлення потрібних виробів.
Рішення проти закупівель і на користь власного виробництва приймається тоді, коли:
– потреба в комплектуючих виробах стабільна і досить велика;
– наявні постачальники не можуть забезпечити необхідних стандартів якості виробів;
– необхідно зберігати комерційну таємницю в області технології виробництва;
– комплектуючі вироби можуть бути виготовлені за наявних виробничих потужностей. 7.3. Вибір постачальника
Однією із основних передумов успішного здійснення закупівель матеріальних ресурсів є вибір постачальника. Це пояснюється не тільки функціонуванням їх великої кількості, а й необхідністю вибору надійних партнерів, співробітництво з якими не принесе додаткових витрат.
Основні етапи вибору постачальників
1-й етап. Пошук потенційних постачальників. При цьому можуть бути використані такі методи:
– оголошення конкурсних торгів (тендера)*71;
*71: {Пономарьова Ю.В. Логістика: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2003. — 189 е.; Логистика: Учебник / Под ред. Б.А. Аникина. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2002. — 367 с.}
– вивчення рекламних матеріалів: фірмових каталогів, оголошень у засобах масової інформації і т. ін.*72;
*72: {Пономарьова Ю.В. Логістика: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2003. — 189 с.}
– відвідування виставок і ярмарків*73;
*73: {Там само.}
– листування і особисті контакти з можливими постачальниками*74;
*74: {Там само.}
– письмові переговори між постачальником і споживачем*75. Найбільш перспективними є перший і останній методи.
*75: {Логистика: Учебник / Под ред. Б.А. Аникина. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2002. — С. 367.}
Конкурсні торги (тендери) – форма пошуку потенційних постачальників. Конкурсні торги проводять у випадку, якщо передбачається закупити сировину, комплектуючі на велику суму або передбачається налагодити довгострокові зв'язки між постачальником і споживачем. Конкурсні торги вигідні як постачальникові, так і споживачеві.
Проведення тендера включає такі етапи*76:
*76: {Логистика: Учебник / Под ред. Б.А. Аникина. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2002. — С. 127.}
1. Реклама.
2. Розробка тендерної документації.
3. Публікація тендерної документації.
4. Приймання і розкриття тендерних пропозицій.
5. Оцінка тендерних пропозицій.
6. Підтвердження кваліфікації учасників торгів.
7. Пропозиція і присудження контракту.
Пояснимо деякі етапи проведення конкурсних торгів.
Тендерна документація, як правило, має досить великий обсяг і виконує ряд важливих функцій, а саме:
– інструктує учасників торгів про процедуру торгів;
– дає опис закуповуваних товарів або послуг;
– установлює критерії для оцінки пропозицій;
– визначає умови майбутнього контракту.
Оцінка тендерних пропозицій ведеться в суворій відповідності з критеріями, наведеними в тендерній документації. Основні правила процедури оцінки такі:
– попереднє призначення членів тендерного комітету, які будуть здійснювати оцінку пропозицій;
– розгляд тільки тих пропозицій, що відповідають вимогам, викладеним у тендерній документації;
– відсутність будь-яких переговорів з учасниками торгів.
Тендерний комітет складає звіт про оцінку тендерних пропозицій, у якому показано, як оцінювалися тендерні пропозиції, обґрунтовані причини відхилення пропозиції та дані рекомендації щодо присудження контракту.
Переможцем конкурсних торгів визнається учасник, що представив найбільш вигідну пропозицію.
Письмові переговори між постачальником і споживачем. У процесі письмових переговорів споживач одержує офіційну пропозицію на постачання товарів від потенційного постачальника. Це може бути організовано двома способами*77.
*77: {Логистика: Учебник / Под ред. Б.А. Аникина. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2002. — С. 127.}
Перший, коли ініціатива вступу в переговори виходить від продавця товару. Він розсилає потенційним покупцям своєї продукції свої пропозиції (або оферти). Ці документи аналогічні пропозиціям, одержуваним від постачальників при проведенні конкурсних торгів. На відміну від конкурсних торгів, де форми пропозицій суворо визначені, оферти у випадку письмових переговорів можуть мати різну форму і зміст. Звичайно вони включають такі реквізити:
– найменування товару;
– кількість і якість товару;
– ціну;
– умови і термін постачання;
– умови платежу;
– характеристику тари й упакування;
– порядок приймання-здачі.
Оферти можуть бути твердими і вільними (ініціативними).
Тверда оферта направляється тільки одному покупцеві з вказівкою терміну дії оферти, протягом якого продавець не може змінити свої умови. Неотримання відповіді протягом цього терміну рівноцінно відмові покупця від постачання і звільняє продавця від зробленої пропозиції.
Якщо покупець приймає пропозицію, то він направляє продавцеві в межах терміну дії оферти підтвердження про прийняття пропозиції. Тверді оферти виси лаються, як правило, традиційним партнерам.
Вільна оферта не містить ніяких зобов'язань продавця стосовно покупця. Вона може висилатися у необмеженій кількості потенційним споживачам і включати як перераховані вище реквізити, так і рекламно-інформаційні матеріали.
При другому способі організації письмових переговорів між постачальником і споживачем ініціатива вступу в переговори виходить від покупця. Він розсилає потенційним постачальникам комерційний лист або запит, головною метою якого є одержання пропозиції (оферти). У запиті указуються всі необхідні реквізити (найменування товару, необхідна якість, умови і терміни постачання, платежу й ін.), крім ціни, що з'явиться у відповідній пропозиції.
2-й етап. Аналіз потенційних постачальників.
Складений перелік потенційних постачальників аналізується за спеціальними критеріями, які дають змогу здійснити відбір прийнятних постачальників. Критерії оцінки і відбору постачальників*78:
*78: {Логистика: Учебник / Под ред. Б.А. Аникина. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2002. — С. 127.}
– вартість придбання продукції або послуг;
– якість обслуговування;
– надійність постачання;
– віддаленість постачальника від споживача;
– терміни виконання замовлень;
– періодичність постачань;
– умови оплати;
– мінімальний розмір партії товару;
– можливість одержання знижки;
– частка постачальника у покритті витрат;
– повнота асортименту;
– умови розподілу ризиків;
– наявність сервісного обслуговування;
– рекламна підтримка;
– репутація постачальника;
– фінансове становище постачальника, його кредитоспроможність та ін.
Перші два критерії вважають основними. Вартість придбання містить ціну продукції або послуг. Якість обслуговування містить якість продукції або послуги і надійність обслуговування. Надійність можна оцінити через імовірність відсутності відмови в задоволенні заявки споживача.
Підприємство визначає для себе найбільш значимі критерії залежно від специфіки своєї діяльності.
Внаслідок аналізу потенційних постачальників формується перелік конкретних постачальників, з якими проводиться робота зі встановлення договірних відносин. Список постачальників зазвичай складається за кожним конкретним видом матеріальних ресурсів, які постачаються.
3-й етап. Оцінка результатів роботи з постачальниками.
Оцінку постачальників потрібно проводити не тільки на стадії пошуку, але й у процесі роботи з уже відібраними постачальниками.
Для оцінки вже відомих постачальників часто використовують:
1) методику ранжування;
2) ABC-аналіз.
За допомогою методики ранжування розробляється спеціальна шкала оцінок, що дає змогу розрахувати рейтинг постачальника.
Методика ранжування полягає в таких діях, як:
1) оцінка значимості окремих критеріїв, за якими планується вибрати постачальника. Для цього обирають експертів (це можуть бути керівники підприємства або спеціалісти із постачання, виробництва). Кожному експерту пропонують (незалежно і таємно від інших експертів) встановити коефіцієнт значимості кожного критерію в межах від 0 до 1 (можуть бути встановлені межі значень коефіцієнтів від 1 до 5, чи від 1 до 10 тощо). Коефіцієнти значимості критеріїв, установлені експертами, проставляють у таблицю визначеної форми (табл. 7.2) і потім в останньому стовпчику підраховують комплексну оцінку як суму коефіцієнтів значимості за кожним критерієм;
2) оцінка постачальників відповідно до значимості встановлених критеріїв. На основі історії роботи з постачальником виставляється оцінка за кожним критерієм (за десятибальною шкалою), після чого шляхом множення отриманих оцінок на значимість відповідних критеріїв і наступного додавання отриманих результатів розраховується рейтинг постачальника (табл. 7.3).
Таблиця 7.2. Приклад застосування методу експертних оцінок для ранжування критеріїв оцінки постачальників
Таблиця 7.3. Розрахунок рейтингу постачальника
Для вибору найкращого постачальника порівнюють їх рейтингові оцінки. Якщо рейтинг нижчий від припустимої величини, то договір постачання за рішенням відповідальних осіб може бути розірваний.
ABC-аналіз. В основі використання цього методу щодо аналізу постачальників лежить припущення, що не всі постачальники характеризуються однаковим впливом на ефективність, через що доцільно інтенсивніше займатися постачальниками, які мають великий обіг.
Методика ABC-аналізу розглянута в розділі 6. Приклад ABC-аналізу наведено в табл. 7.4.
Таблиця 7.4. ABC-аналіз даних про постачальників
На основі цього аналізу можна зробити висновок про перевагу роботи з певними постачальниками для цього підприємства. Так, якщо витрати на заходи у сфері закупівель потрібно скоротити, то доцільно приділити увагу насамперед А-постачальникам, оскільки більш інтенсивна робота з ними може вплинути на загальний обіг підприємства.
ABC-класифікація постачальників, на думку Ю.В. Пономарьової*79 може бути проведена і в розрізі товарів, що закупляються.
*79: {Пономарьова Ю.В. Логістика: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2003. — 189 с.}
Для А-товарів можна провести такі заходи: точніший аналіз цін закупівель, детальний аналіз структури витрат, всеохоплюючий аналіз ринку, отримання декількох пропозицій від постачальників, більш жорсткі переговори щодо закупівельних цін, ретельніша підготовка замовлень на постачання, регулярний контроль запасів, точніше визначення страхових запасів і т. ін.
В-товари – це такі товари, які характеризуються середньовартісними величинами. Залежно від їх значення з ними варто працювати або як з А-товарами, або як із С-товарами.
С-товари – головна задача раціоналізації полягає у зниженні витрат на оформлення замовлень і складування. З цією метою можна проводити такі заходи: спрощення оформлення замовлень, зведені замовлення, застосування простих формулювань замовлень, телефонні замовлення, спрощений складський облік, великі партії замовлень, спрощений контроль замовлень, установлення більш високого рівня страхових запасів і т. ін.
4-й етап. Розвиток постачальника. Високорозвинені взаємини із постачальниками мають включати ще один ступінь – це розвиток постачальника, тобто інтеграцію його в систему своїх інтересів*80.
*80: {Азаренкова Г.М. Фінансові потоки в системі економічних відносин: Монографія. — X.: ВД "ІНЖЕК", 2006. — 328 с.; Дыбская В.В. Управление складами в логистической системе. — М.: КИА-центр, 2000. — 110е.; Как работают японские предприятия. — М.: Экономика, 1989. — 262 с.; Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. — 284 с.}
Розвиток постачальника застосовується у випадках, коли прийнятного постачальника ще не обрано, і його слід переконати у перевагах співпраці. У більш загальному плані розвиток постачальника означає виявлення позицій постачальника, за якими необхідно досягнути покращень у цей момент чи у перспективі для потреб наявного підприємства, а також визначення комплексу заходів, необхідних для поліпшення взаємної співпраці.
7.4. Визначення економічного розміру замовлення
Часто між різними групами логістичних витрат (транспортними, складськими, витратами на оформлення замовлення) виникає конфлікт цілей. Тому при визначенні розміру партії постачання в закупівельній логістиці використовують показник оптимального (економічного) розміру замовлення (economic order quantity – EOQ).
Показник EOQ виражає потужність матеріального потоку, спрямованого постачальником за замовленням споживача і, який забезпечує для останнього мінімальне значення суми двох логістичних складових: транспортно-заготівельних витрат і витрат на формування та збереження запасів.
Оптимальний розмір замовлення має бути таким, щоб сумарні річні витрати на подання замовлень і на утримання запасів були найменшими за цього обсягу споживання. Щоб уникнути дефіциту комплектуючого виробу, можна округлити оптимальний розмір замовлення у більшу сторону.
Економічний розмір замовлення визначається за формулою, отриманою Ф.У. Харрісом. Однак у теорії управління запасами вона більш відома як формула Вільсона:
де EOQ – економічний розмір замовлення, од.;
– витрати на виконання замовлення, грн;
– закупівельна ціна одиниці товару, грн;
S – річний обсяг продажів, од.;
U – частка витрат зберігання в ціні одиниці товару.
У формулі Вільсона враховуються лише витрати на утримання запасів і витрати на подання замовлень. Формула застосовується за таких умов:
1) величина попиту постійна і відома;
2) час поставки є постійним і відомим;
3) витрати поставки не залежать від величини партії;
4) наявне повне задоволення попиту;
5) витрати утримання запасів прямо пропорційні до їх величини;
6) немає запасів у дорозі;
7) витрати складування не залежать від величини замовлення;
8) необмежений горизонт планування;
9) не допускається можливість вичерпання запасів;
10) без обмеження доступності капіталу.
На практиці під час визначення економічного розміру замовлення доводиться враховувати більшу кількість факторів, ніж у базовій формулі. Найчастіше це такі, як:
1) знижки на транспортні тарифи залежно від обсягу вантажоперевезень; 2) знижки з ціни продукції залежно від обсягу закупівель; 3) 3) інші фактори.
Транспортні тарифи та обсяг вантажоперевезень. Якщо транспортні витрати несе покупець, під час визначення розміру замовлення потрібно враховувати і транспортні витрати. Чим більша партія постачання, тим нижчі витрати на транспортування одиниці вантажу. Однак, якщо збільшується розмір замовлення, збільшується обсяг запасів, а отже, і витрати на їх утримання.
Для прийняття обґрунтованого рішення потрібно зробити розрахунок сумарних витрат – з урахуванням економії транспортних витрат і без врахування такої економії та порівняти результати.
Алгоритм врахування впливу транспортних витрат на економічний розмір замовлення:
1) визначення витрат на утримання запасів. Воно здійснюється для попередньо визначеного економічного розміру замовлення (EOQ) та для найбільш оптимального з точки погляду транспортних витрат (ЕТ). Визначимо витрати на утримання запасів у першому (ВЗ) і в другому випадку (ВТЗ):
де – тариф на транспортування дрібної партії;
– тариф на транспортування великої партії;
4) визначення загальних логістичних витрат здійснюється за формулами:
(7.8)
(7.9)
5) вибір оптимального розміру замовлення. Критерій: мінімальні загальні логістичні витрати.
Знижки з ціни залежно від обсягу закупівель. Включення знижок у базову модель EOQ зводиться до розрахунку сукупних витрат і відповідного економічного розміру замовлення для кожного обсягу (і ціни) закупівлі. Якщо за певного обсягу закупівлі знижка буде достатньою, щоб компенсувати зростання витрат на утримання запасів за винятком скорочення витрат на розміщення замовлень, такий варіант, можливо, виявиться вигідним.
Алгоритм включення системи знижок у базову модель EOQ полягає в розрахунку певних видів логістичних витрат та загальної їх суми для різних обсягів постачань залежності запропонованої постачальниками системи знижок. Послідовність дій:
1) визначення витрат на організацію замовлень як добутку кількості замовлень на рік і витрат на організацію одного замовлення;
2) визначення витрат на зберігання одного замовлення як добутку обсягу замовлення на суму витрат на зберігання одиниці запасів;
3) визначення витрат на придбання запасів для задоволення річної потреби як добутку обсягу річного замовлення та ціни одиниці запасів;
4) визначення загальної суми логістичних витрат як суми трьох вищезгаданих видів витрат;
5) вибір оптимального розміру замовлення. Критерій: мінімальні загальні логістичні витрати.
Інші коректування моделі EOQ. Можливі й інші ситуації, що вимагають коректування моделі економічного розміру замовлення:
1) обсяг виробництва. Уточнення обсягу виробництва необхідні тоді, коли найбільш економічний розмір замовлень диктується виробничими потребами й умовами;
2) закупівлі змішаних партій. Закупівля змішаних партій означає, що одноразово надходить декілька видів продукції; у зв'язку з цим знижки, встановлені відповідно до обсягу закупівель і вантажоперевезень, слід оцінювати щодо комбінації товарів;
3) обмеженість капіталу. Обмеженість капіталу доводиться враховувати тоді, коли кошти для інвестування у запаси обмежені. Через це під час визначення розміру замовлень слід розподіляти обмежені фінансові ресурси між різними видами продукції;
4) використання власних транспортних засобів. Використання власних транспортних засобів впливає на розмір замовлення, тому що в цьому випадку транспортні витрати, пов'язані з поповненням запасів, є фіксованими витратами. Тому власний транспорт має бути заповнений цілком незалежно від економічного розміру замовлення.
7.5. Система постачань "Точно у термін" в заготівельній логістиці
Найбільш розповсюдженою у світі логістичною концепцією є концепція "Точно у термін" (just-in-time, JIT). З логістичних позицій концепція "Точно у термін" ґрунтується на організації постачання без будь-яких обмежень щодо вимоги мінімуму запасів, де потоки матеріальних ресурсів ретельно синхронізуються з потребою у них, яка задається виробничим розкладом випуску готової продукції. Подібна синхронізація досягається координацією двох логістичних сфер – постачання і виробництва.
Система постачання "Точно у термін" – це система організації постачання, яка ґрунтується на синхронізації процесів доставки матеріальних ресурсів у необхідній кількості й на той момент, коли ланки логістичної системи їх потребують, з метою мінімізації витрат, пов'язаних зі створенням запасів.
Упровадження і поширення концепції JIT привело до зміни традиційного підходу до постачання (табл. 7.5). Крім того, воно має свої позитивні та негативні сторони. Її перевагами є:
– скорочення запасів на всіх стадіях логістичного циклу;
– скорочення складських площ;
Таблиця 7.5. Порівняльна характеристика традиційного постачання і постачання JIT*81
*81: {Пономарьова Ю.В. Логістика: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2003. — 189 с.}
|
, (7.1)
