ЛОГІСТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ РОБОТИ ТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Виходячи з кожного з двох статусів транспортного підприємства самостійно господарюючого на ринкі транспортних послуг або котре є власністю фірми – виробника ринкових товарів його ефективність буде визначатися продуктами, які користуються попитом на ринку. І вимоги підпорядкованні економічних інтересів потребам кінцевих споживачів на ринку залишається головним для транспортного підприємства.

Як наслідок, при поповненні транспортного підприємства на базі логістики обов”язково потрібно враховувати загальні вимоги концепції оновленні, тобто скорочення часу перебування продукції на складі підлягаючей перевезенню) і технології її виробництва (наприклад, підвищення вантажопід”ємності транспортних засобів, застосування централізованого завозу вантажів замовникам). Необхідне також збільшення кількості використовуємих на підприємстві технологій (ті, котрі займаються підготовкою до транспортуванню і саме транспортування вантажів), зростання числа елементів і перечней типів виробів, котрі знаходяться у виробничому процесі (для транспортного підприємства це означає ускладнення комплектування вантажів, котрі транспортуються). Важливе значення має вимога до якості і надійності реалізуючих на ринках товарів, котрі наповнюють матеріальний потік (для транспортного підприємства це означає підвищення рівня вимог до збереження вантажів, що перевозяться).

Головна вимога логістичної концепції оновлення складається в тому, щоб змінити традиційну організацію транспортного виробництва на оновлену. Це визиває необхідність в транспортній ланці потокових процесів виявити центри переорієнтації. Такими центрами можуть бути центри обробки продуктів, які перевозяться транспортом і обробка замовлень на перевезення вантажів.

Можливо зробити висновок, що в транспортній ланці відносяться і всі інші вимоги концепції оновлення виробничого процесу. Це такі, як розробка принципіально нової стратегії виготовлення продукту (мається на увазі виконання транспортного процеса), як стратегії наступного, забезпечення орієнтації перевезень кінцевого споживача, виходячи з орієнтації на мінімальний розподіл праці і на оптимальний для збуту на ринки кінцевих продуктів розміру партій перевезень. Треба врахувати також зміни структур транспортного виробництва для реалізації принципів стратегій і самих стратегій наступного, зміни структури всіх рівней апарату управління і регламентації завдань робітників (транспортних підрозділів фірми).

Виходячи з повних стратегій логістики і виробництва в ланцюгах транспортних матеріальних потоків, нова стратегія транспортного виробництва повинні бути органічною складовою частиною в ієрархії стратегії підприємства, орієнтованого на логістику і користуючись транспортними послугами.

Основні положення логістики характерні для фірм-виробників і споживачів продукції (пріоритет споживача, високий рівень сервіса, скорочення часу виконання замовлень та ін.) у повній мірі це відноситься і до підприємств транспортної галузі, задіяним в логістичних системах. Відмінною межою їх роботи в нових умовах конкуренції на ринки транспортних послуг є розробка політики комплексного рішення транспортних і пов”язаних з ними проблем на інном, якісно високому рівні. Практика показує, що така політика дає успіх, коли вона достатньо диференційована і базується на таких основиних компонентах, як надання нетрадиційних нових додаткових послуг, політики в галузі комунікацій і політики заключення контрактів. До політики надаваємих послуг відносяться усі рішення і дії, направленні на комплексне здійснення транспортного процесу. Це означає, що організація перевезень вантажів з урахуванням відстані її транспортування, кількості і термінів доставки планується в з’єднанні з додатковими послугами і потребами попиту.

Як свідчить опит, транспортні підприємства охоче йдуть на поширення диверсифікації своєї діяльності, це підвищує потенціал притягнення клієнтури, збільшує прибуток, прискорює втілення нових транспортних технологій, положення на ринку транспортних послуг. В свою чергу фірми-продуценти не менш зацікавлені у тому, щоб звільнитись від множини логістичних функцій і зосередитись на основних профілюючих видах діяльності з метою зниження витрат і підвищення гнучкості в роботі.

Для фірм, які займаються перевезеннями продукції вигідним є виконання контрольних функцій за вантажами, які знаходяться на шляху прямування, розрахунки за перевезення вантажів, здійснення збереження продукції на складах транспортних підприємств, розробка маршрутів доставки товарів. Транспортні підприємства почали займатися організацією електронного обміну даними між учасниками логістичного процеса і збереженням інформації.

Досвід більшості транспортних фірм, які взяли на озброєння логістичну концепцію, показує, що політика додаткових послуг, не пов”язаних з перевезеннями, має найбільше значення і дає позитивні результати. Вона підвищує потенціал притягнення клієнтури, збільшує прибуток, дозволяє прискорити втілення більш прогресивних транспортних технологій і покращення обслуговування споживачів, які постійно знаходяться у контакті з перевізниками, а таке укріплює своє положення на ринку транспортних послуг.

Виходячи з думки окремих експертов-логістов, головна причина яка перешкоджає розширенню взаємодій промислових і транспортних фірм в сфері логістики є небезпечність втрат вантажовласником контролю за перевезенням сировини і готової продукції. Разом з тим, слід відмітити, що ця причина носить суб’єктивний характер і можливо очікувати зниження її впливу при накопиченні досвіду при спільній роботі і укріплення взаємної довіри. Підтвердження цьому є те, що процес передачі транспортним фірмам логістичних функцій з боку виробничих фірм швидко набирає розвитку.

Основною політикою транспортних підприємств в галузі комунікацій має своєю метою інформування клієнтів про передбачу вальні пакети послуг, а також постійний вплив на клієнтуру, щоб вона змогла використати послуги в можливо більшому обсязі. Інша мита цієї політики – спрямування поширенню і удосконаленню взаємодії транспортних фірм та вантажовідправників на основі використання комп’ютерної техніки і головним чином за допомогою електронного обліку інформацією.

Інформування клієнтів о передбачаємо пакетах послуг не тільки означає постійне звернення до них, но і переосмислення політики. З точки зору того, що збут транспортних послуг все більш і більш відбувається на ринку покупців, а ні продавців. Ця вимога повинна дотримуватись також і в періоди, характеризуючи обмеження транспортних потужностей, так як бажання збути послуги характеризується протяжною дією. Крім того, ця збута послуг необхідне виконання ще однієї важливої вимоги: в інформації повинно знаходиться нове. Це може бути новий маршрут або новий спосіб перевезень, сприяючий підвищенню ступеня визначеності пропонує мого пакета послуг. Таким чином політика в галузі комунікацій має напрями на те, щоб переконати ринок або визначити групи клієнтури в особливої значущості пропонуємих послуг і можливо їх незамінність.

Пропонуванню пакета транспортних послуг передує вивчення потреб клієнтури. В останні роки на транспорті дослідженням потреб в послугах почали займатись спеціальні логістичні центри, які аналізують вантажопотоки і їх розподіл по мережі. Після аналізу розробляють пропозиції по організації оптимальних вантажопотоків, як залізничним, так і іншими видами транспорту, способам розподілу перевезень між різними видами транспорту, комплектуванню групи товарів, порядку заключення договорів на перевезення та інше. Ціль пропозицій в тому, щоб забезпечить підвищення рівня роботи транспорту, дотримування термінів доставки вантажів, підвищення надійності і регулярності перевезень, збереження товарів.

Заслуговує уваги здійснення перегрупування товарів у вантажопотоках на залізничному транспорті з метою підвищення рентабельності перевезень за рахунок укрупнення вантажопотоку і організації деяких операцій. Концентрація вантажопотоків стимулюється тарифною політикою, в відповідності з якою масові перевезення вантажів здійснюються по зниженим тарифам. При цьому місце, де виконується перегрупування вантажопотоків, можу використовуватися одним або декількома підприємствами.

Інтенсифікація господарських зв’язків проміж транспортними фірмами і іншими учасниками логістичного процесу, об’єктивно призводить до збільшення потоку інформації і удосконалює обмін. З метою поліпшення якості обслуговування клієнтури потоки інформації переміщуються в автоматизованих системах, заснованих на базі сучасної комп’ютерної техніки. Найбільш важливим для транспортних фірм став обмін даними вантажних накладних з комп’ютера перевізника на комп’ютер вантажоотримувача, а також електронний переказ цінних паперів, відомостей про місце знаходження вантажів і деякої іншої інформації.

Використання комп’ютерної техніки для електронного переказу даних скорочує обсяг паперової документації, допомагає уникнути традиційних помилок, котрі виникають при ручному заповненні документів, сприяє прискоренню доставки вантажів, зменшує обсяги запасів товароматеріальних цінностей, підвищує продуктивність праці. При перетворенні структур транспортних служб використовуються теж три основні моделі оновлення на базі логістики, такі як модель сукупно-інтегрованой організації, модель диференційованого управління деталями, модель регулювання організації.

В моделі совокупно інтегрованої організації транспортного виробництва спочатку інтегруються носії завдань (люди, машини і системи обробки даних з відповідними програмами). Завдання інтеграції по усуванню точок перетину в управляючих (як і в всіх “гілках” логістики фірми -– інформаційних) потоках в транспортному підприємстві, вирішується розподілом організації на функції і їх зв’язок на основі загального змісту завдань, що дозволяють транспортному підприємству (службі фірми) у скорочені строки реагувати на зміну попиту на ринку при перевезенні вантажних одиниць і їх партій.

В логістиці транспорту під такими завданнями маються на увазі завдання підприємства, користуючись послугами транспорту при цьому має місце інтеграція даних і функцій.

Інтеграція рівней здійснюється по ієрархії переміщення матеріальних потоків (від ринків закупівлі до ринків збуту). Інтеграція даних (використовуємих при оптимізації потокових процесів) і систем (по оптимізації управління потоковими процесами) здійснюється зустрічно напряму переміщення матеріального потока це пояснюється тим, що логістика переорієнтує часні інтереси окремих управлінських служб фірм (забезпечення транспорта, виробництва та інше) на інтереси кінцевих споживачів, котрі (інтереси) є в швидкозмінюючому ринковому попиті.

Для транспортного підприємства господарчий ланцюг “закупівлі-виробництва-збут” трансформується в ланцюг “навантаження-перевезення-доставка” (інтеграція функцій). При здійсненні процесів цього ланцюга зміст відповідних робіт інтегрується так, щоб по можливості включити розподіл праці і ізольовану адміністративну діяльність, а також поновому виконати розподіл послідовності робіт. В моделі диференційованого управління деталями при перетворенні структури на базі логістики для транспортного підприємства виробом транспортного виробництва є перевізна робота, а його “деталями“ – види робіт, виконуючих ним.

Збільшення різноманітності комплектуючих вузлів для готових виробів, відбуваючихся під впливом ринкових тенденцій, визначається на процесах виробництва транспортних підприємств, їм доводиться комплектувати до перевезень велику кількість цих деталей і все більш різноманітного переліку видів готової продукції товаровиробника як вантажу по перевезенню комплектування партій вантажних одиниць є однією з “деталей” транспортного процеса (розглядаємого з технологічних позицій). З урахуванням цього в моделі диференційованого управління деталями виробу промислового виробництва і “деталями” – транспортного виробництва, перетворення структури на базі логістики проводиться шляхом аналізу того чи іншого виробу. Цей як би подвоєний, паралельний аналіз враховує, що управління виробництвом на промисловому і транспортному підприємстві використовують різні принципи.

В моделі диференційованого управління деталями промислового виробництва диференціюється відповідний виріб Диференціювання по цьому виробу супроводжується диференціюванням обробки замовлень на перевезення потрібним замовникам вантажних одиниць (деталей в комплекті постачань). Для цього усі потрібні для перевезення деталі розбиваються на групи (оптимальні для кінцевих споживачів) партій, котрі комплектуються при формуванні вантажних одиниць. Ці деталі і ознаки їх диференціації співпадають з такими як на промислових підприємствах, котрі подали замовлення на їх перевезення. Для формування моделі управління, диференціюємої по цім деталям, в принципі сходиться графічна схема, котра використовується на промислових підприємствах.

В моделі управління диференціюємої по деталям транспортного процесу, диференціація по виробу у вигляді елемента транспортного процеса супроводжується диференціацією обробки замовлень служби комплектування транспортного підприємства, котра формує вантажні одиниці в комплекті партій постачань. В цьому випадку ознаки диференціації “деталей” формуються вже цією службою, не співпадаючи з токовими на промисловому підприємстві. В моделі регулюючої організації транспортного процесу означає забезпечення простої організації по відношенню до управляє мого (матеріального) потоку, тобто інтеграцію матеріального потоку. Для цього все транспортне виробництво поділяється на дільниці матеріального потоку і склади, тобто резервні потужності для робіт, відносящихся до господарської функції транспортного процесу. При цьому повинні дотримуватись вимоги послідовності розміщення дільниць матеріального потоку у відповідності з напрямами його руху, зі супроводжуючими цей рух і паралельно розташованими виробничими місцями, машинами або групами машин на складі. При структуруванні регульованої організації матеріального потоку (в зовнішньому середовищі по відношенню до транспортного підприємства) можуть бути використані схеми, з урахуванням специфіки виробничого процеса на транспорті.

Використання основних моделей оновлення для здійснення виробничого процесу на базі логістики в дусі підприємства наступного і відповідно до транспортного процесу дозволить додати поновлення і на цій дільниці матеріальних потоків. Важливі риси цілісності, структурування і безперервність, “Нормативною базою” для оновлення транспортного процесу є вимоги до перебудов функцій та структур управління цим процесом, котрі формуються замовником транспортних послуг. Ці вимоги реалізуються в ході оновлення при умові обліку залежностей виробничих структур замкнення циклу проміж фазами безперервного структурного планування транспортних процесів.