Рекомендовано до друку 7 страница

 

По вертикалі: 1. Укрупнена група логістичних операцій, спрямованих на реалізацію мети логістичної системи. 2. Логістика, яка є невід'ємною частиною загальної логістичної системи, що забезпечує найбільш ефективну організацію розподілу виготовленої продукції, охоплюючи весь ланцюг системи розподілу: транспортування, складування, упакування та ін. 3. Аналіз різних варіантів і вибір підсистеми, організація їх в єдину систему. 6. Запаси готової продукції, які знаходяться на складах готової продукції фірми виробника і в дистрибутивній мережі, призначені для задоволення попиту споживачів. 8. Сукупний потік, який розглядається на окремій ділянці логістичної системи, основою його обчислення є операційні логістичні потоки. 10. Підготовчі запаси. 11. Запаси готової продукції, які знаходяться на складах готової продукції фірми виробника і в дистрибутивній мережі, призначені для задоволення попиту споживачів. 12. Підсистема, структурна складова макрологістичних систем, до якої належать різні виробничі та торговельні підприємства. 13. Запаси матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції, які знаходяться в процесі транспортування від однієї ланки логістичної системи до іншої. 15. Запаси, які створюються для захисту від можливого підвищення цін на матеріальні ресурси або введення протекційних квот і тарифів. 16. Логістичні системи з... зв'язками, де матеріальний потік проходить безпосередньо від виробника продукції до споживача, минаючи посередників. 19. Склад, призначений для забезпечення виробничого процесу. 23. Операції, не пов'язані з переходом права власності на продукцію і страхові ризики, виконуються всередині логістичної системи. 29. У такій системі на шляху матеріального потоку є хоча б один посередник. 30. Система планування, організації та здійснення внутрішньозаводських вантажопотоків сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, готових виробів і продукції, яка включає внутрішньозаводський транспорт, тару багаторазового використання, технічні засоби механізації й автоматизації перевантажувальних, транспортних і складських робіт в основному технологічному процесі виробництва, управління цими вантажопотоками, їх інженерно-технічне, інформаційне, юридичне, науково-методичне і фінансове забезпечення. 34. Запаси матеріальних ресурсів і готової продукції, створювані та підтримувані за очевидних сезонних коливань попиту або характеру виробництва, транспортування. 35. Операції, орієнтовані на інтеграцію логістичної системи із зовнішнім середовищем.

Розділ 6. УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ ПОТОКАМИ В ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМАХ

 

6.1. Поняття про управління матеріальними потоками в логістичних системах.

 

6.2. Управління матеріально-технічним забезпеченням у логістичних системах.

 

6.3. Управління запасами в логістичних системах.

6.1. Поняття про управління матеріальними потоками в логістичних системах

 

Нині є багато визначень логістики, але всі вони сходяться на тому, що логістика – це наукова дисципліна про управління потоками в системах.

 

Відомо, що система – це безліч взаємопов'язаних елементів, які функціонують для досягнення загальної мети.

 

У динамічних системах взаємозв'язок та функціонування елементів досягається завдяки відповідним потокам. Саме тому потоки є складовою системи. Таким чином, їх можна розглядати як підсистеми й незалежні об'єкти управління. У зв'язку з цим логістика використовує методи кібернетики, системологїі (теорії систем) і ґрунтується на концептуальних засадах. На наведеній схемі (рис. 6.1) зображено складові елементи логістичної концепції*57.

 

*57: {Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. — С. 63.}

 

Управління потоками, як і будь-яке управління, потребує відображення, тобто побудови моделі. Тому логістика як наука розробляє методи моделювання потоків. При цьому логістичний підхід передбачає інтерпретацію керованої системи у вигляді потоку.

 

Окремі елементи логістики (методи розв'язання транспортного завдання, визначення оптимального розміру запасів) добре відомі в економічній теорії, використовувались і на практиці. Однак логістика розглядає їх у взаємозв'язку та взаємозалежності, тобто логістика є не що інше як застосування теорії систем у галузі формування оптимальних потоків.

 

Стрілками на рис. 6.1 позначено процеси експедирування, які включають транспортування, планування та документообіг вантажів. Спеціалісти з логістики на основі даних про потреби клієнтів (бажаний час та періодичність поставок, розміри партій, вид пакування та інші вимоги) розробляють оптимальний графік розподілу й доставки готової продукції, схему проміжного зберігання. Схематично місце логістики в управлінні матеріальними потоками зображено на рис. 6.2.

 

Рис. 6.1. Елементи концепції логістики*58

 

*58: {Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. — 284 с.}

 

Організація руху матеріальних потоків у розподілі здійснюється з використанням маркетинг-логістики, яка має оптимально задовольняти вимоги відділу маркетингу, виробничих, транспортних та складських підрозділів.

 

Рис. 6.2. Місце логістики в управлінні матеріальними потоками1

6.2. Управління матеріально-технічним забезпеченням у логістичних системах

 

На підприємствах країн із розвиненою ринковою економікою застосовуються дві форми організації матеріально-технічного забезпечення і збуту в логістичних системах:

 

– централізована;

 

– децентралізована.

 

Кожній з цих форм може бути властива згрупована або розкидана служба постачання і збуту.

 

При згрупованій службі всі її підрозділи, що виконують окремі функції (постачання, збут, збереження запасів, перевезення і т. ін.), перебувають у віданні одного відділу.

 

Централізована форма організації матеріально-технічного забезпечення і збуту застосовується у фірмах, що випускають однорідну продукцію і мають невелике число підприємств, розташованих в одному регіоні.

 

Для розкиданої служби характерне розосередження лінійних підрозділів, що виконують окремі функції, по двох або більше спеціалізованих відділах.

 

Основні переваги централізації управління службами матеріально-технічного забезпечення і збуту полягають:

 

1) у зниженні витрат і створенні умов для розробки єдиної заготівельної, збутової та транспортної політики фірм;

 

2) сприянні укрупненню партій закуповуваних товарів, а отже, розширенні вибору постачальників (ними можуть бути крупнооптові торговці);

 

3) створенні умов для вигідного укладання контрактів на транспортне обслуговування;

 

4) одержанні знижок на ціну товарів;

 

5) скороченні витрат обігу за рахунок зменшення матеріальних запасів у кожному виробничому відділі і в цілому підприємстві;

 

6) зниженні витрат на проектування й експлуатацію меншого числа об'єктів.

 

Для варіанта централізованого управління зі згрупованими службами типовою є схема, зображена на рис. 6.3*59, при якій центральна служба управління матеріальними ресурсами несе відповідальність за рух матеріалів усередині підприємств фірми, за потоки вхідної сировини, напівфабрикатів і готової продукції, що відправляється споживачам, а також за забезпечення виробничого процесу всіма необхідними матеріалами в потрібний час і в необхідних кількостях.

 

*59: {Бажин И.И. Логистика: Компакт-учебник. — X.: Консум, 2003. — 239 с.}

Рис. 6.3. Схема централізованого управління забезпеченням при згрупованій організації служб

 

За такої організації служба управління матеріалами підкоряється віце-президентові компанії, а іноді може бути об'єднана зі службою виробництва і проектування в єдиний відділ. Функціональний підрозділ управління матеріальними ресурсами має у своєму складі розвинуту структуру лінійних підрозділів, що займаються закупівлею сировини, устаткування, комплектуючих; транспортним обслуговуванням підприємств; керуванням складським господарством і запасами; обробкою інформаційних даних та обслуговуванням клієнтури фірми. Ці лінійні служби пов'язані між собою як через керівництво, так і прямо залежно від характеру розв'язуваних питань (оперативного або довгострокового). Зазначена схема застосовується у фірмах, що спеціалізуються на випуску великих партій товарів, з технологічно близькою номенклатурою. Типова схема централізованого управління матеріальними ресурсами без групування його служб властива компаніям з централізацією управління виробництвом усієї гами продукції, и контролем і збутом (рис. 6.4)*60.

 

*60: {Бажин И.И. Логистика: Компакт-учебник. — X.: Консум, 2003. — 239 с.}

 

Недолік цієї форми управління полягає в тому, що в її рамках важко досягти повного взаємозв'язку при виконанні всіх завдань, що стоять перед матеріально-технічним забезпеченням.

 

На відміну від схеми на рис. 6.3, ця схема характеризується великою кількістю функціональних підрозділів. Так, у ній як окрему ланку виділено функцію закупівель та організацію транспортного забезпечення фірми. Особливістю цієї системи є поєднання в рамках виробничого відділу функцій щодо виробництва товарів, що випускаються фірмою, і керування запасами. Слід зазначити, що рівень централізації розглянутої системи трохи нижчий порівняно з попередньою. Однак весь комплекс переваг, які полягають в єдиній системі організації виробничого процесу фірми і пов'язаного з ним управління запасами, зберігається і для цієї системи.

Рис. 6.4. Схема централізованого управління забезпеченням при розкиданій організації служб

 

Децентралізована форма управління застосовується на тих підприємствах, які розміщені в різних районах і спеціалізуються на випуску одного або декількох видів продукції (тобто на фірмах із диверсифікованим виробництвом).

 

Недоліки децентралізованої форми організації служб постачання і збуту:

 

1) підприємства змушені робити закупівлі порівняно невеликого обсягу;

 

2) істотні транспортні витрати.

 

При варіанті децентралізованого управління зі згрупованими службами матеріально-технічного забезпечення типова схема її організації передбачає окрему відповідальність за постачання виробництва і збут на кожному підприємстві компанії, що спеціалізується на випуску певних видів продукції. Ця схема припускає концентрацію функцій матеріально-технічного забезпечення в рамках однієї служби кожного підприємства, що відповідає за той або інший вид продукції. На рис. 6.5 і 6.6 показано два види продукції – А і В.

 

У випадках коли в концентрації таких функцій немає необхідності, застосовується децентралізована форма управління з розкиданими службами матеріально-технічного забезпечення.

 

На рис. 6.5 показано, що система складається з трьох рівнів. У безпосередньому підпорядкуванні вищого керівництва (перший рівень) знаходяться чотири підрозділи, що відають фінансовими активами фірми і цінними паперами, юридичними, кадровими.

 

Другий рівень управління складають функціональні підрозділи, що безпосередньо організовують питання фінансування виробництва, дослідницькі і дослідно-конструкторські розробки, а також весь комплекс питань, пов'язаних із випуском окремих видів продукції.

 

Ланки третього рівня управління перебувають у безпосередньому підпорядкуванні цих підрозділів і відповідають за дослідження ринку і збутову політику (маркетинг).

 

Лінійна служба підрозділу, що відповідає за контроль запасів, здійснює функцію планування виробництва спільно зі службами виробничого підрозділу. При цьому вона виходить із наявності і номенклатури запасів на складі.

 

Схема, представлена на рис. 6.6, має ще більш розвинуту децентралізацію на третьому рівні управління. Окремі функції матеріально-технічного забезпечення покладаються на відділи закупівель і транспортну службу. Функція управління запасами покладена на виробничий відділ.

Рис. 6.5. Схема децентралізованого управління забезпеченням при згрупованій організації служб

 

У службу маркетингу входять також складування й управління запасами готової продукції. Координація функцій матеріально-технічного забезпечення виробляється на другому рівні структури, що робить ці відділи, з одного боку, більш автономними, а з іншого боку – ускладнює прийняття управлінських рішень на цьому рівні.

Рис. 6.6. Схема децентралізованого управління забезпеченням при розкиданій організації служб

 

У видобувних галузях й аграрному секторі економіки, як правило, функції матеріально-технічного забезпечення організаційно не розмежовані на служби постачання і збуту. Вони об'єднуються в єдину службу, в обов'язок якої входить також управління запасами і підтримка високої якості обслуговування споживачів. Окремо виділяється транспортна служба, яка відповідає за перевезення товарів поза компаніями та їхніми підприємствами і виконання допоміжних операцій у терміналах.

 

На транспорті, у зв'язку, у фінансових установах і сфері послуг, навпаки, основна робота в області матеріально-технічного забезпечення пов'язана з постачанням, тому що обсяг операцій з розподілу готової продукції не значний або є особливим видом технології. Тут за організацію постачань, внутрішніх і зовнішніх перевезень, а також управління запасами відповідає один підрозділ.

 

6.3. Управління запасами в логістичних системах

Запаси в тому чи іншому вигляді присутні по всій довжині логістичного ланцюга як у сфері виробництва, так і у сфері обігу продукції.

 

Матеріальні запаси – це продукція виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва й обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого споживання.

 

Основними мотивами створення матеріальних запасів є*61:

 

*61: {Гаджинский A.M. Логистика: Учеб. для высших и средних спец. учеб. заведений. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 2000. — С. 231—235.}

 

1) імовірність порушення встановленого графіка постачань;

 

2) можливість коливання попиту;

 

3) сезонні коливання виробництва деяких видів товарів;

 

4) знижки за покупку великої партії товарів;

 

5) спекуляція;

 

6) оптимізація витрат, пов'язаних з оформленням замовлення;

 

7) можливість рівномірного здійснення операцій з виробництва і розподілу;

 

8) можливість негайного обслуговування покупців;

 

9) зведення до мінімуму простоїв у виробництві через відсутність запасних частин;

 

10) спрощення процесу управління виробництвом.

 

У теорії управління запасами виділяють такі їх види*62:

 

*62: {Альбеков А.У., Федько B.П., Митько O.A. Логистика коммерции. — Ростов н/Д.: Феникс, 2001. — 512 е.; Таджикский AM. Логистика: Учеб. для высших и средних спец. учеб. заведений. — 3-е изд., пере-раб. и доп. — М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 2000. — 375 е.; Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. — 284 е.; Крикавський Є.В. Логістика для економістів: Підручник. — Л.: Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2004. — 448 е.; Леншин И.А, Смольняков Ю.Й. Логистика: В 2 ч. — 4.1. — M.: Машиностроение, 1996. — 246 е.; Пономарьова Ю.В. Логістика: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2003. — 189 с.}

 

1. За місцем продукції в логістичному ланцюзі:

 

– запаси матеріальних ресурсів;

 

– запаси незавершеного виробництва;

 

– запаси готової продукції;

 

– запаси тари;

 

– запаси зворотних відходів.

 

2. За фазами процесу відтворення:

 

– запаси в постачанні;

 

– запаси у виробництві;

 

– запаси у дистрибуції.

 

3. Щодо комплексних логістичних активностей:

 

– складські запаси, запаси продукції, які знаходяться на складах різного типу і рівня певних ланок логістичної системи, як внутрішньофірмових, так і логістичних посередників;

 

– транспортні запаси (запаси в дорозі, транзитні запаси), запаси матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції, які знаходяться в процесі транспортування від однієї ланки логістичної системи до іншої або в межах однієї ланки логістичної системи;

 

– запаси вантажопереробки, специфічний складський запас, який формується без логістичної операції зберігання (наприклад, перевантаження в одному транспортному вузлі з одного виду транспорту на інший, консолідація, сортування і т. ін.).

 

4. За функціональним призначенням (стосуються виробничих і товарних запасів):

 

– поточні (регулярні) запаси – це основна частина виробничих і товарних запасів, які призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва і збуту між двома черговими постачаннями, створюються за умов нерівномірного і регулярного постачання через невідповідність обсягів постачання і разового споживання;

 

– страхові (гарантійні) запаси – призначені для безперервного постачання споживача за непередбачених обставин: відхилення у періодичності й у величині партій постачань від запланованих, ціна інтенсивності споживання, затримки постачань у дорозі, збої у виробничо-технологічних циклах і т. ін.;

 

– підготовчі (буферні) запаси – це частина виробничого (товарного) запасу, призначена для підготовки матеріальних ресурсів і готової продукції до виробничого або особистого споживання, їх наявність зумовлена необхідністю виконання певних логістичних операцій з приймання, оформлення, завантаження-розвантаження, додаткової підготовки до споживання;

 

– сезонні запаси – це запаси матеріальних ресурсів і готової продукції, створювані і підтримувані за очевидних сезонних коливань попиту або характеру виробництва, транспортування;

 

– запаси просування готової продукції формуються і підтримуються в дистрибутивних каналах для швидкої реакції на здійснювану фірмою маркетингову політику просування товару на ринок, зазвичай супроводжувану широкомасштабною рекламою в засобах масової інформації, покликані задовольняти можливе різке збільшення попиту на готову продукцію фірми;

 

– спекулятивні запаси зазвичай створюються фірмами для матеріальних ресурсів з метою захисту від можливого підвищення цін на них або введення протекційних квот і тарифів;

 

– застарілі (неліквідні) запаси утворюються внаслідок розбіжності логістичних циклів у виробництві і дистрибуції з життєвим циклом товарів, а також через погіршення якості товарів під час зберігання.

 

5. Щодо ланки логістичного ланцюга або логістичних посередників:

 

– запаси у постачальників;

 

– запаси у споживачів;

 

– запаси у торгових посередників;

 

– запаси в посередників у фізичному розподілі.

 

6. За концентрацією вартості:

 

– Група А – висока концентрація вартості;

 

– Група В – середня концентрація вартості;

 

– Група С – низька концентрація вартості.

 

Класифікація запасів підприємства за вищевказаними ознаками досить умовна і призначена в основному для їх контролю та поповнення.

 

Управління запасами в логістичних системах зводиться до вирішення такого завдання, як підтримка розмірів матеріальних запасів на такому рівні, щоб забезпечити безперебійне постачання всіх підрозділів необхідними матеріальними ресурсами за умови дотримання мінімальних витрат.

 

Система управління запасами – сукупність правил і показників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів.

 

У логістиці застосовуються такі технологічні системи управління запасами*63:

 

*63: {Гаджинский A.M. Логистика: Учеб. для высших и средних спец. учеб. заведений. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 2000. — 375 е.; Зеваков А.М., Петров В.В. Логистика производственных и товарных запасов: Учебник. — СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2002. — 320 е.; Логистика: Учебник / Под ред. Б.А. Аникина. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2002. — 367 с.; Пономарьова Ю.В. Логістика: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2003. — 189 е.; Семененко А.И. Предпринимательская логистика. — СПб.: Политехника, 1997. — 350 е.; Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 608 с.}

 

– система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

 

– система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення;

 

– система зі встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня;

 

– система "Мінімум-максимум";

 

– система оперативного управління.

 

Параметрами системи управління запасами є:

 

– точка замовлення – мінімальний (контрольний) рівень запасів продукції, за умови досягнення якого необхідне їх поповнення;

 

– нормативний рівень запасів – розрахункова величина запасів, яка досягається під час чергової закупівлі;

 

– обсяг окремої закупівлі;

 

– частота здійснення закупівель – тривалість інтервалу між двома можливими закупівлями продукції, тобто періодичність поповнення запасів продукції;

 

– поповнювана кількість продукції, за якої досягається мінімум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витратами на поповнення і заданими альтернативними витратами інвестованого капіталу.

 

Розглянемо сутність систем управління запасами.

 

Система з фіксованим розміром замовлення. Це класична система, у якій розмір замовлення на поповнення запасу є постійною величиною. Замовлення на постачання продукції здійснюється за умови зменшення наявного на складах логістичної системи запасу до встановленого мінімального критичного рівня, який називають точкою замовлення.

 

У процесі функціонування цієї технологічної системи інтервали постачання можуть бути різними залежно від інтенсивності витрат (споживання) матеріальних ресурсів у логістичній системі.

 

Регулюючими параметрами цієї системи є розмір замовлення і точка замовлення.

 

За умови досягнення запасом нижньої критичної межі та організації чергового замовлення на постачання необхідних матеріальних ресурсів рівень запасу на момент організації замовлення має бути достатнім для безперебійної роботи в період логістичного циклу. При цьому страховий запас повинен залишитися недоторканним.

 

Система з фіксованим розміром замовлення іноді ще називається двобункерною, оскільки в такому випадку передбачається, що запас зберігається ніби в двох бункерах. З першого бункера матеріальні ресурси витрачаються з моменту надходження чергової партії до моменту подачі замовлення, а з другого бункера – у період між подачею замовлення і його виконанням, тобто до моменту постачання.

 

На практиці система управління запасами з фіксованим розміром замовлення застосовується переважно в таких випадках:

 

– великі втрати внаслідок відсутності запасу;

 

– високі витрати на зберігання запасів;

 

– висока вартість товару, який замовляється;

 

– високий ступінь невизначеності попиту;

 

– наявність знижки з ціни залежно від кількості, яка замовляється;

 

– накладання постачальником обмеження на мінімальний розмір партії постачання.

 

Перевага: передбачає захист підприємства від утворення дефіциту матеріальних ресурсів.

 

Недоліки системи з фіксованим розміром замовлення:

 

1) передбачає безперервний облік залишків матеріальних ресурсів на складах логістичної системи з тим, щоб не пропустити момент досягнення точки замовлення;

 

2) за наявності широкої номенклатури матеріалів (або асортименту – для торгового підприємства) необхідною умовою застосування цієї системи є використання технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.

 

Система з фіксованою періодичністю замовлення. Замовлення роблять у чітко визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні інтервали, наприклад один раз на місяць, один раз на тиждень, один раз на 2 тижні і т. ін., а розмір запасу регулюється шляхом зміни обсягу партії.

 

Наприкінці кожного періоду перевіряється рівень запасів і на основі цього визначається розмір партії постачання. Таким чином, у системі з фіксованою періодичністю замовлення змінюється розмір замовлення (обсяг партії), який залежить від рівня витрат (споживання) матеріальних ресурсів у попередньому періоді. Величина замовлення визначається як різниця між фіксованим максимальним рівнем, до якого відбувається поповнення запасу, і фактичним його обсягом у момент замовлення.

 

Регулюючими параметрами цієї системи є максимальний розмір запасу і фіксований період замовлення, тобто інтервал між двома замовленнями або черговими надходженнями партій.

 

Таким чином, система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в таких випадках:

 

– умови постачання дозволяють варіювати розмір замовлення;

 

– витрати на замовлення і доставку порівняно невеликі;

 

– втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

 

Перевага цієї системи: відсутність необхідності вести систематичний облік запасів на складах логістичної системи.

 

Недолік: необхідність робити замовлення іноді на незначну кількість матеріальних ресурсів, а за умови прискорення інтенсивності споживання матеріалів (наприклад, внаслідок зростання попиту на готову продукцію) виникає небезпека використання запасу до настання моменту чергового замовлення, тобто виникнення дефіциту.

 

Система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня. У цій системі вхідним параметром є період часу між замовленнями. Щоб запобігти завищенню обсягів запасів, які знаходяться на складі, або їх дефіциту, замовлення подаються не тільки у встановлені моменти часу, але і за умови досягнення запасом граничного рівня. Розглянута система містить елемент системи з фіксованим інтервалом часу між замовленнями (встановлену періодичність замовлення) та елемент системи з фіксованим розміром замовлення (відстеження граничного рівня запасів, тобто точки замовлення).

 

Таким чином, рівень матеріального запасу регулюється як зверху, так і знизу. У тому випадку, коли розмір запасу знижується до мінімального рівня раніше настання терміну подачі чергового замовлення, то робиться позачергове замовлення. В інший час ця система функціонує як система з фіксованою періодичністю замовлення.

 

Відмінністю системи є те, що замовлення поділяються на дві категорії: планові та додаткові. Планові замовлення роблять через задані інтервали часу. Можливі додаткові замовлення – якщо наявність запасів на складі досягає граничного рівня. Очевидно, що необхідність додаткових замовлень може з'явитися тільки за умови відхилення темпів споживання від запланованих.

 

Перевага цієї системи: повне виключення недостачі матеріальних ресурсів для потреб логістичної системи. Недолік: необхідність додаткових витрат на організацію постійного спостереження за станом величини запасів.

 

Система "Мінімум-максимум". Як і в системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, тут використовується сталий інтервал часу між замовленнями. Система "Мінімум - максимум" зорієнтована на ситуацію, коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівняними із втратами від дефіциту запасів. Тому в цій системі замовлення з'являються не через задані інтервали часу, а тільки за умови, що запаси на складі в цей момент виявилися рівними або меншими від установленого мінімального рівня. У разі видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимального рівня. Таким чином, ця система працює лише з двома рівнями запасів – мінімальним і максимальним, чим і зумовлюється її назва.