Поняття про логістичні ланцюги

В англо-американській економічній літературі умовними синонімами терміна "логістичний ланцюг" (logistical chain) вважаються поняття: "логістичний канал" (logistical channel), "канал розподілу" (distribution channel) та ін. У Німеччині дуже поширеним є поняття "логістичний ланцюжок" (die logistische Kette), що знайшло відображення в одному з національних стандартів.

Логістичний ланцюг – це складна система, що формується впорядкованою і взаємодіючою сукупністю фізичних чи юридичних осіб на ринку виробництва і постачання матеріальних ресурсів, виробництва та розподілу продукції, які виконують логістичні операції, спрямовані на доведення матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої та до кінцевого споживача.

Взаємовідносини в такому ланцюзі формуються на підставі замовлень і пропозицій на ринку виробництва сировини (зі своїми постачальниками, посередниками, споживачами), виробництва і споживання продукції відповідного асортименту і якості, виконання роботи, надання послуги (рис. 3.1).

 

 

Рисунок 3.1 - Структуризація логістичного ланцюга (Крикавський, 2004)

 

Логістичний ланцюг має такі характеристики: логістичний канал, логістичний цикл та логістичний центр.

Часто логістичний канал ототожнюють з каналом товароруху, каналом збуту, каналом розподілу. Але визначення всіх цих понять потребує певної субординації та уточнення. Так, логістичний канал є більш широким поняттям, ніж усі інші. Логістичний канал – цешлях, що формується частково впорядкованою сукупністю юридичних або фізичних осіб (постачальників, виробника і посередників), що об’єднані для досягнення спільної мети і забезпечують створення та доведення матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої та до кінцевого споживача. У маркетингу синонімічними поняттями можуть бути канал розподілу і дистрибуційний канал. Логістичний канал складається з каналу постачання та каналу товароруху.

Канал постачання – частково впорядкована сукупність юридичних або фізичних осіб – постачальників сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих тощо, які забезпечують початкове створення матеріального потоку.

Канал товароруху – це частково впорядкована сукупність посередників (роздрібних та оптових, транспортно-експедиційних компаній) для доведення товарів від конкретного виробника до його кінцевих споживачів. Іншими словами, це система, де продукція і відповідальність за неї або власність на неї передаються від рівня до рівня (від посередника до посередника), у результаті досягаючи споживача.

У маркетингу синонімом каналу товароруху може бути маркетинговий канал.

Тут має значення час з моменту оформлення замовлення на постачання продукції до її доставки кінцевому споживачу, який і визначає логістичний цикл.

Канал збуту – це шлях від виробника товару безпосередньо до кінцевого споживача без посередників.

Канали товароруху можна класифікувати за багатьма ознаками (рис. 3.2) (Маркетинг, 2007).

 

 

 

Рисунок 3.2 - Класифікація каналів товароруху

 

1За кількістю учасників або рівнів.

Рівень маркетингового каналу – посередник, який виконує функцію доведення товару й права власності на нього до споживача. За цією ознакою виділяють такі їх види (рис. 3.3):

а) без участі посередників:

– маркетинговий канал нульового рівня (або канал збуту, канал прямого маркетингу чи прямий канал), який складається з виробника, який реалізує товар безпосередньо споживачам, минаючи проміжні зупинки та зміни права власності. Наприклад, збутові філії, магазини, які належать виробнику;

б) за участю посередників (непрямий канал):

– короткий – між виробником і кінцевими споживачами (по вертикалі) існує один або два посередники:

– однорівневий канал, який містить одного посередника (на ринках споживчих товарів – роздрібний торговець, на ринках товарів промислового призначення – агент із збуту або брокер).

– дворівневий канал, який передбачає наявність двох посередників, представлених на ринку споживчих товарів підприємствами оптової та роздрібної торгівлі, на ринку товарів виробничого призначення – промисловими дистриб’юторами та дилерами;

– довгий – більше двох посередників, які купують товар один в одного:

– трирівневий канал – охоплює трьох посередників;

– багаторівневий канал, який характеризується наявністю великої кількості посередників.

 

 

 

 

Рисунок 3.3 – Класифікація маркетингових каналів за рівнями: а)для споживчих товарів; б) для товарів виробничого призначення

Таким чином, викладені підходи визначають довжину каналу. Крім того, на одному рівні маркетинговий канал може мати одного учасника (вузький канал) або декілька (широкий канал). Вузький та широкий канали для однорівневого каналу зображені на рис. 3.4.

 

 

Рисунок 3.4 – Однорівневий маркетинговий канал (Маркетинг, 2004): а) вузький; б) широкий

 

Переваги та недоліки маркетингових каналів за кількістю учасників наведені в табл. 3.1 (Маркетинг, 2004).

2За напрямами руху товарів розрізняють такі канали (рис. 3.5):

– канали прямого зв’язку, для яких характерним є рух товарів в одному напрямку – від виробника до споживача;

– канали зворотного зв’язку, які передбачають існування двох потоків – товарів від виробника до споживача та вторинної сировини від споживача до товаровиробника. Їх складають приймальні пункти, громадські групи з проведення днів чистоти, посередники з торгівлі безалкогольними напоями, спеціалісти із збирання сміття, центри з вторинної переробки сміття (відходів), брокери з торгівлі сміттям для переробки, централізовані склади-підприємства з перероблення відходів.

3За місцем формування маркетингові канали поділяються на:

– зовнішні канали, що утворюютьсяміж різними підприємствами і формуються за межами підприємства, бувають:

· довгострокові - за наявності довгострокових контрактів між підприємствами (більше 3 років);

· середньострокові - за наявності контрактів між підприємствами (від 1 до 3);

· короткострокові - за наявності короткострокових контрактів між підприємствами (до одного року);

– внутрішні канали - між ділянками самого підприємства, як правило, циклічні і такі, що періодично поновлюються.

 

 

 

Рисунок 3.5 – Прямі та зворотні канали

 

4 Залежно від характеру взаємозв'язку канали по­діляються на:

– прямі, коли товарний і супроводжуючі потоки досягають споживача без участі посередників на основі безпосередніх господарських зв’язків (канал нульового рівня або канал збуту) (рис. 3.6);

– гнучкі, якщо доведення товарного і супроводжуючого потоків до споживача здійснюється як за допомогою безпосередніх зв’язків, так і за участі посере­дників (рис. 3.7);

– ешелоновані, коли товарний і супроводжуючий потоки на шляху від виробника до споживача проходять принаймні через одного посередника (рис. 3.8).

 

 

 

Рисунок 3.6 – Канали з прямими зв’язками

 

 

 

 

Рисунок 3.7 – Гнучкі канали

 

Таблиця 3.1 – Переваги і недоліки деяких маркетингових каналів

 

Тип каналів	Переваги	Недоліки
1 Прямий збут моделі “виробник –кінцевий споживач”	1) високий контроль над цінами, можливість їх диференціації за регіонами; 2) управління усім процесом товароруху; 3) доступ до інформації про ринок і споживача; 4) відсутність націнки, що виникає за наявності посередників; 5) можливість формування стійкої групи клієнтів і швидка реакція на зміну вимог покупця	1) високі витрати на реалізацію, транспортування й організацію складського господарства; 2) є нерентабельним, якщо у країні є багато малих споживачів, розкиданих по всій території
2 Продаж через посередника	1) помірні витрати на реалізацію; 2) підвищення професійності у розфасуванні і сортуванні; 3) надання фірмам-виробникам гарантій у доведенні їх продукції до роздрібної мережі завдяки своїм зв'язкам, дос­віду і спеціалізації	1) високі націнки посередника і, як наслідок, відносно високі ціни для покупця, що стримує попит; 2) обмеженість контролю над територіальним охопленням
3 Продаж через багаторівневу систему посередників	1) порівняно низькі витрати; 2) відсутність необхідності дослідження і прогнозування ринку; 3) відсутність необхідності вирішувати завдання логістики (складування, транспортування і т.д.)	1) низький рівень контролю над цінами; 2) відірваність від споживача і нестача інформації про нього; 3) необхідність встановлення тісних контактів з посередниками; 4) необхідність організації їх інформування і навчання

 

 

 

 

Рисунок 3.8 – Ешелоновані канали

 

5 За часом дії маркетингові канали можуть бути:

– постійні або довготривалі;

– періодичні;

– разові.

6 За ринками обслуговування канали поділяються на:

– глобальні;

– регіональні;

– локальні.

7 За розподілом функціональних обов’язків та повноважень виділяють такі маркетингові канали:

– традиційні;

– горизонтальні;

– вертикальні;

– комбіновані.

Схема побудови традиційного та вертикального маркетингових каналів наведена на рис. 3.9.

 

Рисунок 3.9 – Схема традиційного та вертикального маркетингових каналів продукції: а) традиційний; б) вертикальний

 

Традиційний маркетинговий канал продукції являє собою сукупність окремих незалежних юридичних та/або фізичних осіб, які беруть на себе або допомагають передати третім особам право власності на конкретний товар або послугу на їх шляху від виробника до споживача, тобто вони складаються з незалежного виробника й одного або декількох незалежних посередників.

Горизонтальній системі товароруху (часто називають горизонтальною маркетинговою системою (ГМС)) притаманне об’єднання зусиль компаній одного рівня для освоєння нових маркетингових можливостей. Співробітництво здійснюється на тимчасовій чи постійній основі або створюється окрема спільна компанія. При цьому існують різні критерії щодо визначення форм такого співробітництва:

– умови конкурентних позицій (об’єднання фірм-конкурентів або незалежних суб’єктів господарювання);

– термін співробітництва (коротко- та довгострокові (постійні) об’єднання).

Вертикальний маркетинговий канал (часто називають вертикальною системою товароруху (ВМС)) – сукупність незалежних юридичних та/або фізичних осіб, які беруть на себе або допомагають передати третій особі право власності на конкретний товар або послугу на їх шляху від виробника до споживача та діють як єдина система, забезпечуючи ефективний контроль над роботою всього каналу та управління конфліктами (див. приклад). Тобто такий канал складається з виробника, оптових та роздрібних торгівців, які діють як єдина система. При цьому один з учасників каналу є або власником інших учасників каналу, або надає їм торговельні привілеї, або забезпечує їх тісне співробітництво.