Проблема, об’єкт, предмет дослідження

 

Висхідним пунктом дослідження є проблемна ситуація. Виділяються дві сторони проблеми: гносеологічна та предметна.

 

 

 

Отже, у гносеологічному розумінні проблемна ситуація – це протиріччя між знанням потреб економіки, результативних практичних або теоретичних дій і незнанням конкретних засобів, методів, способів реалізації цих необхідних на сучасному етапі дій.

 

На практиці дуже важливо розпізнати сутність проблеми, оскільки вона не виникає з нічого. Інколи проблему неможливо сформулювати як предмет дослідження або мету, якої треба досягти.

Після обробки первинної інформації у дослідника формується певне уявлення про ситуацію, яке буде тим точніше й реальніше, чим більше інформації зібрано, чим вище рівень кваліфікації і професіоналізму має спеціаліст, який займається аналізом та формулюванням організаційних висновків і пропозицій. Вся інформація про предмет дослідження повинна бути зібрана і скомпонована таким чином, щоб у подальшому слугувати основою для аналізу і оцінки попереднього стану, а потім для формулювання організаційно-економічних, технічних і соціальних висновків, спрямованих на удосконалення ситуації.

Предметна і гносеологічна сторони досліджуваної проблеми тісно взаємопов’язані, незнання способів розв’язання практичних управлінських завдань є ускладненням і певної галузі управління, і наявності теоретичних знань, практичних навичок у даній галузі. Тобто недостатня обізнаність у реальній ситуації, внаслідок чого неможливо використати знання, що маємо для регулювання економічних процесів. Інша ситуація, - коли виявляються соціальні або економічні процеси, походження яких не конкретизовано, тобто відсутні алгоритми, щоб їх описати. Далі, конкретна соціально-економічна проблема може і не визначатися як суспільна потреба, тому що протиріччя, що її породжують, ще не досягли того рівня, коли вона стане очевидною. Може бути і така ситуація, коли усвідомлена проблема не обов’язково стає предметом дослідження і цілеспрямованих дій, бо відсутні активна зацікавленість і готовність до практичних зрушень.

Саме така готовність і зацікавленість формують базу „аналітичного замовлення” для дослідження щодо подолання техніко-економічних і соціальних протиріч.

Досліджувані проблеми суттєво вирізняються масштабністю. Одні не виходять за рамки підприємства, інші стосуються інтересів цілих регіонів, суспільних інститутів тощо. І на вищому рівні соціальна або економічна проблема може стосуватися інтересів і потреб усього суспільства й стати глобальною.

Розглянемо, як формулюється проблема в економічному дослідженні. Сам характер протиріч, що є в основі економічної проблеми, визначає тип аналізу: буде він техніко-економічним, соціально-економічним чи теоретико-прикладним.

Приклад ілюстрації першої ситуації – дослідження плинності робочої сили. Її скорочення є важливою економічною і соціальною проблемою в системі господарювання в цілому. Дослідження цього напряму важливо, оскільки аналізується технократичний підхід до управління персоналом і формується база для формування концепції „людського фактора”.

Регулювання руху робочої сили в основному базується на розробці адміністративних заходів, тоді як більш ефективним є удосконалення соціально-економічних важелів регулювання руху трудових ресурсів. Це, в свою чергу, спонукає до глибокого вивчення, по-перше, потреб різних груп працюючих, по-друге, економічних, технічних і соціальних механізмів індивідуальної мобільної поведінки людей.*⁾

Випливаюча із аналізу наукова проблема може формулюватись дослідниками як відсутність єдиної соціально-статистичної бази вивчення процесів трудової мобільності в країні, повна відсутність досліджень процесу в цілому, невиявленість механізму трудової мобільності, невизначеність критеріїв економічної і соціальної ефективності трудової мобільності тощо.

Більш складним є аналіз ситуації при другому типі економічного дослідження – теоретико-прикладному.

Сформулюємо проблему теоретико-прикладного дослідження. Як складова економічної системи заробітна плата в сучасних умовах розвитку України неефективно виконує свої функції – відтворення робочої сили і стимулювання праці. Базисним протиріччям є економічно необґрунтована і соціальна несправедлива занижена ціна праці.

Під час дослідження проблеми удосконалення оплати праці дослідники торкаються інтересів основної частини населення країни, яка через систему соціально-економічних відносин впливає на всі параметри ринку: через механізм попиту і пропозиції – на структуру виробництва і його динаміки, через конкуренцію між працею та капіталом - на технологічний рівень виробництва і його ефективність; на якість робочої сили, на рівень зайнятості, динаміку цін та інфляцію.

Високий рівень бідності населення залишається суттєвою перешкодою успішного завершення ринкових реформ. Реформування заробітної плати є одним з головних напрямів подальших перетворень національної економіки. Таке реформування вимагає глибокого вивчення і перегляду основних підходів щодо формування рівня заробітної плати працівників. Базуючись на економічному аналізі наукова проблема формулюється як відсутність пріоритетних напрямів реформування заробітної плати в Україні; інструментарію впливу держави на сферу оплати праці, соціально-психологічних механізмів індивідуальної поведінки працюючих; впровадження соціального стандарту відтворення працівника - чіткого плану розвитку людського капіталу країни.

Ступінь складності науково-пізнавальної проблеми залежить:

а) від рівня зрілості суспільної потреби у з’ясуванні ситуації і розв’язанні економічних та соціальних проблем;

б) від стану наукових і практичних знань, законів у певній галузі.

Зазвичай дослідник починає із загальної постановки питання, „оглядин проблеми”, а потім уточнює через відсталість формулювань, тобто конкретизує проблему.

Наприклад, аналіз впливу годинної продуктивності праці на обсяги реалізації продукції. Такий підхід не має розгорнутого формулювання проблеми. І тільки після накопичення фактичних даних проблема „оптимізації” годинної продуктивності праці переростає у комплекс економіко-соціальних проблем. Для досілдження залучаються додаткові розрахункові показники, результати досліджень: середня кількість днів, відпрацьованих одним робочим, середня тривалість робочого дня, питома вага робочих у складі працюючих, бюджет часу тощо. В процесі аналізу можуть визначатися протиріччя: нерівнонапруженість праці основних і допоміжних робочих, їхньої організації праці, умов праці, харчування, між відносно рівними запитами на використання вільного часу чоловіками і жінками та нерівними можливостями реалізації цих запитів тощо.

Далі в ході дослідження виникають нові проблеми щодо з’ясування цих протиріч.

Чим більше ми заглиблюємося в певну сферу конкретного дослідження, тим більше виникає практично значущих і пізнавальних задач, а також проблемних ситуацій, що спонукають до роздумів, аналізу і розробки можливих способів регулювання виявлених проблем, або хоча б їх ґрунтовного опису, тлумачення.

Виділимо такі формальні вимоги щодо розгортання проблеми дослідження:

- якомога чіткий розподіл між „проблематичним”, тобто пошуковим, невідомим та „непроблематичним” як наявним і відомим;

- чітке відокремлення суттєвого і несуттєвого стосовно загальної проблеми;

- розчленування загальної проблеми за елементами та упорядкування за їхньою локальністю та пріоритетом.

Вибір конкретного об’єкту дослідження – це результат формулювання проблеми. Ним може бути соціально-економічний процес, галузь економічної діяльності, будь-які економічні відносини, що породжують проблемну ситуацію.

Об’єкт соціально-економічного дослідження – це те, на що спрямований процес пізнання, тобто пізнавальна діяльність, що існує поза свідомістю людини і незалежно від неї.

Крім об’єкта виділяється також предмет вивчення, тобто будь-яке конкретне матеріальне явище, що сприймається органами чуття.

Предмет дослідження – найбільш значущі з практичної або теоретичної точки зору властивості, сторони, особливості суб’єкта, котрі підлягають безпосередньому вивченню.

Інші сторони або особливості об’єкта залишаються ніби поза увагою дослідника. Оскільки об’єкт – це те, що складає економічну проблему, тоді як предмет – це те, ті властивості об’єкта котрі випукло відбивають розходження економічної стратегії розвитку підприємства, інтересів соціальних суб’єктів і створюють економічні, соціальні протиріччя, кризи, конфліктні ситуації.

 

Наприклад, стратегією моделювання розвитку персоналу підприємства може бути: розвиток теоретико-методологічних положень, спрямованих на підвищення ефективності використання персоналу, а також розробка методичних рекомендацій та інструментарію, формування стратегії управління розвитком людських ресурсів підприємства.