Науково-дослідна діяльність студентів

Науково-дослідницька діяльність студентів є одним із найважливіших засобів підвищення якості підготовки і виховання спеціалістів з вищою освітою, здатних творчо застосовувати в практичній діяльності найновіші досягнен­ня науково-технічного прогресу.

На жаль, у вищих навчальних закладах майбутні спеціалісти майже не отримують необхідних знань про те, яким способом треба виконувати НДР, види робіт і операцій у процесі дослідження, які обчислювальні методи, математичні моделі тощо.

Студенти в процесі навчання вирішують в основному тривіальні задачі. Лише в деяких випадках їх навчають формулювати задачі, визначати оптимальні рішення. У багатьох випадках пошук проводиться методом проб і помилок. Тоді творча робота стає ремеслом, заснованим на примітивних методах талановитий співак, художник ніколи не розкриє своїх дарувань, якщо не буде володіти „технікою” своєї справи.

Як відомо, економічні і соціальні реформи, які здійсню­ються в Україні, значною мірою змінюють характер праці спеціалістів у сфері обслуговування. Згідно з цим зміню­ються відповідно і вимоги до підготовки кадрів. Серед най­головніших - вимоги розвитку спеціаліста творчого, ініціа­тивного, який має організаторські навички і вміння спрямовувати діяльність свого підрозділу на вдосконален­ня технологічного процесу шляхом запровадження у прак­тику нових досягнень наукової і технічної думки. Неодмі­нною умовою виконання цієї вимоги є широке залучення студентів вищих навчальних закладів до науково-дослід­ної роботи, безпосереднє включення їх до сфери наукового життя університету.

Оскільки головним завданням вищих навчальних зак­ладів є підготовка спеціалістів для народного господарства, то найважливішим (і характерним для вищої школи) пи­танням здійснення НДР було і залишається питання про її вплив на навчальний процес. У цьому полягає основна особливість організації науки у вищій школі.

Досвід свідчить, що розвиток наукових досліджень без­посередньо впливає на якість навчального процесу, оскіль­ки вони змінюють не лише вимоги до рівня знань студентів, а й сам процес навчання і його структуру у вищій школі, підвищуючи ступінь підготовленості майбутніх спец­іалістів, їхній творчий практичний кругозір.

Розвиток науки у вищій школі передбачає підвищення якості підготовки спеціалістів, здатних, у свою чергу, після закінчення навчання самостійно вирішувати серйозні на­укові завдання, йти у рівень з передовими ідеями теорії і практики управління народним господарством в умовах ринкової економіки. Тому саме у навчальному закладі важ­ливо прищепити студентам смак до наукових досліджень, привчити їх уже на цьому етапі мислити самостійно.

Втілення наукових розробок у навчальний процес не лише змінює зміст і значення навчальних дисциплін, а й підказує нові форми та методи проведення навчального процесу. Причому науково-дослідна діяльність є органічною частиною і обов'язковою умовою успішної роботи вищих навчальних закладів. Студенти не лише отримують найновішу наукову практичну інформа­цію від викладачів на лекційних і семінарських заняттях, лабораторних роботах і виробничих практиках (особливо старшокурсники), а й беруть участь у наукових досліджен­нях. Отже, підвищення ефективності вузівських науково-дослідних робіт, залучення до їх виконання студентів підвищують і якість підготовки спеціалістів вищої квалі­фікації. Специфіка роботи вищих навчальних закладів потре­бує не простого, а органічного поєднання навчально-виховної і науково-дослідної роботи викладачів, аспірантів і сту­дентів.

У вищих навчальних закладах часто отримують розви­ток наукові дослідження на стику наук (наприклад, еко­номіки і менеджменту, бухгалтерського обліку та економ­іки, маркетингу і менеджменту, туризму і готельного господарства). Це дає певну перевагу науковим досліджен­ням, оскільки при всій складності і різноманітності сучас­ного світу багатоплановість і комплексність відіграють все вагомішу роль. Як відомо, інститути, університети мають можливість створювати колективні форми різних підрозділів - такі, як міжкафедральні і міжфакультетські об'єднання, формування спільних груп для виконання тієї чи іншої дослідної роботи тощо.

Цілеспрямоване виконання наукових досліджень у гур­тках студентського наукового товариства, аспірантів та молодих учених у вищому навчальному закладі сприяє формуванню всебічно розвиненої особистості фахівця, на­уковця. Організовує наукову роботу студентів випускаю­ча профілююча кафедра, яка є базовим методичним цент­ром з наукової роботи зі студентами. Для керівництва науковими дослідженнями вона призначає наукового ке­рівника (одного на 6-7 студентів).

Зміст і структура науково-дослідницької діяльності сту­дентів забезпечує послідовність засобів і форм її проведення відповідно до логіки навчального процесу, зумовлює на­ступність ц від курсу до курсу, від кафедри до кафедри, від однієї дисципліни до іншої, від одних видів занять до інших.

Поступове зростання обсягу і складності набутих студен­тами знань, умінь, навичок у процесі виконання ними нау­кової роботи забезпечує вирішення таких основних завдань:

- формування наукового світогляду, оволодіння мето­дологією та методами наукового дослідження;

- надання допомоги студентам у прискореному оволодінні спеціальністю, досягненні високого професіоналізму;

- розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей студентів у вирішенні практичних завдань;

- прищеплення студентам навичок самостійної науко­во-дослідної роботи;

- розвиток ініціативи, здатності застосовувати теоре­тичні знання у своїй практичній роботі;

- розширення теоретичного кругозору і наукової еру­диції майбутнього фахівця;

- створення та розвиток наукових шкіл, творчих колек­тивів, виховання у вузі резерву вчених, дослідників, вик­ладачів.

Науково-дослідна робота студентів координується студентським науковим товариством (СНТ) – органом студентського самоврядування.

Це наукове товариство є творчим об’єднанням студентської молоді, яка сприяє її інтелектуальному та духовному розвитку, заохочує студентську молодь до систематичної науково-дослідної, експериментальної, конструкторської та винахідницької діяльності ви різних галузях науки і техніки.

Свою діяльність СНТ здійснює на підставі Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні” від 4 липня 2004 року № 1013/2005; законодавства України, рішень колегії та наказів Міністерства освіти і науки України, Положення про ведення Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт з природничих, технічних і гуманітарних наук, наказів ректора, рішень вченої ради та розпоряджень проректора з наукової роботи вищого навчального закладу.

Головні завдання СНТ:

- стимулювання творчого самовдосконалення студентської молоді;

- виявлення, розвиток та підтримка обдарованих та талановитих студентів;

- сприяння наукової творчості студентів шляхом залучення їх до дослідної діяльності;

- пропаганда та впровадження наукових досягнень студентської молоді;

- сприяння формуванню фахової майстерності;

- забезпечення державної підтримки студентів-науковців.

Первинними організаціями студентського наукового товариства є студентські наукові товариства факультетів, які працюють у відповідних підрозділах за наявністю належних умов, необхідної матеріально-технічної бази та педагогічних кадрів. Основою студентських наукових товариств є первинні осередки: науково-дослідницькі секції, сектори, гуртки, групи, бюро, наукові школи. Керівними органами студентських наукових товариств факультетів є рада, до якої входить голова, заступник, керівники секцій і гуртків. Координує діяльність наукового товариства заступник декана з наукової роботи.

Склад ради СНТ факультетів затверджується розпорядженням декана на підставі рішення вченої ради факультету. СНТ факультету працює згідно з планом роботи, затвердженим деканом факультету та головою СНТ вищого навчального закладу. Засідання ради СНТ на факультетах проводиться 1 раз на семестр.

Керівним органом СНТ є рада товариства у складі: голова, заступник, члени ради – голови СНТ факультетів, відповідальний секретар.

Рада студентського наукового товариства:

- визначає основні напрями науково-дослідної, експериментальної роботи студентської молоді як факт державного замовлення на формування наукового потенціалу України;

- об’єднує і координує діяльність структурних підрозділів вищого навчального закладу у роботі з молоддю;

- виходить з пропозиціями до організацій та установ, діяльність яких спрямована на державне піклування, підтримку науково обдарованої молоді;

- вживає заходи щодо заохочення наукової творчості студентів, а також наукових працівників, викладачів, виходить із клопотаннями про моральне та моральне стимулювання їх праці із студентами-науковцями;

- для підвищення ефективності керівництва науково-дослідною роботою студентів і молодих учених вищого навчального закладу може бути передбачено зменшення навчального навантаження керівникам СНТ і голови Ради молодих учених ВНЗ.

Членами наукового товариства можуть бути студенти 2-5 курсів, рекомендовані відповідними кафедрами. Із числа студентів 1-го курсу до складу наукового товариства зараховуються члени територіальних відділень Малої академії наук України, переможці ІІІ, ІV етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад, інших конкурсів фахової майстерності.

Ротація складу наукового товариства студентів здійснюється щороку.

Студентське наукове товариство організовує свою діяльність у формі регулярної роботи наукових гуртків, наукових шкіл протягом року, а також у формі індивідуальної роботи студентів під керівництвом науковців.

Члени СНТ можуть брати участь у наукових питаннях, семінарах на кафедрах, факультетських, університетських, регіональних, всеукраїнських, міжнародних конференціях, публікують свої доповіді та повідомлення у наукових збірках СНТ. Щороку, як правило, у першому семестрі, проводяться загальні збори СНТ ВНЗ, на яких підводяться підсумки діяльності та затверджуються план роботи на наступний рік. У другому семестрі СНТ проводить студентську наукову конференцію.

Засідання ради СНТ доцільно проводити двічі на семестр.

Студентське наукове товариство ВНЗ взаємодіє з кафедрами, науково-дослідними інститутами, науковими лабораторіями, провідними вченими, заступниками деканів з наукової роботи, науково-видавничим відділом ВНЗ.

Діяльність наукового товариства здійснюється за рахунок коштів держбюджету, грантів, фондів, програм, громадських організацій, установ різних форм власності, спонсорів.

Науково-дослідна діяльність студентів вищого на­вчального закладу здійснюється за основними напрямами:

 

Схема 3.2. Системаорганізації науково-дослідної роботи студентів.

Студенти у роботах із загальнотеоретичних та спеціальних дисциплін використовують елементи науко­вих досліджень у формі наукового пошуку, готують огляд літератури і розробляють пропозиції, що містять елемен­ти новизни з теми роботи; узагальнюють передовий прак­тичний досвід, застосовують економіко-математичні мето­ди, комп'ютерну та організаційну техніку, інформаційні технології. Проблеми наукового пошуку відображені, наприклад, у курсових роботах студентів, мають знайти своє продовжен­ня у дипломнійабо магістерській роботі, а також бути частиною наукової тематики певної кафедри.

Кожний студент під час навчальної та виробничої прак­тики, крім загального завдання, передбаченого програмою практики, виконує відповідно до своєї спеціальності зав­дання дослідного характеру, які видає випускаюча кафед­ра. Виконання завдання відображається в щоденнику в окремому розділі звіту про проходження практики і може використовуватись при підготовці доповідей на конфе­ренції, інформаційних семінарах, при написанні курсових та дипломних робіт.

У дипломній (магістерській) роботі повинні мати місце елементи досл­ідницького пошуку, що характеризує здатність і підготов­леність студента теоретично осмислити актуальність обра­ної теми, її науково-прикладну цінність, можливість проведення самостійного наукового дослідження і засто­сування отриманих результатів у практичній діяльності базового підприємства, за матеріалами якого виконувалось дослідження.

Тому тематика дипломних робіт має бути тісно пов'я­зана з тематикою науково-дослідних робіт кафедри, факультету з інте­ресами підприємства, на базі якого студент виконує дип­ломну (магістерську) роботу, бути частиною госпдоговірної науково-дослідної тематики кафедри, факультету вищого навчального закладу.

 

3.3. Вибір теми та реалізація наукового дослідження

Вибір теми наукового дослідження є одним з відпові­дальних етапів. Тема, яку обирає для дослідження студент, повинна бути пов'язана з основними напрямами розвит­ку галузі та науковими дослідженнями, які проводяться у ВНЗ.

Під науковим напрямком розуміють сферу наукових досліджень наукового колективу вищого навчального зак­ладу, який упродовж відповідного часу розв'язує ту чи іншу проблему. Науковий напрямок поділяється на окремі наукові проблеми. їх розв'язують декілька наукових ко­лективів протягом двох або більше років.

Кожна наукова проблема складається з ряду тем.

Вона базується на численних наукових питаннях. Під науковими питаннями розуміють дрібніші наукові завдання, які належать до конкретної галузі нау­кового дослідження. Дослідження з окремих тем можуть бути індивідуальними або проводитись групою наукових працівників протягом одного або ряду років.

У кожній темі виділяються наукові питання, які вирі­шуються одним або кількома дослідниками.

Важливою вимогою до вибору теми дослідження є її перспективність або стабільність: дослідник має усвідом­лювати тенденції розвитку явищ і процесів, які він зби­рається досліджувати. Вимоги перспективності визнача­ють параметри для вибору об'єкту обстеження, добору відповідних методів дослідження, а також характеристи­ки умов, для яких буде здійснюватися впровадження ре­зультатів наукової роботи. Для оцінки перспективності тем застосовують два методи: математичний і експертних оцінок. Професор А. Дудченко пропонує використовувати в прикладних темах показник перспективності Кп, в ос­нову якого покладені економічні показники ефективності:

Кп = Е_заг./З_д(1-Рр),

де:

Е_заг - загальний очікуваний економічний ефект (грн.);

Р - вірогідність ризику; встановлюється на основі нау­кового прогнозу;

З - загальні витрати на наукове дослідження (грн.).

Чим вищий Кп, тим перспективніша тема, яка пла­нується для опрацювання.

При застосуванні методу експертних оцінок викорис­товують бальну шкалу оцінювання теми за певними кри­теріями перспективності групою експертів. Тема, яка набере найбільше балів, вважається перспективною.

 

При виборі теми дослідження необхідно також ураху­вати можливості її розробки безпосередньо у навчальному закладі. Насамперед мається на увазі той час, який сту­дент зможе виділити на розробку тієї чи іншої теми з ура­хуванням усього навчального процесу. Окрім цього, по­винні бути враховані всі можливості розробки теми з точки зору витрат матеріальних і фінансових ресурсів.

Формулювання мети зазвичай починається словами: «розробити методику (модель, критерії, вимоги, основи, тощо)», «обґрунтувати...», «виявити...», «розкрити особли­вості...», „виявити можливості використання...» тощо.

Формулювання гіпотези, науко­вого передбачення, припущення, висунутого для пояснен­ня будь-яких явищ, процесів, причин, які зумовили да­ний наслідок. Гіпотеза є компасом, який визначає напрям діяльності дослідження. Сформульована мета й гіпотеза дослід­ження логічно визначають завдання, які потрібно вирішу­вати в процесі роботи. Найчастіше всього вони звучать так: 1) вивчити; 2) виявити; 3) розробити тощо. Бажано, щоб відповіддю на поставлені завдання був зміст відповідних розділів роботи.

Визначаємо методологію досліджен­ня. У науково-дослідній роботі застосовуються переважно методи спостереження в його різноманітних формах, аналіз і узагальнення власного практичного досвіду і дос­віду інших працівників, проводиться науковий експери­мент, аналіз результатів роботи підприємств, установ, різноманітні спеціальні дослідницькі методи, а також ме­тоди математичної статистики, моделювання, тощо.

Систематизуємо накопичений матеріал відповідно до плану роботи, проведення аналізу наукових праць, практичного досвіду, узагальнюємо тощо.

Обробляємо статистично зібрані при експеримен­тальному дослідженні матеріали. На основі матеріалів про соціальну та економічну діяльність, визначаємо дані, які характеризують досліджу­ваний комплекс в цілому.

Зводимо результати дослідження. Цю операцію не слід плутати з підведенням підсумків, підсумовуванням даних, на­копичених в ході дослідження. Тому що після зведення результатів дослідження може вияснитись, що отримані дані недостат­ньо достовірні. Виникає необхідність у додатковому зби­ранні матеріалів, проведенні додаткової серіії спостере­жень і експериментів.

Формуємо розширений плану нау­ково-дослідної роботи, відповідно змісту напрацьованого матеріалу.

Літературне оформлення результатів дослідження. Всі матеріали дослідження систематизують і готують до узагальнення та літературного оформлення, формулюються загальні висновки дслідження.

Впровадження результатів дослідження в практику - це початок застосування результатів дослідження у реаль­них практичних умовах в освіті, на виробництві тощо.