Рекомендовано до друку 13 страница
і _____________________ операціями, які _________________________ в _________
______________________________________________________________________ до
______________________ згідно з ___________________ і ______________________
останнього, а також ________________________, ____________________________ й
__________________ відповідної ___________________________________________.
2. Розподільчий центр – це ___________________________________, який
______________________ від ____________________ - ________________________
або від ______________________________________________________ підприємств
оптової торгівлі і розподіляє їх більш ________________________________________
_______________________________________ через ______________ або __________
________________________________________________________________________.
3. Розподільча мережа – сукупність _________________________________
________________________________________________________________________.
4. Алгоритм вибору каналу розподілу:
1) ___________________________;
2) ___________________________;
3) ___________________________;
4) ___________________________;
5) ___________________________.
5. До переваг залучення до збуту посередників (використання непрямих каналів розподілу) належать _______________________________________________
6. До недоліків залучення до збуту посередників (використання непрямих каналів розподілу) належать _______________________________________________
7. На макрорівні до завдань розподільчої логістики належать ___________
________________________________________________________________________
8. На мікрорівні до завдань розподільчої логістики належать ____________
________________________________________________________________________
9. Критерії вибору каналів розподілу: _______________________________
10. Підходи до вибору каналу розподілу: ______________________________
11. Фінансовий підхід до вибору каналу розподілу полягає ______________
________________________________________________________________________
12. Товарний підхід до вибору каналу розподілу полягає _________________
________________________________________________________________________
13. Науково-управлінський підхід до вибору каналу розподілу полягає
________________________________________________________________________
14. Відповідно до обраної стратегії розташування товаропровідна мережа може бути організована як:
1) ________________________________ структура (з ____________________
_______________ центром);
2) ________________________________ структура (з ____________________ декількома ______________________________________ центрами).
15. Метод визначення центру ваги використовується для визначення місця розташування ___________________________________________________________
16. Селективний розподіл є ________________________________________
17. Ексклюзивний розподіл є _______________________________________
Інтенсивний розподіл означає _______________________________________
Підібрати відповідні терміни (позначені літерами) до кожного з наведених нижче положень (позначених цифрами).
A. Розподільча логістика.
Б. Розподільча мережа.
B. Канал розподілу.
Г. Рівень розподілу логістичного потоку.
Д. Вертикальні канали розподілу.
Б. Горизонтальні канали розподілу.
Є. Розподільчий центр.
Ж. Селективний розподіл.
1. Традиційні канали розподілу, які складаються з незалежного виробника і одного або декількох незалежних посередників.
2. Управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доставки готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації.
3. Сукупність підприємств і організацій, через які проходить продукція від місця її виготовлення до місця споживання.
4. "Золота середина" між методами інтенсивного та ексклюзивного розподілу.
5. Будь-який посередник-учасник логістичної системи, який виконує розподільчі функції, трансформуючи матеріальні потоки у процесі їх просування до кінцевого пункту призначення.
6. Сукупність каналів розподілу.
7. Канали, які складаються з виробника і одного або декількох посередників, що діють як єдина система.
8. Складський комплекс, який отримує товари від підприємств-виробників або від підприємств оптової торгівлі (наприклад, які знаходяться в інших регіонах країни або за кордоном) і розподіляє їх більш дрібними партіями замовникам (підприємствам дрібнооптової та роздрібної торгівлі) через свою або їх товаропровідну мережу.
Знайти правильні твердження.
1. Розподільча логістика є тією функціональною сферою логістики, яка інтегрована в сферу розподілу, тобто здійснюється в перед виробничий період.
2. Статус постачальника товару-послуги зобов'язує підприємство в першу чергу враховувати інтереси покупців, на чому і ґрунтується формування розподільчої логістики.
3. На мікрорівні до завдання розподільчої логістики належить – визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, яка обслуговується.
4. На відміну від маркетингу, який займається виявленням і стимулюванням попиту, логістика покликана задовольнити сформований маркетингом попит з мінімальними витратами.
5. Під час формування логістичних каналів необхідно пам'ятати, що залучення посередників, як правило, не подовжує логістичні ланцюги.
6. Логістичний канал нульового рівня включає виробника і споживача, тобто розподіл матеріального потоку здійснюється безпосередньо виробником.
7. Однорівневі, дво- і більше логістичні канали включають лише одного посередника.
8. З позицій виробників, які генерують матеріальні потоки, чим більше рівнів має логістичний канал, тим більше труднощів в узгодженості функціонування всіх ланок з просування матеріальних потоків до споживачів.
9. Мережа, через яку здійснюється розподіл матеріального потоку, є незначимим елементом логістичної системи.
Питання для самоконтролю
1. Дайте визначення понять "розподільча логістика", "розподільчий центр", "розподільча мережа".
2. У чому полягає принципова відмінність розподілу від збуту?
3. Назвіть мету та завдання, які розв'язує розподільча логістика на мікро- і макрорівнях.
4. Які переваги звернення до послуг посередників у розподільчому процесі?
5. Які критерії вибору посередників ви знаєте?
6. Які недоліки звернення до послуг посередників у розподільчому процесі?
7. Дайте класифікацію та характеристику основних видів логістичних посередників.
8. У чому полягають відмінності між централізованою та децентралізованою товаропровідними мережами?
9. Охарактеризуйте роль розподільчих центрів у товаропровідних мережах.
10. Розкрийте зміст основних стратегій розміщення розподільчих складів. Яка з них в яких випадках може бути застосована?
11. Які переваги і недоліки централізованої та децентралізованої розподільчих систем?
12. Які є методи визначення місця розташування розподільчих центрів? Дайте їх порівняльну характеристику.
13. Що таке селективний розподіл, чим він відрізняється від інших масштабів розподілу, які його переваги і недоліки?
14. Які посередники діють від свого імені?
15. Які посередники діють за свій рахунок?
Кросворд
По горизонталі: 1. Набір цифр, що ідентифікують продукт. 2. Одне з семи правил логістики. 3. Дія, що виконується у певній послідовності. 4. Посередник, що діє від свого імені і за свій рахунок. 5. Форма ціни на послуги. 6. Кінцева ланка логістичного ланцюга. 7. Сума грошових коштів, які можуть залишатися в касі підприємства. 8. Суб'єкт підприємницької діяльності, який виступає в ролі комісіонера у договорі комісії. 9. Код, в якому чергуються темні та світлі лінії різної ширини. 10. Сукупність товарів, які знаходяться на складі. 11. Наука про планування, організацію, управління, контроль і регулювання рухом матеріальних інформаційних потоків у просторі та часі від їх первинного джерела до кінцевого споживача. 27. Спостереження за розвитком окремого сегмента ринку. 28. Послуга, яка надається після покупки певного товару. 29. Назва операцій, з якими пов'язана розподільча логістика. 30. Суб'єкт, який виробляє товар. 31. Спосіб товарообігу, при якому виробник передає продукцію споживачу без посередників. 32. Синонім "товарному обігу". 33. Функції посередників. 34. Один із критеріїв вибору продукції покупцем. 35. Грошовий вираз вартості товару. 36. Купівля товарів крупними партіями. 37. Об'єднання невеликої партії вантажу для декількох клієнтів до повного завантаження транспортного засобу. 38. Засіб переміщення вантажів. 39. Працівник підприємства, що займається пошуком клієнтів. 40. Вид розподілу, який передбачає залучення до реалізації продукції якомога більшої кількості посередників. 41. Вид розподілу, який передбачає залучення до реалізації продукції якомога меншої кількості посередників. 42. Сукупність каналів розподілу. 50. Умови розрахунків, за якими оплата здійснюється негайно.
По вертикалі: 12. Наука, що наряду з логістикою вивчає процес розподілу продукції. 13. Показник, що характеризує співвідношення цін. 14. Кількість товару, яка запропонована споживачам. 15. Виготовлення продукції. 16. Критерій вибору посередників. 17. Стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який закріплює право його власника на придбання від емітента чи на продаж емітентом зазначеної кількості базового активу у визначений термін за фіксованою ціною. 18. Ємність для зберігання і транспортування вантажу. 19. Посередник, що діє від чужого імені і за чужий рахунок. 20. Функціональна сфера логістики, що є комплексом взаємопов'язаних функцій, які реалізуються в процесі розподілу матеріального потоку серед різних оптових покупців. 21. Антонім "опту". 22. Результат роботи виробників. 23. Сукупність даних, які дають можливість дізнатися про певний товар. 24. Спосіб товарообігу від виробника до споживача через посередника. 25. Товар або послуга для споживача. 26. Вантажні вагони, призначені для перевезення широкої номенклатури вантажів. 43. Цілеспрямований вплив на об'єкт з метою зміни його стану або його поведінки у зв'язку зі зміною обставин. 44. Посередник, що діє від чужого імені, але за свій рахунок. 45. Посередник, що діє від свого імені. 46. Споживче благо і водночас складова маркетингового міксу. 47. Категорія розподільчої логістики. 48. Одне з семи правил логістичного міксу. 49. Та кількість товару, яку прагнуть бачити на ринку споживачі.
Розділ 9. ВНУТРІШНЬОВИРОБНИЧА ЛОГІСТИКА
9.1. Сутність виробничої логістики та концепцій її організації.
9.2. "Штовхальний" і "тягнучий" підходи до управління матеріальними потоками у виробничій логістиці.
9.3. Логістична концепція "MRP".
9.4. Мікрологістична система KANBAN.
9.5. Мікрологістична концепція "Оптимізована виробнича технологія".
9.6. Мікрологістична концепція "Худе виробництво". 9.1. Сутність виробничої логістики та концепцій її організації
Матеріальні та супутні їм фінансові та інформаційні потоки на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходять ряд виробничих ланок. Управління потоками на цьому етапі має свою специфіку і назву виробнича логістика*96, або по-іншому – внутрішньовиробнича*97, або логістика виробництва*98.
*96: {Альбеков А.У., Федько В.П., Митько OA. Логистика коммерции. — Ростов н/Д.: Феникс, 2001. — 512 с.; Гаджинский А.М. Логистика: Учеб. для высших и средних спец. учеб. заведений. — 3-е изд., пере-раб. и доп. — М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 2000. — 375 с.}
*97: {Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. — 284 е.; Леншин И А., Смольняков Ю.Й. Логистика: В 2 ч. — Ч. 1. — М.: Машиностроение, 1996. — 246 с.}
*98: {Крикавський Є.В. Логістика для економістів: Підручник. — Л.: Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2004. — 448 с.}
Метою виробничої логістики є оптимізація матеріальних і супутніх їм інформаційних та фінансових потоків усередині підприємств, які створюють додаткову вартість.
Актуальність застосування логістики у матеріальній сфері зумовлена декількома аспектами*99:
*99: {Пономарьова Ю.В. Логістика: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2003. — 189 с.}
– по-перше, останнім часом спостерігається тенденція звуження сфери масового і багатосерійного виробництва. Виробники отримують все більше замовлень на виробництво невеликих партій і навіть одиничних виробів. При цьому з боку покупців все частіше висувається вимога задовольнити потребу за мінімально короткий термін з високим ступенем гарантії;
– по-друге передбачається організація виробництва у рамках кооперації з випуску складних виробів. У цьому випадку транспортно-пересувні операції можуть бути об'єктом як виробничої логістики, якщо використовуються власні транспортні засоби для внутрішньосистемного переміщення вантажів, так і транспортної за умови використання транспорту загального користування.
Логістичне управління фазою виробництва на підприємстві охоплює три послідовні етапи*100:
*100: {Крикавський Є.В. Логістика для економістів: Підручник. — Л.: Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2004. — 448 с.}
Перший етап – проектування виробничої структури та, відповідно, структури переміщення продукції: від першого робочого місця (сировина, матеріали, частини, вузли) до фінального робочого місця (кінцева продукція).
Другий етап – планування в межах проектної структури переміщення продукції з огляду на досягнення мінімально можливих витрат із переміщення та раціональних виробничих циклів.
Третій етап – реалізація проектних і планових рішень, яка полягає у безпосередньому управлінні переміщенням продукції у виробничій фазі, моніторуванням, контролюванням та відповідним регулюванням переміщення окремих ланок логістичних процесів, логістичних операцій тощо.
Зі структури можливих об'єктів логістичних рішень у фазі виробництва доцільно відібрати ті, істотність впливу яких на витрати та тривалість циклу була б помітною. Отже, мова йде про ефективні логістичні рішення, що мають достатнє поле вибору, та віднесені до типових.
Такими типовими логістичними рішеннями у виробничій фазі с: - на стратегічному рівні – вибір оптимальної технології виробництва;
– на тактичному рівні – визначення оптимальної виробничої партії;
– на операційному рівні – оптимізація використання технологічного часу.
Логістичні системи, які досліджує виробнича логістика, називаються внутрішньовиробничими логістичними системами.
Застосування логістики змінило уявлення про організацію виробничо-технологічного процесу на підприємстві. У табл. 9.1 подано порівняльний аналіз традиційної та логістичної концепцій організації виробництва*101.
*101: {Гаджинський А.М. Логистика: Учеб. для высших и средних спец. учеб. заведений. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 2000. — 375 с.}
Зміст концептуальних положень свідчить про те, що традиційна концепція організації виробництва найбільш прийнятна для умов "ринку продавця", в той час як логістична концепція – для умов "ринку покупця".
Більше уваги приділяється максимальному завантаженню виробничих потужностей і зниженню собівартості одиниці продукції шляхом збільшення продуктивності обладнання за одиницю часу. Завдання підвищення ефективності інфраструктурних операцій і процесу реалізації мають другорядне значення.
Маємо іншу ситуацію, коли потенційна пропозиція перевищує попит. В умовах конкурентної боротьби за споживача проблеми ефективної реалізації виготовленої продукції стають пріоритетними.
Динамічність і невизначеність попиту на ринку робить недоцільним створення і підтримку великих запасів. Одночасно виробники дуже зацікавлені в отриманні кожного нового, навіть невеликого замовлення. Все це обумовлює потребу в гнучких виробничих потужностях, які здатні швидко відреагувати на кон'юнктуру попиту. Запас виробничої потужності виникає за наявності якісної та кількісної гнучкостей виробничих систем.
Якісна гнучкість забезпечується за рахунок наявності універсального обслуговуючого персоналу і гнучкого виробництва.
Кількісна гнучкість може забезпечуватися різними способами. Наприклад, на деяких підприємствах Японії основний персонал становить не більш 20% від максимальної кількості працюючих. Решта 80% – тимчасові працівники.
При цьому зниження собівартості в умовах конкуренції досягається не збільшенням розмірів партій, які випускаються, або іншими екстенсивними заходами, а логістичною організацією як окремого виробництва, так і всієї товаропровідної системи в цілому. Основою такої організації зазвичай є створення центру управління логістики, у якому зосереджується інформація та здійснюється управління всіма зв'язками, що дає змогу забезпечити координацію, управління і контроль за процесом у цілому.
Таблиця 9.1. Порівняльний аналіз традиційної та логістичної концепції організації виробництва
9.2. "Штовхальний" і "тягнучий" підходи до управління матеріальними потоками у виробничій логістиці
Застосування виробничої логістики починається з процесів постачання виробництва всіма необхідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, комплектуючими виробами.
Закордонними фахівцями розроблено і впроваджено у практику два принципово різних підходи: штовхальний і тягнучий.
Перший підхід – "штовхальна" система – є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються.
Матеріальний потік "виштовхується" кожному наступному адресату суворо за розпорядженням (командою), яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом. Однак у випадку збоїв виробництва, зміни попиту протягом місяця доводиться неодноразово змінювати виробничі графіки для всіх технологічних стадій одночасно, що часто зробити дуже важко. "Штовхальні" (виштовхувальні) системи знайшли застосування не тільки в сфері виробництва (виробничій логістиці), але й у сфері обігу як на стадії здійснення закупівель, так і на стадії реалізації готової продукції.
У процесі матеріально-технічного забезпечення "штовхальна" система є системою управління запасами впродовж усього логістичного ланцюга, у якому рішення про поповнення запасів у складській системі на всіх рівнях приймається централізовано. Під час реалізації готової продукції 44штовхальна" система проявляється як стратегія збуту, спрямована на випереджальне щодо попиту формування товарних запасів в оптових і роздрібних торгових підприємствах.
Недоліки "штовхальних" систем:
1) чим більше факторів щодо кожної з ланок логістичного ланцюжка має враховувати центр управління, тим складнішим, дорожчим і досконалішим має бути програмне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення;
2) у підприємства мають бути матеріальні запаси на всіх стадіях виробництва, для того щоб запобігти збоям і пристосуватися до змін попиту. Тому така система припускає створення внутрішніх статичних потоків між різними технологічними етапами, що часто призводить до заморожування матеріальних засобів, встановлення надлишкового устаткування і залучення додаткових робітників;
3) складність перебудови виробничої системи під час збоїв або збільшення попиту;
4) можливість застосування за умови масового розповсюдження обчислювальної техніки і сучасних інформаційних технологій.
Переваги "штовхальних" систем:
1) відсутність залежності роботи підприємства від своєчасності постачань;
2) спрощення контролю за організацією виробничого процесу, оскільки управління ними централізоване.
Найбільш відомими апробованими логістичними моделями систем цього типу є MRP І, MRP II та інші.
Другий підхід до організації логістичних процесів на виробництві називається "тягнучою" системою і є системою організації виробництва, у якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності.
При застосуванні цього підходу центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Основною функцією центру управління є постановка завдання перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.
Основними цілями "тягнучих" (витягуючих) систем є:
– запобігання поширенню зростаючих коливань попиту або обсягу продукції від наступного процесу до попереднього;
– зведення до мінімуму коливання параметрів запасів між технологічними операціями;
– максимальне спрощення управління запасами в процесі виробництва шляхом його децентралізації, підвищення рівня оперативного цехового управління.
Переваги "тягнучих" (витягуючих) систем:
1) не вимагають загальної комп'ютеризації виробництва;
2) не потребують створення значних запасів матеріальних ресурсів.
Недоліки "тягнучих" (витягуючих) систем:
1) передбачають високу дисципліну і дотримання всіх параметрів постачань;
2) вимагають підвищеної відповідальності персоналу всіх рівнів, особливо виконавців. Це пояснюється тим, що централізоване регулювання виробничих процесів обмежене.
До "тягнучих" логістичних систем належать системи KANBAN і ОВТ.
9.3. Логістична концепція "MRP"
Однією з найбільш популярних у світі логістичних концепцій, що ґрунтуються на підході до формування штовхаючих систем, є концепція "Планування потреб І ресурсів" (requirements/resource planning, RP). За змістом вона є протилежною концепції JIT ("Точно у термін").
На концепції "Планування потреб/ресурсів" ґрунтуються: у виробництві і постачанні – система "Планування потреби в матеріалах/виробничого планування потреби в ресурсах" (materials/manufacturing requirements/resource planning, MRP I/MRP II), а в дистрибуції (розподілі) – система "Планування розподілу продукції/ресурсів" (distribution requirements/ resource planning, DRPI/DRPII)*102.
*102: {Альбеков А.У., Федько В.П., Митько OA. Логистика коммерции. — Ростов н/Д.: Феникс, 2001. — 512 е.; Логистика: Учебник / Под ред. Б.А. Аникина. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2002. — 367 с.}
Відповідно до визначення американського дослідника Дж. Орліскі, одного з головних розробників системи MRP І, система "Планування потреби в матеріалах (система MRP) у вузькому значенні складається з ряду логічно пов'язаних процедур, вирішальних правил і вимог, які переводять виробничий розклад у "ланцюжок вимог", що синхронізовані у часі, а також запланованого покриття цих вимог для кожної одиниці запасу компонентів, необхідних для виконання розкладу. Система MRP переплановує послідовність вимог і покриття внаслідок змін або у виробничому розкладі, або в структурі запасів, або в характеристиках продукту"*103.
*103: {Перевозчикова ОЛ. Сучасні інформаційні технології. — К.: КЕУГП, 2000. — 123 с.}
Хоч сама логістична концепція, закладена в основу системи MRP І, сформована досить давно (в середині 1950-х років), але тільки з появою швидкодіючих комп'ютерів її вдалося реалізувати на практиці. Водночас революція в мікропроцесорних та інформаційних технологіях стимулювала бурхливе впровадження різноманітних складових систем MRP у бізнесі.
Основними цілями системи MRP є:
– задоволення потреби у матеріалах, компонентах і продукції для планування виробництва і доставки споживачам;
– підтримка низького рівня запасів матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції;
планування виробничих операцій, графіків доставки, закупівельних операцій.
Система MRP спочатку визначає, скільки і в які строки необхідно виготовити кінцеву продукцію. Потім система визначає час і необхідні кількості матеріальних ресурсів для виконання виробничого розкладу. На рис. 9.1 представлено блок-схему системи MRP І.
Типовий набір вихідних документів системи MRP І містить:
– специфіковані за номенклатурою, обсягом і часом вимоги матеріальних ресурсів, які замовляються у постачальників;
|
