Треба мати на увазі, що надійність даних самого документа не можна ототожнювати з надійністю поданих даних.

Різні джерела інформації (показників, розрахунків) мають свого роду певний ступінь вірогідності наданих даних. У всіх випадках дані, отримані від конкретного виконавця, конкретної ділянки виробничого циклу будуть надійнішими у порівнянні з тими, які отримані по неофіційних каналах, не від безпосередніх виконавців і які складені на основі інших документів. Тому при використанні вторинних документів важливо впевнитися у надійності першоджерел. Це можна робити вибірково, щоб оцінити загальну хибність вторинних даних.

Документи цільової спрямованості, заплановані аналітиком, будуть надійними у тому випадку, коли передбачені звичайні операції контролю:

- джерело інформації повинно бути незалежним;

- повторно звертатися до того ж самого джерела даних;

- домінуючою повинна бути актуальна інформація.

Думки, оцінки, погляди потенційно мають менший рівень вірогідності і надійності, аніж інформація про конкретну соціально-економічну ситуацію, підтверджену конкретними кількісними показниками. Саме конкретна ситуація є ключем до розкодування змісту поглядів, думок, що констатують економічний або соціальний стан.

Доцільно пильно аналізувати, які наміри мав укладач документа, що допоможе виявити навмисні або ненавмисні помилки.

Наприклад, автор звіту про роботу цеху, як правило, буде намагатися подати всі дані якомога позитивніше. Але, при ознайомленні з даними звіту аудитора або з висновками ревізора КРУ – картина може бути зовсім іншою, тому що цільова установка саме таких документів спрямована якраз на виявлення негативних дій фінансово-господарської діяльності цеху.

Надзвичайно важливо знати загальні обставини, за яких формувалась звітність: чи дозволяли бути об’єктивними, незалежними, а чи диктували зміщення інформації в якусь сторону. Особливу обережність треба проявляти під час обробки інформації, яка містить комерційну, конфіденційну таємницю.

Перевірка на справжність документа, аналіз мотивів його складання, цільової установки автора, ситуації, в якій формувалися дані, – це ще не всі фактори, від яких залежить вірогідність інформації.

Аналіз документів, на відміну від ознайомлення з ними або просто читання для вияснення чогось для себе, – це якраз метод дослідження, за якого ретельно вивчається сутність матеріалів для аналізу, їхня вірогідність і обґрунтованість, що дозволить висувати відповідні гіпотези.

Світова економічна співдружність знаходиться в активному теоретичному пошуку, тому що жодна класична теорія минулого століття не є універсальною в поясненнях проблем розвитку трансформаційної економіки.

Протиречиві результати політики періоду стабільного економічного росту змушують аналізувати його складові та оцінювати перспективи змін, які б забезпечували сталий економічний розвиток України.

Практика переконує, що напрям переходу до соціально-орієнтованої економіки в Україні з 1990- х р.р. не підтвердив поки що суттєвих позитивних змін у контексті забезпечення економічного росту. За декларацією щодо зміни курсу економічної діяльності по використанню власних ресурсів, які всі ці роки реформ залишалися старими, можна констатувати, що механізм і цілеспрямованість їх використання не стимулюють економічні перетворення, не зацікавлюють до перетворень. Тоді конструкція економіки в таких умовах нестійка.

Розширення можливостей застосування методів економіко-математичного моделювання в практиці управління народним господарством базується на аналізі основних проблем і закономірностей сучасного господарювання. Особливе значення має дослідження передумов щодо процедур узгодження господарських інтересів. „Економічні відносини кожного даного суспільства проявляються перш за все як інтереси” [21, с. 271]. Поверхневе дослідження відносин господарських інтересів не приведе до успішного впровадження формалізованих схем.

Визнано, що незбалансованість економіки України на сучасному етапі розвитку суттєво впливає на характер господарських зв’язків, темпи економічного розвитку та основні пропорції суспільного виробництва. Очевидно, що для виміру рівня дисбалансу, диспропорції конче необхідно мати відповідний інструментарій. Як, наприклад, моделі нерівноваги Дж. Бенассі, економічні моделі нерівноваги Барро-Гроссмана та ін.

Проблема емпіричного і теоретичного фундаменту будь-якої концепції, моделі чи системи моделей, які дозволяють зрозуміти, чому тільки ці поняття, параметри і співвідношення є результатом найбільш ефективних рішень проблемних ситуацій. Це є джерелом успішного розв’язання завдань удосконалення господарського механізму на базі розробок і втілення економіко-математичних методів, моделей.

Можливості удосконалення господарського механізму значною мірою залежать від орієнтації системи господарювання на ефективний режим функціонування. Саме це залежить від відповідності реальним умовам розвитку суспільства принципів і процедур системних соціально-економічних вимірників, способів розв’язання проблем як раціоналізації організаційно-економічних структур, так і в цілому процедур покращання життєдіяльності організації.

Сучасні ринкові відносини в Україні послабили провідне значення математичних методів оцінки повної й несуперечливої характеристики незбалансованості виробництва, якості управлінських рішень. Принципова трудність розробки і втілення таких об’єктивних характеристик полягає в тому, що сучасні економічні оцінки базуються на порівнянні переважно результатів виробничої діяльності та кількісних показників. Такий підхід не забезпечує ні зіставленості, ні сумірності заходів, рішень як на різних рівнях управління, так і в різних галузях суспільного виробництва.

Відомо, що проблема забезпеченості сумірності та зіставленості сфери послуг та гілок влади в Україні є суперечливою як у теоретичному, так і в практичному аспектах.

Необхідність і адекватність економічних оцінок не викликає сумнівів. Але треба мати на вході і на виході економічної системи виражені у вартісній формі чинники. Це і визначає необхідність вираження в такій же формі всіх взаємовідносин об’єктів, що господарюють, і функціонування інформаційної системи управління.

Виробничі відносини обумовлюють різні стратегії розпоряджувальних функцій, якісне розмаїття в різних сферах розпоряджень. Оскільки в концепції господарської діяльності стратегії розпоряджень співіснують і реалізуються сумісно, то об’єкт розпорядження може бути один і той же, але результати розпоряджувальної діяльності можуть вплинути на господарський елемент і на всю господарську систему невизначено однозначно. Відповідно невизначено однозначно буде і відтворення цих процесів в економічних ситуаціях.

Структура економічних оцінок, що орієнтують діяльність розпорядників, є визначеною організаційною структурою при відсутності достатньо чітких і обґрунтованих критеріїв щодо визначення елементів та формування самих же оргструктур. У даному випадку невизначеність вартісних показників має принциповий характер. Так, ув’язка загальних і конкретних форм руху економічного процесу пов’язана з тим, що перш ніж приймати рішення технічного, технологічного, інвестиційного, інноваційного спрямування, необхідно попередньо розв’язати проблеми економічної і організаційної політики. Тільки попередній системний аналіз і розв’язання всього комплексу організаційно-економічних проблем і умов створює можливість для оцінки і врахування наслідків рішень, які планується реалізувати. Отже, необхідна розробка системи організаційно-економічних оцінок – тобто вигідності; розробка вимірників щодо визначення ефективності регулювання господарюванням, розподілу відповідальності за результати, сумірність і зіставленість різних елементів господарської системи.

Ця необхідність пов’язана з низьким рівнем вирішальної спроможності чинних кількісних оцінок результатів господарювання, з притаманною більшості економічних параметрів кількісною невизначеністю. Цей факт також обумовлює необхідність подальшої розробки системи соціально-економічних „мер и весов”, що дозволяли б приводити різні соціальні та економічні процеси до „загального знаменника”. Треба мати на увазі, що завдання визначення закономірностей соціально-економічної динаміки, проблеми інформаційної нормативної бази потребують, у свою чергу, розробки адекватних засобів кількісної формалізації та моделювання. Саме ця проблема розробки організаційно-економічних вимірників є необхідною умовою подолання труднощів, пов’язаних із реалізацією методів економіко-математичного моделювання у виробничу практику.

Відомо, що будь-яка соціально-економічна система базується на перетворенні ресурсів суспільства та відповідних знань на користь задоволення суспільних потреб, запитів.

Ефективність реалізації такої функції безпосередньо пов’язана з необхідністю розв’язання конкретних теоретичних, методологічних та практичних задач, які доцільно опрацьовувати в таких основних аспектах:

а) філософсько-методологічному – вирішення проблеми теорії і практики економічних досліджень, вибір принципової концепції розвитку суспільства, а, відтак, господарювання;

б) теоретичному – розробка теоретичної схеми функціонування і розвитку економіки з метою узгодження між собою кінцевої мети розвитку господарства і суспільства, з’ясування стосовно ефективного використання ресурсів відповідно до реалізації цілей;

в) практичному – розробка і оцінка конкретного господарського механізму, використання ефективних засобів для досягнення поставлених цілей, з тією організаційно-економічною політикою, конкретними процедурами, правилами, іншими інфляційними, структурними інструментами реалізації теоретичних схем і моделей у практику господарювання.

Саме через взаємозв’язки, притаманні нашій високоспеціалізованій економіці, за помилкові рішення часто доводиться платити не тільки тим, хто приймав рішення, а й ще великій кількості людей. Основним засобом запобігання помилковим рішенням є отримання якомога ширшої інформації, щоб починати діяти. І однією з помилок, якої треба уникати, - є помилкове уявлення, що інформація – це безкоштовне благо. Точна і своєчасна інформація ще не гарантує ефективного співробітництва, але суттєво полегшує його досягнення. Надання „повної інформації” – це ілюзія, тому що ніхто і ніщо не може повною мірою захистити нас від дезінформації.