Дієслово

Вибір способу висловлення визначається мовленнєвою ситуацією, нормами мовного етикету.

¹⁹⁸

Пентипюк М.І., Марунич II, Гайджнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

1. Для ділового стилю характерне активне використання
інфінітива, який мусить мати лише суфікс -ти (має честь за­
явити, просити, може містити вказівку, засвідчити свою
повагу, повинні відповідати змістові, отримати переваги).

2. Найпоширенішою дієслівною формою в ділових папе­
рах є дієслово теперішнього часу із значенням позачасовості
(перша або третя особа множини): просимо розпорядитися...
пред'являємо Вам рекламацію..., адміністрація звертаєть­
ся... Теперішній час уживається і на позначення майбутнього
(засідання методичної ради... розпочнеться о із годині).

3. Слово немає-нема зберігає паралельний ужиток в усіх
стилях мови: Завод не має цієї постанови - У нас немає
(нема) цієї постанови.

4. У діловому спілкуванні з різних причин часто виника­
ють ситуації, коли Вам треба вибачитися. У пригоді стануть
такі вирази: Просимо вибачення за... Прошу вибачити за...
Щиро просимо вибачити за... Щиро перепрошую Вас за вчо­
рашнє... Просимо вибачення за створені Вам не з нашої про­
вини незручності. Хочемо вибачитися за завдану Вам зайву
турботу. Хочу щиро перепросити Вас за... Не можна вжива­
ти пробачаюсь (пробачаю себе).

5. Недоконаний вид у ділових паперах позначається скла­
деними (аналітичними) формами: будуть відряджені, булх
зазначені в угоді, були розчаровані, будуть виготовлять
не буде використовуватися, змушені будемо забити.

6. Недоконаний вид у ділових паперах твориться за ра­
хунок префіксації (запроектувати, зателефонувати, заві­
зувати). Додамо, що дієслова недоконаного виду активніше
використовуються в документації порівняно з доконаним ви­
дом.

7. У ділових текстах широко представлені такі форми ді­єслова, як дієприкметник та дієприслівник (із залежними сло­вами), що задовольняють вимоги «компактності» викладу.

8. У писемній формі ділового стилю переважає широке
використання інфінітива та лексичних засобів у значенні на-

N. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

калового способу (власне наказовий спосіб характерний для усного мовлення: пиши - пишіть, виконуй -виконуйте): пііажаємо за необхідне попередити Вас, просимо пояснити,. тушені попередити Вас, просимо уважно вивчити цей лист тощо.

205. Дайте відповіді на запитання

1. Які морфологічні особливості писемної ділової мови?

2. Які властивості вживання іменників, прикметників?

3. Як правильно використовувати займенники у докумен­тах?

4. Які основні функції дієслів у писемній документації?

5. Синтаксис службової документації

Мовознавче дослідження

205. У поданих реченнях укажіть прямий і зворотний по-

I)ндок слів. Чи доцільною є інверсія у цьому тексті?

Проект наказу обов'язково погоджується з усіма зацікав-пеними особами установи, а в разі необхідності й інших орга-

I1 ізацій. Відповідно до своєї компетенції ці особи повинні мати
стосунок до питань, що містяться у проекті наказу. В окремих
випадках скасуванню підлягає наказ.

І Прочитайте й запам'ятайте

Синтаксична будова (використання різних синтаксич­них засобів мови -словосполучень, речень) - основна тка­нина будь-якого тексту. Документ має розповідний характер (наприклад, звіт, автобіографія, план тощо), тому питальні, окличні та риторичні речення зустрічаються рідко.

Пентилюк МІ, Марунич 1.1, Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

IV. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОЮ ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

 

Для синтаксису писемного ділового мовлення ха­рактерні такі особливості:

♦ використання словосполучень з віддієслівними імен­никами (справа здійснення, стан справ, вдосконален­ня прогресу, надходження суми, з урахуванням мож­ливих змін, своєчасне обслуговування);

♦частотність поширених речень різних типів (Контроль за виконанням цього наказу доручити заст. дирек­тора Онищенкові П.І.; його посадовий оклад 150 (сто п'ятдесят) грн. на місяць);

♦ використання порядку слів для вираження логіко-граматичного членування речень; підмет ставиться пе­ред присудком, узгоджене означення - перед означува­ним словом, вставні слова - на початку речення;

♦ активність речень з однорідними та відокремленими
членами речення;

♦ висока продуктивність інфінітивних конструкцій (пропоную відзначити; зловживати службовим обов'язком; треба враховувати; нести відповідаль­ність, брати зобов'язання тощо).

Розглянемо окремі специфічні для ділового стилю синтак­сичні структури на рівні словосполучення, речення та цілого тексту.

Прямий порядок слів передає загальний зміст речення без спеціального наголошення окремих його елементів.

Невиправдана зміна, закріпленого традицією, порядку слів може інколи створити двозначність у реченні.

Школярі залюбки допомагали дорослим під час канікул на полях і фермах. — Можна зрозуміти, що канікули настали в роботі на полях і фермах. (Треба: Під час канікул школярі залюбки допомагали дорослим на полях і фермах).

Непрямий порядок слів використовується в ділових паперах лише в тому випадку, коли логічний наголос падає на присудок (на процес, дію, а не на виконавця), тоді присудок ставиться перед підметом.

Речення може починатися з обставини (місця, часу): У ре­волюції висловлені висновки та побажання.

Присудок переважно ставиться у формі теперішньо­го часу зі значенням позачасовості, постійності. Наприклад: Прошу розглянути клопотання про надання державної до­помоги нашій родині... Довідки з місця роботи, розмір заро­бітної платні, про склад сім'ї, місце проживання та розмір пенсій додаються.

Для документів властиве активне вживання пасивних зво­ротів (речень з пасивними дієприкметниками, безособовими формами на -но, — то, безособовими дієсловами).

Речення пасивної структури утворюються за певними моделями, доцільність яких перевірена тривалою практикою. Наприклад: Графік додається до цього договору та є його ипшУємною частиною. Продукція постачається вчасно, Ро і/кт;н?ш за продукцію проведено шляхом акценту пла­тім них вимог (рахунків) постачальника.

На рівні словосполучень для ділового мовлення ха­рактерне широке використання інфінітивних конструк­цій. Наприклад: Адміністрація зобов'язується:

♦ створювати працівникові умови, необхідні для нор­мальної роботи...;

♦ ознайомити працівника із чинним законодав­ством...;

♦ проводити в установленому порядку інвентариза­цію матеріальних цінностей.

У ділових паперах спостерігається «нанизування» від­мінків, тобто розміщення кількох слів підряд в одному від­мінку (родовому або орудному). Наприклад: Працівник юбов'язується своєчасно повідомляти адміністрацію підприємства, установи, організації про всі обстави­ни...; Проект Статуту банку повинен бути доведений до відома не пізніше ніж: за два тижні...; Орендареві пере­даються запаси сировими, матеріалів, незавершене ви­робництво й готова продукція.

Пентилюк М.І., Марунич 1.1, Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Широке використання словосполучень з віддієслівни­ми іменниками (здійснення, поліпшення, вдосконалення, перевірки:, огляд, вказівка тощо) є однією з особливостей офіційно-ділового стилю. Значна частина цих іменників набу­ла термінологічного значення й остаточно закріпилася в мові науки, техніки, виробництва тощо: відмінювання, керування, узгодження, координація (мовознавство), додавання, відні­мання, добуток (математика), виплавка, випуск прокату (металургія) та ін.

Найчастіше віддієслівні іменники входять до складу гото­вих усталених кліше: позачергове скликання, дисциплінарне стягнення, накладання стягнень, нести відповідальність, зробити огляд, оформлення призначення.

Але не слід зловживати віддієслівними іменниками, бо інколи вони подовжують і ускладнюють фразу. Пор.: Упрова­дження винаходів і раціоналізаторських пропозицій сприяло зменшенню витрат робочого часу, покращенню економіч­них показників підприємства.- Упровадження винаходів і раціоналізаторських пропозицій дозволило зменшити ви­трати робочого часу, і це поліпшило економічні показники підприємства.

Віддієслівні іменники часто входять до складу розщепле­них присудків (надати допомогу, брати участь, провести операцію, давати вказівки, встановити порядок). Розще­плені присудки в діловому мовленні стають стандартизова­ними засобами висловлювання. У ролі присудків виступають дієслівно-іменні словосполучення, що називають дію широку, узагальнену (зробити наїзд, вести пошук) порівняно з дієс­ловом, яке вказує на дію вужчу, конкретнішу (наїхати, шука­ти).

Розщеплені присудки мають ряд переваг:

1. Віддієслівні іменники, на відміну від дієслів, не мають категорій виду, стану, часу. Це сприяє створенню офіційності, без домішок «розмовності» висловлювання.

IV. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОЮ МОВЛЕННЯ

2. Не всі словосполучення «дієслово + іменник», що час­
то вживаються у ділових текстах, мають дієслівний (однослів­
ний) відповідник. Наприклад: брати участь, виявляти ува­гу, мати честь повідомити, надавати значення, користу­ватися нагодою, брати до уваги.

3. Дієслова в розщепленому присудку набули конкретності й тому здатні передавати термінологічне значення. А відповідник - дієслово передає широке загальномовне значення. І Іор.: проводити (провести) змагання - змагатися.

4. Іменник, що входить до складу розщепленого присудка,
<: терміном, бо він точно кваліфікує певне явище, чого не може
зробити загальномовне слово (вести переговори - домовля­тися; ставити запитання - запитувати; провести досліди досліджувати).

5. До складу словосполучення «дієслово + іменник» мож-
іііі ввести кілька означень: надавати (матеріальну, технічну, грошову) допомогу. При заміні однослівним дієсловом ис всі означення можна застосувати доречно, пор.: допомогти матеріально - так сказати можна; допомогти технічно, грошово - не можна.

6. Через свою «громіздкість» розщеплений присудок ніби­
то затримує увагу читача; завдяки цьому інформація не втра­
чається, а фіксується в пам'яті.

З метою збільшення кількості інформації на одну одини­цю мовлення в документах часто використовують дієприк­метникові та дієприслівникові звороти.

Дієприслівникові звороти завжди несуть додаткову іифор-мацію, виділяють ту чи іншу думку, явище чи подію.

1. Обов'язковою умовою використання дієприслівнико­вих зворотів є те, що дві дії, одна з яких виражена дієсловом-присудком, а друга дієприслівниковим зворотом, повинні никонуватися однією й тією ж особою, або стосуватися однієї особи. Наприклад: Виклавши проблему, учасники перегово­рів зважують, чи можна досягти домовленості.

Пентилюк М.І., Марунич 11, Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

2. Дієприслівниковим зворотом не можна висловити зна­
чення часу, причини, умови. Тому слід пам'ятати про це при
заміні підрядного речення його варіантом - дієприслівнико­
вим зворотом. Не можна «Читаючи роман, серце наповню­
ється болем...». Треба «Коли читаєш роман, серце наповню­
ється болем...».

3. Часто допускають помилки в неозначено-особових ре­
ченнях типу Через декілька днів, ще не встигнувши позна­
йомитися з дільницею, інженеру запропонували прийняти
цех.- Ще не встиг познайомитися інженер з дільницею,
а йому вже запропонували цех.

Дієприкметниковий зворот може розташовуватися як перед означуваним словом, так і після нього: книга, про­читана мною; прочитана мною книга.

Синтаксичні норми регулюють вибір варіантів побудови простих і складних речень, їх зв'язки, послідовність і правиль­ність побудови. Знання синтаксису, уміння будувати прості та складні речення, конструювати тексти забезпечать правиль­ність документів.

Завдання для самоконтролю

206.1. Відредагуйте речення. Чому зворотний порядок слів у реченні не завжди доцільний?

1. Просимо терміново направити оригінал акта бюро то­варних експертиз від 12.03. 2001, оскільки для розгляду пре­тензії за суттю вимагається подання справжніх документів. 2. Допускається ділити на складові частини текст складних до­кументів.

207. Дайте відповіді на запитання

1. Що регулюють синтаксичні норми?

IV. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОЮ МОВЛЕННЯ

2. Яка роль прямого порядку слів у реченні для ділової до­кументації?

3. З якою метою в тексти документів уводять дієприкмет­никові та дієприслівникові звороти? Які особливості їх ужи­вання?

6. Рубрикація

Кожен текст не може обійтися без членування його на скла­дові частини, графічне відділення однієї частини від іншої, ви­користання заголовків, нумерації тощо. Зовнішнє вираження композиційної структури тексту називається рубрикацією. (Ітуиінь складності рубрикації залежить від змісту тексту, його Обсягу, тематики та призначення.

Одним із виявів рубрикації є абзац - відступ вправо на по-ч.ітку першого рядка кожної частини тексту. Абзац є показни-м >м переходу від однієї думки до іншої. Поділ тексту на абзаци дозволяє читачеві робити невеликі зупинки перед подальшим читанням, подумки повернутися до вже прочитаного. Абзац може складатися з одного або з кількох речень, що послідовно І >(вкривають складну думку.

Поділ на абзаци нерідко супроводжується нумерацією - цифровим (або буквеним) позначенням послідовнос­ті розміщення складових частин тексту. Нумерація вказує на необхідність самостійного розгляду кожного з виділених елементів переліку. Для нумерації використовують римські іі арабські цифри та букви. Вибір того чи іншого варіанта ну­мерації залежить від змісту тексту, його обсягу й складнос­ті. У звичайних випадках використовують тільки однотипні:шаки - арабські цифри або букви. Римськими цифрами по-.иіачають великі частини, що у свою чергу діляться на під­розділи (їх позначають арабськими цифрами). Система циф-

Пентилюк МІ, Марунич II, Гайдаснко ІЗ. Ділове спілкування та культура мовлення

рового й буквеного позначення повинна будуватися в такому порядку:

А... Б... В... Г.

І... II... III... IV...

1...2...3...4...

1)...2)...3)...4)...

а)... б)... в)... г)...

Більші за розміром порівняно з абзацом рубрики можуть мати і словесні назви - розділ, параграф (позначається зна­ком) та ін., які теж нумеруються.

Останнім часом у науково-технічних текстах і в службових документах уводиться цифрова система нумерації. Для неї характерні такі правила:

1) кожна складова частина тексту, що відповідає поняттю
розділу, параграфа, пункту (крім абзацу), одержує свій номер
(номери позначаються тільки арабськими цифрами, після
кожної цифри ставиться крапка);

2) номер кожної складової частини включає всі номери
відповідних складових частин вищих ступенів поділу.

Таким чином, номери найбільших частин текст}' (перший ступінь поділу) складаються з однієї цифри. На другому сту­пені поділу складові частини одержують номери з двох цифр, на третьому - із трьох і т, д. Використання такої системи ну­мерації дозволяє уникати слів частина, розділ., параграф тощо. Уявімо, що текст складається з трьох частин: 1, 2 і 3. Кожна з них поділяється на розділи. Розділи першої частини будуть мати номери, які складаються з двох цифр - 1.1, 1.2, 1.3 (перша цифра позначає номер частини, друга - номер роз­ділу). Розділи другої частини будуть мати номери 2.1, 2.2, 2.3. Якщо розділи діляться на параграфи, то параграфи першого розділу першої частини будуть мати номери 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3,а параграфи другого розділу першої частини - 1.2.1, 1.2.2,1,2.3. Цей принцип нумерації поширюється на всі складові частини і при наступному поділі тексту.

IV. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОЮ МОВЛЕННЯ

Важливим засобом рубрикації є також заголовки та підза­головки. Вони є структурною частиною тексту й дозволяють стисло висловити зміст, а інколи й основну ідею документа. Наголовок повинен відповідати змісту документа (або його частині) і бути недвозначним. Наприклад: Неправильно:

Про підготовку, організацію і проведення новорічних заходів у школі № 55

1. Призначити відповідальним черговим по школі під час
проведення новорічних заходів:

29.12- вечір учнів УІП-Х кл. - Іванова О.Р. - 18⁰⁰ год. 3.01 - ялинка І-ІУкл.- Прядко М.С.- 10⁰⁰ год. 3.01 - ялинка У-УП кл. - Ковалів Л.І.- 1 б⁰⁰ год.

2. Начальником зимового табору призначити учителя
иіноли т. Петренко С. Ф.

Директор школи (підпис)

Правильно:

Про призначення відповідальних чергових по школі під час проведення новорічних вечорів таранків

Призначити відповідальними черговими у дні проведен­ня новорічних вечорів таранків таких учителів:

1. 29.12.1997р., вечір 9-Ю класів, з 18 до 22 год. Відпо­
відальний - Іванова О.Р.

2. 04.01.1998 р., ранок 1-4 класів, з 10 до 12 год. Відпові­
дальний - Прядко М. С.

3. 05.01.1998 р., ранок 5-7 класів, з 16 до 19 год. Відпо­
відальний - Ковалів Л.І.

У першому варіанті пункт другий наказу повинен бути (крормлений як пункт окремого наказу про організацію зимо-ного табору або ж як пункт наказу про проведення позаклас-них заходів під час шкільних канікул.

ПентилюкМ.1.. Марунич II, Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Мовознавче дослідження

208.1. Прочитайте. Поділіть текст на абзаци. Чи необхідна в цьому документі нумерація?

Доповідна записка. Відповідно до розпорядження Ка­бінету міністрів України підготовлені матеріали про роботу заводу у першому кварталі цього року. Для якісного вико­нання вказаної роботи, у зв'язку з великою кількістю інфор­маційного матеріалу, а також завантаженістю інформаційно-обчислювального центру заводу виникла необхідність залу­чення інших обчислювальних центрів для машинної обробки матеріалів. З цією роботою може справитися обчислювальний центр Інституту економіки промисловості АН України. Прошу Вас погодити це питання з інститутом. Заступник завідуючого відділом М. П. Нестеров.

209. Дайте відповіді на запитання

1.3 якою метою в текстах документів застосовується ру­брикація?

2. Від чого залежить ступінь складності рубрикації?

3. Для чого текст ділять на абзаци?

4. На що вказує нумерація частин документа? Які правила
її застосування?

ДОДАТКИ