Формулювання робочих гіпотез

 

Джерелом аналітичних економічних гіпотез є спостереження реальних ситуацій, а також система пояснень цих подій поняттями, які вже є в економічній теорії та суміжних науках. Коли наші знання не відповідають рівню доказу даних спостереження, тоді виникають нові припущення, тобто інші додаткові або взагалі нові гіпотези.

Наприклад, ставлення людей до праці, за словами соціолога В.А.Ядова, [59] пояснюється соціально-економічними умовами. Ми цілком згодні, тоді виникає запитання: «Чому люди за однакових умов по-різному ставляться до виконання своєї роботи?». Напевно, загальне пояснення з точок зору соціологічної і економічної теорії недостатнє. Є інші причини, що детермінують ставлення до праці. Що можуть пояснити з цього приводу конкретні науки? Психологія стверджує, що мотивація праці обумовлена не тільки зовнішніми збуджувачами, але і особливою формою їх переломлення у індивідуальній свідомості особистості. далі, ми знаємо, що одні й ті ж особи по-різному ставляться до різних видів трудової діяльності, тобто одним професіям вони імпонують, іншим – ні. Тобто ставлення до праці зумовлено їх функціональним змістом і престижністю різних видів роботи. З економічної точки зору рівень плинності робочої сили одних професій більший, інших – менший. Такі умовиводи підтверджують наукові припущення, а також правильність магістралі дослідження. А якщо ми маємо спеціальну економічну теорію певної предметної галузі (організація праці), тоді вибудова гіпотез значно полегшується. Коли ж такої чіткої і перевіреної практикою теорії немає, тоді будуємо гіпотетичну систему, у якій знання дійсності надане „у кредит”.

Попередній системний аналіз об’єкта, - це і є формуванням стратегічної гіпотези з предмета аналізу.

Відштовхуючись від цього, ще не перевіреного відповідними дослідженнями, знання, ми накопичуємо аргументи щодо вибудови ряду деталізованих висхідних гіпотез, котрі і є можливим поясненням аналітичної проблеми. Базуючись на цьому, перевіряється обґрунтованість висунутого пояснення, але ще не цілком, а нібито частинами.

Гіпотези повинні бути логічним ланцюгом системи доказів висунутого пояснення. Тільки за таких умов підтвердження однієї гіпотези надає додаткове підґрунтя щодо прийняття пов’язаного з нею припущення. Перевірка наступного припущення, тобто гіпотези, пропонує нові підтвердження на користь загального посилання і т.д., і т.п. Зрозуміло, що спростування першої робочої гіпотези потребує висування нових.

Висхідні гіпотези повинні формувати ланцюг висновків із гіпотез-наслідків (операція дедуктивної обробки гіпотез). В емпіричному дослідженні (аналізі) перевіряються саме гіпотези-наслідки, які сформульовані менш загальними поняттями ніж висхідні припущення.

Інакше гіпотезу неможливо перевірити за емпіричними даними. Лише за умови побудови системи аналітичних гіпотез закінчується розробка проекту розв’язання головної проблеми соціально-економічного дослідження.

У 1939 р. було винайдено метод „мозкового штурму” (breinstorming). Це спосіб колективної генерації гіпотез, ідей на засіданні експертів, яке проводиться за спеціально розробленою схемою. Пряма „мозкова атака” базується на гіпотезі: „Серед багатьох ідей, що виказали експерти, є декілька хороших”. Основною особливістю цього метода генерування ідей є те, що період вільного творчого генерування ідей, пропозицій і гіпотез, що відноситься до розвитку будь-якої наукової проблеми, чітко відділений від етапу критичної оцінки отриманої інформації, а сама ця оцінка виконується в такій формі, яка не зв’язує, а стимулює подальше творче обговорення вирішуємих питань.

Метод „мозкової атаки” передбачає реалізацію наступних етапів.

1. Формування групи учасників (10-15 чол.), а також групи аналізу (2-3 чол.)

2. Складання проблемної записки. Її складовими є формулювання мети дослідження, перелік перепон щодо можливих рішень проблем, вказівки про масштаби та точності вимірювань і оцінок, організаційне, фінансове та матеріально-технічне забезпечення.

3. Генерація ідей (формування гіпотез, списку можливих рішень проблеми). Кожний експерт повинен виказати свою точку зору з приводу обговорюваних питань. Критика попередніх виступів не допускається, але вітають комбінації і розвиток ідей. Виступати можна декілька разів.

4. Систематизація ідей. Цей етап здійснює група аналізу, всі виступи (ідеї) класифікуються і групуються.

5. Оцінка ідей щодо їхньої практичної реалізації у процесі цього етапу, який здійснює експертна група, кожна із ідей послідовно піддається всебічному критичному аналізу.

6. Систематизація всіх завдань.

Під час проведення нарад за методом „мозкової атаки” доцільно додержуватись таких правил:

§ не переривати обговорення жодної з ідей, гіпотез, які висловили експерти;

§ підхоплювати ідею, коли навіть її доцільність або реалізація здається сумнівною;

§ надавати підтримку всім учасникам наради незалежно від їхнього службового положення, досвіду роботи, вченого звання.

Практика свідчить, що цей метод треба раціонально використовувати тоді, коли передбачається: одержати розгорнуте уявлення про те, в яких напрямах може піти розвиток об’єкту, що вивчається; отримати широкий набір можливих варіантів рішення проблеми; виявити спектр факторів, котрі необхідно взяти до уваги під час формування кінцевого дослідження.

На базі методу „мозкової атаки” розроблені метод індуцирування психоінтелектуальної діяльності (ведучий з високим рівнем знань, інтуїції, ерудиції задає питання іншому працівнику, який має достатній кругозір і глибокі спеціальні знання).

Існує також метод синтетичної генерації ідей (дуже важливо відвести учасників від традиційних уявлень і шукати оригінальні рішення). У практиці широкого використовуються методи генерації ідей на основі діаграми ідей, методи аналогії, асоціацій, емпатії, фантазії, інтуїції, інверсії, морфологічний метод тощо.

Для швидкого отримання позитивного рішення проблеми важливо відхилити всі можливі перепони творчості як особистого, так і організаційного характеру.

До перешкод особистісного характеру можна віднести недостатню кваліфікацію та ерудицію, вузьку спеціалізацію, догматизм в уявленнях, побоювання критики, вузький практицизм, відсутність особистої зацікавленості.

До числа перешкод організаційного порядку модна віднести: дуже стислі терміни проведення дослідження, небажання керівників фірми ризикувати, задоволеність сміливих рішень з боку керівників фірми, відсутність вмінь у керівників виявляти і заохочувати творчі рішення і т.п.

Для пошуку дійсно творчих рішень необхідно розглядати множину альтернативних рішень, велику кількість пригідних для даного випадку ідей.

Як же формується основна (центральна) гіпотеза та її наслідкові проблеми.

Наприклад, одна із основних гіпотез аналізу продуктивності праці основних робочих формулювалась так: реалізація передових технологій у виробничий процес буде провідним фактором росту продуктивності праці, зафіксованим у об’єктивних і суб’єктивних показниках за певних загальних економіко-технічних і соціальних умов виробництва.

Звідси наслідки:

- чим вищий рівень інновацій у технологічний процес, тим вищий рівень продуктивності праці, тому що більші творчі можливості роботи, вищі показники ставлення до праці, (об’єктивні показники).

- чим вищий рівень інновацій у виробництво, тим вищий рівень трудової мотивації персоналу, узгодження потреб, цілей підприємства і робітників з урахуванням мінливості зовнішнього середовища, що сприяє росту продуктивності праці робітників, соціальної і політичної активності (суб’єктивні показники).