Правильно будуйте словосполучення!

Акцентувати увагу (на чому?)

Багатий змістом (за змістом)

Брати до уваги (візьміть до уваги)

Важкий стан (економіки)

Вартий уваги

Вивчення шляхом (упровадження…)

Видано коштом автора

Віддавати перевагу

Відзначити (що?)

Відповідно до вимог

Включити до списку

Довести (що?)

Доводити до відома

Досягти значних результатів

Дякувати (кому?)

Завдяки (кому? Чому?)

Завідувач (чого?)

За згодою сторін

Залежно від (чого?)

За необхідності

Запобігати (чому?) помилкам

За такого підходу

Зауважити з приводу (чого?)

За участі

Заходи щодо (для); з нагоди святкування (вшанування)

Зважаючи на (викладене, вищесказане, вищезазначене)

З метою запобігання (чому?)

Згідно з наказом

Значною (певною мірою)

Набувати досвіду

На замовлення (слухачів)

На підставі (документів)

Наслідувати приклад

Наступне питання

Оволодіти (чим?) методикою

Ознайомлення (з матеріалами)

Опанування (чого?) мови

Опанувати (що?) технологію

Підбиття підсумків

Підстава (чого, для чого?)

По закінченні терміну

Попередження (чого?) помилок

Правильна відповідь

Працювати за змінним графіком

Протягом тижня (року)

Робота з ліквідації

Свідчити (про що?)

Сповнений (чого?)

Ставити собі за мету

Сталося через помилку

Становить інтерес

Старший віком (за віком)

Тести з (математики)

Ужити рішучих заходів

У кінцевому підсумку

У процесі пізнання (чого?)

У точному значенні слова

Через непридатність

Через формування

Щодо доповіді (даного питання)

Як і треба було сподіватись

3.6. Ефективність наукових досліджень

Важливою складовою високої якості та ефективності наукових досліджень і розробок є, перш за все, якість виконавців. Від того, якими професійними даними, творчими здібностями, ерудицією, досвідом практичної діяльності, діловою активністю та людськими характеристиками володіє той чи інший науковець, залежить результативність наукового дослідження.

 

 

Поряд з тим відомо, що в науку ідуть не тільки люди, які приносять їй славу, але й багато таких, що шукають тишу лабораторій, спокійне життя, ненормовану та слабо контрольовану працю, високі заробітки, пенсії. Такі „науковці” відіграють немалу частку загальної чисельності наукових працівників. Тому в науці дуже важливо передбачити конкурсний відбір. Мається на увазі не формальний конкурс, а конкурс, який базується на об’єктивній оцінці всіх якостей, що визначають якість вченого. Це не виключає, а, навпаки, передбачає при періодичних атестаціях, захистах дисертацій можливість переміщення робітника по науковим посадам, ступеням, званням.

В сучасних умовах господарювання актуальною є проблема оцінки якості наукових кадрів. У методах оцінки якості кадрів, що використовуються на практиці, не завжди обґрунтовані критерії, не враховуються потенціальні можливості та дійсна віддача працівників. Часто оцінка працівників враховує минулі заслуги або недоліки в роботі, суб’єктивне враження деяких керівників наукових робіт про позитивні та негативні якості співробітників, суб’єктивність думок членів атестаційної комісії. Пристальну увагу треба звернути на удосконалення методів оцінки інтелектуальних якостей науковців, інженерно-технічних працівників, лаборантів.

Від наукових працівників вимагається вміння не тільки вирішувати завдання, але й сформулювати проблему, визначити задачі. Якість дослідника визначається його здібностями відображення дійсності.

Якість наукового працівника сьогодні можна визначити за трьом складовими:

Вкрай важливо чітко розподілити основні і допоміжні функції між провідними і допоміжними функціонерами, між працівниками високої, середньої та низької кваліфікації. При цьому актуальною є проблема розробки методики визначення цих оптимальних співвідношень.

Раціональна структура працівників за функціями та кваліфікацією, створює відповідні умови щодо різного підвищення віддачі науковими працівниками їхньої праці.

Специфіка праці вчених не дозволяє впровадити типові прогресивні методи і технології виконання НДР. Тому кожний вчений використовує в роботі особисті методи і не завжди враховує прогресивний досвід певного напряму проведення дослідження, накопичений як у своїй організації, так і в інших.

Не всі науковці вміють правильно запланувати свою працю, з найменшими витратами часу знайти, обробити і записати необхідну інформацію; не завжди раціонально проводять дослідження, реєструють та обробляють дані, організують розподіл і координацію робіт між виконавцями.

Багато „науковців” не вміють чітко і коротко написати висновки, підготувати розділ звіту за темою, написати статтю за результатами дослідження, виступити з доповіддю. В цьому немала частка провини ВНЗ, котрі не дають своїм випускникам необхідних навичок, знань про ефективні методи організації і виконання досліджень.

Важливою умовою удосконалення планування та підвищення ефективності наукових досліджень є розробка системи нормативів (трудових, матеріальних, грошових, циклових, нормативів співвідношень, ефективності, стимулювання). Основними серед них – нормативи трудомісткості НДР.

Успішне рішення проблеми нормування наукової праці можливе за умови класифікації та диференціації нормованих об’єктів і побудови морфологічних матриць з подальшою експертною оцінкою передбачуваної трудомісткості виконання конкретного дослідження або операції по тому чи іншому класу НДР. Точність нормативів буде залежати від якості класифікації об’єктів (НДР), ступеня диференціації наукових робіт, о виконуються, або будуть виконуватися.

Актуальними є співвідношення результатів наукових колективів з розмірами ресурсів, що їм виділяються. Тоді все більшої важливості набувають проблеми аналізу і оцінки ефективності діяльності науково-дослідних організацій, окремих колективів.

Кількісна оцінка результативності якісних показників (у відсотках, балах, долях і т.п.) дозволить розрахувати інтегральний показник ефективності діяльності науковців і забезпечити зіставленість результатів НДР за декілька років тощо.

Треба мати на увазі, що діюча і математично обґрунтована система експертної оцінки є об’єктивною як з позицій наукових установ, так і з позицій народного господарства. У цій системі встановлені єдині „правила гри”, за якими оцінюються усі учасники. Це є підтвердженням важливості використання в управлінні науковими дослідженнями системи бальних оцінок результативності робіт. Наявність об’єктивної системи оцінки діяльності наукових установ забезпечить умови щодо розробки і впровадження ефективних і гнучких систем економічного стимулювання як у внутрішніх взаємовідносинах між підрозділами, виконавцями, так і у зовнішніх взаємовідносинах (підприємства, міністерства тощо).

Великою перепоною у підвищенні ефективності роботи науково-дослідних організацій є недостатня чисельність кваліфікованих економістів, спеціалізованих для роботи в наукових установах. Їхня специфіка потребує від працівників глибоких знань економіки, соціальних прогнозів, сучасних програмно-цільових методів управління, організації і планування наукових робіт, соціології і психології розумової праці. Доцільно на економічних факультетах у навчальні плани підготовки магістрів ввести курс „Економіка і управління НДР і ЕКР”.

Всі науково-дослідницькі роботи повинні проводитися за умови техніко-економічного аналізу як передбачуваної, так і фактичної ефективності результатів розробок.

За характером дії на суспільний розвиток можна виділити два основних виду ефекту: економічний і соціальний. Під ефектом НДР розуміємо корисний результат, віддача від її виконання та упровадження. Для цього доцільно використовувати систему якісних і кількісних характеристик оцінки різних видів ефекту.

Економічний ефект – отримання економії витрат ресурсів, підвищення доходу, прибутку, продуктивності праці на різних рівнях (підприємство, галузь, народне господарство і т.п.).

Соціальний ефект можна розглядати як сукупність його різновидностей: соціально-політичній, соціально-науковий, соціально-культурний.

Соціально-політичний ефект – можливість розвитку міжнародних науково-технічних і торговельних зв’язків нашої країни, патентування виробів.

Соціально-науковий ефект – збільшення винаходів, зростання обсягів науково-технічної інформації, побудова наукового „задела”, як передумови щодо проведення подальших робіт.

Соціально-культурний – має місце як у сфері живої праці, так і у сфері побуту: усунення професійних захворювань, підвищення рівня безпеки праці, покращення умов праці, розвиток творчого змісту праці, задоволення потреб населення технікою побутового призначеня, скорочення часу зайнятості населення вирішенням побутових проблем тощо.

Крім безпосередньої оцінки соціальних результатів існує нормативний метод оцінки, коли соціальні стандарти є визначальними при вирішенні проблеми (якість води, чистота повітря, комфорт житла, освітленість тощо).

Економічна ефективність наукової розробки характеризується відношення економічного ефекту до витрат цього дослідження.

Існують дві групи показників економічної ефективності: абсолютної та умовної.

За умови недостатньої вірогідності прогнозів в останні роки з’явились пропозиції щодо розрахунку ймовірності досягнення цього ефекту.

В літературних джерелах добре подані різні методики розрахунків економічної ефективності наукових розробок різноманітних груп (організація праці, заробітної плати, умов праці, системи планування, бухгалтерського обліку, соціології, психології, засобів автоматизації тощо).

Впровадження розрізняють за двома ознаками:

- формою матеріального втілення (навчальні посібни­ки, програми, методичні рекомендації, державні стандар­ти тощо);

- робочою функцією упорядкованих результатів (орган­ізація і управління навчальним, виробничим процесом, оптимізація, зміни в технології та процесі виробництва).

Оцінювання результатів дослідження. Якщо основ­ною характеристикою фундаментальних досліджень є їх теоретична актуальність, новизна, концептуальність, до­казовість, перспективність і можливість запровадження результатів у практику, то при розгляді прикладних досл­іджень слід оцінювати в першу чергу їх практичну акту­альність і значимість, можливість запровадження в прак­тику, ефективність результатів. Для наукових розробок тут цінною є новизна, актуальність і ефективність.

Економічна ефективність характеризується вираже­ними у вартісних вимірах показниками економії живої та уречевлюваної праці в суспільному виробництві, сфері по­слуг, які отримано від використання результатів НДД та порівняння їх з витратами на проведення дослідження.

Науково-технічна ефективність характеризує приріст нових наукових знань, призначених для подаль­шого розвитку науки і техніки.

Соціальна ефективність виявляється в підвищенні життєвого рівня людей, розвитку охорони здоров'я, куль­тури, науки і освіти, поліпшенні екологічних умов тощо.

Названі види ефективності науково-дослідних робіт взаємопов'язані і впливають один на одного.

Специфіка вищої школи, багатогранність і багатоаспектність форм роботи ставлять особливі вимоги до оцін­ки ефективності як її діяльності в цілому, так і наукових досліджень.

Питання ускладнюється тим, що необхідно визначити не лише ефективність НДД, яка проводиться навчальни­ми закладами, а й ефективність її впливу на навчальний процес, підвищення якості підготовки спеціалістів, зрос­тання викладацької майстерності науково-педагогічного складу тощо.

При оцінці ефективності науково-дослідних робіт, слід брати до уваги весь комплекс робіт, пов'язаних з науко­вою діяльністю вищої школи: проведення самих дослід­жень, підготовку докторів і кандидатів наук, винахідниць­ку і патентно-ліцензійну роботу, видавничу діяльність, науково-дослідну роботу студентів.

Слід зупинитися на так званому понятті наукового по­тенціалу вузу, оскільки він відіграє суттєву роль в органі­зації наукових досліджень і в досягненні кінцевих резуль­татів. Рівень наукового потенціалу вищого навчального закладу багато в чому залежить не лише від наявної струк­тури науково-педагогічних кадрів, науково-інформаційної і матеріально-технічної забезпеченості вузу, а й від опти­мальної організації наукової системи, від цілеспрямованої взаємодії всіх перелічених ознак.

Проблема оцінки ефективності наукової діяльності має два аспекти, оскільки вищий навчальний заклад можна розглядати як навчально-науковий центр. Звідси і два види ефективності наукової роботи: економічна - від упровад­ження, наприклад, у галузь машинобудування, туризму результатів заверше­них досліджень і когнітивна ефективність (нібито супут­ня, а насправді має першочергове значення для підвищення якості підготовки спеціалістів), яка отри­мується від написання нових підручників і наукових ста­тей, читання нових курсів лекцій, що ґрунтуються на нау­кових досягненнях наукової роботи, проведення конференцій, семінарів, курсів, широкого залучення сту­дентів до наукових досліджень.

Усе це і розкриває науковий потенціал вищого на­вчального закладу, який створюється в результаті його ба­гатогранної діяльності. Зрозуміло, що кількісно оцінити вплив науки на вдосконалення навчального процесу і якість підготовки спеціалістів практично неможливо, але не вра­ховувати цього позитивного явища також не можна.

Досвід і практика підтверджують, що розширення масш­табів наукової роботи у вищих навчальних закладах (ВНЗ) сприяє тому, що молоді спеціалісти, які приходять на підприємства і мають нові знання в галузі управління і тех­нологій, швидше розв'язують економічні та соціальні про­блеми практичної спрямованості. Той студент, який у процесі навчання пройде хорошу школу науково-дослідної робо­ти, з певною користю для підприємств, організацій зможе провадити наукові дослідження і впроваджувати їх у практичну про­фесійну діяльність.

Специфіка проведення наукових досліджень у ВНЗ про­являється не лише у тому, що для цього потрібні спеціаль­но підготовлені кадри, спеціальне обладнання (особлива стаття витрат), а й у тому, яким чином будуть використані кінцеві результати цих досліджень і який вони дадуть ефект. Тому ефективність наукової діяльності вищого навчального закладу необхідно розглядати саме з цих позицій, виходячи з головного зав­дання вищої школи - вдосконалення підготовки високок­валіфікованих спеціалістів для галузей народного господарства. У цьому і полягає основна особливість оцінки ефективності на­укової діяльності вищого навчального закладу, що за своїм змістом і головним призначенням багато в чому відрізняєть­ся від такого роду поняття щодо НДР, яка ведеться в нау­ково-дослідних інститутах та інших наукових закладах.

Визначення економічної ефективності НДР в умовах виробництва є одним з найважливіших і найскладніших завдань. Вона передбачає вивчення ефективності впро­вадження нових технологічних процесів, удосконален­ня системи управління тощо. При цьому співставлються витрати на проведення наукового дослідження та на його впровадження з отриманим економічним ефектом.

Еко­номічні витрати за довгостроковими комплексними науковими дослідницькими програмами визначаються на основі розрахунку інтегрального показника за строк здійснення програми і наступного ефективного викорис­тання її результатів.

Отже, економічна ефективність наукових досліджень в залежності від галузі та проблеми, яка розглядається, насамперед визначається на стадії техніко-економічного обґрунтування теми досліджень, уточнюється за кінцеви­ми результатом виконаної роботи і співставляється з от­риманим результатом практичного впровадження. Отже, практично в будь-якій науково-дослідній роботі поряд з вибором і обґрунтуванням теми дослідження, виконанням дослідження важливими є етапи впровадження його в практику роботи тієї чи іншої системи та оцінка ефектив­ності.