Обговорення головних теоретичних положеньз теми

Під час підготовки відповіді на перше запитання важливо зосередити увагу на таких моментах.

Успіх уроку багато в чому залежить від його початку. Адже так важливо, як саме вчитель організує навчання учнів, чітко визначить мету, завдання їхньої діяльності, окреслить її перспективи, кінцевий результат. Не менш важливим є й те, що саме перші хвилини уроку є початком спілкування вчителя з учнями, під час якого визначаються суто людські, а не тільки ділові стосунки між ними: чи готувалися до зустрічі один з одним? чи чекали на неї, чи раді їй? чи готові до співпраці, до взаєморозуміння? І від того, який характер, яку спрямованість матиме це спілкування, залежить ефективність розв'язання дидактичних завдань уроку. Майстерність учителя в ситуаціях початку уроку й полягає в тому, щоб встановити з учнями контакт, включити в конструктивний діалог з учителем, а вже на цьому сприятливому психологічному грунті сформувати установку на активну пізнавальну діяльність.

Для того щоб краще зрозуміти завдання початкового етапу уроку, радимо подивитися на нього не лише очима вчителя, а й учнів як рівноправних суб'єктів спілкування. Окремі спостереження ви знайдете в рекомендованій літературі (2, 5, б, 9); ми лише зазначимо найтиповіші особливості, що спричинюють в учнів труднощі і навіть страх перед початком уроку. Насамперед це наявність у них так званої операціональної напруги, що є результатом невизначеності поведінки, дій учителя. Учні не знають його настрою, намірів щодо спілкування з ними.

Тривожність може виникати й тому, що учні невпевнені в собі, у своїх знаннях, а це зумовлює передчуття поганої оцінки з її наслідками. Багато клопоту завдає також невміння учнів швидко переключати увагу, сконцентрувати її на темі, завданнях нового уроку, вольовими зусиллями настроїти себе на іншу діяльність. Звідси і недостатній рівень сформованості когнітивної установки або її відсутність. Бар'єри можуть виникати в результаті втоми від попередніх уроків, накопичення негативного досвіду спілкування.

Знання особливостей ситуацій початку уроку допоможе визначити завдання вчителя на цьому етапі навчання (2, 3, 5, 9). Враховуючи індивідуальність кожної окремої ситуації початку уроку, визначимо тільки найважливіші: 1) зняти негативну емоційну реакцію, створити умови для позитивного настрою; 2) встановити особистіс-ний контакт з учнями, зорієнтувати їх на діалог з учителем; 3) сконцентрувати, активізувати увагу, викликати інтерес до теми уроку; 4) сформувати когнітивну установку — готовність до пізнавальної діяльності.

Важливою передумовою залучення учнів до конструктивного діалогу з учителем на початку уроку є встановлення особистісного контакту між ними. Спираючись на дослідження психологів (1, 4), можна визначити показники цього контакту: а) активізуються позитивні емоції вчителя і учнів стосовно одне одного; вони задоволені зустріччю (принаймні вона не викликає в них негативних емоцій), в підтексті перших слів вітання, звертання вчителя до класу — щирість, доброзичливість, учитель своїм зовнішнім виглядом, інтонацією нібито сигналізує учням: "Я радий вас бачити знову"; б) в учнів знімаються негативні емоційні реакції, пов'язані з досвідом попереднього спілкування (наприклад, байдужість змінюється на зацікавленість, збудженість — на врівнойаженість); в) формується готовність учнів до співпраці з учителем, вони сприймають навчальне завдання не лише як обов'язкове виконання його вимог, а й як особистісно привабливу справу, їм цікаво разом з учителем пізнавати нове.

Головний результат особистісного контакту на початку уроку — наближення особистісних позицій вчителя і учнів, створення між ними спільних емоційних пережи-

вань, бажання слухати і чути один одного. Учні позитивно сприймають учителя як особистість з притаманними йому особливостями мовлення, поведінки — усмішкою, жестами, рухами, зовнішністю. їм приємно з ним працювати, він викликає симпатію, створює в учнів почуття емоційної захищеності.

Способи встановлення особистісного контакту на перший погляд можуть видатися дещо незвичними порівняно з більш знайомими хрестоматійними дидактичними прийомами і методами навчання. Проте це поверхова точка зору. Досвідом учителів-майстрів доведено, що чималий навчальний ефект може дати і посмішка вчителя, і його погляд. Отже, прийоми, які допоможуть за певних умов встановити особистісний контакт з учнями: щира посмішка вчителя, контакт очей як засіб передачі учням позитивних емоцій, виразний жест, емоційно забарвлене вітання, використання персоніфікації, модальність звернення, гумор тощо. Звичайно, як ми зазначали вище, головне, що забезпечує діалог, — гуманіеІична спрямованість особистості вчителя взагалі, його особис-тісна позиція у стосунках з учнями, розуміння себе передусім як наставника, старшого друга щодо учнів, які сприймаються як молодші члени загального братства людей. А прийоми — це вже засіб реалізації своєї позиції.

Відповідь на третє запитання дасть змогу з'ясувати психологічний механізм активізації уваги школярів і техніку виконання цього завдання на початку уроку. Увага, за образним висловом К. Д. Ушинського, є "єдиними дверима", через які знання потрапляють до учнів. З курсу психології відомо, що рівень уваги учнів у класі може бути критерієм виміру ефективності організації навчання, а отже, вміння вчителя керувати увагою учнів є важливим показником його майстерності.

Завдання вчителя на початковому етапі уроку — переключити увагу учнів з їхнього попереднього досвіду життєдіяльності на нову діяльність, збудити увагу до теми уроку через збудження і задоволення природної допитливості школярів. При цьому важливо зрозуміти, що йдеться не лише про організацію уваги учнів, а й про підвищення рівня її активность

Засоби активізації уваги учнів на початку уроку: використання цікавих фактів, апеляція до досвіду учнів, звернення до них по допомогу у розв'язанні пізнавальної проблеми уроку, використання вчителем у розповіді незнайомих слів, які збуджують допитливість, незвична поведінка вчителя (несподіваний для учнів початок уроку), демонстрація цікавого досліду, незнайомого або нового для учнів предмета. Ґрунтовну інформацію з цього питання можна одержати з рекомендованих навчальних посібників (1, 2, 7, 9).

Пошук відповіді на четверте запитання дасть змогу ознайомитися з елементами технології педагогічної діяльності, яка базується на використанні здобутків театральної педагогіки.

Режисуру в педагогічній діяльності розглядають як уміння вчителя конструювати і вибудовувати мікроситуації взаємодії з учнем (або учнями) відповідно до завдання, логіки педагогічного задуму. Режисура взаємодії з учнями на початку уроку охоплює розв'язання вчителем таких питань: передбачення можливих бар'єрів спілкування (фізичних, психологічних, естетичних, гностичних) і вибір засобів запобігання їм; визначення своєї позиції у спілкуванні з учнями, вибір моделі спілкування і невербальної поведінки, дистанції спілкування; визначення бажаної психолого-емоційної атмосфери початкового етапу уроку, вибір засобів її створення (інтонаційна виразність, тон мовлення, зовнішній вигляд, оформлення дошки, емоційно насичені деталі на столі або в руках учителя тощо); організація учнів у просторі класу і визначення свого місцезнаходження в ньому; визначення бажаного темпорит-му початкового етапу уроку (швидкість мовлення, рухів, доцільність пауз, ритмічність у діяльності учнів).

Режисура початкового етапу на уроці, безумовно, зорієнтовується на досягнення його головних завдань і надзавдання, про які йшлося вище. Розробка режисерських планів є гарним засобом розвитку педагогічного мислення, рефлексії, здатності до ідентифікації. Крім того, це своєрідний тренінг з розвитку вмінь прогнозувати результативність своєї діяльності, сприймати урок не лише як суто дидактичне явище, а і як специфічну форму духовного спілкування вчителя з учнями, їхньої спільної життєдіяльності.